Ухвала суду № 67920989, 01.07.2017, Старобільський районний суд Луганської області

01.07.17

ЄУН 426/11280/17

Провадження 1-кс/431/549/2017

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

01 липня 2017 року м. Старобільськ Слідчий суддя Старобільського районного суду Луганської області Олійник С.В.,

за участю секретаря Яковенко А.Л.,

прокурорів Сулейманова Н.Р., Сопівника А.В.,

ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання першого заступника військового прокурора Луганського гарнізону ОСОБА_4В про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3«ж» кв.22,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.289 КК України,

встановив:

28 червня 2017 року до суду надійшло клопотання першого заступника військового прокурора Луганського гарнізону ОСОБА_4В про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.289 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 відповідно до наказу Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 4 від 16.01.2007року, перебуваючи на посаді начальника адміністративної групи штабу Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у військовому званні «майор», у період з 20.06.2014 року по 01.09.2014 року, виконував завдання в районі проведення антитерористичної операції, а саме на території Луганської області, як представник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (далі представник ВСП) щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців військової частини А2331 (військова частина польова пошта В3938), яка розташовувалася у 2014 р. поблизу с. Варварівка Кремінського району Луганської області, запобігання злочинам, іншим правопорушенням, їх припиненням.

29.06.2014 року близько 17 години 30 хвилин ОСОБА_5, перебуваючи на території базового табору військової частини А2331 у с. Варварівка Кремінського району Луганської області отримав від командира військової частини А2331 полковника ОСОБА_6 інформацію про те, що на блок-посту №6, який розташовувався на автодорозі між с. Нова Астрахань та с.Єпіфанівка Кремінського району Луганської області за його вказівкою, військовослужбовцями військової частини А2331 затримано в порядку ст. 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» громадянина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, у звязку із перевіркою факту його причетності до перешкоджання у проведенні антитерористичної операції. ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_2 про необхідність виїзду на місце події для підтвердження чи спростування підстав для затримання вказаної особи, виходячи при цьому за межі наданих йому прав та повноважень. Після чого, ОСОБА_5 разом із своїм підлеглим старшим прапорщиком ОСОБА_8, який також виконував завдання в районі проведення антитерористичної операції, як представник ВСП, на автомобілі УАЗ «Патріот» під керуванням військовослужбовця військової частини польова пошта В0576 молодшого сержанта ОСОБА_9, на виконання вказівки командира військової частини А2331 полковника ОСОБА_6, виїхав на блок-пост №6.

29.04.2014 близько18 години, ОСОБА_5 знаходячись на блок-посту №6, який розташовувався на автодорозі між с. Нова Астрахань та с.Єпіфанівка Кремінського району Луганської області, в присутності старшого прапорщика ОСОБА_8, оглянув речі затриманого ОСОБА_7, які знаходились в салоні автомобіля LADA 212140 державний номерний знак (далі д.н.з.) ВВ6050СІ, зокрема мисливський карабін«Форт-202» серія №ВІ №052698 та набої до нього. Разом з цим, незважаючи на наявність у ОСОБА_7 дозвільних документів на використання вказаного карабіна (дозвіл на носіння та зберігання зброї серія ДЗ №002349/1), останній зробив завідомо безпідставний та необґрунтований висновок про причетність ОСОБА_7 до вчинення терористичних актів чи інших особливо тяжких злочинів спрямованих до порушення територіальної цілісності України, який він оголосив присутнім на блок-посту військовослужбовцям, видаючи своє хибне уявлення за дійсність. Після чого, ОСОБА_5, в присутності ОСОБА_8, підійшов до ОСОБА_7, який стояв поряд із автомобілем НОМЕР_1, та задав йому декілька питань на предмет того, чи має він відношення до незаконних збройних формувань, на що отримав негативну відповідь, що суперечило його завідомо безпідставному та необґрунтованому висновку. Уцей момент, у ОСОБА_2 та ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_7 сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, заподіяння мучення або вчинення інших насильницьких дій. Реалізовуючи свій спільний із ОСОБА_8 злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у виглядізаподіяння сильного фізичного болю, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, ОСОБА_5, стоячи навпроти ОСОБА_7, руки якого були звязані за спиною, завдав останньому кулаками обох рук не менше трьох ударів по грудній клітці та животу, від чого ОСОБА_7 відчув сильний фізичний біль, відступивши назад на один крок і при цьому зігнувся від болю.

Після цього, ОСОБА_8, за вказівкою ОСОБА_2, надягнув на голову ОСОБА_7 поліпропіленовий мішок, позбавивши тим самим затриманого будь-яких природних почуттів зору, слуху, просторової орієнтації, а також можливість нормально дихати, після чого повів та посадив його, через задні праві двері, на заднє сидіння автомобіля УАЗ «Патріот», за кермом якого перебував військовослужбовець військової частини польова пошта В0576 молодший сержант ОСОБА_9 При цьому, ОСОБА_5 оголосив присутнім військовослужбовцям на блок-посту про те, що він затримує ОСОБА_7 як особу, підозрювану в причетності до незаконних збройних формувань та супроводжує до базового табору військової частини А2331 в с. Варварівка Кремінського району Луганської області. Уцей момент, у ОСОБА_2 та ОСОБА_8 виник злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_10

Реалізовуючи свій спільний із ОСОБА_8 злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді позбавлення власника автомобіля реалізовувати свої права відносно нього, ОСОБА_5 сів на заднє сидіння автомобіля УАЗ «Патріот», через задні праві двері, посунувши ОСОБА_7, а ОСОБА_8, сів за кермо автомобіля НОМЕР_1, який на праві приватної власності належить ОСОБА_7, який відповідно не давав згоди на керування вищевказаним автомобілем. Після чого автомобілі, УАЗ «Патріот», а за ним LADA 212140 д.н.з. НОМЕР_2, попрямували назад до базового табору військової частини А2331 в с.Варварівка Кремінського району Луганської області.

Продовжуючи свою злочину діяльність, реалізовуючи свій злочинний намір на заподіяння ОСОБА_7 сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, заподіяння мучення або вчинення інших насильницьких дій, ОСОБА_5 під час прямування до базового табору, в умовах обмеженого простору, перекинув ліву руку через шию затриманого, а правою наніс йому не менше 5 ударів по грудній клітці та животу, реагуючи таким чином на вмовляння затриманого його відпустити, при цьому щоразу, після кожного удару, ОСОБА_7 відчував сильний фізичний біль із короткочасною втратою мовлення.

Діючи всупереч норм п. 2 ст. 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» щодо необхідності негайної доставки затриманих осіб до органів внутрішніх справ ОСОБА_5 привіз затриманого ОСОБА_7 на територію базового табору військової частини А2331 в с. Варварівка Кремінського району Луганської області де стосовно нього продовжив свою злочинну діяльність.

При цьому, по приїзду в базовий табір ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд незаконно вилученим у ОСОБА_7 автомобілем НОМЕР_1, передавши його командиру військової частини А2331 полковнику ОСОБА_6, чим спричинив власнику автомобіля майнову шкоду в сумі 103094,04 грн., згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №19/113/9/16е від 22.04.2016.

В подальшому, 29 червня 2014 року орієнтовно о 18 годині 15 хвилин, перебуваючи на території базового табору військової частини А2331, за вище вказаною адресою, ОСОБА_5, в присутності командира військової частини А2331 полковника ОСОБА_6, перевірив документи затриманого ОСОБА_7, які останній мав при собі (паспорт громадянина України, закордонний паспорт, документи на автомобіль, дозвільні документи на зброю, атестат про вищу освіту), встановив його особу.

Після цього, ОСОБА_5, маючи умисел на катування, виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, з застосуванням заборонених методів дізнання, бо руки ОСОБА_7 у той час були звязані, а на голові був непрозорий мішок, позбавляючи останнього будь-яких природних почуттів зору, слуху, просторової орієнтації, завдаючи останньому мучення, наніс ОСОБА_7 не менше десяти ударів ногою взутою у черевик із високим берцем, по всім частинам тіла, у тому числі по життєво важливих органах, а саме по тулубу та голові останнього, з метою примусити ОСОБА_7, який на той час входив до складу «Сватівської самооборони» створеної рішенням виконавчого комітету Сватівської міської ради за №19 від 02.02.2014 року, зізнатися в причетності до вчинення терористичних актів та тяжких злочинів, чим спричинив йому фізичний біль, тілесні ушкодження, моральне страждання та мучення.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5, усвідомлюючи незаконність своїх дій, порушуючи правила застосування спеціальних засобів, не повідомивши письмово безпосередньому начальнику про їх застосування, віддав усний наказ своїм підлеглим ОСОБА_11 та ОСОБА_8, які були озброєні штатною зброєю (автоматами) та спеціальними засобами, прикувати спеціальними засобами наручниками ОСОБА_7 до цистерни для води, яка знаходилася на території табору військової частини А2331, не знімаючи з голови непрозорий поліпропіленовий мішок.

Після чого, ОСОБА_8, реалізовуючи спільний із ОСОБА_2 злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння сильного фізичного болю, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, утримував ОСОБА_7, прикованим спеціальними засобами наручниками до цистерни для води, з поліпропіленовим мішком на голові, позбавивши тим самим затриманого будь-яких природних почуттів зору, слуху, просторової орієнтації тривалий час, а саме у період часу в період часу з 03 годині до 06години 30.06.2014 року під відкритим небом, у положенні, яке дозволяло йому тільки сидіти, чим ОСОБА_7 спричинено фізичне та моральне страждання та мучення.

При цьому, ОСОБА_7 не розяснено його права, не надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, про затримання останнього не було повідомлено родичів, чим були порушені його права на повагу гідності, на свободу та особисту недоторканість.

30 червня 2014 року близько 06 годині, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, в порушення вимог ст. 207 КПК України та ст.15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_8 допустили жорстоке поводження з ОСОБА_7, грубо порушивши його права на повагу гідності, на свободу та особисту недоторканність, безпідставно без складання відповідних документів, передали затриманого не працівникам органів внутрішніх справ чи іншим уповноваженим службовим особам, а військовослужбовцям військової частини польова пошта В4252 (ОСОБА_12, ОСОБА_13, та ОСОБА_14І.), що в подальшому призвело до завдання йому умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило його смерть, згідно висновку судово-медичної експертизи №1832-с/16/435-КЕ/16 від 14.09.2016 та висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №10-538 від 15.11.2016.

Таким чином, ОСОБА_5, діючи умисно у порушення наведених вище нормативно-правових актів,вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст.127, ч. 2 ст.289 КК України, а саме катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, вчинене за попередньою змовою групою осіб та вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом вчиненим за попередньою змовою групою осіб поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого.

26.06.2017 року ОСОБА_2 в порядку ч.1 ст. 278, ч.1 ст. 111, ч.1, 2 ст.135 КПК України повідомлено про підозру у вчинені ним злочинів, передбачених ч. 2 ст.127, ч. 2 ст.289 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:показами свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, висновкомсудово-медичної експертизи Сватівського міжрайонного відділення бюро судово медичної експертизи №18 від 12.03.2016, а також іншими матеріалами кримінального провадження №12014130550000488 від 01.07.2014.

Оскільки у даному кримінальному провадженні виникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України є необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2

Підозрюваний ОСОБА_5 до недавнього часу проходив військову службу в Збройних Силах України, зокрема з 1994 року по 2015 рік, при цьому з 2005 року по 2015 в Рівненському зональному відділі Військової служби правопорядку на посадах начальника гаубвахти Рівненського ЗВ ВСП, офіцера відділення охорони патрульно-постової служби ВСП у гарнізонах Рівненського ЗВ ВСП, а також начальника адміністративної групи Рівненського ЗВ ВСП, тобто ОСОБА_5 протягом 10 років проходив військову службу в правоохоронному органі, у звязку із чим має стійкі звязки серед військовослужбовців, якими являються свідки у даному кримінальному провадженні, а також серед правоохоронних органів, у тому числі на території Луганської області, оскільки останній приймав участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Будучи на волі, ОСОБА_5 може використовуючи набуті звязки та досконало знаючи оперативну роботу правоохоронних органів може ухилитись від органу досудового розслідування чи суду та знищити чи спотворити речі, документи, що мають значення для здійснення належного досудового розслідування, що унеможливить в подальшому органу досудового розслідування встановити істину у даному кримінальному провадження.

ОСОБА_5 маючи обєктивну можливість покинути територію України, використовуючи набуті навички, може покинути межі території України, а тому в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що останній перебуваючи на волі може вчинити тиск на допитаних свідків та потерпілих, що перешкодить встановлення істини у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 вагомість наявних доказів про вчинення останнім кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, з огляду на особу підозрюваного, з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2 усіх слідчих та процесуальних дій та запобігання спробам останнього знищувати, спотворювати і сховати речі, документи які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на свідків вчиненого ним, ОСОБА_2 злочину, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, виїхати за межі державного кордону України, беручи до уваги його вік, стан здоров'я, характер вчиненого кримінального правопорушення, майновий стан, особу підозрюваного, слід прийти до висновку про те, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому є всі підстави застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі зазначеного, прокурор просить суд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 не заперечував, що він присутній при скоєнні кримінального правопорушення, жодних протиправних дій не вчиняв, розуміє протиправність дій, прохав не обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи міцні соціальні звязки, є дружина та донька.

Захисник ОСОБА_3 просила відмовити в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не має наміру укриватись від органів слідства або суду, не має наміру займатися кримінальною діяльністю, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню. Підозра та ризики є необґрунтованим та непідтвердженими доказами.

Перевіривши надані до клопотання матеріали, в рамках якого було подано клопотання, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання з огляду на наступне.

Клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показами свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, висновком судово-медичної експертизи Сватівського міжрайонного відділення бюро судово медичної експертизи №18 від 12.03.2016 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження №12014130550000488 від 01.07.2016 року.

29.06.2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч.2 ст. 289 КК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.06.2017 року, ОСОБА_2 затримано 29.06.2017 року о 20.00 годині.

При розгляді даного клопотання враховується вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, їх тяжкість та тяжкість покарання за їх вчинення, його вік та стан здоров'я, міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію підозрюваного та його майновий стан та наявність судимостей, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються вказані обставини.

Зв'язок підозрюваного ОСОБА_2 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, особистими поясненнями.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, у тому числі наявність ризику,передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначеному у клопотанні, оскільки ОСОБА_5, протягом останніх 10 років був військовослужбовцем, має стійкі звязки серед військовослужбовців, якими є свідки про кримінальному провадженню, матиме реальну можливість впливати на цих свідків та в незаконний спосіб, з метою примусити їх відмовитися від своїх показань і тим самим уникнути кримінальної відповідальності, що підтверджується показами ОСОБА_15, а також наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України,переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується постійним уникненням від явки до суду для розгляду обвинувального акту по кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 365 КК України, за фактом подій, повязаних із зникненням ОСОБА_7 з різних причин з метою затягування розгляду справи.

З урахуванням ризику, який виник внаслідок дій ОСОБА_2 жоден інший більш мякий запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України не забезпечить належну поведінку підозрюваного виконання ним процесуальних рішень, та унеможливить спроби останнього перешкоджати судовому розгляду даного кримінального провадження.

Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоровя особи та злочину проти волі, честі та гідності вчинені групою осіб, за які передбачене покарання виключно у вигляді позбавлення волі та які були скоєні ним у період виконання службових обовязків в зоні проведення Антитерористичної операції. Його дії, як і сам ОСОБА_5 як особа, представляють підвищену суспільну небезпеку, яка своїми діями дискредитує Збройні сили України, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може незаконно впливати на свідків вчиненого ним злочину, через що застосування до нього більш мякого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Питання щодо обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного ОСОБА_2 обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не ставиться, оскільки лише запобіжний захід тримання під вартою забезпечить у подальшому виконання підозрюваним ОСОБА_2 усіх процесуальних рішень та унеможливить спроби останньої перешкоджати законній діяльності органів досудового розслідування.

Відповідно до ч. 4 п. 3 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад пять років.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст.177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Таким чином, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, у тому числі вчинення ОСОБА_2 указаних злочинів із застосуванням насильства, відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України вважаю можливим не визначати розмір застави у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які обєктивно звязують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Як зазначається в рішеннях Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання першого заступника військового прокурора Луганського гарнізону ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 27 серпня 2017 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Луганської області протягом пяти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя С.В. Олійник