Постанова № 67932863, 17.07.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7983/17

Провадження № 2-а/712/611/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Романенко В.А., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, просила 1) визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (далі УПФ України в м. Черкасах Черкаської області) щодо неприйняття рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку з установленням з 01.01.2017 року нових розмірів посадових окладів на посадах державної служби та зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 01.03.2017 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної відповідно до ЗУ №3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу» в розмірі 90% заробітної плати на час виходу на пенсію, виходячи із розміру посадового окладу 4400 грн. за 5 групою оплати праці, визначеного постановою КМУ № 15 від 18.01.2017, що прирівняна до її посади, провести нарахування та здійснити виплати заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона перебуває на обліку в УПФ України в м. Черкасах Черкаської області та отримує пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати; останнім її місцем роботи перед виходом на пенсію була посада заступника начальника управління Пенсійного фонду України у Черкаському районі - начальник відділу пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року (із урахуванням змін) умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України (далі КМУ).

1 січня 2016 року набрав чинності Закон України № 4050-VІ від 17 листопада 2011 року «Про державну службу» який діяв в період з 1 січня 2016 року по 22 січня 2016 року та втратив чинність 22 січня 2016 року на підставі підпункту 3 пункту 2 розділу прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII від 10 грудня 2015 року «Про державну службу», публікація документу: Відомості Верховної Ради України офіційне видання від 22 січня 2016 року, № 4, стор. 60, стаття 43.

Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 19 червня 2013 року «Про затвердження Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця», затверджено Порядок та умови визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, яка набрала чинності з дня набрання чинності Законом України № 4050-VІ від 17 листопада 2011 року «Про державну службу».

Підпунктом другим пункту 6 Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 19 червня 2013 року визначено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України або у зв'язку із зміною мінімальної заробітної плати заробітна плата для перерахунку пенсії, призначеної у тому числі до набрання чинності Законом України № 4050-VI від 17 листопада 2011 року «Про державну службу», пенсіонерам визначається на підставі поданої заяви та необхідних документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати державного службовця, який займає посаду державної служби відповідної підгрупи та рангу за останньою посадою державної служби, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Постанова Кабінету Міністрів України № 426 від 19 червня 2013 року, набрала чинності з дня набрання чинності Законом України № 4050-УІ від 17 листопада 2011 року «Про державну службу», діяла в період з 1 січня 2016 року по 22 липня 2016 року включно, тобто під час дії ст.ст. 37, 371 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу», законів України № 4050-УІ від 17.11.2011 «Про державну службу» та Закону України № 889-VІІІ та 10.12.2015 «Про державну службу», втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 465 від 22 липня 2016 року «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України».

Абзацом першим частини третьої статті 51 Закону України № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року «Про державну службу» визначено, що схема посадових окладів на посадах державної служби визначається щороку Кабінетом Міністрів України.

Схема посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 292 від 6 квітня 2016 року «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» яка набрала чинності 1 травня 2016 року одночасно із Законом України № 889-VІП від 10 грудня 2015 року «Про державну службу».

Таким чином, на думку позивача, вказаними постановами КМУ було встановлено порядок перерахунку призначених пенсій непрацюючим державним службовцям і у звязку з підвищенням з 01.03.2017 року розміру заробітної плати (посадових окладів) працюючим державним службовцям органи Пенсійного фонду України зобов'язані здійснювати перерахунок та виплату пенсії непрацюючим державним службовцям.

12 квітня 2017 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії як непрацюючому державному службовцю у зв'язку з підвищенням посадових окладів на посадах державної служби та розміру мінімальної заробітної плати, в порядку, визначеному постановою Кабінетом Міністрів України від 19 червня 2013 року № 426 «Про затвердження порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця».

Після її звернення до УПФ України в м. Черкасах Черкаської області 21 квітня 2017 року щодо перерахунку нарахованої пенсії, їй було відмовлено в цьому, до того ж порушено ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки не прийнято належним чином оформленого рішення за результатами розгляду її звернення у визначений останнім Законом строк.

Відповідачем подано до суду заперечення у строк, передбачений ч. 5 ст. 183-2 КАС.

Відповідно до ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, в тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Конституцією України,Законами України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII(далі - Закон №3723-ХІІ),Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015року № 889-VIII(далі -Закон № 889-VIII), постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії»(далі - Постанова № 865),постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»(далі - Постанова № 1013).

Частиною 1статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом установлено, що позивач перебуває на обліку в УПФ України в місті Черкасах Черкаської області та отримує пенсію державного службовця на підставі у розмірі 90% від заробітної плати працюючого державного службовця.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993№ 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії. Державним службовцям, які у період перебування на державній службі визнані інвалідами I та II груп, незалежно від причини інвалідності пенсія по інвалідності призначається в розмірах, передбачених частинами другою і п'ятою цієї статті, після припинення ними державної служби за наявності стажу державної служби не менше 10 років та страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі. У цьому разі, а також у разі продовження перебування зазначених осіб на державній службі без оформлення пенсій по інвалідності на умовах, передбачених частиною шостою цієї статті, вони мають право на одержання пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом. Державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах. Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. У разі виходу на пенсію державні службовці при наявності стажу державної служби не менше 10 років користуються умовами щодо комунально-побутового обслуговування, передбаченими цим Законом.

Право і порядок перерахунку пенсії на час виходу позивача на пенсію було визначено ст. 37-1 цього Закону, а саме: у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

12 квітня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії як непрацюючому державному службовцю у зв'язку з підвищенням з 01.03.2017 року посадових окладів на посадах державної служби та розміру мінімальної заробітної плати, в порядку, визначеному постановою Кабінетом Міністрів України від 19 червня 2013 року № 426 «Про затвердження порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця».

Листом УПФ України в місті Черкасах Черкаської області від 21 квітня 2017 року за № 242/Б-10 їй було відмовлено у задоволенні її заяви із посиланням на те, що відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2013 року № 426 «Про затвердження Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця набрання чинності вказаної постанови мало відбутися одночасно з набранням чинності Законом України від 17 листопада 2011 року №4050-VІ „Про державну службу (далі - Закон № 4050). Остання подія, тобто набрання чинності Законом № 4050, мала відбутися 01 січня 2016 року. 10 грудня 2015 року Верховною Радою України було прийнято новий Закон України „Про державну службу №889- VIII, який був опублікований в газеті - Голос України № 250 від 31 грудня 2015 року. Цим Законом визначено новий механізм нарахування заробітної плати працюючим державним службовцям, зокрема схема посадових окладів на посадах державної служби зазначається щороку Кабінетом Міністрів України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, в той же час перерахунку пенсій непрацюючим державним службовцям даним Законом не передбачені. Розділом XI „Прикінцеві та перехідні положення Закону визначено, що вказаний Закон набирає чинності з 1 травня 2016 року, крім деяких положень, зокрема, підпункту 3 пункту 2, який набирає чинності з для його опублікування (тобто, Закон № 4050 визнаний таким, що втратив чинність з 31 грудня 2015 року ). Закон №4050 так і не набрав чинності, відповідно постанова Кабінету Міністрів України від 19 червня 2013 року № 426 „Про затвердження Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця також не набрала чинності. Крім того, посадові оклади працюючим державним службовцям встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016року № 292 „Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році, набула чинності одночасно з Законом України „Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, який перерахунки пенсії непрацюючим державним службовцям не передбачає.

Право на перерахунок пенсії державного службовця (на умовах в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) було передбачено ст. 37-1 Закону України № 3723-ХІІ, яка втратила чинність 1 травня 2016року.

Таким чином, станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, вказана стаття Закону № 3723-ХІІ втратила чинність.

Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким у свою чергу, також не передбачено право державних службовців на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням грошового забезпечення працюючих державних службовців.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним до 01 січня 2015 року, а саме статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ у відповідній редакції, було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.

Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось і станом на момент звернення позивача до пенсійного органу не регламентувало ані права особи на перерахунок її пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого державного службовця, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.

Суд звертає увагу на те, що пенсія позивачу призначена на підставі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, а її перерахунок позивач просить здійснити відповідно до ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ, яка до 01 січня 2015 року дійсно передбачала можливість перерахунку пенсії державного службовця в разі підвищення розміру заробітної плати особи, працюючої на аналогічній посаді, і пунктом 4 Постанови № 865 визначались умови такого перерахунку.

Разом з тим, на момент збільшення розміру заробітної плати працюючого державного службовця за посадою, прирівняної до тієї, з якої позивач вийшла на пенсію, та на момент її звернення до відповідача із заявою від 11 квітня 2016 року щодо перерахунку пенсії з цих підстав, законодавство змінилось,стаття 37-1 Закону № 3723-ХІІбула викладена в іншій редакції, а потім взагалі втратила чинність.

Постанову № 865 було викладено в іншій редакції, яка не закріплює права особи на перерахунок пенсії з цих підстав, і жодним іншим нормативно-правовим актом також не визначено, ані таке право особи, ані порядку (механізму) перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати та умов його здійснення.

Постанова Кабінету Міністрів України від 19 червня 2013 року № 426 «Про затвердження Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця»мала набрати чинність одночасно з набранням чинності Законом України від 17 листопада 2011 року № 4050-VI «Про державну службу». Остання подія, тобто набрання чинності Законом № 4050мала відбутися 01 січня 2016 року, однак підпунктом 3 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу»" від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ визначено, що Закон № 4050 визнаний таким, що втратив чинність з 31 грудня 2015 року, тому на вказану постанову як підставу для перерахунку пенсії непрацюючому державному службовцю є помилковим.

Форму довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, яка була передбачена постановою правління Пенсійного фонду України від 4 вересня 2013 року № 15-1, скасовано постановою правління Пенсійного фонду України від 4 липня 2016 року № 15-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25 липня 2016 року № 1020/29150.

Пунктом 3постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів»внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Змінами передбачено у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищення на 25 відсотків посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців.

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 визнана такою, що втратила чинність з 1 травня 2016 року, постановою Кабінету Міністрів від 20 квітня 2016 року № 304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу».

З 1 травня 2016 року посадові оклади працюючим державним службовцям встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», яка набула чинності одночасно з Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, який перерахунки пенсії непрацюючим державним службовцям не передбачає. Не передбачено такий перерахунок і з 01.03.2017 року відповідно до вищевикладених обставин.

Тобто, позивач не має права на такий перерахунок згідно даної постанови,так як вона не є працюючим пенсіонером, а дана постанова поширюється тільки на працюючих пенсіонерів.

Відповідно, довідки не видаються щодо перерахунку по постанові № 426 та № 292.

Таким чином, УПФ України в місті Черкасах Черкаської області, на момент звернення позивача із заявою про перерахунок їй пенсії, не мало правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2016 року у справі №484/1671/16-а.

Суд також зауважує, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру її пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, в якому зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосовано й у рішеннях від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

Таким чином, вказані рішення Європейського суду з прав людини не можуть бути підставою для задоволення позову.

Не можна погодитись і з доводами позивача про можливість застосування до правовідносин між сторонами рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України», оскільки право на перерахунок розміру пенсії, зокрема і у звязку з підвищення заробітної плати за відповідною посадою державного службовця, на час звернення позивача із відповідною заявою до Управління Пенсійного фонду, законодавством не було визначено, оскільки на той час таке було скасовано Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».

Не заслуговують на увагу і доводи позивача про те, що Управління Пенсійного фонду у м. Черкасах Черкаської області не надало належним чином оформлену відповідь на її звернення (у вигляді рішення про перерахунок, або відмову в перерахунку пенсії).

Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року, яким керувалась позивач та відповідно до положень якого вона виклала своє звернення до відповідача грудні 2016 року про перерахунок пенсії, не передбачено положення про обов'язкове прийняття рішення органом Пенсійного фонду України (у вигляді окремого документа із назвою "рішення") щодо перерахунку чи відмови в перерахунку пенсії непрацюючого державного службовця .

За таких обставин, надання Управлінням Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області письмової відповіді на звернення позивача, яке до того ж обґрунтовано посиланням на норми законодавства України, не можна вважати протиправною бездіяльністю.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз правових положень чинного законодавства та обставин справи дають підстави для висновку про те, що УПФУ в місті Черкасах Черкаської області, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії державного службовця, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 17, 19, 72, 94, 159-162, 183-2 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - в і д м о в и т и.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Суддя Соснівського

районного суду м. Черкаси В.А. Романенко