Вирок № 67938793, 12.07.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/168/16-к

Провадження №1-кп/359/277/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Поліщук А.О. та Пустовіт А.Б., Пугач Д.О.,

за участю прокурорів Добривечір К.В., Горбаня В.В. та Баклана В.М., обвинуваченого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12015110100002525, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2015 року, що найшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, тимчасово не працюючого, без реєстрації місця проживання, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимого: останній раз згідно вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12.08.2015 року за ч.2 ст. 185 КК України із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком два роки,

та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6 - Хмельницький Київської області, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше неодноразово судимого: останній раз згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва від 31.03.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі, 13.12.2013 року звільненого з Березанської виправної колонії Київської області №95 по відбуттю строку покарання,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в :

03.12.2015 р. близько 06 год. 55 хв., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували на перехресті вул. Ватутіна та вул. Горького в м. Бориспіль Київської області. В цей час їм на зустріч по вулиці Ватутіна йшла ОСОБА_4, тримаючи у руках свою жіночу сумку із особистими речами.

Побачивши ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили у змову між собою на вчинення відкритого викрадення, належної ОСОБА_4, жіночої сумки із особистими речами.

Реалізуючи свій протиправний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, 03.12.2015 р. о 07 год. 00 хв., перебуваючи по вул. Ватутіна в м. Бориспіль, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попередньо розподілили ролі кожного з учасників, а саме ОСОБА_2 повинен був спостерігати за появою сторонніх осіб та тримати ОСОБА_4, а в разі вчинення останньою опору подавити вказаний опір шляхом заподіяння тілесних ушкоджень, щоб ОСОБА_1 міг безперешкодно заволодіти жіночою сумкою.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підійшли до ОСОБА_4, яка в цей час знаходилась навпроти домоволодіння № 41 по вул. Ватутіна в м. Бориспіль Київської області, де повалили останню на асфальт. Після цього ОСОБА_2А, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, заподіяв ОСОБА_4 декілька ударів ногами по спині, а ОСОБА_1 наніс близько трьох ударів рукою в область голови та один удар ногою по спині, чим заподіяли останній тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №292 від 04.12.2015 року у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у виді синця в лобній області та на лівій щоці, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Після цього, ОСОБА_1 схопився руками за ручки жіночої сумки, що знаходилась на лівому плечі ОСОБА_4, яка лежала на асфальті, та силоміць вирвав її, тим самим заволодівши майном потерпілої. Потім ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 зникли з місця вчинення кримінального правопорушення на легковому автомобілі марки "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відкрито заволоділи майном ОСОБА_4, а саме її жіночою сумкою вартістю 250 грн., в середині якої знаходились жіночий гаманець вартістю 150 грн., грошові кошти в сумі 51 грн., двома банківськими картками "ПриватБанк", однією банківською карткою "ОСОБА_6 ОСОБА_3", мобільним телефоном марки "Samsung duos" вартістю 1200 грн., сім-карткою оператора мобільного звязку "Київстар" вартістю 25 грн., сім-карткою оператора мобільного звязку "Лайф" вартістю 25 грн. та металевим ключем від замка вартістю 3 грн. В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли ОСОБА_4 матеріальних збитків на загальну суму 1704 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, та щиро розкаявся у скоєному, зазначив, що зробив для себе належні висновки, та розуміє, що внаслідок його дій було заподіяно шкоду потерпілій, просив його суворо не карати. Так, ОСОБА_2 пояснив, що 02.12.2015 року близько 18.00 год. він прийшов на автовокзал в м. Переяслав-Хмельницький, де зустрівся з гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_1 Після цього вони в трьох поїхали на автомобілі марки "Daewoo Lanos", за кермом якого перебував ОСОБА_7 в м. Бориспіль для того, щоб оформити кредит для придбання техніки. Приїхавши в м. Бориспіль, вони заїхали в один магазин, однак кредит не оформили. Враховуючи, що вже було пізно, то вони залишилась в м. Бориспіль переночувати, в автомобілі. 