Постанова № 67957001, 30.11.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 р. Справа № 804/4786/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з позовними вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.11.2016 р., про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.03.2016р.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 28.03.2016р.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 28.03.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що фактичні обставини справи обєктивно засвідчують понесення позивачем витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходу у перевіряємому періоді протягом 2013 - 2015 років, та правомірність формування витрат та податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності відповідно до первинних бухгалтерських документів, складених під час здійснення таких господарських операцій. Вказує, що здійснює ведення господарської діяльності за КВЕД надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, в межах якої з метою забезпечення господарської діяльності періодично придбавались матеріали та необхідні товарно-матеріальні цінності, що підтверджено чеками, накладними, рахунками-фактури та актами на списання матеріалів.

Представником позивача надано до суду надано клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував. Надано письмові заперечення на адміністративний позов, де. зокрема, вказано, що в ході проведення перевірки встановлено завищення витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходу, заниження оподатковуваного доходу та податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 320739,58 грн., за рахунок не включення до складу доходів надходження коштів на розрахункові рахунки платника, готівки у повному обсязі (розбіжність між даними надходження коштів, готівки та задекларованими даними). Також зазначає, що позивачем під час перевірки було надано чеки, накладні, рахунки, проте останні не містять даних про покупця, тобто відсутня інформація, яка підтверджує придбання матеріалів саме ФОП ОСОБА_1; не надано актів виконаних робіт, які підтверджують виконання ремонтних робіт в орендованих приміщеннях з використанням придбаних матеріалів.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як субєкт господарської діяльності та перебуває на податковому обліку в Нікопольській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Як вбачається з матеріалів справи, Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено акт №445/04-07-13.04.3066616604 від 14.03.2016р.

Перевіркою встановлено порушення п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, заниження ФОП ОСОБА_1 доходу за 2013 - 2015 роки: за 2013 рік 323320,40 грн., за 2015 рік 27651 грн. за рахунок не включення у повному обсязі до складу доходів коштів, що надійшли на розрахункові рахунки платника (розбіжність між даними надходження коштів на розрахункові рахунки та задекларованими даними ФОП ОСОБА_1В.). Також перевіркою встановлено завищення витрат на загальну суму 1440939 грн., (за 2013 рік 185934 грн., 2014 рік 389459,30 грн., 2015 рік 865545,70 грн.). Завищення відбулось в результаті ненадання на документальну перевірку первинних документів, що мали б підтверджувати такі витрати. Також вказано про відсутність ведення обліку доходів і витрат (не заповнена книга обліку доходів та витрат). За висновками перевірки констатовано заниження чистого оподатковуваного доходу у загальному розмірі 1791910,40 грн., у тому числі: 2013 рік 509254,40 грн., за 2014 рік 389459,30 грн., за 2015 рік 893196,70 грн., за рахунок чого збільшено грошове зобовязання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 320739,58 грн.

28.03.2016 року Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі акту перевірки №445/04-07-13.04.3066616604 від 14.03.2016р. прийнято:

- рішення №0000041701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 46391,64 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0000051701, яким нараховано податок на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 320739,58 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 80184,90 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000061701, яким нараховано військовий збір за основним платежем в розмірі 13397,95 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 3349,49 грн.

Вказані рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Так, положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1.).

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту Наказ № 88).

Відповідно до п.1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися субєктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обовязково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів за господарськими операціями з контрагентами - постачальниками з метою визначення витрат, а також встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (формування витрат) і господарською діяльністю платника податку.

Так, в ході проведення перевірки податковим органом зроблено висновки про заниження ФОП ОСОБА_1 доходу за 2013 - 2015 роки: за 2013 рік 323320,40 грн., за 2015 рік 27651 грн. за рахунок не включення у повному обсязі до складу доходів коштів, що надійшли на розрахункові рахунки платника (розбіжність між даними надходження коштів на розрахункові рахунки та задекларованими даними ФОП ОСОБА_1В.). Також перевіркою встановлено завищення витрат на загальну суму 1440939 грн., (за 2013 рік 185934 грн., 2014 рік 389459,30 грн., 2015 рік 865545,70 грн.) Завищення відбулось в результаті не надання на документальну перевірку первинних документів, що мали б підтверджувати такі витрати. Також вказано про відсутність ведення обліку доходів і витрат (не заповнена книга обліку доходів та витрат).

Матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність з надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (згідно до КВЕД 2010).

Розглядаючи заявлений спір, суд виходить із того, що надані ФОП ОСОБА_1 чеки, товарні чеки, накладні на придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельні матеріали, інструменти, сантехніка, предмети побуту, паливно-мастильні матеріали тощо) на загальну суму 801749,54 грн. у повному обсязі відображають дані про покупця, інформацію, яка підтверджує належність понесених витрат саме до витрат, повязаних зі здійсненням господарської діяльності.

Представником позивача пояснено, що придбані товарно-матеріальні цінності використовувались ФОП ОСОБА_1 під час здійснення ремонтних робіт обєктів нерухомості, що в подальшому були передані в оренду.

На виконання вимог п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України позивачем відображено вказаних витрат з придбання ТМЦ тільки в тій сумі і в тому періоді, в якому безпосередньо отримано прибуток.

Таким чином, враховуючи наявність складених належним чином документів первинної фінансової звітності та бухгалтерського обліку, що підтверджують факт понесених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю позивача, суд вважає, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей (будівельні матеріали, інструменти, сантехніка, предмети побуту, паливно-мастильні матеріали тощо) на підставі первинних бухгалтерських документів на загальну суму 1440939 грн.

Отже, встановленими обставинами підтверджено суму задекларованого позивачем доходу у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 - 2015 роки, з огляду на що висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в частині заниження ФОП ОСОБА_1 доходу за 2013 - 2015 роки: за 2013 рік 323320,40 грн., за 2015 рік 27651 грн. та завищення витрат на загальну суму 1440939 грн. є хибним, а податкове повідомлення рішення №0000051701 від 28.03.2016 р. є таким, що прийняте відповідачем протиправно, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців є сума доходу, отриманого від її діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

Згідно матеріалів справи, порушення вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та його заниження на загальну суму 233505,29 грн., виникло у звязку з заниження позивачем чистого оподаткованого доходу.

Оскільки судом ці висновки спростовано, то рішення №0000041701 від 28.03.2016 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 46391,64 грн. також підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Відповідно до п.п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПУ України).

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Оскільки судом висновки перевірки про заниження оподатковуваного доходу у 2013 2015 роки спростовано, податкове повідомлення рішення №0000061701 від 28.03.2016 р. про нарахування військового збору є таким, що прийняте відповідачем протиправно, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000051701 від 28.03.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0000041701 від 28.03.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000061701 від 28.03.2016 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 835,35 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2