Постанова № 67946820, 12.06.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33303/16-а

Провадження № 2-а/761/69/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Савенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

В вересні 2016р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.

Києва з вказаним адміністративним позовом до відповідача Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-574зп від 04 квітня 2016р.;

- зобов'язати відповідача здійснити з 22 квітня 2016р. перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати позивача, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-574зп від 04 квітня 2016р. без обмеження розміру пенсії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13 вересня 2005р. йому була призначена за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». В квітні 2016р. позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок йому призначеної пенсії, відповідно до вищезазначеної довідки Генеральної прокуратури України № 18-574зп від 04 квітня 2016р., відповідачем 28 квітня 2016р. було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії. На думку позивача відповідач протиправно відмовив йому у перерахунку пенсії, а тому він вимушений був звернутись до суду з вказаним адміністративним позовом для захисту своїх прав.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, надавши суду письмові заперечення на позов та зазначивши, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що позивач ОСОБА_1 з 13 вересня 2005р. перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, а на теперішній час перебуває на обліку у відповідача та йому призначено пенсію за вислугою років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції яка діяла на час призначення пенсії) у розмірі 90 % від середнього заробітку.

Судом встановлено, що 22 квітня 2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку раніше призначеної йому пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-574зп від 04 квітня 2016р.

Листом № 52552/14/П-190 від 28 квітня 2016р. відповідача, позивачу відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, посилаючись на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015р. № 213 з 01 червня 2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України, зокрема «Про прокуратуру», тому з 01 червня 2015р. пенсія в порядку та на умовах, визначених законом не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Не погоджуючись з відмовою органу Пенсійного фонду у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991р. № 1789-XII у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон № 1789-ХІІ), Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011р. № 3668-VI (далі по тексту - Закон № 3668-VI).

У ч. 1, 12, 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакція, яка була чинною на момент призначення позивачу пенсії, визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Отже, ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, було регламентовано його право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

На час звернення позивача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено в редакції Закону України N 76-VIII від 28 грудня 2014р.: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15 липня 2015р. набрав чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014р. №1697-VII, відповідно до пп. 1 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991р. №1789-ХІІ, які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури на момент виникнення спірних правовідносин регулюється правилами ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014р. №1697-VII.

Згідно ч. ч. 13, 20 ст. 86 вказаного Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України на виконання вказаних змін не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Так, ст. 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1999р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005р. якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Згідно положень ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 вересня 2014р., за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Доводи пенсійного органу про те, що станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у п. 5 Прикінцевих положень якого зазначено про скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України, зокрема «Про прокуратуру», у разі неприйняття до 01 червня 2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, суд вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 01 грудня 2015р. встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі - Постанова № 1013).

Відповідно до п. 3 ч. 1 зазначеної постанови № 1013 у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців (крім військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), розміри яких затверджено, в тому числі, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999р. №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, відповідач повинен був перерахувати позивачу пенсію, згідно довідки Генеральної прокуратури України № 18-574зп від 04 квітня 2016р., відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, з розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Враховуючи наведені правові норми та обставини цієї справи, суд приходить до висновку про те, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії в розмірі та порядку, визначеному в ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на момент призначення йому пенсії.

Доводи органу Пенсійного фонду про те, що п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01 червня 2015р., зокрема скасовані норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, призначались, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», суд вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначена правова норма підлягає застосуванню лише щодо призначення нових пенсій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що станом на момент призначення позивачу пенсії, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» діяла в редакції, чинній до вступу в силу Закону від 08 липня 2011р. № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким були внесені зміни, зокрема до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо порядку обчислення пенсії.

Водночас, суд відзначає, що відповідно до правових позицій, висловлених Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013р. у справах № 21-348а13 та № 21-420а13, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на момент призначення пенсії.

Крім того, у рішеннях Конституційного Суду України від 22 вересня 2005р. № 5-рп/2005, від 22 травня 2008р. № 10-рп/2008 останній наголосив на тому, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

У відповідності до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003р. № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки:

- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

З огляду на дану норму, суд приходить до висновку про те, що підставою для перерахунку пенсії позивачу, є подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви з усіма необхідними документами.

З матеріалів справи вбачається, що заява про перерахунок пенсії подана позивачем 22 квітня 2016р. Відтак, пенсія позивача підлягає перерахунку з 01 травня 2016р.

За правилами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Відповідно до ст. 94 КАС України, а також враховуючи положення п. 18) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», слід стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі у розмірі 551,2 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 13, 17-19, 69-72, 86, 94, 99, 100, 104, 128, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України; ст. ст. 3, 19, 22, 58 Конституції України; ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугою років, виходячи із розрахунку 90% від середнього заробітку, зазначеного в довідці прокуратури Генеральної прокуратури України № 18-574зп від 04 квітня 2016р., відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії).

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 травня 2016р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-574зп від 04 квітня 2016р. в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою та виплатити з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження розміру пенсії.

Стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 /п'ятсот п'ятдесят одна / грн. 20 коп.

В решті позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою суду за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: