Рішення № 67931963, 20.07.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10461/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року м. Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Абашиній О.В.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд-

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_2 повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги позивача визнала частково, в частині стягнення залишку заборгованості за кредитом у розмірі 4484,70 грн., та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 3,02 грн., проти задоволення інших позовних вимог позивача заперечила з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Додатково пояснила, що позивачем до позовної заяви не додано довідку про умови кредитування та графік платежів, які підписані ОСОБА_2 та зазначені у заяві позичальника від 03.06.2013 року як невідємні частини заяви позичальника. Натомість, позивач посилається на умови надання споживчого кредиту, як на підставу своїх вимог, які насправді є Умовами та правилами надання банківських послуг, які відповідач не підписував, а тому виходячи із правової позиції Верховного Суду України по справі №6-16цс15 від 11.03.2015 року не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Крім того, банк не вказав які саме послуги, повязані з кредитним договором, надавалися відповідачу, а тому його вимога про стягнення з відповідача комісії у розмірі 2028,70 грн. є необґрунтованою. Також відповідач не визнає розмір пені та штрафів нарахованих позивачем, оскільки він не підписував Умови на дання споживчого кредиту, а в заяві позичальника стягнення штрафу, як вид відповідальності за невиконання умов договору не передбачено. Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік, а тому вимога позивача про стягнення пені нарахованої починаючи з 10.02.2014 року є безпідставною.

Представник позивача в судове засідання не зявився. До початку розгляду справи представник позивача ОСОБА_3 надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просить суд їх задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Судом встановлено, що відповідно до заяви позичальника №ROHKRG346440044, від 03.06.2013 року (надалі Заява) банк надає позичальнику строковий кредит у розмірі 13569,93 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 грн., щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 405,74 грн., при здійсненні погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує банку за розрахунково-касове обслуговування платню, у встановленому у Заяві розмірі. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісячний платіж у сумі 1131,57 грн., з 15.12.2013 року у сумі 1537,31 грн., період сплати з «10» по «14» число кожного місяця.

Відповідно до п. 11 Заяви, сукупна вартість кредиту з урахуванням вартості усіх супутніх послуг зазначена в Довідці про умови кредитування, яка є невідємною частиною цієї Заяви. Платежі з повернення кредиту, сплати відсотків за його використання та інші платежі за цією Заявою здійснюються відповідно до Графіку платежів, який є невідємним додатком цієї Заяви. Однак, позивачем не надано суду копію Довідки про умови кредитування та копію Графіку платежів.

Відповідно до п. 14 Заяви, при порушення позичальником зобовязань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений в умовах та правилах за кожен день прострочки.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 02.08.2016 року банком нараховано заборгованість у розмірі 15969,21 грн, яка складається з наступного: 4484,70 грн. заборгованість за кредитом, 3,02 грн. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 2028,70 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 8216,16 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 500 грн. штраф (фіксована частина) та 763,63 грн. штраф (процентна складова).

Частиною першою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до розяснень викладених Верховним Судом України у правовій позиції по справі №6-16цс15 (постанова від 11.03.2015 року), згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Як вбачається із заперечень та пояснень представника відповідача ОСОБА_1, відповідач не підписував Умови надання споживчого кредиту, а тому, враховуючи вищевикладену правову позицію Верховного Суду України, вони не можуть бути складовою частиною Заяви та підставою для нарахування пені за несвоєчасність виконання зобовязань та штрафів.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік.

Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, в порушення вимог ч.2 ст. 258 ЦК України, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 8216,16 грн. нарахована відповідачу починаючи з 10.02.2014 року.

Щодо вимоги банку про стягнення комісії за користування кредитом, то Верховним Судом України у правовій позиції по справі №6-1746цс16 (постанова від 16.11.2016 року) розяснено, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Тому враховуючи вищевикладену правову позицію Верховного Суду України, з огляду на те, що позивач не зазначив, які послуги за вказану комісію надавалися відповідачу, Довідку про умови кредитування, яка є невідємною частиною Заяви не надав, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення комісії за користування кредитом необґрунтованою.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково, в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 4484,70 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 3,02 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу слід відмовити.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по справі в розмірі 1378,00 грн. по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 208-209,213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №ROHKRG346440044 від 03.06.2013 року в розмірі 4487,72 грн., яка складається з наступного: 4484,70 грн. заборгованість за кредитом, 3,02 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

В задоволенні інших позовних вимог позивача відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» судові витрати по справі, понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд за апеляційною скаргою, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_5