Постанова № 67957077, 24.04.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 р. Справа № 804/8723/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання рішення протиправним, зобовязання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з вимогами, з урахуванням заяви про уточнення вимог:

- визнати недійсними рішення Дніпропетровської обласної державної адміністрації направити скаргу від 06.06.2016 р. в ПАТ «Дніпрогаз», тобто винній особі, не перенаправляти спірні скарги в Національну комісію, а копію останньої від 14.11.2016 р. до правоохоронних органів, оскільки в них повідомлено про злочин;

- зобовязати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію вчинити дії з направлення скарги в органи, уповноважені здійснювати розгляд скарги та поставлені у ній питання, у відношенні правопорушень та злочинів співробітників ПАТ «Дніпрогаз».

- стягнути з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України моральну шкоду у розмірі 4000 грн. + 40 грн. за кожен день починаючи з 03.01.2017 р. до винесення судового рішення по суті справи або усунення відповідачем допущених порушень.

В обґрунтування позову зазначено, що в рамках Закону України «Про звернення громадян» позивачем направлені відповідачу скарги, в яких повідомив про вчинення злочину співробітниками ПАТ «Дніпрогаз», проте відповідачем скарга перенаправлена до ПАТ «Дніпрогаз», тобто винній особі, та не повідомлено Національну комісію про вчинення злочину. Вважає таке рішення протиправним, таким, що порушує права позивача, у звязку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 24.03.2017 року залучено в якості відповідача -2 Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Позивач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 24.04.2017 р. до суду подано клопотання про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.

Представники відповідачів проти розгляду справи в порядку письмового провадження не зперечували. Дніпропетровською обласною державною адміністрацією надано письмові заперечення, в яких відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що скарги позивача розглядались саме управлінням паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а лише скарга від 14.11.2016 р., направлена листом адміністрації Президента від 22.11.2016 р., розглянута юридичним управлінням Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Також зазначено, що за результатом розгляду скарги позивача повідомлено про порушення Управлінням паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації вимог Закону України «Про звернення громадян».

Управлінням паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації надано заперечення, згідно яких вимоги позивачем звернені до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, проте вимоги до відповідача-2 не заявлено. Вказує, що управління не припустилось порушень прав позивача, оскільки не перенаправлялись звернення позивача до ПАТ Дніпрогаз, а запитувались листами відомості, з метою вирішення заявлених питань. Заперечив проти вимог про стягнення моральної шкоди з огляду на їх необґрунтованість та відсутність розрахунку.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що сторонами подана заява про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 06.06.2016 р. звернувся до Дніпропетровської обласної державної адміністрації зі скаргою, в якій просив вжити заходів щодо відновлення газопостачання його квартири, притягнути до відповідальності посадових осіб ПАТ «Дніпрогаз».

Вказана скаргу направлено для розгляду в управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження обласної державної адміністрації.

Відповідь на вказану скаргу надана ПАТ «Дніпрогаз» листом від 30.06.2016 р. №5570/2-2/2, якою повідомлено про виконання невідкладних позапланових ремонтних робіт на системі газопостачання та підтвердили факт відключення газу. Відновлення газу можливо після надання доступу до квартир 22, 26 для обстеження внутрішньо будинкової системи газопостачання квартир. Також повідомлено, що згідно електронної бази даних, власником квартири 26 є ОСОБА_3, що має заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 642,75 грн.

ОСОБА_4 Президента України від 22.11.2016 р. №22/053134-04 скарга ОСОБА_2 від 14.11.2016 р. з вимогою надати вказівку Дніпропетровській обласній державній адміністрації розглянути скаргу від 17.10.2016 р.; притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, що порушили вимоги ст.. 7 Закону України «Про звернення громадян», направлена до Дніпропетровської обласної державної адміністрації за належністю.

Вказані скарги направлені позивачем в рамках Закону України «Про звернення громадян».

Листом від 16.12.2016 р. Дніпропетровською обласною державною адміністрацією повідомлено позивача про те, що управлінням паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації допущено порушення Закону України «Про звернення громадян», а саме: направлено скаргу до підприємства, дії якого були оскаржені. З огляду на що направлено листа з зауваженнями щодо необхідності посилення виконавської дисципліни в управлінні та обєктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, не допускаючи порушень чинного законодавства. Також вказано, що для вирішення питання щодо відновлення газопостачання слід звернутись до суду, оскільки до повноважень облдержадміністрації не входить здійснення державного контролю за діяльністю субєктів ринку природного газу, та не можуть втручатись у господарську діяльність підприємств, установ та організацій.

Рішенням адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення від 24.05.2016 року №12/01-14/16-16, розглянувши матеріали за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях Публічного акціонерного товариства Дніпрогаз, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій чи бездіяльності субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших субєктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, вирішила:

- визнати Публічне акціонерне товариство Дніпрогаз (і.к. 20262860) субєктом господарювання, який протягом 2015 року та поточного періоду 2016 року займав монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу в територіальних межах міста Дніпропетровська та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Степепове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське та радгоспу Дзержинець) Дніпропетровської області, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- визнати бездіяльність Публічного акціонерного товариства Дніпрогаз (20262860) щодо невідновлення без обєктивних причин газопостачання побутовим споживачам (зокрема, які мешкають за адресами: [інформація з обмеженим доступом], м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 39/41 м. Дніпропетровськ, після завершення аварійно- відновлювальних робіт, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом другим статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді бездіяльності субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2.2 резолютивної частини, накласти на Публічне акціонерне товариство Дніпрогаз (і.к. 20262860) штраф у розмірі 68000 грн.;

- зобовязати Публічне акціонерне товариство Дніпрогаз (і.к. 20262860) припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення у десятиденний строк дій, визначених Кодексом газорозподільних систем, спрямованих на відновлення газопостачання мешканцям будинку по вул. Жуковського, 39/41 м. Дніпропетровськ, про що надати відповідні документи.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, обєднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, врегульований Законом України Про звернення громадян від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі Закон №393/96-ВР).

