Ухвала суду № 67957521, 26.07.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

26 липня 2017 року № 813/2641/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суду складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Магиревич Ю.Д.,

представників позивача ОСОБА_1,

розглянувши у м. Львові у відкритому попередньому судовому засіданні клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Національного університету «Львівська політехніка» до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Національного університету «Львівська політехніка» до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування припису Міністерства культури України №10/10/74-17 від 01.07.2017 року, яким вимагається від Національного університету «Львівська політехніка» та ТОВ БРП «ТЕХНОБУД» зупинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на обєкті будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на розі вул. ОСОБА_2 ОСОБА_3Засядька для працівників університету».

Ухвалою від 20 липня 2017 року відкрито провадження у адміністративній справі.

24 липня 2017 року представником позивача до Львівського окружного адміністративного суду подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якій просить суд:

-зупинити дію припису Міністерства культури України №10/10/74-17 від 01.07.2017 року, яким зупинено проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на обєкті будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на розі вул. ОСОБА_2 ОСОБА_3Засядька для працівників університету», до набрання постановою суду в адміністративній справі законної сили.

Подане клопотання представник позивача мотивує тим, що припис №10/10/74-17 від 01.07.2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, який виданий Міністерством культури України, містить очевидні ознаки протиправності та вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову позивачу для відновлення своїх прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. В обґрунтування цього зазначає, що Міністерство культури України винесло припис від 01.07.2017 року з порушенням п.18 ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», якою воно керувалося при винесенні припису, оскільки не має повноважень виносити приписи щодо памяток місцевого значення, а тільки щодо памяток національного значення. До того ж, будинок на вул. Бой-Желенського, 14 (в приписі від 01.07.2017 року помилково вказано номер 15) у м. Львові не належить ні до памяток національного значення, ні до памяток місцевого значення в розумінні ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а тому щодо цього будинку не можуть виноситися приписи стосовно його охорони, як це передбачено п.18 ч. 2 ст. 5, п.14 ч.1 ст. 6, п.9 ч.2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Крім того, ні в акті обстеження, ні в приписі від 01.07.2017 року не наведено та не зафіксовано жодних обставин, які б вказували на загрозу будинку на вул. Бой-Желенського, 14 у м. Львові, в безпосередній близькості до якого проводяться будівельні роботи.

Також представник позивача звертає увагу на те, що зазначеними законодавчими нормами передбачено «припинення» робіт, а не «зупинення» робіт як вказано у Приписі від 01.07.2017 року. Крім цього в акті обстеження та приписі від 01.07.2017 року зазначено, що будівництво проводиться в історичному ареалі. Однак, як стверджує представник позивача, межі історичного ареалу м. Львова не затверджені у встановленому законодавством порядку.

В попередньому судовому засіданні 26.07.2017 року представник позивача клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача та представник третьої особи були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду клопотання, однак у попереднє судове засідання по розгляду зазначеного клопотання не прибули.

Розглянувши клопотання представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується це клопотання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даного клопотання, суд встановив наступне.

Предметом позовних вимог у даній справі є, зокрема, визнання протиправним та скасування припису № 10/10/74-17 від 01.07.2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, який виданий Міністерством культури України.

Позивач Національний Університет «Львівська політехніка» - є замовником обєкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на розі вул. ОСОБА_2 ОСОБА_3Засядька для працівників університету», а ТзОВ БРП «Технобуд» - підрядником.

Як зазначено в адміністративному позові, 11.07.2017 року на адресу Національного університету «Львівська політехніка» надійшов припис Міністерства культури України №10/10/74-17 від 01.07.2017 року, (далі припис від 01.07.2017 року) та акт обстеження містобудівної ситуації на території історичного ареалу м. Львова (далі акт обстеження).

Відповідно до припису від 01.07.2017 року Міністерство культури України з посиланням на порушення вимог ч. 3 ст. 32, ст. 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини», діючи в межах повноважень, визначених п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» і Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 495, зобовязало Національний Університет «Львівська політехніка» та ТзОВ БРП «Технобуд» негайно зупинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на обєкті будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на розі вул. ОСОБА_2 ОСОБА_3Засядька для працівників університету», які виконуються в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 року № 1311), в межах охоронної (буферної) зони обєкту «Архітектурний ансамбль історичного центра Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, та в безпосередній близькості до памятки архітектури місцевого значення будинку 1929 року на вул. Бой-Желенського, 15 (рішення Львівського облвиконкому від 13.12.1991 року № 671, охорон. № 2020), як таких, що ведуться без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини (Міністерство культури України).

Аналізуючи приписи законодавства у взаємозвязку з обставинами даної справи, суд дійшов до переконання про обґрунтованість клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з врахуванням такого.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства (надалі КАС України), суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.118 КАС України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд бере до уваги, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1)зупинення дії рішення субєкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2)заборони вчиняти певні дії.

У п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 року, Пленум надав розяснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльністі субєкта владних повноважень.

З припису ч.1 ст.117 КАС України вбачається, що законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

1)існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2)захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

3)наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

З аналізу даної норми права вбачаються чотири окремі підстави для забезпечення позову:

-очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Очевидність небезпеки полягає в тому, що з високим ступенем вірогідності можуть настати такі дії або події, які безумовно призведуть до порушення права та інтересів позивача;

-неможливість захисту прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів;

-якщо для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Зокрема, необхідно буде звертатися до суду, визнавати недійсними договори чи рішення, вилучати майно, тощо;

-очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень. Рішення, дії чи бездіяльність мають очевидні ознаки протиправності, якщо вони істотно суперечать чинному законодавству.

Суд погоджується з твердженням представника позивача про те, внаслідок припинення робіт на обєкті будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на розі вулиць І.ОСОБА_4Засядька для працівників університету», позивач як замовник зобовязаний виконати заходи передбачені Положенням консервації та розконсервації об'єктів будівництва, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 21.10.2005 №2 (далі - Положення).

Так, відповідно до п. 4.4. Положення Підрядник зобов'язаний здати, а Замовник прийняти законсервований об'єкт (будову) за актом про прийняття законсервованого об'єкта (будови) (додаток 6), а також конструкції, устаткування і матеріали, які залишаються на об'єкті та підлягають консервації, за відомістю не змонтованих конструкцій, устаткування і матеріалів, які залишаються на об'єкті (будові) та підлягають консервації (додаток 3). Вартість зазначених конструкцій, устаткування і матеріалів, які придбані Підрядником за його кошти і залишаються на об'єкті (будові) та підлягають консервації, відшкодовуються Замовником. При цьому, позивач як Замовник зобовязаний понести витрати на: безпосередньо консервацію обєкта; забезпечити охорону обєкта (п. 4.5. Положення). Крім цього, припинення виконання будівельних робіт на обєктів будівництва негативно позначиться на стані обєкта незавершеного будівництва та обладнання в ньому.

Отже, враховуючи вимоги п. 4.4 Положення та внаслідок вимушеної консервації обєкту, позивач зобовязаний компенсувати Підряднику вартість конструкцій, устаткування і матеріалів, які будуть залишені на обєкті будівництва, та забезпечити охорону обєкта, що призведе до значних витрат бюджетних коштів позивача на компенсацію видатків підрядника.

Тобто, наведене свідчить, що без вжиття заходів забезпечення позову позивачу для відновлення своїх прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що в силу ч.1 ст.117 КАС України є підставою для постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

В ухвалі від 26.01.2010 року по справі №К-9495/07 Вищий адміністративний суд зазначив, що колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про забезпечення позову адміністративні суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (п. 47 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року N 13).

Таким чином, за наведених обставин та із врахуванням доводів заявленого клопотання та достатності його обгрунтування суд приходить до висновку, що без вжиття заходів забезпечення позову для відновлення своїх прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, тому заявлене клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 117, 118, 160, 165 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення адміністративного позову у справі №813/2641/17 до набрання законної сили рішення суду, а саме:

-зупинити дію припису Міністерства культури України №10/10/74-17 від 01.07.2017 року, яким зупинено проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на обєкті будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на розі вул.І.Карпинця ОСОБА_3Засядька для працівників університету».

Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Якщо ухвалу постановлено в письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 118 КАС України, виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 27 липня 2017 року.