Рішення № 67959126, 18.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2017Справа №910/6374/17

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил Форт»

Про стягнення 192 623,97 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил Форт»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон»

Про стягнення 104 601,07 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін (за первісним позовом):

Від позивача: Прокопенко І.Г.

Від відповідача: Аніщенко О.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» про стягнення 192 623,97 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.17. порушено провадження у справі № 910/6374/17 та призначено її до розгляду на 18.05.17.

За результатами судового засідання 18.05.17. розгляд справи було відкладено на 06.06.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

23.05.17. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон» про стягнення 104 601,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.17. прийнято до розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон» про стягнення 104 601,07 грн., з яких: 92 992,03 грн. основного боргу, 8 119,98 грн. пені, 2 603,78 грн. інфляційних втрат, 885,28 грн. - 3% річних.

Крім вказаного позивач за зустрічним позовом просить суд покласти за відповідача за зустрічним позовом витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката.

01.06.17. Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнітон» було подано письмовий відзив на зустрічну позовну заяву.

06.06.17. Товариством з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» було подано письмовий відзив на первісну позовну заяву.

В судовому засіданні 06.06.17. було оголошено перерву до 13.06.17.

В судовому засіданні 13.06.17. відповідачем за первісним позовом було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 13.06.17. було оголошено перерву до 05.07.17.

30.06.17. позивачем за первісним позовом було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.17. в порядку ст. 65 ГПК України витребувано пояснення по справі та відкладено розгляд справи на 18.07.17.

17.07.17. відповідачем за первісним позовом через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 18.07.17. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітон» підтримало свої первісні позовні вимоги та проти зустрічного позову заперечувало.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» в судовому засіданні 18.07.17. підтримало свої зустрічні позовні вимоги та проти первісного позову заперечувало.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/6374/17.

В судовому засіданні 18.07.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

09.08.16. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнітон» (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки № КВ-040 (далі - Договір), за умовами якого (1.1) Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю металопродукцію (Товар), а Покупець зобов'язується приймати цей Товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 6.1 з моменту його підписання і діє до 31.12.17. У частині взаєморозрахунків Договір діє до повного виконання зобов'язань між сторонами.

Відповідно до п. 1.2 Договору ціна, кількість, асортимент, строки та умови поставки встановлюються сторонами у Специфікаціях (додатках) до Договору, які узгоджуються та підписуються сторонами завчасно, додаються Постачальником.

Покупець оплачує поставлений Товар за цінами, що вказані у Специфікації за кожну партію Товару. Після погодження та підписання Специфікації, Постачальник виставляє рахунок на загальну вартість товару, вказаному у Специфікації (видаткових накладних). Протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку Покупець робить платіж у розмірі 100% суми вартості Товару, вказаної у Специфікації (видатковій накладній) або рахунку, простим банківським переказом на поточний рахунок Постачальника (п. п. 3.1, 3.3 Договору.

Поряд з вказаним, пунктом 3.4 Договору сторони погодили, що за взаємною згодою сторін можливий інший порядок розрахунків по Договору, що має бути відображено у підписаних сторонами Специфікаціях.

Специфікації, накладні, за якими постачається Товар за Договором, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи по Договору, підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід'ємною частиною Договору (п. 10.6 Договору).

Між сторонами було підписано та скріплено печатками Специфікацію № 1 від 10.08.16. до Договору, за умовами якої вартість Товару по специфікації на момент її підписання становить 2 004 320,00 грн. Поставка здійснюється транспортом Продавця на склад Покупця.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги за первісним позовом вказує на те, що ним було сплачено відповідачу 1 005 130,00 грн. в якості 50% передплати за Специфікацією № 1 по Договору, однак, поставка відповідачем була здійснена не в повному обсязі та несвоєчасно, з огляду на що Покупець нарахував Постачальнику штраф на підставі п. 8.2 Договору, за умовами якого у разі несвоєчасної поставки товару або поставки товару неналежної якості Постачальник оплачує Покупцю штраф в розмірі 20% від суми несвоєчасно поставленого або неякісного Товару.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поставка здійснюється на умовах поставки відповідно до правил Інкотермс у редакції 2010 року. Конкретні умови поставки зазначаються в Специфікаціях (п. 4.1 Договору).

Строки поставки: 50 днів з моменту отримання Продавцем 50% передплати згідно Специфікації (п. 3 Специфікації). Сума, яка залишилась - протягом 5 банківських днів з моменту поставки (п. 4 Специфікації).

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 460 від 10.08.16. на суму 2 004 320,00 грн. для здійснення передплати в розмірі 50% (1 002 160,00 грн.) в порядку п. 3 Специфікації.

У відповідності до наявних в матеріалах справи банківських виписок та платіжних доручень позивачем було сплачено відповідачу: 250 000,00 грн. (18.08.16.), 250 000,00 грн. (22.08.16.), 250 000,00 грн. (23.08.16.), 250 000,00 грн. (25.08.16.) (всього 100 000,00 грн.) з призначеннями платежу «зг. рах. №460 від 10.08.2016».

16 470,00 грн. 01.09.16. позивачем було сплачено з призначенням платежу (згідно рах. №486 від 22.08.2016».

Листом № 161-2/К від 02.09.16. позивач звернувся до відповідача та просив суму в розмірі 5130,00 грн. із сплачених 16 470,00 грн. зарахувати в якості передплати по рах. № 460 від 10.08.16.

Доказів зарахування грошових коштів на суму 5130,00 грн. із сплачених 16 470,00 грн. в якості передплати по рах. № 460 від 10.08.16. до матеріалів справи не подано, а відповідачем заперечується вчинення ним такого зарахування.

При цьому судом враховано, що оскільки умовами Договору не встановлено порядку зарахування переплачених грошових коштів по окремій поставці, а в графі "призначення платежу" наявне посилання, в даному випадку на конкретний рахунок № 486 від 22.08.16., згідно якого здійснюється платіж, відповідач правомірно не зарахував дані кошти в рахунок оплати за іншим рахунком, ніж вказано в призначенні платежу.

Подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнітон» податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до них не підтверджують здійснення відповідачем зарахування грошових коштів на суму 5130,00 грн. із сплачених 16 470,00 грн. в якості передплати по рах. № 460 від 10.08.16.

Як відзначалось судом, строки поставки сторонами погоджено п. 3 Специфікації, а саме: 50 днів з моменту отримання Продавцем 50% передплати згідно Специфікації.

Однак, як встановлено судом, Покупцем не було сплачено 50% передплати (1 002 160,00 грн.) в порядку п. 3 Специфікації, а було сплачено лише 1 000 000,00 грн., а строк поставки за відсутності здійсненої передплати на суму 1 002 160,00 грн. є таким, що не настав.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З огляду на вказане відсутні правові підстави для нарахування відповідачу штрафу в порядку п. 8.2 Договору, а позовні вимоги за первісним позовом є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітон».

За відсутності здійсненої Покупцем 50% передплати (1 002 160,00 грн.) в порядку п. 3 Специфікації, проте, за наявності оплати на суму 1 000 000,00 грн., Постачальником було здійснено поставку Товару за Специфікацією № 1 на суму 1 176 064,03 грн. згідно видаткової накладної № 15 від 18.01.17. (по Договору № КВ-040 від 09.08.16. та рахунку на оплату № 460 від 09.08.16.).

Зворотною накладною від покупця № 2 від 06.02.17. частину із поставленого видатковою накладною № 15 від 18.01.17. Товару на суму 83 072,00 грн. було повернуто Покупцем Постачальнику.

Отже, у власності Покупця за Специфікацією № 1 до Договору залишився Товар на суму 1 092 992,03 грн.

Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що Постачальником також було поставлено Товар по Специфікації № 1 до Договору та по рахунку № 460 від 10.08.16. на підставі видаткової накладної № 521 від 21.11.16. на суму 60 378,00 грн.

Однак, із видаткової накладної № 521 від 21.11.16. на суму 60 378,00 грн. вбачається, що товар поставлено по договору поставки № 050 від 21.03.14. по рахунку на оплату покупцю № 704 від 21.11.16.

Листом № 208-2/К від 22.11.16. Покупець звернувся до Постачальника та просив вважати відвантаження товару згідно рахунку № 704 від 21.11.16. (видаткова накладна № 521 від 21.11.16.) таким що відбулось згідно рахунку № 460 від 10.08.16.

Доказів зміни Постачальником призначення відвантаження товару згідно іншого договору, іншого рахунку на оплату до матеріалів справи не подано, вказане не підтверджується наданими відповідачем за зустрічним позовом податковими накладними, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до них, а Постачальником заперечується вчинення ним вказаної господарської операції.

Оскільки 1 000 000,00 грн. за вказаний Товар було сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнітон» в порядку передплати, то за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» неоплаченими залишились грошові кошти в сумі 92 992,03 грн., що і зумовило звернення Постачальника із зустрічним позовом про стягнення 92 992,03 грн. основного боргу, 8 119,98 грн. пені, 2 603,78 грн. інфляційних втрат, 885,28 грн. - 3% річних.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 4 Специфікації, сума, яка залишилась неоплаченою сплачується Покупцем протягом 5 банківських днів з моменту поставки.

Оскільки поставка відбулась 18.01.17., відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний був сплатити грошові кошти за поставлений Товар до 25.01.17. включно (19.01.17., 20.01.17., 23.01.17., 24.01.17., 25.01.17.), тобто строк оплати є таким, що настав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітон» стверджує, що внаслідок його звернення до Постачальника із заявою про залік зустрічних однорідних вимог № 55ю від 20.03.17., здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме, припинено в повному обсязі зобов'язання Покупця з оплати поставленого Постачальником Товару за Договором по Специфікації № 1 та частково припинено зобов'язання Постачальника перед Покупцем по оплаті штрафу за несвоєчасно поставлений Товар.

На вказане суд вбачає за доцільне відзначити наступне.

Окремим способом припинення правовідношення є зарахування (ст. ст. 603, 604, 605 ЦК України).

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п. 31 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду (вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.06. у справі № 8/600).

При цьому, судом враховано, що позивач за зустрічним позовом вимогу відповідача за зустрічним позовом про наявність у Постачальника обов'язку сплатити штраф Покупцю не визнав, як не визнав відповідач за зустрічним позовом наявність заборгованості перед позивачем за зустрічним позовом за поставлений Товар, в зв'язку з чим між сторонами існує спір щодо наявності обов'язку сплатити штраф, заборгованість за поставлений товар, пеню, 3% річних, інфляційні втрати, а направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнітон» заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий за Договором (по специфікації № 1) Товар. (аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.06.13. у справі № 5011-30/15848-2012).

Листом від 02.03.17. № 52ю, який адресований Постачальнику, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітон» відмовилось від виконання своїх зобов'язань щодо приймання Товару по Специфікації № 1 від 10.08.16. та оплати Товару по Специфікації № 1 від 10.08.16.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» з такою відмовою Покупця не погодилось, про що направило лист № 03 від 13.03.17.

Положеннями ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, приймаючи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення основного боргу в сумі 92 992,03 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач за зустрічним позовом на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 2 603,78 грн. інфляційних втрат, 885,28 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

З огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню 2 603,78 грн. інфляційних втрат та 810,18 грн. 3% річних. 3% річних в розмірі 75,10 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь 8 119,98 грн. пені на підставі п. 8.3 Договору, за умовами якого у разі несвоєчасної оплати Товару Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від неоплаченої суми.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що її розмір становить 7 418,98 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом. Пеню в розмірі 701,00 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 14 600,00 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

На підтвердження надання адвокатських послуг, представником відповідача за первісним позовом надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я адвоката Аніщенко Олексія Григоровича, договір про надання правової допомоги № 01-05/2017 від 03.05.17., акт про надання правової допомоги від 13.06.17.

В підтвердження оплати послуг адвоката додано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 13.06.17. на суму 14 600,00 грн.

Згідно з п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, враховуючи тривалість розгляду і складність справи, розумність витрат на оплату послуг адвоката, господарський суд дійшов до висновку, що клопотання позивача за зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон» витрат на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню в сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон» відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон» (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, б. 1; ідентифікаційний код 23853490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» (02192, м. Київ, вул. Миропільська, б. 19; ідентифікаційний код 39003983) 92 992 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 03 коп. - основного боргу, 7 418 (сім тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 98 коп. - пені, 2 603 (дві тисячі шістсот три) грн. 78 коп. - інфляційних втрат, 810 (вісімсот десять) грн. 18 коп. 3% річних, 1 588 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 13 коп. - судового збору, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

4. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.07.17.

Суддя Т.М. Ващенко