Ухвала суду № 67942291, 25.07.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/512/17 Номер провадження 22-ц/786/2070/17Головуючий у 1-й інстанції Кравець С. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Хіль Л.М., Абрамова П.С.

за участю секретаря Шевченко І.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу за апеляційною скаргою ТОВ «Компанія Транспеле» на ухвалу судді Машівського районного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року про відмову у відкритті провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою судді Машівського районного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року відмовлено у відкритті провадження з розгляду позовної заяви ТОВ «Транспеле» п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ТОВ «Транспеле», посилаючись на порушення норм процесуального закону, просять скасувати ухвалу судді суду першої інстанції, справу повернути до місцевого суду для розгляду по суті. В обгрунтування вимог апеляційної інстанції стверджується, що висновок суду про наявність обставин, передбачених пунктом першим ч.2 ст.122 ЦПК України, є помилковим.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п.4 ч.2 ст.307, п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати ухвалу суду та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2017 року ТОВ «Компанія Транспеле» предявило у Машівський районний суд Полтавської області позов до Шевченківського ВДВС м.Полтави ГТУЮ у Полтавській області, просило ухвалити рішення, яким визнати незаконними дії старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Полтави ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження №53625111 від 23 березня 2017 року (примусове виконання рішення Машівського районного суду Полтавської області щодо стягнення з ТОВ «Компанія Транспеле» матеріальної і моральної шкоди на користь ОСОБА_3І.); скасувати зазначену постанову і зобовязати державного виконавця повернути виконавчий лист стягувану.

Ухвалюючи рішення про відмову у відкритті провадження, суддя суду першої інстанції виходив з того, що поданий позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З таким висновком колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

Відповідно до пункту першого ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено Розділом VII ЦПК України і статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

За приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України).

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).

Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Наведена правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України №6-2187цс15 від 11 листопада 2015 року.

Згідно ч.1, ч.2 статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції від 02 червня 2016 року ) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Статтею третьою ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції від 02 червня 2017 року) встановлено, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) субєктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Таким чином, діючим спеціальним законом прямо передбачено, що в порядку адміністративного судочинства підлягають розгляду скарги на дії, рішення державних виконавців щодо виконання рішень органів (посадових осіб), передбачених пунктами 3,4,5,6,7,9 ч.1 ст.3 ЗУ «Про виконавче провадження». Отже, в інших випадках юрисдикційна належність спору про оскарження дій (бездіяльності), рішень державних виконавців залежить від того, у якому провадженні розглянутий спір по суті між сторонами.

Як вбачається зі змісту постанови державного виконавця від 23 березня 2017 року, відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Машівського районного суду Полтавської області про стягнення з ТОВ «Компанія Транспеле» на користь ОСОБА_3 грошових коштів у рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Тобто, виконавчий лист виданий судом за результатами розгляду цивільної спору, у звязку з чим скарга на дії державного виконавця має розглядатися в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України.

Та обставина, що подана ТОВ «Компанія Транспеле» скарга названа і оформлена як позовна заява не змінює її суті та не може бути підставою для відмови у доступі до правосуддя.

За таких обставин ухвалу судді не можна вважати законною, отже її слід скасувати, а матеріали скарги повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст.303, п.4 ч.2 ст.307, п.3 ч.1 ст.312, ст.315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ «Компанія Транспеле» задовольнити.

Ухвалу судді Машівського районного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року скасувати.

Матеріали позовної заяви ТОВ «Транспеле» повернути до Машівського районного суду Полтавської області для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді Л.М. Хіль

ОСОБА_4

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов