Рішення № 67939760, 20.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 2-713/12 Головуючий у І інстанції Медведєв К. В.Провадження № 22-ц/780/2625/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 20.07.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Березовенко Р.В., Мережко М.В.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2017 року у справі за позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області до ОСОБА_2, третя особа Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки і скасування їх державної реєстрації, визнання права власності на земельні ділянки за державою в особі Іванковичівської сільської ради та зобовязання повернути земельні ділянки,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2010 року Васильківський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду в інтересах держави з позовом, в якому просив визнати недійсними видані на ім»я ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 026487 42902, кадастровий№3221483300:04:001:0007 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 026488 42901, кадастровий№3221483300:04:001:0008, скасувати їх державну реєстрацію, визнати право власності на вказані земельні ділянки за державою в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області та зобовязати ОСОБА_2 передати вказані земельні ділянки державі в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що Іванковичівський сільський голова ОСОБА_3 всупереч вимог законодавства, шляхом підробки рішень сесії Іванковичівської сільської ради, незаконно надав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,250 га кадастровий№3221483300:04:001:0007, та земельну ділянку площею 1,750 га кадастровий№3221483300:04:001:0008, після чого на підставі вказаних підроблених рішень відповідачем 01 листопада 2004 року отримано державні акти серії ЯБ № 026487 42902 та серії ЯБ № 026488 42901.

Враховуючи те, що рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельних ділянок на сесії сільської ради не приймалось та є підробленим особою, яка на той час обіймала посаду сільського голови, позивач просив суд визнати видані на ім»я відповідача державні акти на земельні ділянки недійсними, скасувати їх державну реєстрацію та повернути земельні ділянки у власність держави.

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2013 року, позов прокурора задоволено частково та визнано недійсними видані на ім»я ОСОБА_2 01 листопада 2004 року державні акти на право власності на земельні ділянки.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, перший заступник прокурора Київської області подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилався на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що рішення, на підставі якого ОСОБА_2 отримав у власність спірні земельні ділянки, органом місцевого самоврядування не приймалося, через що у відповідача відсутні правові підстави для володіння та користування ділянками.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не було належним чином доведено факту незаконності передачі спірних земельних ділянок у власність відповідача. Крім цього, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції також зазначив, що прокурором невірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, п. 34 ст. 26, ст.ст. 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та здійснюється на сесіях цих рад шляхом прийняття рішень; рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Реалізація громадянами свого права на отримання земельної ділянки у власність здійснюється відповідно до Земельного кодексу України.

Право приватної власності на землю відповідно до ст. 81 ЗК України набувається, в тому числі, шляхом безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності та шляхом приватизації земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування.

Підстави та порядок приватизації земельних ділянок, що належать до земель державної і комунальної власності, встановлені ст. 118 ЗК України, відповідно до якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земелькомунальної власності дляведення особистого селянського господарства, будівництваі обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибнаділянка)у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної сільської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна сільська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Сільська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Правовласності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання їївласникомабо користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державноїреєстрації (ст. 125 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» № 677 від 26 травня 2004 року передбачено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення, земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення, або земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 16 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області б/н від 20.08.2004 року надано згоду на відведення земельних ділянок лісового фонду в довгострокову оренду без права вирубки деревдля ведення особистого підсобного господарства. Згідно додатку № 1 до вказаного рішення серед громадян, яким передаються земельні ділянкив довгострокову оренду,зазначене імя ОСОБА_2 (с. Іванковичі, вул. Садова) площа земельної ділянки 2,0 га.

Судом також встановлено, що 01 листопада 2004 року на ім»я ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд серії ЯБ № 026487 42902 на підставі рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії 24 скликання від 30.09.2004 року (том 1, а.с.14), та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,750 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства серії ЯБ № 026488 42901 на підставі рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії 24 скликання від 30.09.2004 року (том 1, а.с.15).

При цьому з матеріалів справи вбачається, що рішення Іванковичівської сільської ради від 30.09.2004 року, копія якого наявна в матеріалах справи (том 1, а.с.300), сільською радою на 17 сесії 24 скликання не обговорювалося та не приймалося, оскільки було підроблене Іванковичівським сільським головою ОСОБА_3, що підтверджується постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року про закриття кримінальної справи у зв»язку зі смертю ОСОБА_3 (том 1, а.с.8-13). В постанові, зокрема, зазначено, що дії ОСОБА_3 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та повністю підтверджуються матеріалами кримінальної справи №79-814.

Згідно протоколу Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 30.09.2004 року вбачається, що пунктом 4 на порядок денний винесено питання про передачу у приватну власність земельних ділянок для спорудження обєктів індивідуального будівництва, виділення земельних ділянок під огороди та приватизація земельних ділянок. По пункту 4 порядку денного за дане рішення проголосувало 13 депутатів і прийнято рішення № 108 (том 1, а.с.266-268).

В матеріалах справи містяться копії рішень Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 30.09.2004 року, які стосуються 10-ти різних осіб, серед яких імені ОСОБА_2 немає.

Натомість в матеріалах справи міститься копія рішення 17 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області б/н від 30.09.2004 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 в с. Іванковичі, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 2,000 га, з яких 0,250 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, 1,750 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель Васильківського лісництва (том 1, а.с.300). При чому дане рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 30.09.2004 року не містить номеру, а згідно протоколу засідання сесії Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, всі рішення, які розглядалися на засіданні ради, мають містити №108.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 спірними земельними ділянками до отримання державних актів не користувався, а тому рішенню 17 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області б/н від 30.09.2004 року мало передувати рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки. Разом з тим, рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки сільською радою не приймалось, а замість нього 20.08.2004 року було прийняте рішення 16 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області б/н про надання згоди на відведення земельних ділянок лісового фонду в довгострокову оренду без права вирубки деревдля ведення особистого підсобного господарства.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів, повно та всебічно досліджених та перевірених колегією суддів, вбачається, що на сесії сільської ради, яка відбулася 30 вересня 2004 року, питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 не обговорювалося та не вирішувалося, що є підставою для висновку про те, що спірні земельні ділянки вибули із володіння Іванковичівської сільської ради із порушенням Закону, без дотримання процедури відведення земель у власність фізичній особі та на підставі підробленого рішення, що підтверджується матеріалами справи, зокрема показами свідків у кримінальній справі № 1-143/10, постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року, яка набрала законної сили, та підтверджується фактом відсутності протоколу та стенограми цієї сесії сільської ради, а також відсутністю реєстрації рішення у відповідному реєстрі.

Відповідач ОСОБА_2, всупереч вимог ст. 60 ЦПК України, не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту законності прийняття рішення на сесії сільської ради щодо відведення йому спірних земельних ділянок, та не спростував ніякими відповідними доказами доводи прокурора в цій частині.

Необгрунтованим при цьому є і висновок суду першої інстанції про те, що постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року, якою встановлено факт підробки рішень сільської ради про передачу у власність громадян земельних ділянок, є неналежним доказом, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 57 та ст. 64 ЦПК України вона є письмовим доказом у справі і оцінюється у сукупності з іншими наявними в справі доказами.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що згідно вимог ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, а державний акт лише посвідчує правову підставу набуття права власності чи права користування земельною ділянкою, беручи до уваги доведеність в судовому засіданні факту передачі у власність ОСОБА_2 земельних ділянок на підставі рішення сільської ради, яке на сесії не розглядалося та не приймалося, вимоги прокурора про визнання недійсними державних актів, виданих 01 листопада 2004 року на ім»я відповідача, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, задовольняючи вимогу прокурора про визнання недійсними державних актів, виданих на ім»я ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги прокурора в частині скасування державної реєстрації земельних ділянок задоволенню не підлягають, оскільки такі дії мають вчинятися відповідним органом державної реєстрації, який до участі у справі залучений не був.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про повернення ОСОБА_2 у власність держави в особі Іванковичівської сільської ради земельних ділянок, переданих йому з порушенням встановленого для цього законом порядку, оскільки задоволення позову в частині визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки саме по собі є підставою для повернення вищевказаних ділянок до державної власності в особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішення про відмову в позові та ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову прокурора в частині визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих на ім»я відповідача.

Оскільки позов прокурора підлягає частковому задоволенню, а ним по справі понесено судові витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 309 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2017 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області задовольнити частково.

Визнати недійсними: державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ №026487 42902 від 01 листопада 2004 року, кадастровий№ 3221483300:04:001:0007, та державний акт серії ЯБ №026488 42901 від 01 листопада 2004 року, кадастровий№3221483300:04:001:0008, видані на імя ОСОБА_2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на рахунок прокуратури Київської області код 02909996, банк платника Держказначейська служба України, код банку 820172, р/р 35216008015641, судовий збір в розмірі 623 грн. 33 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: