Ухвала суду № 67925593, 20.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

20 липня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Соколової В.В., Слюсар Т.А.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2015 р.

встановила:

у листопаді 2014 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 010 107 грн. 47 коп.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2015 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 25.05.2012 р. було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договорами. 15.06.2012 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором, а саме - Кредитним договором №2621/0708/71-155 від 15.07.2008 р., укладеним між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 Відповідно до вказаного Кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 100 000 дол. США на строк до 13 липня 2032 р. зі сплатою 11,9 процентів річних за весь строк фактичного користування кредитом. В Додатку до договору було викладено Графік погашення заборгованості щомісячними платежами. Оскільки позичальник не сплачував належним чином утворилась заборгованість, яка станом на 01.10.2014 р. становить 59 590, 55 дол. США за тілом кредиту та 16 192,59 дол. США за процентами, яку просив стягнути з позичальника. Також позивач просив стягнути пеню в сумі 28 320 дол. США, а всього стягнути заборгованість в сумі 1 010 107 грн. 47 коп. за курсом НБУ та судовий збір.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2015 року позов було задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем позов є обґрунтованим.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 526, 610, 611, 614, 1050, 1054 ЦК України.

В апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність відповідача, чим порушив норми процесуального права. Однак вказана обставина не може бути підставою для скасування рішення суду відповідно до ст. 309 ЦПК України. Судом першої інстанції було направлено судову повістку відповідачу за місцем її проживання, яка була отримана дочкою відповідача (а/с 41).

Посилання представника відповідача на те, що позичальник не отримував кошти за кредитним договором є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 визнала, що за отримані в кредит кошти нею була придбана квартира. Та обставина, що кошти були перераховані в гривні за курсом НБУ, не свідчить про порушення банком умов Кредитного договору, оскільки в п. 1.2 зазначено, що кредит надається банком в готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту та внесення коштів в національній валюті України на користь ОСОБА_3 в оплату за Договором купівлі-продажу, зазначеним в п. 1.4 цього договору.

Валюта кредиту була визначена в умовах договору у доларах США відповідно до Заяви-анкети на отримання кредиту, яку подала ОСОБА_1 (а/с14).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем було надано копії договорів купівлі-продажу права вимоги за даним Кредитним договором, що підтверджує його право як належного позивача звертатись з вимогами про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 За клопотанням представника відповідача судом апеляційної інстанції було витребувано Виписку по особовому рахунку позичальника, в якій містяться дані про сплату позичальником сум на погашення кредиту.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 р. було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Омега Банк», ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Альфа Банк» про визнання недійсними договорів, в якому позивач просила визнати недійсними Кредитний договір від 15.07.2008 р., договір купівлі-продажу права вимоги від 25.05.2012 р. укладений між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» та Договір купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 р., укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» (а/с188-192).

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції відповідач та її представник не надали доказів на спростування розміру заборгованості, який був заявлений позивачем. За змістом ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м.Києва від 27 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 753/20421/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/35/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

.