Ухвала суду № 67942218, 25.07.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/4758/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2003/17Головуючий у 1-й інстанції Шевська О. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Хіль Л.М.,

Суддів: Абрамова П.С., Мартєва С.Ю.,

За участю секретаря: Маладики Л.В.,

За участю: представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Полтавагаз», треті особи: ОСОБА_5 та приватне акціонерне товариство «Страхова група Ю.БІ.АЙ» про відшкодування шкоди завданої власником джерела підвищеної небезпеки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Полтавагаз», визначивши третіми особами: ОСОБА_5 та ПАТ «Страхова група Ю.БІ.АЙ», про відшкодування шкоди завданої власником джерела підвищеної небезпеки.

Після неодноразового уточнення позовних вимог позивач остаточно прохав стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПОЛТАВАГАЗ» на його користь суму завданої шкоди у розмірі 118 176,23 грн. та сплачений судовий збір в сумі 1925,52 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. 06.02.2015 року на вулицях Половка-В.Тирнівська м. Полтави, сталася дорожньо-транспортна подія. Її учасниками були ОСОБА_6 на автомобілі НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобілі ВАЗ-217230, державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ПАТ «Полтавагаз». Внаслідок цього зіткнення, автомобіль, належний позивачеві, зазнав механічних ушкоджень. Разом з цим, згідно з постановою Ленінського районного суду м. Полтави у вказаній дорожньо-транспортній пригоді в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП винним було визнано ОСОБА_5, який працює водієм ПАТ «Полтавагаз». При проведенні експертного технічного огляду автомобіля Mersedes-Bens E200, реєстраційний номер НОМЕР_3, оцінка його пошкодження на наступне складання калькуляції ремонтних робіт та автозапчастин необхідних для відновлення згідно калькуляціївартості робіт № КА-0000029 від 13.03.2015 року становила суму 192552,14 грн. У зв`язку із тим, що шкоду у добровільному порядку відповідачем позивачу відшкодовано не було, останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 до ПАТ «Полтавагаз» - задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Полтавагаз» на користь ОСОБА_4 суму завданої шкоди у розмірі 118176,23 грн.

Стягнуто з ПАТ «Полтавагаз» на користь ОСОБА_4 суму 1181,76 грн. сплачену в рахунок судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції його в апеляційному порядку оскаржив представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та не дослідження і не надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, прохав його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Єдиною підставою в обґрунтування порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права апелянт вказує те, що оскаржуваним рішеннямм помилково стягнуто всю суму збитків із ПАТ «Полтавагаз», а ПАТ «Страхова група Ю.БІ.АЙ-КООП» зазначена у рішенні як третя особа, тоді як вона мала бути співвідповідачем у справі, адже ПАТ «Страхова група Ю.БІ.АЙ-КООП» є страховиком ПАТ «Полтавагаз» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 5594010.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням вказаної норми, колегія суддів здійснює перегляд рішення з мотивів зазначених у апеляційній скарзі.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України,апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 06 лютого 2015 року близько 16 год. 50 хв. в м. Полтаві по вул. Половка розпочав рух автомобіль НОМЕР_4 водій ОСОБА_5, який перед початком руху не впевнився в безпеці рху та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, водій ОСОБА_6, який рухався від с. Супрунівка по вул. Половка в напрямку вул. ОСОБА_7. Внаслідок пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_5 відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 05 березня 2015 року визнаний винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП і на нього накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. (а.с.9 адміністративного матеріалу, справа № 553/605/15-п, провадження № 3/553/159/2015), у цей же день ОСОБА_5 штраф сплатив (а.с. 10 адміністративного матеріалу).

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Жодною із сторін не заперечувалось, що автомобіль НОМЕР_6, яким керував ОСОБА_5 у момент події ДТП, належний на праві власності ПАТ «Полтавагаз».

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно з висновком комплексної судової автотоварзнавчої та транспортно-трасологічної експертизи № 1059/1060 від 29.11.2016 року встановлені при проведенні транспортно-трасологічних досліджень зовнішні механічні пошкодження автомобіля «Mercedes-Benz E200», які вказані в дослідницькій частині висновку, утворились у результаті ДТП, тобто у результаті зіткнення з автомобілем ВАЗ-217230.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_7, пошкодженого в результаті ДТП 06.02.2015, з урахуванням даних визначених при відповіді на перше питання становить 118176,23 грн.

Розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_8, пошкодженого в результаті ДТП 06.02.2015 року, з урахуванням даних визначених при відповіді на перше питання, становить 69669,92 грн.

Величина втрати товарної вартості автомобіля НОМЕР_8 пошкодженого внаслідок ДТП 06.02.2015 року не нараховується (том 2, а.с. 2-13).

Відповідно до норми ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 2, 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України,шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з нормою ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник-особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки або особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 979 ЦК України,за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зістаттею 6 ЗаконуУкраїни «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України передбачено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Крім того, згідно ст. 29 вказаного вище Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, місцевий суд встановивши, що в результаті ДТП, що мала місце 06/02/2015 року, діями водія автомобіля НОМЕР_9 ОСОБА_5, що належить на праві власності ПАТ «Полтавагаз», заподіяна матеріальна шкода автомобілю НОМЕР_10, що належить на праві власності ОСОБА_4 в сумі 118176 грн. 23 коп., прийшов до вірного висновку, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню.

Разом з тим, з метою забезпечення реалізації абсолютного права позивача на відшкодування шкоди, завданої ДТП безпосередньо власником транспортного засобу (до якого позивачем заявлено позовні вимоги), суд прийшов до вірного висновку про те, що саме з ПАТ «Полтавагаз» на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода, завдана в результаті ДТП у вищевказаному розмірі.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з наведеними в мотивувальній частині рішення правовими висновками, які Верховний Суд України висловив у постанові від 20 січня 2016 року та від 26 жовтня 2016 року.

Зокрема в постанові ВСУ від 26.10.2016 (справа № 6-954цс16) йдеться про те, що потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатамирозгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 360-7 ЦПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а відтак суд обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

В свою чергу, апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в ній доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Також слід зазначити, що відповідно до викладеної правової позиції в постанові ВСУ від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15 останній зазначив, що право потерпілого на відшкодування шкоди заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості предявити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним було укладено договір обов`язкового страхування цивільної правової відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення постановлено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не вбачається підстав для його скасування або зміни.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» - відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.М. Хіль

Судді П.С. Абрамов

ОСОБА_8

З оригіналом згідно: ОСОБА_1