Рішення № 67959151, 20.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2017Справа №910/5630/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

До: 1. Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Національний банк України

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародне забезпечення поставок»

3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

4. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

Про заборону вчиняти дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Таболін О.С.

Від відповідача-1: Куценко О.В.

Від відповідача-2: Косова І.А.

Від третьої особи-1: не з'явився

Від третьої особи-2: ОСОБА_6

Від третьої особи-3: ОСОБА_1

Від третьої особи-4: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-1), Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2) про заборону відповідачам зносити об'єкт нерухомого майна - будинок охорони (в літ. И) загальною площею 11,00 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Івана Клименка (Преображенська), б. 23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.17. порушено провадження у справі № 910/5630/17, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України, призначено справу до розгляду на 11.05.17.

В судовому засіданні 11.05.17. відповідачем-1 через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

За результатами судового засідання 11.05.17. залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародне забезпечення поставок», розгляд справи відкладено на 08.06.17, про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.17. продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.17. витребувано від сторін докази, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, розгляд справи відкладено на 11.07.17.

Відповідачем-1 29.06.17. через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 11.07.17. третьою особою-1 було подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 11.07.17. розгляд справи було відкладено на 20.07.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 20.07.17. відповідачем-2 було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 20.07.17. третьою особою-3 було подано письмові пояснення по справі.

Представники третіх осіб-1, 4 в судове засіданні 20.07.17. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 20.07.17. позивачем було підтримано позовні вимоги.

Відповідачі в судовому засіданні 20.07.17. проти позову заперечували.

Третя особа-2 в судовому засіданні 20.07.17. проти позову заперечувала, третя особа-3 підтримала позовні вимоги позивача.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/5630/17.

В судовому засіданні 20.07.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні 20.07.17., всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Приписами ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

З моменту передачі майна власник набуває право на захист набутої власності передбаченими законом способами, отримує можливість здійснювати правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження майном, на нього переходить тягар власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження майна.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. ст. 386 ЦК України).

Звертаючись до суду з даним позовом про заборону відповідачам зносити об'єкт нерухомого майна - будинок охорони (в літ. И) загальною площею 11,00 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Івана Клименка (Преображенська), б. 23, позивач вказує на те, що у його власності перебуває нерухоме майно, а саме: нежилі будівлі, загальною площею 5 149,90 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Івана Клименка, (Преображенська) буд. 23 і складається з: адміністративного корпусу (в літ. А, А1), загальною площею 4 296,10 кв.м; майстерні, складу, (в літ. Б.), загальною площею 23,20 кв.м; гаражу (в літ. В), загальною площею 165,50 кв.м; складу (в літ. Г), загальною площею 174,20 кв.м; складу (в літ. Д), загальною площею 42,50 кв.м; складу (в літ. Е), загальною площею 115,30 кв. м; виробничого цеху (в літ. Ж), загальною площею 308,50 кв.м; диспетчерської (в літ. 3) загальною площею 13,60 кв.м; будинку охорон (в літ. И), загальною площею 11,00 кв.м.

На думку позивача, відповідачі безпідставно намагаються знести будинок охорони (в літ. И) загальною площею 11,00 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Івана Клименка (Преображенська), б. 23, а їх дії спрямовані на позбавлення позивача права власності на вказане майно.

З огляду на вказане Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» просить суд заборонити відповідачам зносити об'єкт нерухомого майна - будинок охорони (в літ. И) загальною площею 11,00 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Івана Клименка (Преображенська), б. 23.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З наданої позивачем Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.10.13. за позивачем на праві власності зареєстровано: нежилі будівлі адміністративного корпусу, літера «А», літера «А1», площею 4296,10 кв.м; майстерні, складу, літера «Б» площею 23,20 кв.м; гаражу, літера «В» площею 165,50 кв.м; складу літера «Г» площею 174,20 кв.м; складу літера «Д», загальна площа 5149,9 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Клименка Івана, б. 23.

Отже, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про частину об'єкту нерухомого майна - будинок охорони (в літ. И) загальною площею 11,00 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Івана Клименка, б. 23.

При цьому згідно із наявним у матеріалах справи приписом № 1512521 від 07.09.15. та приписом № 1702660 від 20.01.17. Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) запропоновано усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на об'єкт за адресою: м. Київ, вул. Івана Клименка, 23, без зазначення літери такого об'єкта.

Надані позивачем до матеріалів справи диск DVD+R XDigital та кольорові фотографії не підтверджують та не спростовують жодних доводів учасників судового процесу, оскільки з останніх не вбачається ким вони зроблені, коди, де, хто та що (які відомості, факти, дані) зафіксовані та зазначених носіях.

Доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що відповідачами вчинялись будь-які дії для знесення об'єкту за адресою м. Київ, вул. Івана Клименка, 23, а саме, будинку охорони (в літ. И) загальною площею 11,00 кв.м, розташованого за адресою м. Київ, вул. Івана Клименка, 23, а лист третьої особи-2 № 090217/1 від 09.02.17., пояснення третьої особи-3 не є в розумінні приписів ст. ст. 34, 36 ГПК України належними доказами на підтвердження вказаного.

При цьому судом враховано, що означені приписи відповідача-1 не визнано незаконними та не скасовано в установленому Законом порядку.

В той же час позивач не позбавлений права в установленому законом порядку звернутись до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права у випадку незгоди з вказаними приписами відповідача-1.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідачів.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення відповідачами законних та охоронюваних інтересів позивача, оскільки не доведено, що відповідачами вчиняються дії по знесенню саме будинку охорони (в літ. И) загальною площею 11,00 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Івана Клименка (Преображенська), б. 23., тобто не доведено, що відповідачами вчиняються дії, спрямовані на позбавлення позивача права власності на вказане майно.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.07.17.

Суддя Т.М. Ващенко