Закон №393/96-ВР забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, обєднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обовязків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, обєднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Скарга, це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, посадових осіб.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації від 9 квітня 1999 року №586-XIV (далі Закон №586-XIV) виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Одним із основних завдань місцевих державних адміністрацій є забезпечення законності та правопорядку, додержання прав і свобод громадян.

Принципами діяльності місцевих державних адміністрацій є здійснення повноважень на засадах відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини.

Відповідно до статті 38 Закону №586-XIV місцеві державні адміністрації забезпечують додержання прав і свобод громадян. Громадяни звертаються до місцевих державних адміністрацій у вирішенні питань, що належать до сфери повноважень місцевих державних адміністрацій.

Посадові особи місцевих державних адміністрацій зобовязані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь.

Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 03.02.2014 року №Р-65/0/3-14 затверджено Положення про Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яке входить до складу облдержадміністрації і забезпечує виконання покладених на нього завдань та є юридичною особою (а.с.41-45).

Одним із основних завдань Управління є забезпечення реалізації в області державної політики в нафтогазовому комплексі (п.4 Положення). Управління відповідно до Положення:

- підпункт 2 пункту 5: забезпечує у межах повноважень захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

- підпункт 4 пункту 5: здійснює державний контроль за дотриманням підприємствами правил, норм, стандартів у межах визначених повноважень;

- підпункт 12 пункту 5: розглядає в установленому законодавством порядку звернення громадян з питань, що відносяться до компетенції Управління.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у Управління делегованих повноважень на розгляд звернень громадян у сфері нафтогазового комплексу.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стан дартів від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку субєктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи.

З огляду на викладене, суд зазначає, що будь-які рішення ані відповідачем, ані другим відповідачем не приймались, та відмовляє у позові у частині таких вимог.

Згідно з статтею 7 Закону №393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, обєднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше пяти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Законодавство України, яким врегульовано питання розгляду звернень громадян, не передбачають дії субєкта владних повноважень, згідно яких була б можливість направлення скарг, їх тексту або примірників особі, на яку подано скаргу. Однак, це фактично здійснено Управлінням паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації та вбачається із відповіді ПАТ Дніпрогаз.

Отже, судом встановлено вчинення протиправних дії другим відповідачем, яким фактично на адресу ПАТ Дніпрогаз було направлено скаргу позивача від 06.06.2016 року, що прямо вбачається із тексту листа ПАТ Дніпрогаз від 30.06.2016 року №5570/2-2/2. Так, вказаний лист в першому абзаці містить відомості, що він складається на звернення та є результатом розгляду останнього. При цьому, відповіді були направлені на адресу позивача.

Частиною 2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позову та визначає протиправними дії Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо направлення скарги позивача для розгляду в ПАТ Дніпрогаз.

Відповідно до статті 16 Закону №393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, обєднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, обєднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно з статтею 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, обєднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобовязані:

- обєктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у звязку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи обєднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою розяснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше пятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока пяти днів.

Судом встановлено, що другим відповідачем не надано жодної відповіді на звернення позивача.

У звязку із цим, суд виходить за межі позову та вважає протиправною бездіяльність Управління щодо ненадання відповіді на скаргу від 06.06.2016 року, у звязку із чим, на відновлення порушених права, зобовязує Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації надати відповідь на зазначену скаргу в порядку, встановленому законом.

Щодо вимог, звертутих до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, суд зазначає, що з огляду на надану на скаргу від 14.11.2016 р. відповідь листом від 16.12.2016 р., відсутні протиправні дії або бездіяльність, оскільки за викладеними питаннями відповідачем надано належну відповідь. Так, розглянуто питання щодо розгляду скарги від 17.10.2016 р. та щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб.

Слід вказати, що в скарзі від 14.11.2016 р. позивачем не порушується питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення тощо, що нівелює відповідне звернення до органу поліції із заявою чи повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення.

Отже, вимоги в частині зобовязання Дніпропетровську обласну державну адміністрацію вчинити дії з направлення скарги в органи, уповноважені здійснювати розгляд скарги та поставлені у ній питання, у відношенні правопорушень та злочинів співробітників ПАТ «Дніпрогаз» задоволенню не підлягають.

Також суд не знаходить обґрунтування для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 постанови Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. за № 4 моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у звязку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з абзацом 2 п. 5 постанови Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. за № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом не встановлено заподіяння моральної шкоди позивачу, адже на підтвердження наявності порушення звичної душевної рівноваги позивача, наявності негативного психічного впливу, значних хвилювань, позивачем доказів надано не було (такими доказами могли бути, наприклад, відповідні медичні довідки про погіршення стану здоровя, перелік куплений ліків щодо відновлення нервової системи тощо). Крім того, суду не зрозуміло, чому сума моральної шкоди складає 4000 грн. Посилання позивача на те, що розмір моральної шкоди встановлюється на підставі внутрішнього переконання особи не може бути обґрунтованим та належним фактом, а тому позовні вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання рішення протиправним, зобовязання вчинити дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо направлення скарги ОСОБА_5 від 06.06.2016 року до Публічного акціонерного товариства Дніпрогаз.

Визнати протиправною бездіяльність Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не розгляду та ненадання відповіді відповідно до Закону України Про звернення громадян на скаргу ОСОБА_5 від 06.06.2016 року та зобовязати Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації надати відповідь на зазначену скаргу в порядку, встановленому законом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) ОСОБА_1