Ухвала суду № 67921036, 01.07.2017, Старобільський районний суд Луганської області

01.07.17

ЄУН 426/11280/17

Провадження 1-кс/431/547/2017

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

01 липня 2017 року м. Старобільськ Слідчий суддя Старобільського районного суду Луганської області Олійник С.В.,

за участю секретаря Яковенко А.Л.,

прокурорів Сулейманова Н.Р., Сопівника А.В.,

ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил АТО ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, офіцера управління розвідки оперативного командування «Захід», у військовому званні «підполковник»,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 396, ст. 198, ч.3 ст.357 КК України,

встановив:

28 червня 2017 року до суду надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил АТО ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 396, ст. 198, ч.3 ст.357 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що відповідно до наказу командира оперативного командування «Захід» ОСОБА_2 призначений на посаду старшого офіцера відділу планування та координації розвідки управління розвідки штабу оперативного командування «Північ». На даний час проходить військову службу у посаді офіцера управління розвідки оперативного командування «Захід» у військовому званні «підполковник».

Відповідно до наказу №44 від 01.07.2014 року ОСОБА_2 відряджений до складу сил та засобів сектору «А», які залучалися та брали безпосередню участь в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської області, для виконання завдання за призначенням, а саме в базовий табір сектору «А» (с.Оріхове Старобільського району Луганської області), де останній перейшов у розпорядження начальника розвідки сектору «А» полковника ОСОБА_4 (військовослужбовця військової частини А0796), який відповідно до ст. ст.29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно займаної посади та військового звання, являвся начальником для ОСОБА_2

29.06.2014 року близько 17.00 год. громадянин України ОСОБА_5, рухаючись на власному транспортному засобі марки LADA 212140 державний номерний знак (далі - д.н.з.) ВВ6050СІ, в якому перебували його особисті речі: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № САО 499470, карта України адміністративного розподілу, карабін «Форт 202» 7,62 калібру 2011 року випуску ВІ №052698 та набої до нього у кількості не менше 60 штук, дозвіл на зберігання та носіння указаної зброї серії ДЗ №002349/1, паспорт громадянина України серії ЕН 818816 на імя «ОСОБА_5В.», паспорт громадянина України, для виїзду за кордон серії ЄА № 839672 на це ж імя, атестат про завершення Містківської середньої школи серії ЛЖ № 611399, диплом «спеціаліста» Луганського національного аграрного університету за спеціальністю «менеджмент організацій» серії ДСК №093495 з додатком №02ВО № 424423, диплом про перепідготовку у Луганському національному аграрному університету післядипломної освіти по спеціальності «менеджмент організацій» серії ДСК №0931295, був зупинений на даний час не встановленими слідством військовослужбовцями військової частини А 2331 на блок пості ЗС України №6, що знаходився між с.Єпіфанівка та с. Нова Астрахань Кремінського району Луганської області за підозрою у сепаратизмі.

У подальшому, військовослужбовець військової служби правопорядку у Збройних Силах України прапорщик ОСОБА_6 (далі військовослужбовець ВСП) виконуючи незаконну вказівку військовослужбовця ВСП майора ОСОБА_7, отримавши можливість керувати транспортним засобом ОСОБА_5 та здійснювати рух на ньому, транспортував указаний автомобіль із вищевказаними речами на територію табірного містечка військової частини А2331 (с.Варварівка Кремінський район, Луганська область), а військовослужбовець ВСП ОСОБА_8 здійснив конвоювання ОСОБА_5 у вказане місце.

30.06.2014 року близько 06.00 год., на територію військової частини А2331 (с.Варварівка Кремінський район, Луганська область) прибули військовослужбовці військової частини польова пошта В4252 загону спеціального призначення у тому числі, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які після проведення огляду особистих речей ОСОБА_5 розпочали його опитування.

Того ж дня, у період часу з 06.00 год. по 11.20 год., ОСОБА_10, діючи групою осіб з ОСОБА_11, під час допиту ОСОБА_5, нанесли останньому умисні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, вчинені способом, що мали характер особливого мучення.

Після вказаних дій медичний персонал в/ч А2331, а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 оглянувши ОСОБА_5 зробили висновок про те, що останній потребує негайної госпіталізації та повідомили про це ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10

30.06.2014 року в першій половині дня, майор ОСОБА_2, виконуючи свої безпосередні службові обовязки, отримав усний наказ від начальника розвідки сектору «А» полковника ОСОБА_4 виїхати у розташування табору військової частини А2331, в район с.ВарварівкаКремінського району Луганської області (територія колишнього консервного заводу), для здійснення конвоювання, незаконно позбавленого волі ОСОБА_5, де на той час перебували військовослужбовці 3 загону спеціального призначення військової частини А0796 під командуванням майора ОСОБА_20

На виконання наказу полковника ОСОБА_4, ОСОБА_2, перебуваючи на території сектору «А» в с.Оріхове Старобільського району Луганської області, віддав усний наказ військовослужбовцям 3 зведеного загону спеціального призначення військової частини польова пошта В4252 солдатам ОСОБА_21 та ОСОБА_22, виїхати разом з ним на територію колишнього консервного заводу, де на той час тимчасово дислокувалась військова частини А2331 (с. Варварівка, Кремінський район, Луганськаобласть).

Цього ж дня, точний час у ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_2, на виконання вказівки ОСОБА_4, разом із військовослужбовцями Збройних Сил України (далі ЗС України) ОСОБА_21 та ОСОБА_22, на автомобілі марки «Geely MK Cross» чорного кольору (з відсутнім д.н.з.), виїхали із базового табору сектору «А» (с.Оріхове Старобільського району Луганської області) та направились до місця розташування табору військової частини А2331.

30.06.2014 року близько 11.20 год. ОСОБА_2, прибувши на територію військової частини А2331 (с. Варварівка, Кремінський район, Луганська область), отримав від командира групи спеціального призначення ОСОБА_9 затриманого ОСОБА_5 якому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження та який потребував негайної госпіталізації.

У той час ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) та бойових припасів, на таємне викраденні чужого майна, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №САО 499470 (LADA 212140 д.н.з.НОМЕР_1 ), мобільний телефон моделі «Nokia 112» чорного кольору, imеi: 357923058556040 та imеi: 357923058556050, мобільний телефон моделі «Nokia 5250» чорного кольору, imei: 35377204282351, мисливський карабін «Форт 202» 7,62 калібру 2011 року випуску серії ВІ №052698 та набої до нього у кількості не менше 60 штук, дозвіл на зберігання та носіння указаної зброї серії ДЗ №002349/1, паспорт громадянина України серії ЕН 818816 на імя ОСОБА_5, паспорт громадянина України, для виїзду за кордон серії ЄА № 839672 на це ж імя, атестат про закінчення Містківської школи серії ЛЖ № 611399, диплом «спеціаліста» Луганського національного аграрного університету за спеціальністю «менеджмент організацій» серії ДСК №093495 з додатком №02ВО № 424423, диплом про перепідготовку у Луганському національного аграрного університету після дипломної освіти по спеціальності «менеджмент організацій» серії ДСК № 0931295, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № САО 499470, карту України адміністративного розподілу, віддав ОСОБА_9 та іншим невстановленим на даний час військовослужбовцям злочинний усний наказ помістити у транспортний засіб «Geely MK Cross» чорного кольору, яким користувався ОСОБА_2, усі вищевказані речі ОСОБА_5, що вони і зробили.

Після цього, ОСОБА_2, ігноруючи загальноприйняті норми моралі, помістив фактично непритомного ОСОБА_5 добагажного відділення автомобіля останнього марки LADA 212140 д.н.з. НОМЕР_1, яким раніше заволодів ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 та віддав усний наказ військовослужбовцю ОСОБА_22 сісти за кермо указаного автомобіля та разом із ОСОБА_21 здійснити рух за автомобілем марки «Geely MK Cross» чорного кольору, що останні і зробили.

У подальшому, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Geely MK Cross» чорного кольору, отримав у власне розпорядження вище зазначені речі ОСОБА_5, отримавши таким чином можливість вчиняти із зазначеними предметами та документами будь-які дії на власний розсуд, тобто розпоряджатися ними особисто,чим вчинив, кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 185, ч.1 ст.262 та ч.3 ст.357 КК України.

На шляху руху від місця дислокації табору військової частини А2331, (с.ВарварівкаКремінського району Луганської області) у напрямку до м.Старобільська Луганської області, близько 12.55 год. ОСОБА_21 та ОСОБА_22, виявивши у багажному відділенні автомобіля тіло ОСОБА_5, без ознак життя, повідомили про це ОСОБА_2, який особисто переконавшись в смерті ОСОБА_5, отримавши вказівку від невстановленої на даний час слідством особи, маючи умисел на приховування тяжкого злочину вчиненого військовослужбовцями ОСОБА_10 та ОСОБА_11, надав усний наказ солдатам ОСОБА_21 та ОСОБА_22 слідувати за ним на автомобілі LADA 212140 д.н.з.ВВ6050СІз трупом ОСОБА_5 у багажному відділенні автомобіля.

ОСОБА_21 та ОСОБА_22, виконуючи наказ ОСОБА_2, не будучи обізнаними в його злочинних намірах, поїхали за автомобілем «Geely MK Cross» чорного кольору, яким керував ОСОБА_2

Знаходячись біля перехрестя автошляху «Старобільськ-Біловодськ» у напрямку до смт.Біловодськ Луганської області, на повороті до с.Оріхове Старобільського району Луганської області, ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на приховування скоєного тяжкого злочину, усвідомлюючи фактичні обставини його вчинення, надав злочинний наказ солдатам ОСОБА_21 та ОСОБА_22 викопати у найближчій лісосмузі яму та захоронити тіло ОСОБА_5

ОСОБА_21 та ОСОБА_22, усвідомивши неправомірність дій командира ОСОБА_2, проте побоюючись за своє життя, виконали злочинний наказ останнього, не повідомивши у подальшому про зазначену подію та факт приховування тяжкого злочину, що призвів до смерті незаконно позбавленого волі ОСОБА_5, ні правоохоронні органи, ні безпосередньо військовому керівництву. Таким чином ОСОБА_2 вчинив заздалегідь необіцяне приховування тяжкого злочину, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 396 КК України.

В подальшому, цього ж дня близько 16.00 год., ОСОБА_2, достовірно знаючи, що транспортний засіб LADA 212140 д.н.з.НОМЕР_1 належить потерпілому ОСОБА_5, та останній не надавав дозволу на керування вказаним транспортним засобом,віддав усний наказ військовослужбовцю ОСОБА_22 сісти за кермо указаного автомобіля та разом із ОСОБА_21 здійснити рух за автомобілем марки «Geely MK Cross» чорного кольору (без д.н.з), що останні і зробили.

ОСОБА_21 та ОСОБА_22, усвідомивши неправомірність дій командира ОСОБА_2, проте побоюючись за своє життя, виконали злочинний наказ останнього та прослідували в напрямку с.Оріхове Старобільського району Луганської області.

Цього ж дня, близько 16.00 год. ОСОБА_21 та ОСОБА_22, зупинившись біля водонапірної башти, що в с.Оріхове Старобільського району Луганської області, на відстані 1,2 км. від місця захоронення трупа ОСОБА_5, виконали незаконну вказівку ОСОБА_2 про необхідність залишення транспортного засобу LADA 212140 д.н.з. НОМЕР_1 та направились пішки в напрямку розташування сектору «А» в с.Оріхове Старобільського району Луганської області.

Після цього ОСОБА_2, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 та інші військовослужбовці вилучили транспортний засіб LADA 212140 д.н.з. НОМЕР_1 у ОСОБА_5, який є його законним власником всупереч волі останнього, заздалегідь не обіцяно отримав на зберігання чи збут майно, одержане злочинним шляхом, чим вчинив, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 198 КК України.

07.09.2016 в лісосмузі, розташованій на відстані 26,5 метрів від автодороги «Біловодськ-Старобільськ» Старобільського району, на відстані 89,9 метрів від повороту на с.Оріхове Старобільського району Луганської області виявлено труп ОСОБА_5

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1832-с/16/435-КЕ/16 від 15-16.09.2016причиною смерті ОСОБА_5 стала закрита тупа травма тулуба з переломом 7-го лівого ребра та пошкодженням внутрішнього органу (органів), що супроводжувалася масивною внутрішньою кровотечею. Отже, між вказаною травмою і смертю ОСОБА_5 є прямий причинно-наслідковий звязок.

