Ухвала суду № 67939736, 20.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/1231/16-ц Головуючий у І інстанції Міланіч А. М.Провадження № 22-ц/780/1845/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 42 20.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

20 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Березовенко Р.В.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Бригантина-2», третя особа ОСОБА_4, про спонукання до виконання умов договору шляхом покладення зобовязальних дій, скасування права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, та вказує, що без її згоди відповідач ОСОБА_2 вселився до цієї квартири і не дозволяє їй користуватись цим житлом.

04 липня 2016 року вона письмово звернулася до відповідача з вимогою про добровільне звільнення зайнятої квартири, однак, відповідач на вимогу не відповів та приміщення не звільнив.

Тому просила усунути перешкоди в користуванні вказаною квартирою шляхом його виселення з цього житла.

У свою чергу, ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов, в якому просив зобовязати ОК ЖБК «Бригантина-2» виконати положення п.3.5 укладеного 24 квітня 2013 року між ним, ОСОБА_4 та кооперативом договору про спільну пайову участь в будівництві житлового кооперативного будинку щодо видачі їм довідки про повну оплату спірної квартири та скасувати право власності ОСОБА_3 на дану квартиру.

Мотивує зустрічний позов тим, що він проживає у цій квартирі на законних підставах, оскільки вона була передана йому на підставі укладеного з ОК ЖБК «Бригантина-2» договору про спільну пайову участь та договору про переуступку паю зі ОСОБА_3, і хоча цей договір на даний час визнаний недійсним, однак, ним в рахунок оплати за вказану квартиру сплачена значна сума коштів, через що вважає необхідним звернутися до суду із зазначеними вимогами.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року первісний позов задоволено, виселено ОСОБА_2 зі спірної квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_3, без надання іншого житлового приміщення, та стягнуто з відповідача на користь позивачки 551, 20 грн. судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне зясування судом усіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір про переуступки паю на квартиру в ОК ЖБК «Бригантина-2» від 27 червня 2013 року був визнаний судом недійсним, через що правові підстави проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі, відпали, через що він підлягає виселенню за вимогою власника цієї квартири.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 6 грудня 2012 року, договору про спільну пайову участь у будівництві житлового будинку від 27 червня 2013 року, технічного паспорту від 6 грудня 2012 року, за позивачкою 29 березня 2016 року було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копіями вказаних акту, договору та технічного паспорту (а.с.5-6,25-26,134-139).

27 червня 2013 року між ОСОБА_4, ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3, ОСОБА_5 з другої сторони був укладений договір переуступки паю на спірну квартиру в ОК ЖБК «Бригантина-2» з поетапною оплатою, за яким ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було передано пай у ОК ЖБК «Бригантина-2», який відповідає праву на вступ в ОК ЖБК «Бригантина-2» та отримання свідоцтва про право власності квартири № 12, що розташована за вищевказаною адресою, і часткової спільної власності на земельну ділянку, на якій розташовано будинок та встановлює порядок сплати залишку суми за пай.

На підставі даного договору ОСОБА_2 і ОСОБА_4 набули право користування зазначеною квартирою, вселилися та проживають в ній з 2013 року і до цього часу, що підтверджується копією акту приймання-передачі від 5 липня 2013 року, довідкою Немішаївської селищної ради від 14 листопада 2016 року (а.с.124,141) та незаперечується сторонами.

Також ОСОБА_2 і ОСОБА_4, починаючи з 12 червня 2013 року і по 14 вересня 2015 року проводили сплату платежів за вказаним договором, після цього припинили оплачувати кошти, залишок до сплати за договором становить суму, еквівалентну 28 661,23 доларів США, що встановлено рішенням апеляційного суду Київської області від 2 серпня 2016 року\і підтверджується копіями розписок про отримання коштів (а.с.101-123) та визнається сторонами.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 2 серпня 2016 року вищезазначений договір переуступки паю на спірну квартиру в ОК ЖБК «Бригантина-2» з поетапною оплатою, укладений 27 червня 2013 року між ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_5 визнано недійсним (а.с.151-155).

Як вбачається з копій розписок (а.с.101-123), кошти в оплату за квартиру (пай) сплачувались відповідачем та ОСОБА_4 саме ОСОБА_3 і засвідчувались її печаткою як фізичної особи-підприємця, а не ОК ЖБК «Бригантина-2», та в сумах, передбачених договором переуступки паю від 27 червня 2013 року, в розмірі, еквівалентній по 438,10 доларів США щомісячно. Сплату коштів за даними розписками саме по договору переуступку паю встановлено також і рішенням апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2016 року.

Будь-які докази, які б підтверджували сплату коштів ОК ЖБК «Бригантина-2» за договором про спільну пайову участь, на який посилається відповідач, у матеріалах справи відсутні, як і докази прийняття відповідача в члени даного кооперативу.

Згідно копій статутів ОК ЖБК «Бригантина-2» засновниками та членами даного кооперативу з 2008 року і до цього часу є ОСОБА_3та ОСОБА_5, відповідач членом вказаного кооперативу не значиться (а.с.55-80).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначено в п.33 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. «Про судову практику про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином зясував обставини справи та перевірив їх доказами та дійшов правильного висновку, що, оскільки ОСОБА_3 являється власником спірної квартири, а договір переуступки паю від 27 червня 2013 року, на підставі якого відповідач вселився у вказане приміщення, визнаний судом недійсним та враховуючи, що ОСОБА_2 не надано належних і допустимих доказів на підтвердження доводів зустрічного позову, через що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: