Ухвала суду № 67959333, 20.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" липня 2017 р. Справа № 911/3217/15

За скаргою Публічного акціонерного товариства Банк ОСОБА_1 Русь на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо виконання рішення

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк ОСОБА_1 Русь

до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Будконтракт

про стягнення 6695075,33 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача (скаржника): ОСОБА_2 (довіреність № 105 від 30.06.2017 р.);

від відповідача: не зявився;

від відділу ДВС: не зявився.

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 10.09.2015 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банк ОСОБА_1 Русь задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Будконтракт на користь Публічного акціонерного товариства Банк ОСОБА_1 Русь 3604477 грн. 00 коп. основного боргу, 22527 грн. 99 коп. відсотків за користування кредитом, 990490 грн. 53 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6190 грн. 57 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 604367 грн. 10 коп. 30% річних, 1467022 грн. 14 коп. інфляційних втрат та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Будконтракт в дохід Державного бюджету України 73080 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання зазначеного рішення від 10.09.2015 р. господарським судом 19.10.2015 р. було видано відповідні накази.

16.05.2017 р. до господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства Банк ОСОБА_1 Русь надійшла скарга № 1838/16 від 15.05.2017 р. (вх. № 93/17 від 16.05.2017 р.) на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні ВП № 49404873 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.10.2015 р. у справі № 911/3217/15 про стягнення з ТОВ Підприємство Будконтракт загалом 6695075,33 грн.

У вказаній скарзі стягувач просить суд визнати незаконними дії старшого виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 49404873; визнати незаконною постанову старшого виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 49404873 про повернення виконавчого документа стягувачу; зобовязати старшого виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 49404873; зобовязати старшого виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 здійснити всі заходи з примусового виконання рішення шляхом встановлення майнового стану боржника, виявлення джерел його доходів та звернення на них стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень (ч. 2 ст. 121-2 ГПК України).

Частиною 3 ст. 121-2 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2017 р. скаргу було призначено до розгляду на 12.06.2017 р.

12.06.2017 р. до господарського суду Київської області від Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Відділ примусового виконання рішень) засобами електронного звязку надійшло клопотання б/н від 09.06.2017 р. (вх. № 11959/17 від 12.06.2017 р.) про відкладення розгляду скарги у звязку з неможливістю вчасно надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження, витребувані ухвалою суду.

Розгляд скарги відкладався.

17.07.2017 р. до господарського суду Київської області від Відділу примусового виконання рішень надійшли копії матеріалів виконавчого провадження та письмові пояснення № 5636 від 10.07.2017 р. (вх. № 14357/17 від 17.07.2017 р.), за змістом яких державний виконавець з доводами скаржника не погоджується у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні скарги ПАТ «ОСОБА_1 Русь» з наступних підстав.

20.11.2015 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49404873 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.10.2015 р. у справі № 911/3217/15.

Крім того, 20.11.2015 р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку направлено до виконання в реєструючи органи. З метою перевірки майнового стану боржника відділом ДВС було також направлено запити в реєструючі органи, відповідно до відповідей яких було встановлено наступне: згідно відповіді з Державної податкової служби України у боржника відсутні відкриті рахунки у банківських установах; згідно відповіді з Регіонального сервісного центру МВС в Київській області автотранспортні засоби за боржником не значаться; згідно відповіді державної інспекції сільського господарства в Київській області техніки не зареєстровано; згідно відповіді Головного управління держпраці у Київській області великовантажні та інші технологічні транспортні засоби за боржником не зареєстровані; згідно відповіді з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку серед власників, які володіють пакетами акцій емітентів, боржник не значиться; згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна у боржника відсутнє майно, зареєстроване на праві власності.

27.02.2017 р. державним виконавцем на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу в звязку з тим, що в ході проведення виконавчих дій майно, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.

Поряд з цим, у вказаних вище запереченнях державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було заявлено клопотання про розгляд скарги без участі представника Відділу.

У судовому засіданні 20.07.2017 р. представник скаржника підтримував подану скаргу та зазначив, що державним виконавцем відділу ДВС так і не були виконані у повному обсязі вимоги, передбачені законом щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.10.2015 р. у справі № 911/3217/15, а саме - не було витребувано у керівника боржника і не було досліджено бухгалтерську документацію боржника з метою встановлення майна та грошових коштів у боржника; не були відібрані пояснення у керівника боржника з питань, які стосуються встановлення місця знаходження боржника, здійснення боржником підприємницької діяльності (документальне підтвердження - договори оренди, тощо), а також наявність майна та грошових коштів у боржника, не було опитано керівника боржника для з'ясування причин невиконання боржником рішення суду; не було отримано копії річних декларацій з податку на прибуток підприємств за період з 2015 року по 2016 рік включно у контролюючого органу, а саме - ОДПІ у Броварському районі ГУ ДФС у Київській області; не було отримано в Головному управлінні статистики у Київській області копії Балансу (Звіту про фінансовий стан) за період з 2015 року по 2016 рік; не було подано до суду подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України керівнику юридичної особи боржника; не було вирішено питання про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності у зв'язку із умисним невиконанням рішення суду, наявністю шахрайських дії керівника боржника; з метою виявлення майна та коштів боржника не було направлено запити до Державної авіаційної служби України, Державної служби інтелектуальної власності України, Митниці ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України, Державної інспекції сільського господарства, Головного управління Держгеокадастру у області, Державного підприємства "Український інститут промислової власності", Українського центру інноватики та патентно-інформаційних послуг, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Головного Управління Пенсійного фонду України в області, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київській області, Управління Держпраці у Київській області, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Фонду державного майна України, БТІ, Відділу організації державного нагляду у будівництві, за підйомними спорудами (котлонагляду), Державного підприємства "Держреєстри України", Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Таким чином, скаржник вважає винесену державним виконавцем постанову від 27.02.2017 р. неправомірною та такою, що порушує права стягувача, оскільки державним виконавцем не було вчинено всіх дій згідно наданих йому законом прав та покладених на нього обов'язків щодо виконання наказу господарського суду Київської області у справі № 911/3217/15.

У судові засідання 12.06.2017 р. та 20.07.2017 р. представники боржника та відділу ДВС не зявились.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши доводи скаржника, заперечення відділу ДВС та матеріали скарги ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь» № 1838/16 від 15.05.2017 р. (вх. № 93/17 від 16.05.2017 р.) на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні ВП № 49404873 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.10.2015 р. у справі № 911/3217/15, суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України та статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державну виконавчу службу (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Стаття 2 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Стаття 7 Закону України Про державну виконавчу службу встановлює обов'язок державного виконавця сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Поряд з цим, статтею 11 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як зазначено в ч. 2 ст. 30 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 32 названого Закону, а саме: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях га іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. Аналогічні положення закріплені в статті 65 Закону.

Частиною 3 ст. 65 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших у фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

Стаття 66 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) передбачає, що у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 4 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) регламентовано, що з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 р. № 43/5.

Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії (п. 1.1 Положення). Дані виконавчих документів, що надійшли до органу ДВС, підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру (п. 2.1 Положення). До Єдиного реєстру обов'язково вносяться державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС відомості про проведення всіх виконавчих дій (п.п. 3.1, 3.2 Положення). Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. Відомості про відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, поновлення виконавчого провадження вносяться до Єдиного реєстру не пізніше наступного робочого дня після винесення відповідних постанов, а про відстрочення або розстрочення виконання рішення - не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідного рішення (п. 3.4 Положення).

Згідно розміщеної в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень Інформації про виконавче провадження ВП № 49404873, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 20.11.2015 р. було відкрито виконавче провадження ВП № 49404873 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.10.2015 р. у справі № 911/3217/15 про стягнення з ТОВ Підприємство Будконтракт на користь ПАТ Банк ОСОБА_1 Русь 3604477 грн. 00 коп. основного боргу, 22527 грн. 99 коп. відсотків за користування кредитом, 990490 грн. 53 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6190 грн. 57 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 604367 грн. 10 коп. 30% річних, 1467022 грн. 14 коп. інфляційних втрат, загалом на суму 6695075,33 грн.

20.11.2015 р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Вчинення державним виконавцем будь-яких інших дій у виконавчому провадженні № 49404873 згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, не вбачається.

Слід зазначити, що 05.10.2016 р. набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р.

Згідно з приписами пунктів 6, 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р., який набрав чинності 05.10.2016 р., рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Поряд з цим, частиною 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. передбачено, що виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно з ч. 3 тієї ж статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р., виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Поряд з цим, відповідно до приписів ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. розшук боржника юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Як вбачається з наданої суду копії матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем було направлено запити до реєструючих органів, відповідно до відповідей яких було встановлено наступне: згідно відповіді з Державної податкової служби України у боржника відсутні відкриті рахунки у банківських установах; згідно відповіді з Регіонального сервісного центру МВС в Київській області автотранспортні засоби за боржником не значаться; згідно відповіді державної інспекції сільського господарства в Київській області техніки не зареєстровано; згідно відповіді Головного управління держпраці у Київській області великовантажні та інші технологічні транспортні засоби за боржником не зареєстровані; згідно відповіді з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку серед власників, які володіють пакетами акцій емітентів, боржник не значиться; згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна у боржника відсутнє майно, зареєстроване на праві власності.

27.02.2017 р. державним виконавцем було винесено постанову ВП № 49404873 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження.

Між тим, частиною 8 статті 52 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) було встановлено, що державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Поряд з цим, згідно з частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Слід зазначити, що надані відділом ДВС копії матеріалів виконавчого провадження не свідчать про вчинення державним виконавцем всіх передбачених законом дій щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.10.2015 р. у справі № 911/3217/15.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 р., який набрав чинності 05.10.2016 р. передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відтак, дії державного виконавця щодо повернення стягувачу у даній справі наказу від 19.10.2015 р. є неправомірними та передчасними, оскільки правові підстави для повернення наказу у даній справі постановою від 27.02.2017 р. з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження на той час були відсутніми, з огляду на відсутність доказів вчинення усіх належних, повних та обєктивних виконавчих дій у виконавчому провадженні № 49404873 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.10.2015 р. державним виконавцем у матеріалах виконавчого провадження.

Згідно з п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення вимог скаржника щодо визнання незаконними дій Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.10.2015 р. у справі № 911/3217/15, котрі виразились у винесенні постанови від 27.02.2017 р. про повернення наказу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження, незаконними, а також щодо визнання незаконною вказаної постанови Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області у Київській області від 27.02.2017 р. про повернення наказу у даній справі стягувачеві та зобовязання Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області відновити виконавче провадження № 49404873 та здійснити всі заходи з примусового виконання рішення суду у даній справі.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства Банк ОСОБА_1 Русь (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код 24214088) № 1838/16 від 15.05.2017 р. (вх. № 93/17 від 16.05.2017 р.) на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні ВП № 49404873 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.10.2015 р. у справі № 911/3217/15 задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні ВП № 49404873 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.10.2015 р. у справі № 911/3217/15 щодо винесення постанови від 27.02.2017 р. про повернення наказу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження.

3. Визнати незаконною постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 27.02.2017 р. про повернення наказу господарського суду Київської області від 19.10.2015 р. у справі № 911/3217/15 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження.

4. Зобовязати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відновити виконавче провадження № 49404873.

5. Зобовязати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області здійснити всі заходи з примусового виконання рішення у даній справі шляхом встановлення майнового стану боржника, виявлення джерел його доходів та звернення на них стягнення.

6. Копію ухвали надіслати учасникам провадження та відділу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15).

Суддя В.М. Бабкіна