03.12.2015 року зранку, близько 06 год. 30 хв., вони прокинулись та їздили по м. Бориспіль. Спочатку вони їхали по центральній вулиці в м. Бориспіль, а після того ОСОБА_7 звернув на іншу другорядну вулицю, де ОСОБА_1 попросив його зупинитися, щоб купити сигарет. Потім вони разом з ОСОБА_1 вийшли із автомобіля на вулицю, а ОСОБА_7 від'їхав у своїх справах. Перебуваючи на вул. Ватутіна, близько 07:00 год., вони побачили, що їм на зустріч йде невідома жінка - потерпіла, в якої на лівій руці була сумка. Так як у них не було грошових коштів, то вони спільно під час розмови, вирішили заволодіти її сумкою, однак хто був ініціатором вказаної пропозиції він не памятає. Після цього вони продовжили свій рух та йшли на зустріч потерпілій, а саме він ішов по правий бік неї, а ОСОБА_1 ішов ліворуч від неї. Порівнявшись з потерпілою, ОСОБА_1 схопився двома руками за сумку та почав її тягнути, щоб вирвати. При цьому, потерпіла міцно тримала сумку обома руками, і коли ОСОБА_1 смикнув за її сумку, то вона потягнулася за нею, внаслідок чого потерпіла впала на асфальт разом із сумкою. Після цього ОСОБА_1 продовжив виривати сумку з під потерпілої, яка її міцно тримала та не віддавала, а тому він також почав тягнути за сумку, і наніс їй один удар в спину рукою. Що саме робив в цей момент ОСОБА_1 він не знає, оскільки не дивився на нього. Як тільки вони вирвали сумку, то відразу разом побігли по вулиці, де в цей час на автомобілі їхав ОСОБА_7, до якого вони сіли в салон. Сумка перебувала в руках у ОСОБА_1 В салоні автомобіля він переглянув вміст сумочки, та побачив там мобільний телефон, гаманець в якому було близько 50 грн. та банківські картки, одна з яких була з пін-кодом, а також особисті документи потерпілої. Коли вони проїжджали повз с. Мирне Бориспільського р-ну, то він запропонував заїхати в дане село, щоб перевірити карточку та зняти з неї гроші. Знайшовши банкомат, вони підійшли до нього, де ОСОБА_1 зняв гроші, та передав їх йому. Потім він та ОСОБА_1 сіли в автомобіль ОСОБА_7, та поїхали в м. Переяслав-Хмельницький. Приїхавши в м. Переяслав-Хмельницький, вони залишили мобільний телефон ОСОБА_7 на зберігання, який потім забрав ОСОБА_1 Також у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вибачався перед потерпілою за вчинене.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 показав, що він повністю згоден з поясненнями, які надав ОСОБА_2, в частині того, як саме відбувалися обставини даної події до викрадення майна потерпілої. Також зазначив, що вони разом з ОСОБА_2 приїхали з м. Переяслав-Хмельницький до м. Бориспіль на автомобілі за кермом, якого перебував ОСОБА_7, з метою взяти кредит, щоб купити планшет. Перебуваючи в м. Бориспіль, вони вийшли із автомобіля, та пішли по якомусь провулку, назву, якого він не памятає. Вийшовши, з провулку на вул. Ватутіна, вони побачили, що їм на зустріч йде потерпіла. Коли вони зрівнялися з потерпілою, то ОСОБА_2 смикнув за її сумку, від чого остання впала із сумкою на асфальт. У звязку з чим, він нахилився до потерпілої, вихватив в неї з руки дану сумку та втік. В цей момент потерпіла лежала на асфальті, була дуже переляканою, та просила, щоб її не били. Будь-яких тілесних ушкоджень потерпілій він не наносив, а останні отримані нею внаслідок падіння на асфальт. Також зазначив, що між ним та ОСОБА_2 не було жодної змови щодо вчинення даного злочину, вони взагалі про таке навіть не розмовляли, це все вийшло швидко та спонтанно.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним, а обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним лише частково, їх вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується, дослідженими в судовому засіданні, доказами.