Рішення № 67929030, 14.07.2017, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/780/16-ц

Провадження № 2/362/113/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Корнієнка С.В., при секретарі Лагуті І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» та Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», третя особа ОСОБА_2, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача ТОВ «Автосервіс» заподіяної їй, пошкодженням автомобіля марки «BMW-X5», державний № НОМЕР_1, з вини його водія, що керував автобусом марки «Богдан», державний № НОМЕР_2, внаслідок вчинення ним 24 червня 2014 року дорожньо-транспортної пригоди, матеріальної шкоди в сумі 665440,16 грн. та моральної шкоди 47500 грн., а з відповідача ОСОБА_3 «Українська транспортна страхова компанія» - суми страхового відшкодування в розмірі 52000 грн.,та пропорційно з обох відповідачів судові витрати у справі.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав в повному обсязі, наполягаючи на тому, що вину водія автобуса у вчинені зіткнення з автомобілем його довірительки необхідно встановити саме в цьому судовому засіданні, хоча й таких вимог не заявлено.

Представник відповідача ТОВ «Автосервіс» вимоги позову не визнав, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, а саме, через відсутність доказів перебування третьої особи водія ОСОБА_2, при безпосередньої участі якого відбулася дорожньо-транспортна пригода з автомобілем під керуванням позивача, в трудових правовідносинах з підприємством ТОВ «Автосервіс», а також процесуального документа, яким би була встановлена вина останнього в її вчинені з пошкодженням автомобіля заявниці.

Представник страхової компанії в судове засідання не зявився, від установи до суду надійшов лист про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог через порушення позивачем вимог Закону України «Про страхування» через не встановлення у визначному законом порядку вини третьої особи ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 24.06.2014 року з участю автомобіля марки «BMW-X5», державний № НОМЕР_1.

Представник третьої особи вимоги позову також не визнав з причин відсутності доказів вини його довірителя у вчинені дорожньо-транспортної пригоди з участю позивача, наполягав на керуванні його довірителем автобусом на відповідній правовій підставі та заперечував у перебуванні, останнього, у трудових відносинах з відповідачем автотранспортним підприємством

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з положень ч.1ст.61 ЦПК України, обставині, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У відповідності до положень ч.4 ст.61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкове для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Поняття збитків та моральної шкоди, способи їх відшкодування визначені положеннями 22 і 23 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України та положень п.п.2-4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, шкода, що заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, що його спричинила, за умови що дії останнього були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок не переробної сили або умислу потерпілого. Під володільцями цих джерел розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу власності або з інших підстав.

Згідно з положеннями п.п.5 і 8 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обовязковому зясуванню підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння того, хто її спричинив, причинність звязку між шкодою та противоправними діями винного. При цьому за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обовязків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Як вбачається з постанови Начальника слідчого відділу Васильківського ВП ГУ НП в Київській області від 28 грудня 2015 року, кримінальне провадження № 12014110140000713 від 24.06.2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, було закрито через відсутність складу адміністративного правопорушення, а саме, заподіяння учасникам дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень середньої тяжкості, яка відбулася 24 червня 2014 року на 29 км. Автодороги «Одеса-Київ» в районі смт.Глеваха Васильківського району Київської області на місці розвороту транспортних засобів через зіткнення автомобіля марки «BMW-X5», державний № НОМЕР_1, під керуванням позивача та автобуса марки «Богдан», державний № НОМЕР_2, під керуванням третьої особи, в результаті чого заявниця отримала тілесні ушкодження.

При цьому, суд зазначає, що питання вини учасників дорожньо-транспортної пригоди в постанові не визначене.

Яке вбачається з заяви третьої особи та наказу ТОВ «Автосервіс» № 219 від 2 червня 2014 року, ОСОБА_2, водій АТЗ, звільнений з роботи за власним бажанням в порядку ст.38 КЗпПУ.

У відповідності до договору оренди від 5 червня 2014 року, заяв від 17 та 19 червня 2014 року, автобус марки «Богдан», державний № НОМЕР_2, ТОВ «Автосервіс» у період з 5 по 19 червня 2014 року передавався в оренду громадянину ОСОБА_4

Таким чином, з огляду на зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що вимоги позову щодо відшкодування нібито заподіяних заявниці відповідачем - автотранспортним підприємством, матеріальної та моральної шкоди, внаслідок вчинення її водієм, третьою особою, є безпідставними та необґрунтованими, через відсутність доведення позивачем факту перебування третьої особи у трудових правовідносинах з автотранспортним підприємством, здійснення ним експлуатації автобусу без відповідної правової підстави, його вину у вчинені дорожньо-транспортної пригоди та у взаємозвязку з заподіяними наслідками, підтверджені судовими рішеннями або рішеннями відповідних державних органів в галузі дорожнього руху, що є також свідченням невірного обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав, а тому в задоволені позову необхідно відмовити.

Суд відмовляє також відмовляє в задоволені позову, в частині стягнення зі страхової компанії страхового відшкодування з вищенаведених підстав.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3,10, 11, 60, 61, 79, 88, 212-215, 218, 221, 223 і 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.