Рішення № 67958824, 25.07.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.07.2017 Справа № 905/912/17

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Тарапата С.С., Матюхіна В.І., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мазурік М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАРЛЕВ”, с.Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрспецторг”, м.Краматорськ, Донецька область

про: стягнення основного боргу в сумі 50720,37грн., 3% річних – 1128,00грн., інфляційних нарахувань – 6646,89грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 25.07.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТАРЛЕВ”, с.Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрспецторг”, м. Краматорськ, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 50720,37грн., 3% річних – 1078,00грн., інфляційних нарахувань – 5739,07грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою суду від 19.04.2017р. порушено провадження по справі, судове засідання призначене на 11.05.2017р. Ухвалою від 11.05.2017р. розгляду справи відкладено на 07.06.2017р.

Ухвалою суду від 07.06.2017р. відкладено розгляд справи з метою визначення колегіального складу суду для розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.06.2017р. призначено до розгляду справу в судове засідання на 05.07.2017р.

Розпорядженням №01-02/705 від 08.06.2017р. визначено колегіальний склад суду для розгляду справи у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Чорненької І.К., Бойко І.К.

Розпорядженням №01-02/790 від 03.07.2017р. у зв’язку з перебуванням судді Бойко І.А. у відпустці змінено склад судової колегії: головуючий суддя Левшина Я.О., Тарапата С.С., Чорненька І.К.

Розпорядженням №01-02/880 від 24.07.2017р. у зв’язку з перебуванням судді Чорненької І.К. у відпустці змінено склад судової колегії: головуючий суддя Левшина Я.О., судді Матюхін В.І., Тарапата С.С.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №0320/03BD2008 від 22.04.2008р. з оплати поставленого товару за видатковими накладними №Т-00011686 від 16.06.2016р., №Т-00012579 від 30.06.2016р., №Т-00016012 від 12.08.2016р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 611, 625-629, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: видаткові накладні №Т-00011686 від 16.06.2016р., №Т-00012579 від 30.06.2016р., №Т-00016012 від 12.08.2016р.; претензію щодо оплати товару №26/01-1 від 26.01.2017р.; розрахунок 3% річних та інфляційних; детальну інформацію про відповідача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: замовлення постачальника №155779 від 14.06.2016р. на суму 38920,14грн., №168443 від 22.06.2016р. на суму 16541,76грн., № 212493 від 05.08.2016р. на суму 49780,62грн.; податкові накладні; виписки з банку; витяг з ЄДРПОУ на позивача; статут позивача; довідку №24/05-1 від 24.05.2017р. про відсутність у провадженні господарського суду або іншого суду чи органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей предмет і з тих же підстав.

08.06.2017р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення №07/06-1 від 07.06.2017р., в яких зазначив, що сума зазначена в банківський виписці від 08.11.2016р. була зарахована в оплату попередніх видаткових накладних, по яким заборгованість відсутня.

03.07.2017р. на адресу суду від позивача надійшла заява №23/06-2 від 23.06.2017р. про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань. До заяви додано: докази направлення заяви про збільшення позовних вимог на адресу відповідача; розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних.

03.07.2017р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення №23/06-1 від 23.06.2017р., в яких позивач зазначив, що поставка товару здійснювалася на підставі договору купівлі-продажу №0320/03BD2008 від 22.04.2008р., відповідач здійснив часткові оплати за поставлений товар, до наданих пояснень додав: договір купівлі-продажу №0320/03BD2008 від 22.04.2008р.; загальні умови поставки та надання послуг; додаток №1. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.04.2008р. до загальних умов поставки; додаток №2. Ціни на рекламні послуги від 22.04.2008р. до загальних умов поставки та надання послуг; додаток №3. Акт прийомки-передачі послуг від 22.04.2008р. до загальних умов поставки та надання послуг; додаток до акту прийомки-передачі послуг від 22.04.2008р.; договір про умови №032024 від 21.02.2011р.; додаток №2 від 01.03.2011р. до договору купівлі-продажу; додаткова угода №1 від 24.03.2015р. до договору №032011 від 22.04.2008р.; акт звірки взаєморозрахунків до додаткової угоди від 24.03.2015р. до договору №032011 від 22.04.2008р.; видаткові накладні №Т-00008494 від 12.06.2015р., №Т-00008495 від 12.06.2015р., №Т-00008496 від 12.06.2015р., №Т-00019945 від 04.12.2015р., №Т-00000322 від 12.01.2016р., №Т-00000323 від 12.01.2016р., №Т00000324 від 12.01.2016р., №Т-00000399 від 13.01.2016р., №Т-00000404 від 13.01.2016р., №Т-00000917 від 21.01.2016р., №Т-00000920 від 21.01.2016р., №Т-00007376 від 20.04.2016р., №Т-00007376 від 20.04.2016р., №Т-00009788 від 24.05.2016р., №Т-00011686 від 16.06.2016р., №Т-00012579 від 30.06.2016р., №Т-00016012 від 12.08.2016р.; повернення постачальнику; заяви про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних вимог; реєстр платіжних доручень за період 08.04.2015р.-08.11.2016р.; роздруківки платіжних доручень за період 08.04.2015р.-08.11.2016р.; довідку про наявність заборгованості.

14.07.2017р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, а також докази направлення відповідачу письмових пояснень №23/06-1 від 23.06.2017р.

Представники сторін у судове засідання 25.07.2017р. не з’явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом своєчасного направлення ухвал суду на адреси сторін, визначені за матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.04.2008р. між ТОВ «Практікер Україна» та ТОВ «ТАРЛЕВ» укладений договір купівлі-продажу №0320/03BD2008, умови якого та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між Практікер, з одного боку, та постачальником, з іншого боку (п. 1.1 договору).

Невід’ємними частинами даного договору є загальні умови поставки та надання послуг; додаток №1. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.04.2008р. до загальних умов поставки; додаток №2. Ціни на рекламні послуги від 22.04.2008р. до загальних умов поставки та надання послуг; додаток №3. Акт прийомки-передачі послуг від 22.04.2008р. до загальних умов поставки та надання послуг; додаток до акту прийомки-передачі послуг від 22.04.2008р.; договір про умови №032024 від 21.02.2011р.; додаток №2 від 01.03.2011р. до договору купівлі-продажу; додаткова угода №1 від 24.03.2015р. до договору №032011 від 22.04.2008р.

21.02.2011р. між Практікер та ТОВ «ТАРЛЕВ» укладено договір про умови №032024, відповідно до п. 4 якого, врегульовано строк оплати товару – 65 днів з моменту надходження товару.

01.03.2011р. укладено додаток №2 до договору №0320/03BD2008 від 22.04.2008р., відповідно до якого, змінено номер договору купівлі-продажу №0320/03BD2008 від 22.04.2008р. на новий - №032011.

24.03.2015р. між ТОВ «Практікер Україна», ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» та ТОВ «ТАРЛЕВ» укладено додаткову угоду №1 до договору №032011 від 22.04.2008р., за умовами якої замінено сторону у зобов’язанні за договором, відповідно всі права та обов’язки за договором №032011 від 22.04.2008р. перейшли від ТОВ «Практікер Україна» до ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРАКТІКЕР Україна» починаючи з 24.03.2015р.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди №1 від 24.03.2105р. до договору №032011 від 22.04.2008р., зобов’язання зі сплати вартості товарів, поставлених після укладання цієї додаткової угоди за замовленнями нового покупця, виконується новим покупцем в порядку та на умовах, визначених договорів.

За умовами п.10.1 договору №032011 від 22.04.2008р., за відсутності окремої угоди, договір набуває чинності після підписання.

На виконання умов договору купівлі-продажу №032011 від 22.04.2008р., продавець (позивач) поставив товар за видатковими накладними: №Т-00008494 від 12.06.2015р., №Т-00008495 від 12.06.2015р., №Т-00008496 від 12.06.2015р., №Т-00019945 від 04.12.2015р., №Т-00000322 від 12.01.2016р., №Т-00000323 від 12.01.2016р., №Т00000324 від 12.01.2016р., №Т-00000399 від 13.01.2016р., №Т-00000404 від 13.01.2016р., №Т-00000917 від 21.01.2016р., №Т-00000920 від 21.01.2016р., №Т-00007376 від 20.04.2016р., №Т-00007376 від 20.04.2016р., №Т-00009788 від 24.05.2016р., №Т-00011686 від 16.06.2016р., №Т-00012579 від 30.06.2016р., №Т-00016012 від 12.08.2016р. на загальну суму 340617,92грн.

Дані накладні були підписані та скріплені печатками сторін.

Позивачем було направлено претензію №26/01-1 від 26.01.2017р. відповідачу з вимогою оплатити товар, яка не була задоволена останнім.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем обов’язку з оплати товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи викладене, суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві, з урахуванням письмових пояснень №23/06-1 від 23.06.2017р. та заяви про №23/06-2 від 23.06.2017р. про збільшення позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості за договором №032011 від 22.04.2008р. в сумі 50720,37грн., 3% річних – 1128,00грн., інфляційних нарахувань – 6646,89грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №032011 від 22.04.2008р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №032011 від 22.04.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як встановлено ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України також передбачено обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів. Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачений обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленими в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу №032011 від 22.04.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили в договорі купівлі-продажу №032011 від 22.04.2008р. строк оплати товару – 65 днів з моменту надходження товару.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем товару за видатковими накладними №Т-00008494 від 12.06.2015р., №Т-00008495 від 12.06.2015р., №Т-00008496 від 12.06.2015р., №Т-00019945 від 04.12.2015р., №Т-00000322 від 12.01.2016р., №Т-00000323 від 12.01.2016р., №Т00000324 від 12.01.2016р., №Т-00000399 від 13.01.2016р., №Т-00000404 від 13.01.2016р., №Т-00000917 від 21.01.2016р., №Т-00000920 від 21.01.2016р., №Т-00007376 від 20.04.2016р., №Т-00007376 від 20.04.2016р., №Т-00009788 від 24.05.2016р., №Т-00011686 від 16.06.2016р., №Т-00012579 від 30.06.2016р., №Т-00016012 від 12.08.2016р., у нього виникло зобов'язання з його оплати.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У період з 12.06.2015р. – 12.08.2016р. позивачем було відвантажено товар відповідачу за видатковими накладними №Т-00008494 від 12.06.2015р., №Т-00008495 від 12.06.2015р., №Т-00008496 від 12.06.2015р., №Т-00019945 від 04.12.2015р., №Т-00000322 від 12.01.2016р., №Т-00000323 від 12.01.2016р., №Т00000324 від 12.01.2016р., №Т-00000399 від 13.01.2016р., №Т-00000404 від 13.01.2016р., №Т-00000917 від 21.01.2016р., №Т-00000920 від 21.01.2016р., №Т-00007376 від 20.04.2016р., №Т-00007376 від 20.04.2016р., №Т-00009788 від 24.05.2016р., №Т-00011686 від 16.06.2016р., №Т-00012579 від 30.06.2016р., №Т-00016012 від 12.08.2016р. - на загальну суму 340617,92грн.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

Відповідач своє зобов’язання з оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 430693,72грн. (що підтверджується платіжними дорученнями, поверненнями постачальнику та заявами про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних вимог), з яких 140796,17грн. було зараховано в рахунок погашення заборгованості за попередніми поставками, 289897,55грн. було зараховано за заявленими за даним позовом накладними. Решта боргу за спірними накладними в сумі 50720,37грн. залишилась несплаченою.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 50720,37грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1128,00грн., втрати від інфляції в розмірі 6646,89грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що в договорі про умови №032024 від 21.02.2011р., сторони встановили порядок оплати за поставлену продукцію – 65 днів з моменту надходження товару.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковими накладними №Т-00011686 від 16.06.2016р. – 27.08.2016р., №Т-00012579 від 30.06.2016р. – 05.09.2016р., №Т-00016012 від 12.08.2016р. – 17.10.2016р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог та стягнення 3% річних в сумі 1128,00грн., інфляційних нарахувань в сумі 5505,68грн.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань обумовлено тим, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАРЛЕВ”, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрспецторг”, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 50720,37грн., 3% річних – 1128,00грн., інфляційних нарахувань – 6646,89грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрспецторг” (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сахалінська, буд. 4, ЄДРПОУ 39320208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАРЛЕВ” (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Авіаторів, буд. 64, ЄДРПОУ 35415966) основний борг в розмірі 50720,37грн., 3% річних – 1128,00грн., інфляційних нарахувань – 5505,68грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1569,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 1141,21грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 25.07.2017р. підписано повний текст рішення.

Головуючий суддя Я.О. Левшина

Суддя С.С. Тарапата Суддя В.І. Матюхін