Відповідно до висновку експерта від 22.04.2016 №19/113/9/16е середня ринкова ціна автомобілю LADA 212140, 2012 року станом на час скоєння кримінального правопорушення складала 103094,04 (сто три тисячі девяносто чотири) грн. 04 коп.

Відповідно до довідки ООО «Кречет-2» вартість мисливського карабіну «Форт 202» калібру 7.62 складає 13000 грн.

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-4/100е від 12.04.2017, ринкова вартість бувшого у використанні мобільного телефону «Nokia 112» чорного кольору, imei357923058556040 та imеi 357923058556050, станом на 29 червня 2014 року, з урахуванням вільного ціноутворення на території України, може складати 601,20 грн.

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-4/100е від 12.04.2017, ринкова вартість бувшого у використанні мобільного телефону «Nokia 5250» чорного кольору, imei 35377204282351, станом на 29 червня 2014 року, з урахуванням вільного ціноутворення на території України, може складати 601,20 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «Європа АРМ Спорт» від 14.04.2017 вартість мисливського патрону калібру 7,62х39 мм в середньому склала 10,00 грн. за одиницю.

Таким чином, ОСОБА_2, діючи умисно у порушення наведених вище нормативно-правових актів, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 396, ст. 198, ч.3 ст.357 КК України, а саме викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) та бойових припасів, таємне викраденні чужого майна (крадіжці), заздалегідь не обіцяне приховуванні тяжкого злочину та заздалегідь не обіцяне отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом, в незаконному привласненні паспорта та інших важливих особистих документів, вчинених в інших особистих інтересах.

26.06.2017 ОСОБА_2 обґрунтовано повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ст.198, ч.1 ст.262, ч.1 ст.396, ч.3 ст.357 КК України. Повідомлений належним чином в порядку ст.135 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 07.09.2016, висновком судово медичної експертизи трупа №1832 с/16/435-КЕ/16 від 30.11.2016, висновком молекулярно генетичної експертизи №10-538 від 15.11.2016, протоколами допитів ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_9, ОСОБА_23, ОСОБА_7, а також іншими матеріалами кримінального провадження №12014130550000488 від 01.07.2014.

Оскільки у даному кримінальному провадженні виникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України є необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищувати та приховувати або спотворити речі, документи які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків вчиненого ним злочину, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Питання щодо обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного ОСОБА_2 обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не ставиться, оскільки лише запобіжний захід тримання під вартою забезпечить у подальшому виконання підозрюваним ОСОБА_2 усіх процесуальних рішень та унеможливить спроби останньої перешкоджати законній діяльності органів досудового розслідування.

Відповідно до ч. 4 п. 3 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад пять років.

З урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_2 жоден інший більш мякий запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України не забезпечить належну поведінку підозрюваного ОСОБА_2 виконання ним процесуальних рішень, та унеможливить спроби останнього перешкоджати судовому розгляду даного кримінального провадження.

Це свідчить про те, що підполковник ОСОБА_2 у період з 1997 року по даний час, перебуваючи нарізних посадах у Збройних силах України, у тому числі виконував обовязки офіцера військової розвідки набув сталі звязки із вищими посадовими, військовими особами, у тому числі розвідки штабу Управління оперативного командування «Захід», будучи на волі використовуючи набуті звязки та досконало знаючи оперативну роботу правоохоронних органів може ухилитись від органу досудового розслідування чи суду та знищити чи спотворити речі, документи, що мають значення для здійснення належного досудового розслідування, що унеможливить в подальшому органу досудового розслідування встановити істину у даному кримінальному провадження.

Крім того, в органу досудового розслідування є обґрунтовані підозри того, що ОСОБА_2 може вчинити інший злочин, зокрема злочин проти життя та здоровя потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_24, який являється батьком загиблого ОСОБА_5

Згідно повідомлення начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у Луганській області полковника поліції ОСОБА_25 вбачається, що фігуранти указаного кримінального провадження, у томи числі ОСОБА_2 мають намір уникнути явку до органу досудового розслідування та вирішують питання про виїзд за межі України.

Слід врахувати те, що ОСОБА_2, являючись військовослужбовцем старшого офіцерського складу, будучи прямим начальником за військовим званням, для свідка у даному кримінальному провадженню солдата ОСОБА_22 може здійснювати тиск на останнього, шляхом створення штучних перешкод при проходженню ним військової служби, а тому в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що останній перебуваючи на волі може вчинити тиск на дану особу, що перешкодить встановлення істини у даному кримінальному провадженні.

Окрім того, підполковник ОСОБА_2 з метою уникнути покарання та з метою не бути викритим у вчинених кримінальних правопорушеннях, у період з червня по серпень 2014 року чинив моральний тиск на ОСОБА_9, створював йому штучні перешкоди у проходженні військової служби та схиляв ОСОБА_9 до здійснення протиправних дій, а саме до перепоховання тіла ОСОБА_5, а тому в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі може вчинити тиск на дану особу, що перешкодить встановлення істини у даному кримінальному провадженні.

В органу досудового розслідування є усі підстави вважати, що ОСОБА_2 вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 396 КК України (заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину), перебуваючи на волі може вчинити необхідні дії, щоб знову знищити, сховати знаряддя та засоби вчинення тих злочинів, в яких він підозрюється.

Крім того, ОСОБА_2 підозрюється, в тому числі, у вчиненні тяжкого злочину (ч. 1 ст. 262 КК України), за який передбачене покарання виключно у вигляді позбавлення волі, від 3 до 7 років та який був скоєний ним у період виконання службових обовязків в зоні проведення Антитерористичної операції. Його дії, як і сам ОСОБА_2 як особа, представляють підвищену суспільну небезпеку, яка своїми діями дискредитує Збройні сили України, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може залишити місце проживання, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищувати та приховувати або спотворити речі, документи які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків вчиненого ним злочину, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, оскільки є старшим офіцером групи військової розвідки управління розвідки штабу Управління оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, через що застосування до нього більш мякого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слід рахувати те, що з метою уникнення відповідальності за кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 останній співпрацювати з органом досудового розслідування для забезпечення повного та обєктивного досудового розслідування не бажає, на вимогу слідчого, прокурора не зявляється, що також свідчить про наміри підозрюваного перешкоджати розслідуванню кримінального провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 вагомість наявних доказів про вчинення останнім кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, з огляду на особу підозрюваного, з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2усіх слідчих та процесуальних дій та запобігання спробам останнього знищувати, спотворювати і сховати речі, документи які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на свідків вчиненого ним, ОСОБА_2 злочину, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, виїхати за межі державного кордону України, беручи до уваги його вік, стан здоров'я, характер вчиненого кримінального правопорушення, майновий стан, особу підозрюваного, слід прийти до висновку про те, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому є всі підстави застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України визначити розмір застави 2 мільйони грн.

На підставі зазначеного, прокурор просить суд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_2 заперечив, що протиправних дій та кримінальних правопорушень не вчиняв, прохав не обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи міцні соціальні звязки, є дружина та син, має намір зявлятися на виклики.

Захисник ОСОБА_3 просила відмовити в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_2 не має наміру укриватись від органів слідства або суду, підозра та ризики є необґрунтованим та непідтвердженими доказами, врахувати стан здоровя підозрюваного, який має діагноз гепатит групи В.

Перевіривши надані до клопотання матеріали, в рамках якого було подано клопотання, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання з огляду на наступне.

Клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 07.09.2016 року, показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_7, висновком судово-медичної експертизи Сватівського міжрайонного відділення бюро судово медичної експертизи №1832 від 30.11.2016 року, висновком молекулярно- генетичної експертизи №10-538 від 15.11.2016 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження №12014130550000488 від 01.07.2014 року.

29.06.2017 року вручено ОСОБА_2 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ст.198, ч.1 ст.262, ч.1 ст.396, ч.3 ст.357 КК України. Повідомлений належним чином в порядку ст.135 КПК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.06.2017 року, ОСОБА_2 затримано 29.06.2017 року о 18.40 годині.

При розгляді даного клопотання враховується вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, їх тяжкість та тяжкість покарання за їх вчинення, його вік та стан здоров'я, міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію підозрюваного та його майновий стан та наявність судимостей, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються вказані обставини.

Зв'язок підозрюваного ОСОБА_2 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, у тому числі наявність ризиків передбачених п.п. 1,2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначеному у клопотанні, оскільки ОСОБА_2, є військовослужбовцем, має стійкі звязки серед військовослужбовців, якими є свідки про кримінальному провадженню, матиме реальну можливість впливати на цих свідків та в незаконний спосіб, з метою примусити їх відмовитися від своїх показань і тим самим уникнути кримінальної відповідальності, що підтверджується показами ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_22, а також наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується постійним уникненням від явки до прокуратури для проведення слідчий дій, ризику, приховувати речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується скоєнням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, приховування тяжкого злочину, ризику, вчинення іншого кримінального правопорушення щодо приховування інших злочинів.

З урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_2 жоден інший більш мякий запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України не забезпечить належну поведінку підозрюваного виконання ним процесуальних рішень, та унеможливить спроби останнього перешкоджати судовому розгляду даного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 п. 3 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад пять років.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які обєктивно звязують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Як зазначається в рішеннях Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 5ст. 182 КПК Українирозмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні від 12 березня 2009 року в справі "ОСОБА_27 проти Росії" (AleksandrMakarov v Russia) № 15217|07 " Європейський суд вказав, що "… сума застави повинна оцінюватися головним чином по відношенню заінтересованої особи, його активів … іншими словами, ступенем впевненості, яка можлива в тому, що перспектива втрати забезпечення у випадку його неявки в суд послужить достатнім фактором, виключаючи з його сторони будь-яке бажання зникнути".

Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах, а саме "Мангрус проти Іспанії" (Mangouras v. Spain) , Ноймайстер проти Австрії (Neumeister v. Austria).

Матеріалами провадження за клопотанням про обрання запобіжного заходу, на що вказує прокурор в судовому засіданні, встановлено належність на праві власності дружині підозрюваного, квартири загальною площею, 48, 8 кв. м, що знаходиться у м. Рівне по вул. Соборній, 263/122, вартість якої за останньою оцінкою становить 14770 грн., квартири загальною площею 48, 8 кв. м, що знаходиться у м. Рівне по вул. Вербовій (вул. Ватутіна), 39/113, вартість якої за останньою оцінкою становить 112 475грн., гараж №44 загальною площею 20, 3 кв. м, що у м. Рівне по вул. М. Старицького, 19а, вартість якої за останньою оцінкою становить 10000 грн, автомобіль марки TOYOTAAVENSIS 2000, 2008 року випуску, д.н.з. ВК 9922, середня вартість автомобіля марки TOYOTAAVENSIS 2000, 2008 року випуску станом на 27.06.2017 становить 10000 доларів США, яке відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України є майном, набутим подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Беручи до уваги викладене щодо майнового стану підозрюваного, а саме, наявність значної кількості нерухомого та рухомого майна, а також наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, суд вважає за доцільне, з урахуванням виключних обставин кримінального провадження, обрати щодо підозрюваного ОСОБА_2 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави однієї тисячі розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1600000 гривень у національній грошовій одиниці України.

Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.

Отже, на даному етапі розслідування лише такий строк запобіжного заходу зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, з визначенням саме такого, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, розміру, що виключає собою можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 більш мякого запобіжного заходу.

У зв'язку з цим, доводи сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри, ризиків, визначенихст. 177 КПК України, та недоведеність стороною обвинувачення недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил АТО ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 27 серпня 2017 року, включно.

Розмір застави для ОСОБА_2 визначати в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб 1600000 (один мільйон шістсот тисяч) гривень.

Розяснити підозрюваному ОСОБА_2, що він має право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застава може бути внесена на відповідний рахунок:

Одержувач - ТУ ДСА України в Луганській області;

Код ЄДРПОУ - 26297948;

Банк одержувачаДержказначейська служба України м. Київ;

МФО820172;

Рахунок - 37317017002672;

Призначення платежу: застава, № 426/11285/17, № 1-кс/431/547/17 ухвали Старобільського районного суду Луганської області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. ЄДРПОУ суду - 05380616 та надати документ, що це підтверджує прокурору, суду.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 терміном 2 місяці наступні обовязки:

1) прибувати до слідчого, прокурору, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора, суду з постійного місця проживання, перебування;

3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання,

4) утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Луганської області протягом пяти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя С.В. Олійник