Рішення № 67939635, 19.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/385/17 Головуючий у І інстанції Коваленко К. В.Провадження № 22-ц/780/3727/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 24 19.07.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

19 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Сліпченка О.І.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Баришівського районного суду Київської області від 23 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення страхового відшкодування,-

встановила:

у березні 2017 році ОСОБА_2 звернулася до Баришівського районного суду Київської області з вищезазначеним позовом мотивуючи його тим, що 21 січня 2016 року між позивачем та ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» було укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) за номером 0212101201610/5636.

При укладенні договору страхування між сторонами були узгоджені всі істотні умови вказаної категорії договорів, а саме страхова сума в розмірі 20000 грн. (п.3) , страховий платіж: 400,00 грн. (п.5); строк дії договору страхування: 12 місяців (п.6).

21 січня 2016 року ОСОБА_2 було сплачено на користь відповідача страховий платіж у розмірі 400грн., який був прийнятий без будь - яких зауважень чи умов.

13 грудня 2016 року позивач отримала попередження про наступне вивільнення, а 27 лютого 2017 року була звільнена з роботи в зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1ст.40 КЗпП.

09 березня 2017 року ОСОБА_2 було надано до ПрАТ «СК«Арсенал страхування» документи, які підтверджують настання події, що має ознаки страхової за договором страхування.

16 березня 2017 року на її адресу було надіслано відповідь про відмову у виплаті даного страхового відшкодування з посиланням на те, Страхувальником були порушені вимоги програми страхування, що виключає можливість кваліфікації зазначеного випадку як страхового.

Мотивуючи своє рішення, відповідач посилався на те, що програма «Захист від безробіття» створена виключно для клієнтів ПАТ КБ « ПРАВЕКС БАНК» та такий договір страхування не діє щодо осіб, які є працівниками банківської сфери.

Просила визнати відмову ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» у виплаті страхового відшкодування протиправною, стягнути на її користь страхове відшкодування в розмірі 20 000 грн. та 10 000 грн. заподіяної моральної шкоди.

Після уточнення позовних вимог ОСОБА_2 просила змінити позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування та визнати подію звільнення ОСОБА_2 з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України страховим випадком відповідно до пункту 3.1. Частини 2 Договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття), що укладався 21 січня 2016 року та визнати за нею право на таке відшкодування за договором добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) за номером 0212101201610/5636 від 21 січня 2016 року укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Арсенал Страхування».

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 23 травня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано подію звільнення ОСОБА_2 з роботи у звязку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України страховим випадком відповідно до пункту 3.1. Частини 2 Договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття), що укладався 21 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ СК «Арсенал Страхування» за номером 0212101201610/5636 від 21 січня 2016 року.

Визнано за ОСОБА_2 право на страхове відшкодування за договором добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) за номером 0212101201610/5636 від 21 січня 2016 року укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ СК «Арсенал Страхування».

Стягнуто з ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_2 за Договором добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) від 21.01.2016 року за №0212101201610/5636 страхове відшкодування у розмірі 20000 грн.

Відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь держави 640 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «СК «Арсенал Страхування» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законодавства, а також ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не повно зясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

Апелянт, зазначає, судом не було враховано, що 30 грудня 2013 року між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» було укладено Договір доручення №301213-124/К, на підставі якого ПАТ КБ «Правекс Банк» діяв від імені та в інтересах ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» і повинен був укладати Договори страхування, умови яких були затверджені вищезазначеним Договором доручення та викладені у вигляді шаблонів, як додатки до нього.

09 лютого 2015 року вказаний Договір доручення був доповнений Шаблоном Договору страхування фінансування ризиків «Захист від безробіття», шляхом укладення між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ПАТ КБ «Правекс Банк» Додаткової Угоди №7 до Договору доручення №301213-124/К від 30.12.2013 року, викладеним у редакції, що наведена у Додатку №4 до вищезазначеної Додаткової угоди.

Апелянт стверджує, що починаючи з 09 лютого 2015 року і надалі Договори добровільного страхування фінансових ризиків «Захист від безробіття» містили в особі виключення, згідно з якими працівники банківської сфери, в тому числі працівники ПАТ КБ «Правекс Банк», не могли бути застраховані за таким Договором страхування, а у разі укладення такого Договору через помилку, недбалість, або інші обставини, укладений Договір визнається таким, що не діє щодо зазначених осіб, є недійсним і виплати за цим Договором не здійснюються.

Також, зазначив, що голова правління ПрАТ СК «Арсенал Страхування» особисто Договір страхування з позивачем не підписував та не укладав. Цей договір було укладено працівниками Повіреного ПАТ БК «ПриватБанк» в інтересах працівника Повіреного позивача по справі.

Крім того, Договір страхування було укладено з позивачем, який на момент його укладення був працівником банківської сфери, очевидно, що при укладенні цього Договору Повірений ПАТ КБ «Правекс Банк» в особі своїх працівників, які безпосередньо укладали цей Договір, явно діяв всупереч умовам Додаткової Угоди №7 до Договору доручення №301213-124К від 30.12.2013 року і з перевищенням своїх повноважень.

Просило скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 23 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» було укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків (Захист від безробіття) за номером 0212101201610/5636 ( а.с.11, 13-18).

При укладенні договору страхування сторони визначили та узгодили такі основні умови: частина 1 Договору страхування, яка узгоджувалася сторонами шляхом підписання: вигодонабувачем за Договором страхування є Страхувальник (п. 2.7.); - страхова сума: 20000 грн. (п. 3); - страховий платіж: 400,00 грн. (п. 5); - строк дії договору страхування: 12 місяців (п. 6); Частина 2 Договору страхування (чинна на час укладання Договору ), з якою позивач ознайомилася на веб-сторінці Страховика в мережі Інтернет-www.arsenal-strahovanie.com у розділі « Страхування фінансових ризиків » програма « Захист від безробіття»: - предмет договору страхування - майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні Страхувальником господарської діяльності (п. 2.2.); - строки та порядок сплати страхового платежу: одноразово та в повному розмірі в момент укладання Договору страхування на рахунок Страховика - 26500799999979 в ПАТ КБ « ПРАВЕКС-БАНК », МФО 380838, ЄДРПОУ 33908322 (п. 2.7.); - строк дії Договору страхування: договір страхування набуває чинності з 00:00 годин дня, наступного за днем сплати Страхувальником страхового платежу на рахунок Страховика, визначеного в п. 2.7. Частини 2 договору страхування, та діє до 24:00 годин дати, визначеної в п. 8 частини 1 Договору страхування, як дата завершення дії Договору страхування, (п. 2.8.); - страховим випадком за цим Договором страхування є понесення збитків Страхувальником під час дії Договору страхування, підтверджених відповідними документами, у зв'язку з будь-яким порушенням іншими особами прав та\або законних інтересів Страхувальника в частині фінансових (грошових) зобовязань (обовязків) перед ним, а саме: втрати Страхувальником постійного місця роботи, яке він мав на момент укладання цього Договору страхування.

Під «втратою постійного місця роботи» Сторони домовились розуміти розірвання Трудового договору Страхувальника за ініціативою роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) лише у випадках: ліквідації, банкрутства, скорочення чисельності або штату працівників роботодавця, (п. 3.1.); - цей Договір страхування не діє щодо осіб, що на момент його укладання є: не працевлаштовані, працевлаштовані неофіційно, пенсіонерами, приватними підприємцями, військовослужбовцями, фрілансерами, сумісниками, самозайнятими, заробітчанами, а також акціонерами, що працюють в компанії, в якій їм належить більше 10% акцій; трудовий стаж яких за діючим місцем роботи становить менше 12 (дванадцяти) місяців; працевлаштованими у роботодавця, юридична та\або фактична адреса якого відноситься до зон проведення антитерористичних операцій (АТО), зон збройних конфліктів міжнародного та не міжнародного характеру, бойових операцій, заходів чи дій. У випадку укладання договору щодо зазначених осіб, цей Договір є недійсним та виплати за цим ним не здійснюються (п. 4.3.); - страхувальник має право: на виплату страхового відшкодування при умові надання Страховику всіх необхідних документів для визначення причин страхового випадку і розміру страхового відшкодування (п. 5.1.2.); - страховик зобов'язаний: протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту отримання відповідних документів, вказаних в розділі 6 частини 2 Договору страхування, що підтверджують настання страхової події, прийняти рішення про страхове відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування та скласти страховий акт. У випадку прийняття рішення Страховиком про здійснення страхового відшкодування за Договором страхування, страхове відшкодування здійснюється протягом 10 ( десяти ) робочих днів з моменту складання Страховиком страхового акту (п. 5.4.3.)

На виконання п.5 ч.1 Договору страхування, позивач 21.01.2016 року здійснила страховий платіж в розмірі 400 грн., що підтверджується копією квитанції № 212/310 (а.с.12 ).

Дані кошти відповідачем були прийняті без будь - яких зауважень чи умов.

16 листопада 2016 року Страхувальником було повідомлено Страховика про подію, що має ознаки страхової, а саме закриття відділень ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» та проведення скорочення штату за Рішенням ГПБ від 15.11.2016 року № 234 « Про затвердження графіка закриття відділень ПАТ КБ «ПРАВЕКС БАНК» та проведення інвентаризації основних засобів,нематеріальних активів, малоцінних швидкозношувальних предметів, запасів ТМЦ у підзвіті матеріально відповідальних осіб (а.с.20).

13 грудня 2016 року Страховиком було отримано від ПАТ КБ « ПРАВЕКС БАНК» попередження про наступне вивільнення від 09.12.2016 року за рішенням ГП ПАТ КБ « ПРАВЕКС БАНК» від 30.11.2016 року за № 255 (а.с.19).

27 лютого 2017 року відповідно до наказу № 423-к,ОСОБА_2 було звільнено з роботи у звязку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України відповідно до Наказу № 423-к від 21.02.2017 року ( а.с.21 ).

У день звільнення, 27.02.2017 року позивач надіслала відповідачу письмове повідомлення про настання події, що має ознаки страхової за діючим договором страхування за номером 0212101201610/5636 від 21 січня 2016 року, а 09 березня 2017 року нею було надано до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» документи, які підтверджують настання події, що має ознаки страхової за договором страхування (а.с.22-23).

Однак, 16 березня 2017 року на адресу позивача було надіслано відповідь про відмову їй у виплаті даного страхування з посиланням на те, Страхувальником були порушені вимоги програми страхування, що виключає можливість кваліфікації зазначеного випадку як страхового ( а.с.24).

Мотивуючи своє рішення, відповідач посилався на те, що програма «Захист від безробіття» створена виключно для клієнтів ПАТ КБ « Правекс Банк» та такий договір страхування не діє щодо осіб, які є працівниками банківської сфери.

Крім того, при укладенні договору страхування від імені ПрАТ СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на підставі договору доручення повіреного діяло ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», працівники якого в порушення ст. 238 ЦК України та умов Програми «Захист від безробіття», діючи з перевищенням повноважень, уклали договори добровільного страхування фінансових ризиків.

Дані договори добровільного страхування фінансових ризиків, що укладалися, учинялися представником страховика - повіреним, а саме: ПАТ КБ «Правекс Банк» без наступного схвалення такої дії ПрАТ СК «Арсенал Страхування», що є порушенням ст. 241 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 виконала зобов'язання за договором страхування здійснивши страховий внесок, а звільнення її з роботи з Баришівського відділенні ПАТ КБ «Правекс Банк» у зв'язку із скороченням штатів є страховим випадком, оскільки позивач втратила постійне місце роботи

З такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що 30 грудня 2013 року між ПАТ «КБ «Правекс Банк» та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було укладено договір Доручення №301213-124/К, на підставі якого ПАТ «КБ «Правекс Банк» діяв від імені та в інтересах ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» і повинен був укладати Договори страхування, умови яких були затверджені вищезазначеним Договором доручення та викладені у вигляді шаблонів, як додатки до нього.

09 лютого 2015 року вказаний Договір доручення був доповнений Шаблоном Договору страхування фінансових ризиків «Захист від безробіття», шляхом укладання між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» ТА пат «КБ «Правекс Банк» Додаткової Угоди №7 до Договору доручення №301213-124/К від 30 грудня 2013 року, викладеним у редакції, що наведена у Додатку №4 до вищезазначеної Додаткової угоди.

У тексті шаблону Договору страхування фінансових ризиків «Захист від безробіття» п.4.3 Договору викладено у наступній редакції: «Цей договр страхування не діє щодо осіб, що на момент його укладення є: не працевлаштовані, працевлаштовані не офіційно, пенсіонерами, приватними підприємцями, військовослужбовцями, фрілансерами, сумісниками, само зайнятими, заробітчанами, державними працівниками, працівниками банківської сфери, а також акціонерами, що працюють в компанії, в якій їм належить більше 10% акцій; трудовий стаж яких за діючим місцем роботи становить менше 12 (дванадцяти) місяців; працевлаштованими у роботодавця, юридична та/або фактична адреса якого відноситься до зон проведення антитерористичних операцій (АТО), зон збройних конфліктів міжнародного та не міжнародного характеру, бойових операцій, заходів чи дій. У випадку укладання Договору страхування щодо зазначених вище осіб, цей Договір страхування є недійсним; виплати за цим Договором не здійснюються.

Починаючи з 09 лютого 2015 року і надалі Договори добровільного страхування фінансових ризиків «Захист від безробіття» містили в собі виключення, згідно з якими працівники банківської сфери, в тому числі працівники ПАТ «КБ «Правекс Банк» не могли бути застраховані за таким Договором страхування, а у разі укладення такого Договору через помилку, недбалість, або інші обставини, укладений Договір визнається таким, що не діє щодо зазначених осіб, є недійсним і виплати за цим Договором не здійснюються.

Позивач на дату укладення між нею та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» Договору добровільного страхування фінансових ризиків була працівником ПАТ «КБ «Правекс Банк».

Уповноважені працівники ПАТ «КБ «Правекс Банк» які на підставі Договору доручення №301213-124/К від 30 грудня 2013 року від імені ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» укладали договори добровільного страхування фінансових ризиків, починаючи з 09 лютого 2015 року не мали права укладати ці договори з працівниками свого ж Банку, оскільки такі договори у разі допущених порушень при їх укладенні не породжували відповідних юридичних наслідків.

Крім цього, Голова правління ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» особисто Договір страхування з позивачем не підписував та не укладав. Цей Договір було укладено працівниками Повіреного ПАТ «КБ «Правекс Банк» в інтересах працівника Повіреного позивача по справі.

У відповідності до ч.1 ст.238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, а згідно з ч.3 ст.238 ЦК України. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Оскільки Договір страхування було укладено з позивачем, який на момент його укладення був працівником банківської сфери, очевидно, що при укладенні цього Договору Повірений ПАТ «КБ «Правекс Банк» в особі своїх працівників, які безпосередньо укладали цей Договір, явно діяв всупереч умовам Додаткової Угоди №7 до Договору доручення №301213-124/К від 30.12.2013 року і з перевищенням своїх повноважень.

У відповідності до ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Оскільки відповідач жодним чином не надавав свого схвалення вказаного Договору страхування, будь-які цивільні права та обовязки відповідача, що випливають з даного Договору, в тому числі обовязок зі сплати страхового відшкодування позивачу не виникли.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, неповно зясував обставини, що мають значення для справи та про недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.

Висновок суду першої інстанції про те, що умова недійсності договору страхування до частини 2 Договору страхування внесена не була не відповідає обставинам справи і спростовується наданими відповідачем доказами, зокрема копією Додаткової Угоди №7 до Договору доручення №301213-124/К від 30 грудня 2013 року.

Окрім цього, відповідно до п.3.1 частини 2 Договору страхування страховим випадком за Договором страхування є понесення збитків Страхувальником під час дії Договору страхування, підтверджених відповідними документами у звязку з будь-яким порушенням іншими особами прав або законних інтересів Страхувальника в частині фінансових (грошових) зобовязань (обовязків) перед ним, а саме: втратою Страхувальником постійного місця роботи, яке він мав на момент укладання Договору страхування.

Разом з тим, із обставин справи та з наданих позивачем доказів не вбачається, що права та законні інтереси позивача були порушені при його звільненні, оскільки звільнення відбулось з обєктивних причин, позивачу при звільненні були виплачені всі належні йому кошти, норми чинного законодавства України порушені не були. Відповідно до п.3 ч.1 Договору страхування страхова сума за договором страхування складає по 20000 грн.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про страхування», страхова сума це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобовязаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Тобто, за умовами Договору страхування розмір страхового відшкодування не може перевищувати 20 000 грн.

Разом з тим, згідно з п.3.1 ч.2 Договору страхування до страхованих ризиків відноситься саме понесення збитків Страхувальником під час дії договору страхування.

Таким чином, страхове відшкодування повинне розраховуватись в межах страхової суми, але визначитись в розмірі саме понесених позивачем збитків.

Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що нею взагалі були понесені будь-які збитки при звільненні із займаної посади, не надано розрахунку таких збитків і підтверджуючих документів, не доведено факту завдання їй збитків звільненням із займаної посади та розмір цих збитків.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, визнання судом події звільнення позивача з роботи у звязку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України, страховим випадком та визнання за позивачем права на страхове відшкодування за вказаним договором страхуванням не відповідає передбаченим ч.2 ст.16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів.

Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі фактичні обставини справи, не надав їм належної правової оцінки, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За правилами п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313-314,316-317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» задовольнити, рішення Баришівського районного суду Київської області від 23 травня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення страхового відшкодування, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді