Постанова № 67956921, 21.07.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2017 року Справа № 803/757/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К.П.Верес» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «К.П.Верес» (далі ТзОВ «К.П.Верес») звернулося в суд із позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі ДАБІ України), в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (далі УДАБІ у Волинській області) про визнання протиправними та скасування рішень від 08 червня 2017 року №29 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт» та від 29 травня 2017 року №47 «Про скасування дії містобудівних умов та обмежень, забудови земельної ділянки».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято рішення від 29 травня 2017 року №47 «Про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки» на «Реконструкцію сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи на вул. Грушевського, 77-А, м. Ковель, Волинська обл.» від 27 січня 2016 року №22.22/04» та рішення від 08 червня 2017 року №29 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», на підставі акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 29 травня 2017 року.

Позивач вважає, що підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень не було, оскільки цільове призначення земельної ділянки, на якій планувалося будівництво, відповідає її виду використання, а будівництво містобудівній документації. Також зазначає, що немає підстав для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, так як перевірка з приводу поданої декларації не проводилася.

Представник відповідача в поданих суду письмових запереченнях від 07 липня 2017 року №1003-1.16/2260-17 позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що на підставі акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 29 травня 2017 року, враховуючи порушення вимог містобудівного законодавства, керуючись пунктом 32 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 19 серпня 2015 року №698 (далі Порядок №698), рішенням від 29 травня 2017 року №47 було скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на «Реконструкцію сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи на вул. Грушевського, 77-А, м. Ковель, Волинська обл.» від 27 січня 2016 року №22.22/04 (далі містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки). Рішення щодо зупинення дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не приймалось, оскільки усунути виявлені порушення відповідно до існуючої містобудівної документації на місцевому рівні неможливо. Враховуючи скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 27 січня 2016 року №22.22/04, рішенням від 08 червня 2017 року №29 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 36, статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 19 квітня 2016 року №ВЛ083161100628 на «Реконструкцію сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи на вул. Грушевського, 77-А, м. Ковель, Волинська обл.». З наведених підстав, вважає, що посадовими особами УДАБІ у Волинській області оскаржувані рішення були прийняті на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Порядком №698 та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», і підстав для їх скасування немає. Просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, наведені у запереченнях. Просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі державного акта серії ЯД №29073 від 17 жовтня 2009 року ТзОВ «К.П.Верес» є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: Волинська обл.., м. Ковель, вул. Грешевського, 77-А, площею 1 га, кадастровий номер 0710400000:29:002:0020, цільове призначення якої «для обслуговування виробничої бази», зареєструвавши право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №12460835 від 08 листопада 2013 року.

З метою здійснення реконструкції сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи по вул. Грушевського, 77-А, м. Ковель, Волинська обл., ТзОВ «К.П.Верес» звернулося до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради за отриманням містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки.

27 січня 2016 року відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради видано позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на обєкт будівництва «Реконструкцію сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи на вул. Грушевського, 77-А, м. Ковель, Волинська обл.» за №22.22/04.

19 квітня 2016 року УДАБІ у Волинській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за №ВЛ083161100628 «Реконструкція сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи: вул. Грушевського, 77-А в м. Ковелі Волинської обл.».

29 травня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування УДАБІ у Волинській області ОСОБА_4, у присутності начальника відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради ОСОБА_5, відповідно до наказу ДАБІ України від 03 травня 2017 року №700 на підставі довідки про результати документальної перевірки від 25 квітня 2017 року проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради, вул. Незалежності, 73, м. Ковель, Волинська обл., 45000, при видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на «Проведення будівництва торгово-складських приміщень на вул. Брестська, 111-Г, м. Ковель, Волинська обл.» від 21 серпня 2013 року №22.22/135 та на «Реконструкцію сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи на вул. Грушевського, 77-А, м. Ковель, Волинська обл.» від 27 січня 2016 року №22.22./04, про що було складено акт перевірки від 29 травня 2017 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено наступні порушення вимог містобудівної документації.

Так, згідно із генеральним планом м. Ковеля, затвердженим рішенням Ковельської міської ради від 28 листопада 2013 року №44/62 «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану м. Ковель»», дана територія позначена як промислова зона, територія складів, баз, будівельних і транспортних організацій. Детальний план даної території відсутній. Не враховано пункт 6 розділу V «Прикінцевих положень» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, актом перевірки від 29 травня 2017 року встановлено, що в пунктах 2, 4, 5, 6, 7, 11 розділу «Містобудівні умови та обмеження» обєктом нагляду не зазначені конкретні положення нормативних актів, відомостей, які базуються на розрахунках та не містять конкретних цифрових показників, що не відповідає визначенню «містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки», передбаченого пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», присутній 1-4 пункт, що не відповідає пункту 3.6 та додатку до Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109. З поданих замовником матеріалів встановлено, що реконструкція обєкту здійснюється з добудовою приміщень. В пункті 8 розділу «Містобудівні умови та обмеження» не зазначено вимоги щодо необхідності проведення інженерних вишукувань відповідно до ДБН А.2.1-1-2014 «Інженерні вишукування для будівництва» (на зміну ДБН А.2.1-1-2008), що є порушенням пункту 6.3.1 ДБН А.2.1-1-2014 «Інженерні вишукування для будівництва», відповідно до якого інженерно-геологічні вишукування для реконструкції виконують у всіх випадках реконструкції будівель та споруд.

