Рішення № 67924399, 25.07.2017, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2170/17

Номер провадження 2/570/1186/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 липня 2017 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

головуючого судді Гладишева Х.В.

з участю секретаря Кмін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, -

в с т а н о в и в :

30 травня 2017 року до Рівненського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області з відповідача було стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для дитини відповідного віку, однак аліментів відповідач не сплачує. Вказує, що відповідач має мінливий дохід, тому просить стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 450 грн.

Сторін відповідно до ст.ст.74-76 ЦПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, проте в судове засідання відповідач не з»явився, про причини неявки суд не повідомив. Позивач у поданій до суду заяві просить справу слухати у її відсутність, позов підтримує повністю, не заперечує проти винесення заочного рішення. Зважаючи, що явку сторін не було визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, дійшов висновку про можливість розглянути справу у порядку заочного розгляду та у відповідності з ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши справу в межах заявленого позову на підставі наданих позивачем доказів, прийшов до таких висновків.

Вимоги ст.214 ЦПК Кодексу зобовязують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Відповідно до ст.16 цього кодексу звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Як підтверджується відповідними свідоцтвами, у сторін під час перебування в шлюбі народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час проживає з матір'ю.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Ст.150 цього Кодексу визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Відповідно до ст.180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач не надає позивачу коштів на утримання неповнолітнього сина, що є підставою для стягнення аліментів.

Згідно ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів на дитину, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених законом. Аналогічна вимога міститься і у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року. Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Суд виходить з того, що у позивача після ухвалення попереднього рішення змінився матеріальний стан, що в силу ст.192 СК України є підставою для зміни встановлено способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст.183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Ст.192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Вимога позивача про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є законною і передбачена ст.184 СК України. Ця стаття носить диспозитивний характер і не визначає вичерпного переліку обставин для встановлення розміру аліментів в твердій грошовій сумі. За змістом цієї норми такими обставинами є нерегулярний дохід та будь-які інші обставини, що мають істотне значення. Оскільки відповідач на даний час офіційно не працевлаштований, проте має нерегулярні, мінливі доходи, тому має змогу виплачувати кошти на утримання свого неповнолітнього сина. Таку обставину відповідач не заперечує і суд визнає її такою, що має істотне значення для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки).

Визначаючи розмір щомісячних аліментів на дитину, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

При визначенні розміру аліментів суд згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року враховує думку сторін, стан здоров'я та матеріальне становище дітей, яке є задовільним, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, офіційно не працевлаштованим, але отримує реальні неофіційні доходи і має можливість виплачувати аліменти.

Згідно з п.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини» незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Ст.27 цієї Конвенції дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що субєктивні права дитини на утримання її батьком є порушеними, визначений судом розмір стягнення з відповідача аліментів на дитину при взаємному обов'язку батьків утримувати дітей з урахуванням віку неповнолітніх дітей, їх потреб є обґрунтованим, не є завищеним в нинішніх умовах проживання, відповідає засадам розумності і справедливості та таким, що створює відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру. Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, є фізично здоровою особою і може працювати та виконувати обовязок по утриманні своєї дитини та сплачувати визначену суму аліментів, яка б забезпечувала необхідний життєвий процес дитини та її розвиток. Будь-яких доказів, заслуговуючих на увагу і повністю спростовуючих показання позивача, відповідач не надав, а судом їх не здобуто, що вказує на обгрунтованість позову.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору при подачі такого позову, суд при ухваленні рішення відповідно до ст.88 ЦПК України присуджує стягнення з відповідача судового збору в прибуток держави.

З огляду на викладене, на підставі ст.ст.192 СК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі - задоволити.

Змінити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_2 /ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4/ на користь ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт МЮ № 264883 виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 04 березня 2011 року/, аліменти на утримання їх сина ОСОБА_2 вадима Юрійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 450 грн. щомісячно, починаючи з дня вступу рішення в законну силу і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 /ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4/ на користь на користьРівненського районного суду Рівненської області на рахунок № 31217206700295, МФО 833017, код ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходу 22030001, банк: ГУ ДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260, судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в десяти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Гладишева Х.В.