Ухвала суду № 67945993, 17.07.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2695/17

1кс/755/4013/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Курило А.В., з участю секретаря Коцюрби Л.О., прокурора Мельника Д.І., розглянувши клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Мельника Д.І. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100040000057 від 11.10.2016 року про арешт майна,

в с т а н о в и в:

17.07.2017 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 звернувся до Дніпровського районного суд м. Києва з клопотанням про арешт майна.

На підставі матеріалів, 11.10.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100040000057 внесено дані про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.

Клопотанням обґрунтоване тим, що мешканці міста Києва, здійснюють діяльність пов'язану з незаконним обігом фальсифікованих алкогольних напоїв елітної групи, який в подальшому реалізовується в оптово-роздрібній торгівельній мережі м. Києва.

14.07.2017 на виконання ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Курило А.В. від 13.07.2017 (справа №755/2695/17-К, 1-кс/755/3944/17) проведено обшук транспортного засобу марки «FORD TRANSIT» державний номерний знак НОМЕР_1, який використовується в протиправній діяльності гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за результатами якого було встановлено, що вказаний транспортний засіб задіяний в злочинній схемі кримінального правопорушення.

Так проведеним обшуком транспортного засобу марки FORD TRANSIT» державний номерний знак НОМЕР_1, виявлено та вилучено предмети, речі та документи на які судом надано дозвіл, а також обшуком виявлено та вилучено: транспортний засіб FORD TRANSIT» державний номерний знак НОМЕР_1 в кількості 1 (одна) штука.

Встановлено, що вищевказаним транспортним засобом здійснюється транспортування та зберігання незаконно виготовленої елітної алкогольної продукції, сировини, з цільовим призначенням, з корисливих мотивів, з метою вчинення кримінального правопорушення.

14.07.2017 вищеперераховане майно вилучене при проведені обшуку, визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження №32016100040000057 від 11.10.2016.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Вислухавши доводи прокурора, якими він обґрунтував клопотання та дослідивши надані копії документів, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.234 Кримінального - процесуального кодексу України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук - це слідча дія, що являє собою процесуальне примусове обстеження приміщень, місцевості, окремих осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Залежно від об'єкта обшук поділяється на три види: 1) обшук приміщень: а) житла чи іншого володіння особи; б) службових і виробничих приміщень підприємств, установ, організацій; 2) обшук місцевості: саду, городу, подвір'я, ділянок лісу, поля тощо; 3) обшук особи (ч. 3 ст. 208 КПК).

Згідно з ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор мас право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Частиною 2 ст. 167 КПК України визначено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

При цьому, в ч. 1 ст. 168 КПК України зазначено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Так, відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт на майно накладається з метою збереження: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В ч. 5 ст. 171 КПК України, зазначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

При цьому в ч. 1 ст. 172 КПК України вказано, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Стаття 204 КК України передбачає відповідальність за незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів, а саме:

1. незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів;

2. незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, -

3. незаконне виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, а так само незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків.

Частина 1 ст. 173 КПК України, передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При цьому, в ч. 3 ст. 173 КПК України, зазначено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Також, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання прокурора про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.204 КК України та не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 167-173, 234-237, 309 КПК України, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Мельника Д.І. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100040000057 від 11.10.2016 року - відмовити.

Тимчасово вилучене майно за результатами проведеного обшуку 14.07.2017, а саме: транспортний засіб «FORD TRANSIT» державний номерний знак НОМЕР_1 - повернути власнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя