Ухвала суду № 67951485, 25.07.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/8892/16-к Головуючий у 1 інстанції: Лєсной С.Є.

Провадження № 11-кп/783/503/17 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Гончарук Л.Я.,

суддів Головатого В.Я., Маліновської-Микич О.В.,

секретаря судового засідання Проворної Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження № 12016140070003687 від 12.11.2016 р. про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, без місця реєстрації, українець, гр-н України, ІНФОРМАЦІЯ_2, невійськовозобовязаний, неодружений, не працює, неодноразово судимий, востаннє 01.11.16. Галицьким районним судом м.Львова за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, покарання невідбуте, -

за ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Яворського С.М.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07 березня 2017 року,

встановила:

вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання три роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 01.11.16 р. та остаточно ОСОБА_1 призначити покарання три роки один місяць позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного даним вироком, строк попереднього увязнення з моменту взяття під варту до вступу вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання - з 22 листопада 2016 року.

Вирішено питання з речовими доказами.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.

Згідно вироку, ОСОБА_1 11 листопада 2016 року о 22.00 год., знаходячись у підвальному приміщенні, що за адресою м.Львів, вул.Тернопільська, 5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, шляхом злому металевою арматурою навісного замка, проник у підвал потерпілої ОСОБА_3, звідки таємно викрав майно останньої велосипед марки «Салют» з рамою синього та білого кольорів вартістю 1500 грн., який того ж дня заклав на свій паспорт у ломбард «Чесний», що адресою м.Львів, вул.Сихівська, 22.

На вирок суду захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції під час розгляду справи та постановлення вироку допустив однобічність та неповноту судового слідства, при цьому висновки суду першої інстанції, щодо кваліфікації злочину за ознаками ч. 3 ст. 185 КК України не відповідають фактичним обставинам справи, так само судом не було належним чином встановлено особу засудженого, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину.

Наголошує, що судом не враховано, що ОСОБА_1 проживав в ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто за вказаною адресою та мав вільний доступ в підвальне приміщення вказаного будинку, тобто жодного проникнення у підвал потерпілої ОСОБА_3 невідбулось, а велосипед потерпілої він викрав шляхом вільного доступу.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, подала заяву в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності. Крім цього, вказала, що всі відомі їй факти доповіла в суді першої інстанції. Наголосила, що вхід в підвальне приміщення будинку закривається на замок, ключі від якого мають лише мешканці, а її підвал було зачинено індивідуальним замком, так як підвали інших мешканців.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

На переконання колегії суддів, висновки суду щодо вини ОСОБА_1 у вчинені злочину за ч. 3 ст. 185 КК України відповідають фактичним обставинам справи, визнані судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 доводиться показами даними в судовому засіданні в суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_1, який винуватим себе в інкримінованому йому злочині визнав повністю та дав суду пояснення, аналогічні фабулі обвинувачення. Ствердив, що 11 червня 2016 року зайшов в підвальне приміщення, що на вул.Тернопільській, 5 в м.Львові, де і проживає. Дорогою до свого підвалу, побачив сусідський підвал, в який вирішив проникнути та щось з нього викрасти. Він віджав двері даного підвалу та викрав з нього велосипед «Салют». Наступного дня він здав викрадений велосипед в ломбард «Чесний», що за адресою м.Львів, вул.Сихівська, 22 та отримав за нього 200 грн., які втратив на продукти харчування. Ствердив, що вчинив даний злочин внаслідок збігу тяжких сімейних обставин він не зміг знайти собі роботу, а заробіток матері є невеликим. Йому соромно за вчинене, щиро розкаюється та просить суворо не карати; потерпілої ОСОБА_4, згідно яких остання пояснила, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4. В даному будинку має підвал, де зберігала велосипед «Салют», який подарувала на 10-річчя сина. Вартість велосипеда становить 1500 грн. 12 листопада 2016 року вона виявила, що двері її підвалу привідкриті, на землі лежить розбитий навісний замок, а велосипед викрадений. Після цього, вона викликала поліцію. 23 листопада 2016 року їй на мобільний телефон подзвонив син та сказав, що він, їдучи в трамваї № 8 по вул.Стуса в м.Львові, бачив свій велосипед та сказав, що викликав поліцію. Через деякий час їй подзвонили з поліції та запросили у ВП, де їй повернули велосипед марки «Салют». Ствердила, що претензій будь-якого характеру до обвинуваченого немає; показами допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 яка, зокрема, вказала, що 12 листопада 2016 в другій половині дня в ломбард, де вона працює, прийшов ОСОБА_1, який хотів на свій паспорт здати велосипед «Салют». Вона уклала з ним угоду про здачу даного велосипеда без наміру викупу. За вказаний велосипед вона видала йому 200 грн. Зазначила, що через добу велосипед було передано на продаж в магазин, що в тому ж приміщенні та за тією ж адресою. Ствердила, що ОСОБА_1 вказував, що це його велосипед; показами свідка ОСОБА_6-П.С., який пояснив, що проживає з матірю в квартирі АДРЕСА_2. В даному будинку в них є підвал, де зберігався велосипед «Салют», яким він користувався. 12 листопада 2016 року він виявив, що з підвалу було викрадено його велосипед. 23 листопада 2016 року він, їдучи в трамваї № 8 по вул.Стуса в м.Львові, побачив свій велосипед та подзвонив до матері, а потім в поліцію. Ствердив, що велосипед повернуто. Претензій будь-якого характеру до обвинуваченого немає; показами свідка ОСОБА_7, який суду показав, що працює приватним підприємцем за адресою - вул.Сихівській, 22 в м.Львові. Він реалізовує заставне майно. З ломбардом «Чесний ломбард», що за тією ж адресою було укладено договір про передачу під реалізацію велосипеда «Салют». Через деякий час вказаний велосипед був реалізований за 400 грн., про що свідчить товарний чек.

Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_1 викрав велосипед шляхом вільного доступу у підвал, спростовуються показами потерпілої, яка ствердила в суді першої інстанції та в заяві поданій до суду апеляційної інстанції, що її підвал було зачинено індивідуальним замком, крім цього такі доводи спростовуються і показами самого обвинуваченого, який вказав, що проник у підвал потерпілої шляхом віджаття дверей підвалу потерпілої.

Як вбачається зі змісту вироку, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі, яке на переконання колегії суддів є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи захисника викладені в апеляційній скарзі щодо невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого, не спростовують правильних висновків суду, оскільки судом у вироку враховано обставини вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який вчинив злочин внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та розяснення наведених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання в кожному конкретному випадку, суди зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та помякшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що покарання призначене ОСОБА_1 за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Ті обставини, на які в апеляційній скарзі покликається апелянт, як на підстави скасування вироку, повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, яке є справедливим і за своїм видом, і за розміром.

Оцінивши наведене, колегія суддів, вважає, що покарання призначене особі відповідно до вимог ст. 65 КК України із забезпеченням принципу індивідуалізації покарання і підстав його вважати таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 412, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07 березня 2017 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання, строк попереднього увязнення з 22.11.2016 р. до 20.06.2017 р. включно з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з часу отримання копії рішення суду.

Судді :

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10