За результатами перевірки рішенням головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування УДАБІ у Волинській області ОСОБА_4 від 29 травня 2017 року №47 скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на «Реконструкцію сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи на вул. Грушевського, 77-А, м. Ковель, Волинська обл.» від 27 січня 2016 року №22.22/04, прийнятого відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Крім того, 08 червня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду Сектору по роботі з дозвільними документами УДАБІ у Волинській області ОСОБА_6 прийнято рішення №29 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», яка зареєстрована 19 квітня 2016 року №ВЛ083161100628 «Реконструкція сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи: вул. Грушевського, 77-А в м. Ковелі Волинської обл.».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі в редакції чинній на момент проведення перевірки) державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_3 України.

Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 19 серпня 2015 року №698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (далі - Порядок №698, в редакції чинній на момент проведення перевірки), пунктом 2 якого передбачено, що нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі (далі - головні інспектори будівельного нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Як передбачено частиною одинадцятою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема, скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (пункт 6 частини дванадцятої статті 41 цього Закону).

Як передбачено підпунктами 1, 2 пункту 3 Порядку №698, основними завданнями нагляду є: виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності; скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об'єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів.

Підпунктом 6 пункту 5 Порядку №698 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що головні інспектори будівельного нагляду вправі перевіряти законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих обєктами нагляду.

Згідно із статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Як передбачено статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент одержання позивачем містобудівних умов та обмежень від 27 січня 2016 року), основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Як передбачено пунктом 1.1 розділу І «Загальні положення» Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109 (з наступними змінами та доповненнями, далі Порядок №109), цей Порядок визначає процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Згідно із пунктом 1.2 розділу І «Загальні положення» Порядку №109 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ «Порядок надання містобудівних умов та обмежень» Порядку №109 містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються:

засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

За приписами пункту 2.4 розділу ІІ «Порядок надання містобудівних умов та обмежень» Порядку №109 розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі поданої заяви на отримання містобудівних умов та обмежень разом з додатками, 27 січня 2016 року за №22.22/04 відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради видано позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на обєкт будівництва «Реконструкцію сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи на вул. Грушевського, 77-А, м. Ковель, Волинська обл.».

Водночас підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 29 травня 2017 року №47, яким скасовано містобудівні умови та обмеження від 27 січня 2016 року №22.22/04 забудови земельної ділянки на «Реконструкцію сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи на вул. Грушевського, 77-А, м. Ковель, Волинська обл.», стало те, що вказані містобудівні умови та обмеження були видані з наступними порушеннями: пункту 6 розділу V «Прикінцевих положень» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 3.6 Порядку №109, пункту 6.3.1 ДБН А.2.1-1-2014 «Інженерні вишукування для будівництва».

Так, згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до частин першої, другої, пятої, шостої, восьмої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Як передбачено статтею 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

У силу вимог пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.6 розділу ІІІ «Склад та зміст містобудівних умов та обмежень» Порядку №109 містобудівні мови та обмеження складаються з текстової та графічної частин.

Текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи: «Загальні дані»; «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки».

Розділ «Загальні дані» містить: а) назву об'єкта будівництва; б) інформацію про замовника; в) наміри забудови; г) адресу будівництва або місце розташування об'єкта; ґ) документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою (крім випадків, передбачених пунктом 2.3 розділу II цього Порядку); д) площу земельної ділянки; е) цільове призначення земельної ділянки; є) посилання на містобудівну документацію (у разі наявності); ж) функціональне призначення земельної ділянки; з) основні техніко-економічні показники об'єкта будівництва.

Розділ «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» містить: а) граничнодопустиму висоту будівель; б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови); г) відстані від об'єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам'яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); д) мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; е) охоронювані зони інженерних комунікацій; є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 «Інженерні вишукування для будівництва»; ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України «Про благоустрій населених пунктів»; з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв'язку; и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту; і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України "Про охорону культурної спадщини"; ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Форма містобудівних умов та обмежень наведена у додатку до цього Порядку.

Отже, положеннями Порядку №109 встановлено чіткі вимоги до форми і змісту містобудівних умов та обмежень.

У пункті 8 розділу «Загальні дані» містобудівних умов та обмежень від 27 січня 2016 року №22.22/04 забудови земельної ділянки на «Реконструкцію сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи на вул. Грушевського, 77-А, м. Ковель, Волинська обл.», виданих позивачу як замовнику, зазначено: посилання на містобудівну документації: генеральний план населеного пункту, план зонування, детальний план території та рішення про їх затвердження (у разі наявності) відповідно до затвердженого генерального плану м. Ковеля.

Водночас, як встановлено судом, детальний план територій у межах вказаного населеного пункту щодо забудови земельної ділянки на «Реконструкцію сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи на вул. Грушевського, 77-А, м. Ковель, Волинська обл.» не розроблявся.

Однак, на думку суду, сама по собі відсутність детального плану території, розроблення та затвердження якого відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування (частина восьма статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»), в розумінні частини пятої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не може бути підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, оскільки таке рішення приймається виключно у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, так як і не може бути підставою для скасування уже виданих містобудівних умов та обмежень.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно із державного акта серії ЯД №29073 від 17 жовтня 2009 року, земельна ділянка, кадастровий номер 0710400000:29:002:0020, розташована за адресою: Волинська обл.., м. Ковель, вул. Грешевського, 77-А, належить на праві власності ТзОВ «К.П.Верес», цільове призначення якої «для обслуговування виробничої бази».

Отже, відповідність намірів позивача щодо забудови вищевказаної земельної ділянки відповідають положенням містобудівної документації та цільовому призначенню земельної ділянки.

Таким чином, суд вважає, що забудовники земельної ділянки, які у встановленому законодавством порядку одержали документ про право користування земельною ділянкою з відповідним цільовим призначенням, не можуть нести відповідальності та зазнавати негативних наслідків у звязку з відсутністю не з їх вини детального плану території.

Враховуючи те, що наміри забудовника відповідали положенням містобудівної документації не було підстав для відмови у наданні ТзОВ «К.П.Верес» містобудівних умов та обмежень на «Реконструкцію сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи на вул. Грушевського, 77-А, м. Ковель, Волинська обл.».

Суд звертає увагу, що скасування рішення об'єкта нагляду є крайнім заходом, спрямованим на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Цей захід застосовується у випадках, коли у контролюючого органу відсутні інші можливості до забезпечення дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, зокрема, у випадку неможливості усунення виявлених порушень під час перевірки порушень.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 27 січня 2016 року №22.22/04, вони містять всі визначені Порядком №109 дані, їх зміст та форма відповідають законодавчо встановленому додатку.

Враховуючи те, що наміри забудовника відповідали положенням містобудівної документації не було підстав для відмови у наданні ТзОВ «К.П.Верес» містобудівних умов та обмежень на «Реконструкцію сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи на вул. Грушевського, 77-А, м. Ковель, Волинська обл.», а тому підлягає скасуванню рішення від 29 травня 2017 року №47«Про скасування дії містобудівних умов та обмежень, забудови земельної ділянки».

Щодо скасування рішення від 08 червня 2017 року №29 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», яка зареєстрована 19 квітня 2016 року за №ВЛ083161100628 «Реконструкція сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи: вул. Грушевського, 77-А в м. Ковелі Волинської обл.» суд зазначає наступне.

Відповідно частини першої статті 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - у редакції, чинній на момент реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт) після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно із частинами першою, другою статті 36 цього Закону на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Відповідно частини сьомої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, вказаною нормою встановлені виключні підстави скасування декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт) у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати обєкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_3 України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Судом не встановлено порушення позивачем вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності обєкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства, не встановлено факту подання недостовірних даних у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати обєкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Як наслідок підлягає скасуванню рішення УДАБІ у Волинській області від 08 червня 2017 року №29 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», яка зареєстрована 19 квітня 2016 року №ВЛ083161100628 «Реконструкція сушильних камер з складськими приміщеннями під сушильні камери та виробничі цехи: вул. Грушевського, 77-А в м. Ковелі Волинської обл.».

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому судом враховується, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Оцінюючи оспорюване позивачем рішення відповідача на предмет його відповідності вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України, виходячи при такій оцінці з критеріїв, визначених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та практики Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне вказати, що при скасуванні дії містобудівних умов та обмежень, за відсутності правових підстав для таких висновків та взагалі відкиданні можливості зупинення дії таких умов, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні ТзОВ «К.П.Верес» є підставні та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області від 29 травня 2017 року №47 «Про скасування дії містобудівних умов та обмежень, забудови земельної ділянки» та від 8 червня 2017 року за №29 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт».

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К.П.Верес» (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Грушевського, будинок 79, ідентифікаційний код юридичної особи 21742823) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кременецька, будинок 38) 3 200 (три тисячі двісті) гривень понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк

Постанова в повному обсязі складена 26 липня 2017 року.