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що 03.12.2015 р. близько 06 год. 45 хв. вийшла з будинку, де проживала, розташованого в м. Бориспіль по вул. Мічуріна, 1, та направилась на роботу, а саме до продуктового супермаркету ТОВ "ФОРА", який знаходиться по вул. Київський шлях, 90 в м. Бориспіль. Йдучи по вул. Мічуріна, в подальшому потрапила на вул. Ватутіна, де помітила, що їй на зустріч ідуть два молодих чоловіка. В цей час на вулиці більше нікого не було. Зблизившись в притул з молодими чоловіками, вона зробила спробу їх обійти з правої сторони або посередині. В цей час ОСОБА_1 перегородив їй шлях, закриваючи її своїм торсом. ОСОБА_2, перебуваючи з правої сторони, вдарив її по нозі, а саме з бив її з ніг, від чого вона впала на асфальт, на свою сумку. Коли вона лежала на землі, то ОСОБА_1 схопив за сумку, яка перебувала в неї на лівому плечовому суглобі, та почав забирати її в неї, однак він не міг її витягнути, і вдарив її по голові ногою рази 2-3. При цьому він також тягнув її за одяг, у звязку з чим порвав його. В цей момент ОСОБА_2 стояв із ззаду та бив її по спині ногами. Вона від них закрилася руками, та держала сумку. Вони сказали їй, щоб вона віддала сумку, та вони її не будуть більше бити. Вона витягнула руку, і ОСОБА_1 вихопив в неї сумку, в середині якої знаходився мобільний телефон марки "Samsung Duos", її гаманець, де були гроші в сумі 51 грн., особисті документи і банківські картки разом із пін-кодами до них, та вони разом побігли в напрямку вул. Ватутіна, а саме в напрямку перехрестя з вул. Горького. Відразу після того як вони побігли, то вона зробила спробу підвестись, та вийшовши на проїжджу частину, почала зупиняти автомобілі, що рухались в її напрямку, однак ніхто з водіїв не зупинявся. В той час, коли вона зупиняла автомобілі, для того, щоб звернутись за допомогою, поруч із нею проїхав автомобіль марки "Daewoo Lanos", сірого кольору, водій якого також не зупинився. Коли вона йшла по дорозі на роботу, то бачила даний автомобіль, який виїхав із-за домів, а потім поїхав в сторону центру. Пізніше цей автомобіль знову їхав по вул. Ватутіна, до перехрестя в напрямку вул. Горького, зупинившись, водій їй посміхнувся, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сіли в даний автомобіль, та вони поїхали далі в цьому ж напрямку. Коли, транспортний засіб марки "Daewoo Lanos" зупинився поряд з обвинуваченими, вона сконцентрувала свою увагу на державному реєстраційному номері, який в повному обсязі запамятати не змогла, але памятає перші дві цифри "90". Після даної події вона побігла додому, та в подальшому її чоловік повідомив про дану подію працівників поліції. Внаслідок даних ударів у неї на голові було дві гулі, підпухле обличчя, а на спині - синяки. У звязку з чим вона себе дуже погано почувала, в неї постійно боліла голова, а тому вона дві неділі не ходила на роботу. Пізніше вона разом з чоловіком пішли в банк, щоб заблокувати, викрадену в неї карточку. Працівник банку їм повідомив, що з її карточки "ОСОБА_6 ОСОБА_3" 03.12.2015 р. в с. Мирне Бориспільського р-ну було знято 500 грн. Також зазначила, що на даний момент вона будь-яких претензій до обвинувачених не має, оскільки завдана шкода була їй відшкодована, а викрадені речі повернуті.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що потерпіла ОСОБА_4 є його дружиною. Так, 3 грудня 2015 р. близько 06:30 год. його дружина пішла на роботу, а саме в магазин "Фора", що знаходиться в центрі м. Бориспіль. Через деякий час, десь о 07:00 год., вона повернулася додому, сильно стукала у їхні залізні ворота, при цьому також остання голосно кричала та плакала. Він вийшов на подвір'я, відкрив ворота, та побачив заплакану дружину, в якої був збоку розірваний чорний плащ, в якій вона була вдягнена, та ще капюшон. Дружина сказала йому, що по дорозі на роботу, а саме на вул. Ватутіна, на неї напало двоє невідомих чоловіків, та вирвали в неї з рук її сумку, в якій знаходилися мобільний телефон марки "Samsung Duos", її банківські картки, особисті документи та інші речі. Дані чоловіки з її сумкою сіли в автомобіль, та поїхали в напрямку вул. Горького. Він відразу викликали працівників поліції, які приїхавши, поїхали шукати по вулицям м. Бориспіль цих чоловіків. Також дружина йому розповіла, що в момент нападу один з чоловіків вдари її, від чого вона впала на землю разом із сумкою. Коли вона вже лежала на землі, то один з чоловіків почав виривати в нею сумку, при цьому наніс їй декілька ударів ногами по голові, а інший чоловік вдарив її декілька раз ногою по спині. Внаслідок даних ударів у його дружини були на голові гулі, а на спині - синяки. Також свідок додав, що від отриманих ударів по голові, його дружина погано себе почувала деякий час, оскільки в неї боліла голова. Пізніше вони разом з дружиною пішли в банк, щоб заблокувати, викрадену в неї карточку. Працівник банку їм повідомив, що з карточки його дружини 03.12.2015 р. в с. Мирне Бориспільського р-ну було знято 500 грн.

Крім показань потерпілої та свідка ОСОБА_5, вина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується також наступними доказами:

- карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону о 10 год. 20 хв. 03.12.2015 р. від громадянки ОСОБА_4 (т.2 а.с.127) про те, що 03.12.2015 р. близько 07:00 год. в м. Бориспіль по вул. Ватутіна невідомі особи відкрито заволоділи її майном, а саме жіночою сумкою з мобільним телефоном та документами;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 03.12.2015 р. (т.2 а.с.128) з якого вбачається, що 03.12.2015 р. приблизно о 07:10 хв. в м. Бориспіль по вул. Ватутіна, 41, двоє невідомих осіб відкрито заволоділи сумкою, що належить громадянці ОСОБА_4, в якій знаходився мобільний телефон марки "Samsung", банківські картки, документи та інші речі;

- протоколом огляду місця події земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ватутіна, 41, від 03.12.2015 р. з фотоілюстрація до даного протоколу (т.2 а.с.129-130, 131-132). В ході цієї слідчої дії встановлено, що місцем вчинення злочину являється пішохідний тротуар, що розташований біля автомобільної дороги по вул. Ватутіна, поблизу прибутного сектору, а саме будинку, на паркані якого знаходиться вивіска з номером 41;

- даними, що містяться у заяві громадянки ОСОБА_4 від 03.12.2015 р. та в копії рахунку № 22896379 від 20.08.2014 р. (т.2 а.с.133, 134), згідно яких мобільний телефон марки "Samsung Duos", модель GT-S3102, imel: 353973058545410, 353974058545418, належить громадянці ОСОБА_4;

- даними, що містяться у заяві громадянки ОСОБА_4 від 24.12.2015 р. та в роздруківки карткового рахунку ПАТ "ОСОБА_6 ОСОБА_3" (т.2 а.с.135, 136), згідно яких з рахунку № НОМЕР_2, відкритого на ім'я ОСОБА_4, 03.12.2015 р. в с. Мирне Бориспільського району по вул. Леніна, 1, у банкоматі "Укргазбанк" було знято 500 грн.;

- протоколом предявлення особи для впізнання від 04.12.2015 р. з фотоілюстрація до даного протоколу (т.2 а.с.137-138, 139). В ході цієї слідчої дії потерпіла ОСОБА_4 вказала, що особа під номером 2 (обвинувачений ОСОБА_1П.) це особа, яка 03.12.2015 р. близько 07:00 год. в м. Бориспіль по вул. Ватутіна, разом з іншою особою, заподіяв їй тілесні ушкодження та відкрито заволодів її сумкою, в середині якої знаходився мобільний телефон марки "Samsung Duos" та особисті документи. Дану особу вона впізнала за зовнішніми ознаками: зростом, за худорлявою тіло будовою та рисами обличчя;

- протоколом предявлення особи для впізнання від 08.12.2015 р. з фотоілюстрація до даного протоколу (т.2 а.с.140-141, 142-143). В ході цієї слідчої дії потерпіла ОСОБА_4 вказала, що особа під номером 4 (обвинувачений ОСОБА_2А.) це особа, яка 03.12.2015 р. близько 07:00 год. в м. Бориспіль по вул. Ватутіна, разом з іншою особою, заподіяв їй тілесні ушкодження та відкрито заволодів її сумкою, в середині якої знаходився мобільний телефон та особисті документи. Дану особу вона впізнала за зовнішніми ознаками: зростом, за тілобудовою та округлими рисами обличчя;

- даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 04.12.2015 р. з фотоілюстрація до даного протоколу (т.2 а.с.144-145, 146-148). В ході цієї слідчої дії, 04.12.2015 р. в період часу з 17.20 год. по 17.35 год. в кабінеті № 321, який знаходиться на другому поверсі Бориспільського відділу поліції ГУ НП України в Київській області, розташованого в м. Бориспіль Київської області по вул. С. Камінського (Комуністична), 4, у громадянина ОСОБА_1, з бокової правої кишені куртки червоного кольору з капюшоном, в яку він був вдягнутий, вилучено паспорт серії ЕР 440248, на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний код на вказані анкетні данні, мобільний телефон білого кольору марки "Samsung Duos", imel: 353973058545410, 353974058545418;

- протоколом огляду речових доказів від 10.12.2015 р. з фотоілюстрація до даного протоколу (т.2 а.с.149, 150-152). В ході цієї слідчої дії ст. слідчим Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_8 встановлено, що вилучені речі, за протоколом огляду місця події від 04.12.2015 р., а саме: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, серії ЕР 440248, виданий Братським РВ УМВС України в Київській області від 15.12.2011 року, в обкладинці, без пошкоджень; картка платника податків на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, № НОМЕР_3, без пошкоджень; мобільний телефон білого кольору марки "Samsung Duos", з сенсорним екраном, з тильної сторони під кришкою якого, розташована батарея живлення, під якою маються номери imel: 353973058545410, 353974058545418, сім-карта та карта пам'яті відсутні, перебуває у робочому стані без пошкоджень;

- постановою ст. слідчого Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_8 про призначення судової товарознавчої експертизи від 14.12.2015 р. (т.2 а.с.168-169), згідно з якою в кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за № 12015110100002525 від 03.12.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено ПП "Авто-експрес", в особі експерта товарознавця ОСОБА_9, для визначення ринкової вартості станом на 03.12.2015 р. наступних речей: жіночого гаманця із шкірозамінника; мобільного телефону марки "Samsung Duos", модель GT-S3102; сім-карти оператора звязку ПрАТ "Київстар"; сім-карти оператора звязку ТОВ "Астеліт" ("Life"); металевого ключа від замку;

- висновком товарознавчої експертизи від 15.12.2015 р. з додатками (т.2 а.с.153-167), згідно якого ринкова вартість станом на 03.12.2015 р. становить: гаманця жіночого із шкірозамінника 150 грн.; мобільного телефону марки "Samsung Duos", модель GT-S3102, - 1200 грн.; сім-карти оператора звязку ПрАТ "Київстар" 25 грн.; сім-карти оператора звязку ТОВ "Астеліт" ("Life") 25 грн.; металевого ключа від замку 3 грн. Загальна вартість зазначених речей складає 1 403 грн.;

- даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 23.12.2015 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю потерпілої ОСОБА_4 (т.2 а. с. 172-175, 186), переглянутого в судовому засіданні. В ході цієї слідчої дії, в приміщенні Бориспільського відділу поліції ГУ НП України в Київській області, розташованого в м. Бориспіль Київської області по вул. С. Камінського (Комуністична), 4, ОСОБА_4 розповіла про обставини, які сталися 03.12.2015 р. близько 07:00 год. в м. Бориспіль по вул. Ватутіна, що повністю співпадає з її показаннями, наданими в ході судового розгляду. В ході слідчого експерименту потерпіла ОСОБА_4 показала як саме вона та обвинувачені йшли по вулиці. Також за допомогою статистів відтворила яким чином на неї було здійснено напад двома обвинуваченими, відобразила механізм та порядок дій нападників, а саме детально показала як ОСОБА_1 першим ліворуч перегородив їй шлях, як почав зривати з її лівої руки сумку, та як ОСОБА_2, в цей момент, з правої сторони повалив її на землю. Потім потерпіла показала як саме вона впала на землю та в якому положенні вона перебувала. Також ОСОБА_4 відобразила механізм і локалізацію нанесення обвинуваченими її тілесних ушкоджень. Так, потерпіла за допомогою статистів зімітувала як ОСОБА_1 під час того, як виривав в нею сумку, наніс їй не менше двох ударів ногою по голові, а ОСОБА_2 наніс удари по спині. Крім того, показала як саме ОСОБА_1 вирвав з під неї сумку та почав тікати разом з ОСОБА_2;

- висновком експерта № 292 від 04.12.2015 р. (т.2 а.с.176), з якого вбачається, що у ОСОБА_4 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця в лобній області та на лівій щоці. Виявлені тілесні ушкодження спричинені тупим(и) предметом(ами), могли виникнути в строк та за обставин, на які вказано у постанові про призначення експертизи, в тому числі, і "внаслідок нападу". Вказані тілесні ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Представляється маловірогідною можливість утворення вказаних тілесних ушкоджень "внаслідок поштовху чи падіння з висоти власного зросту".

Таким чином, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належним та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані:

- за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані:

- за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Таку кваліфікацію дій обвинувачених суд вважає правильною.

Відповідно до ППВСУ № 10 від 06.11.2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності" під грабежем за статтею 186 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Так, майно, яким заволоділи обвинувачені, було для них чужим, адже не перебувало в їх власності чи законному володінні. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали на нього жодного права, цим майном вони заволоділи у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченими в присутності потерпілої ОСОБА_10 За цією ознакою воно є відкритим та визначається як грабіж. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягли віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення грабежу. Їх дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачені усвідомлювали, що майно, яким вони протиправно заволодівали, було для них чужим, і вони не мали права на нього. Викрадання цього майна здійснювалось всупереч волі потерпілої, але незважаючи на це, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бажали ним заволодіти. Корисливий мотив обвинувачених полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення вони прагнули обернути чуже майно на свою користь. В результаті цих діянь вони одержали фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном, тоді як потерпіла такої можливості була позбавлена. Таким чином, вчинене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінальне правопорушення є закінченим.

Оцінюючи питання наявності попередньої змови між обвинуваченими на вчинення злочину суд враховує, що згідно з п. 24 вищезазначеної ППВСУ злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину. Крім того, як випливає із ч. 2 ст. 28 КК України вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою означає, що у вчиненні злочину беруть участь дві чи більше особи, які задовольняють вимоги суб'єкта злочину; між цими особами, ще до початку злочину відбулася змова про спільне його вчинення. Форма змови усна чи письмова або у формі конклюдентних дій для наявності співучасті не має значення. Змова про вчинення злочину може відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням. Ступінь стійкості взаємовідносин між співучасниками не має значення.

Так, твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про відсутність попередньої змови між ним та обвинуваченим ОСОБА_2 на вчинення відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_4 в повному обсязі спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Потерпіла ОСОБА_4 у своїх показаннях, які були надані нею безпосередньо в судовому засіданні, та у своїх показаннях, які були надані нею в ході проведення слідчого експерименту, вказала, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час нападу на неї діяли узгоджено між собою, допомагаючи один одному своїми діями і переслідуючи єдину мету, а саме заволодіти її сумкою. Вони спільно йшли на зустріч потерпілій, одночасно підійшли до неї, при цьому ОСОБА_1 з лівої сторони перегородив їй дорогу, намагався вирвати сумку з її руки, в цей час ОСОБА_2 з правої сторони збив її з ніг, від чого вона впала. В той момент як вона лежала на землі, обвинувачені разом наносили їй удари ногами, а саме: ОСОБА_1 - по голові, а ОСОБА_2 ззаду - по спині. Також вони разом забирали в нею сумку: ОСОБА_1 виривав сумку з під неї, а ОСОБА_2 в цей час допомагав йому. Злочинні дії обвинувачені також спільно припинили після викрадення в неї сумки, та відразу разом побігли по вулиці, де зупинився біля них автомобіль, в який вони разом сіли, та поїхали в сторону вул. Горького в м. Бориспіль.

Такі покази потерпілої повністю узгоджуються з показами, наданими під час допиту в судовому засіданні, обвинуваченим ОСОБА_2, в яких останній підтвердив, наявність попередньої домовленості між ним та ОСОБА_1 щодо відкритого заволодіння майном потерпілої, оскільки вони спільно під час розмови, вирішили викрасти в неї сумку, та з показами свідка ОСОБА_5, наданими ним безпосередньо в суді в ході його допиту, в яких останній зазначив, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діяли спільно та разом здійснили напад на потерпілу з метою заволодіння її майном, а також з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності.

Тому з огляду на наведені докази, встановлено, що сукупність всіх вказаних обставин вчинення злочину, спосіб, кількість, причини, послідовність та злагодженість злочинних дій обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також їх поведінка після вчинення нападу на потерпілу, вказують на те, що їхні дії були цілеспрямованими та обдуманими, що в свою чергу свідчать про єдину направленість їх умислу на досягнення протиправного результату, а саме заволодіння майном потерпілої. При цьому жодний із співучасників не відмовився від злочину, не зупинив або не стримував дії іншого співучасника, а, навпаки, активними діями та своєю присутністю, створюючи перевагу у більшості, сприяли тому, щоб подавити волю потерпілого шляхом спільного нанесення ударів останній по голові та спині, з єдиною ціллю, а саме досягти кінцевої мети - заволодіти майном потерпілої, яке було після відкритого викрадення, розподілене між ними.

Так, за встановлених судом фактичних обставин, така узгодженість дій обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вказує на те, що вони діяли за попередньою домовленістю, яка виникла до початку виконання об'єктивної сторони злочину, що в свою чергу виключає виникнення спонтанних дій. Тому викрадення майна має ознаку його вчинення за попередньою змовою групою осіб.

З цих підстав показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що у нього не було попередньої змови з ОСОБА_2 на вчинення кримінального правопорушення, суд вважає неправдивими та відкидає їх, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище. Тому, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 надав показання в цій частині, з метою введення суду в оману, переслідуючи, при цьому, мету уникнення більш суворого покарання.

Що стосується характеру застосованого до потерпілої насильства під час заволодіння її майном, то як роз'яснено в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.

Так, твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не наносив тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4, а останні отримані нею внаслідок падіння на асфальт, повністю спростовуються поясненнями потерпілої, яка в судовому засіданні зазначила, що тілесні ушкодження їй наносили двоє обвинувачених. Так, спочатку ОСОБА_2 збив її з ніг, від чого вона відразу впала на землю. Потім коли вона вже лежала на землі, то ОСОБА_1 наніс їй 2-3 удари ногою по голові, а ОСОБА_2, в цей момент, наносив їй удари із ззаду ногою по спині, з метою заволодіння її майном, а саме сумкою.

При цьому дані показання потерпілої ОСОБА_4 є конкретними, послідовними, узгоджуються між собою в деталях, а також підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів: висновком експерта № 292, який вказує на механізм та локалізацію, кількість тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої, та з якого вбачається, що вказані тілесне ушкодження відносять до легких тілесних ушкоджень та могли утворитися, внаслідок нападу на потерпілу обвинуваченими, та утворення їх через поштовх або падіння потерпілої з висоти власного зросту є малоймовірним; даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 23.12.2015 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю потерпілої ОСОБА_4, де остання чітко вказала на область голови, куди їй були заподіяні не менше двох ударів ОСОБА_1 ногою, та на область спини, куди їй були заподіяні удари ОСОБА_2; показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, наданих ним під час допиту в судовому засідання, в яких останній підтвердив факт нанесення ним ударів потерпілій по спині, та не заперечував про те, що ОСОБА_1 наносив їй якісь удари; показаннями свідка ОСОБА_5, в яких він зазначив, що один із обвинувачених наносив удари по голові потерпілої, а інший по спині, а тому суд приймає їх до уваги.

В той же час, окремі дрібні суперечності та неточності в показаннях потерпілої ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_2 щодо обставин вчинення злочину, а саме способу нанесення ударів ОСОБА_2 по спині потерпілої, а саме рукою чи ногою, а також кількості нанесених ударів, є наслідком індивідуальних особливостей їх суб'єктивного сприйняття, у тому числі з причин знаходження потерпілої задом по відношенню до обвинуваченого, швидкоплинності події, та не впливають на оцінку досліджуваних судом правовідносин в цілому.

Аналізуючи вищезазначені докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носили активний характер, були протиправними, між цими діями і їх наслідками у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, існував прямий причинний зв'язок, які було спричинено шляхом нанесення обвинуваченим ОСОБА_1 не менше двох ударів ногою по голові потерпілої, та обвинуваченим ОСОБА_2 декількох ударів по спині потерпілої, з метою заволодіння її майном. В результаті цих діянь обвинувачені одержали фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном.

За таких обставин, суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_1, в частині заперечення нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4, та розцінює їх як бажання виправдати свою протиправну поведінку та добитися покарання за більш м'якою частиною ст. 186 КК України, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

При цьому обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше неодноразово судимі за вчинення корисливих злочинів проти власності. Як вбачається з примітки до ст. 185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визначається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачений цими статтями.

Отже, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, маючи незняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості за корисливі злочини, знову вчинили корисливий злочин проти власності. Тому вчинення обвинуваченими викрадення чужого майна має ознаку повторності.

Таким чином, сукупність доказів у справі свідчить про доведення обвинуваченням всіх вищезазначених ознак злочину.

З огляду на ці обставини суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 повинен бути засудженим:

- за ч. 2 ст. 186 КК України, за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_2 повинен бути засудженим:

- за ч. 2 ст. 186 КК України, за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, обставини його вчинення, дані про осіб обвинувачених й обставини, що помякшують та обтяжують покарання, у звязку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили тяжкий умисний злочин.

Пом'якшуючою покарання обставиною для ОСОБА_2 суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених, судом відповідно до ст. 67 КК України, визнається рецидив злочину.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий та неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, має місце реєстрації та місце постійного проживання, де характеризуються з негативної сторони, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: епізодичне вживання наркотиків, на обліку у лікаря-психіатра за місцем проживання не перебуває, офіційно не працевлаштований, суспільно корисною працею не займаються, не одружений.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий та неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, місця реєстрації не має, за місцем свого проживання характеризуються з негативної сторони, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога за місцем проживання не перебуває, офіційно не працевлаштований, суспільно корисною працею не займаються, не одружений.

Згідно поданих до суду матеріалів викрадене майно повернуто потерпілій. При цьому у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 зазначила, що завдана шкода їй відшкодована, а тому вона жодних претензій до обвинувачуваних ні морального, ні матеріального характеру не має.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченим, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ними.

Обвинувачені не є інвалідами, не досягли пенсійного віку, та не є військовослужбовцями.

Враховуючи аналіз даних про осіб обвинувачених, ту обставину, що вони раніше неодноразово були засуджені за корисливі злочини, проте знову вчинили корисливий злочин проти власності, свідчить про те, що вони на шлях виправлення не стали та належних висновків для своєї поведінки не зробили.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що перевиховання та виправлення обвинувачених не можливе без ізоляції від суспільства. Підстави для звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням відсутні.

Із урахуванням обставин вчинення злочину, його тяжкості, помякшуючих та обтяжуючих обставин та даних про осіб обвинувачених, суд приходить до висновку, що за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений в санкції даної статті.

Крім того, вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12.08.2015 р. обвинувачений ОСОБА_1 був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 був звільнений від відбування покарання, йому був призначений іспитовий строк тривалістю 2 роки, з покладенням на нього відповідних обовязків, передбачених ст. 76 КК України. Новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України обвинувачений ОСОБА_1 вчинив, перебуваючи на іспитовому строку.

Тому, на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12.08.2015 р. обвинуваченому ОСОБА_1 належить призначити остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Підсумовуючи вищезазначене суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинувачених є достатньою для виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів, враховуючи, тяжкість злочину та дані про осіб обвинувачених.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Строк попереднього увязнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виходячи з аналізу ст. 72 КК України та ЗУ "Про попереднє увязнення", складає період з моменту їх затримання по день набрання даним вироком суду законної сили.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу.

Речові докази, визнані такими постановою слідчого від 24.12.2015 р., зберігати в матеріалах кримінального провадження, речові докази, визнані такими постановою слідчого від 10.12.2015 р., слід повернути власнику ОСОБА_4

Цивільний позов не заявлявся. Процесуальних витрат не встановлено.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-351, 358,363-368 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання, тобто з 09.12.2015 року.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 перебування в установах попереднього увязнення в період з 09.12.2015 року по день набрання вироком суду законної сили, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний західОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою, та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, частково приєднати строк не відбутого покарання згідно вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12.08.2015 року терміном три роки позбавлення волі, та остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (пяти) років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання, тобто з 08.12.2015 року.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 перебування в установах попереднього увязнення в період з 08.12.2015 року по день набрання вироком суду законної сили, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний західОСОБА_1 залишити попередній - тримання під вартою, та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Речові докази, після набрання вироком суду законної сили: СД-диски з записами файлів слідчих експериментів з учасниками провадження - зберігати в матеріалах судового провадження; паспорт громадянина України на імя ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, в обкладинці, картку платника податків на імя ОСОБА_4; мобільний телефон білого кольору «Samsung Duos» з сенсорним екраном, - передані на відповідальне зберігання потерпілій, - залишити в користуванні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк