Ухвала суду № 67920862, 30.06.2017, Старобільський районний суд Луганської області

30.06.17

ЄУН 426/11280/17

Провадження 1-кс/431/545/2017

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

30 червня 2017 року м. Старобільськ Слідчий суддя Старобільського районного суду Луганської області Олійник С.В.,

за участю секретаря Яковенко А.Л.,

прокурорів Сулейманова Н.Р., Сопівника А.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил АТО ОСОБА_2Р про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не одруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, начальника підготовки і спорту 3 зведеного загону спеціального призначення військової частини польова пошта В4252, у військовому званні «майор»,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України,

встановив:

28 червня 2017 року до суду надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил АТО ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.3 ст. 146 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В4252 полковника ОСОБА_4 № 24 від 17.01.2015 ОСОБА_3 призначено на посаду начальника підготовки і спорту 3 зведеного загону спеціального призначення військової частини польова пошта В4252.

ОСОБА_3 відряджено до складу сил та засобів сектору «А», які залучалися та брали безпосередню участь в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської області, для виконання завдання за призначенням, а саме в базовий табір сектору «А» (с.Оріхове Старобільського району Луганської області).

Згідно зі ст. 68 Конституції України ОСОБА_3 зобовязаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також неухильно їх додержуватись.

ОСОБА_3, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи на посаді начальника фізичної підготовки і спорту 3 зведеного загону спеціального призначення військової частини польова пошта В4252 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 13, 16, 17, 30, 31, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ст. 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», ст. 207 Кримінального процесуального кодексу України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові; сумлінно і чесно виконувати військовий обовязок; бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників; беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази; постійно підвищувати рівень військових професійних знань; вдосконалювати свою виучку і майстерність; знати та виконувати свої обов'язки; додержуватися вимог військових статутів; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; бути взірцем належної поведінки, виконуючи службові обов'язки не вживати алкогольних напоїв; доставити затриману особу до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчинені кримінального правопорушення.

У порушення указаних вище нормативно-правових актів ОСОБА_3, маючи умисел на вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, які супроводжувалися насильством, катуванням, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах.

Так, 30.06.2014 року близько 06.00 год. ОСОБА_3, перебуваючи на військовій службі, виконуючи свої безпосередні службові обовязки, разом з майором ОСОБА_5 та підпорядкованими йому військовослужбовцями 3 загону спеціального призначення, у тому числі ОСОБА_6, прибули до тимчасового місця дислокації табору військової частини А2331 (с.Варварівка Кремінського району Луганської області).

Перебуваючи на території табору військової частини А2331, ОСОБА_5 надав наказ ОСОБА_6 відпрацювати раніше затриманого військовослужбовцями військової частини А2331, громадянина України ОСОБА_7, щодо причетності його до державної зради та участі у сепаратистських виступах. При цьому, ОСОБА_3 за власною ініціативи направився із ОСОБА_6 до місця знаходження затриманого ОСОБА_7

Цього ж дня у період з 06.00 год. по 11.20 год., ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6, з умислом на незаконне позбавлення волі ОСОБА_7, способом, небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, отримавши від військовослужбовців військової частини А2331 затриманого ОСОБА_7, із завязаними руками та непрозорим мішком на голові, позбавляючи його будь-яких природних почуттів зору та просторової орієнтації, перевели його до напівзруйнованого приміщення, яке розташоване на території табору (с.Варварівка Кремінського району Луганської області), де незаконно утримуючи останнього в шкідливих умовах для здоровя, подавляючи його волю до спротиву, нехтуючи його бажанням залишити вказане місце та отримати свободу і медичну допомогу, яку він потребував, позбавивши ОСОБА_7 можливості самостійно пересуватися та мати змогу вільно залишити місце, незаконно позбавили його волі. При цьому ОСОБА_7 не було розяснено його права, не надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, про затримання останнього не було повідомлено родичів, чим порушено його право на повагу гідності, на свободу та особисту недоторканість, чим вчинили, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 146 КК України.

Тоді ж, у період з 06.00 год. по 11.20 год., ОСОБА_3, діючи групою осіб з ОСОБА_6, з прямим умислом, направленим на спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що має характер особливого мучення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, із заподіянням сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань шляхом нанесення побоїв, інших насильницьких дій з метою примушування потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього відомості чи визнання, з метою залякування, у ході проведення фактичного допиту ОСОБА_7, руки у якого звязані, а голова окута непрозорим мішком, нанесли не менше шести ударів у голову останнього, не менше десяти ударів у грудну клітину та не менше одного удару правою ногою взутою у черевик із високим берцем, у ліву бокову частину тулуба ОСОБА_7, тобто у місце розташування життєво важливих органів спричинивши таким чином фізичні страждання останньому.

У подальшому ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на протиправне позбавлення волі потерпілого, подавлення його волі до спротиву та завдання потерпілому фізичних та моральних страждань, а також завдання тілесних ушкоджень, незалежно від їх ступеня тяжкості, розуміючи протиправність свого діяння, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх діянь і бажаючи їх настання, за допомогою металевої труби, нанесли не менше шести ударів у правий та лівий бік тулубу та не менше одного удару по пальцям лівої ноги ОСОБА_7 слюсарним молотком, спричинивши останньому фізичний біль, страждання та тілесні ушкодження, після яких він втратив можливість пересуватися самостійно.

Після вказаних дій ОСОБА_8 викликав медичних працівників в/ч А2331, які оглянувши ОСОБА_7 зробили висновок про те, що останній потребує негайної госпіталізації та повідомили про це ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Після цього, близько 12.00 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_9 усвідомлюючи, що ОСОБА_7 потребує невідкладної медичної допомоги та госпіталізації, стан його здоровя є небезпечний для життя, ігноруючи загальноприйняті норми моралі, за вказівкою офіцера відділу планування та координації розвідки управління розвідки штабу оперативного командування «Північ» ОСОБА_10, помістили незаконно позбавленого волі ОСОБА_7 до багажного відділення автомобіля НОМЕР_1.

У подальшому, на шляху руху від місця дислокації табору військової частини А2331, (с.Варварівка Кремінського району Луганської області) у напрямку до м.Старобільська Луганської області, приблизно о 12.55 год. ОСОБА_7, від отриманих тілесних ушкоджень помер, чим вчинили, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК України.

07.09.2016 в лісосмузі, на відстані 26,5 метрів від автодороги «Біловодськ-Старобільськ» Старобільського району, на відстані 89,9 метрів від повороту на с.Оріхове Старобільського району Луганської області виявлено труп ОСОБА_7

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1832-с/16/435-КЕ/16 від 15-16.09.2016на трупі ОСОБА_7 встановлено кісткові ушкодження у вигляді: поперечного локального (розгинального) перелому сьомого лівого ребра по середній ключичній лінії; перелом остистого відростка сьомого грудного хребця; неповні переломи десятого та одинадцятого грудних хребців.

Перелом ребра спричинений внаслідок удару тупого твердого предмета з обмеженою за площею діючою частиною, індивідуальні особливості якої не відобразилися.

Остистий відросток сьомого грудного хребця виник внаслідок його розгинання до заду і дещо праворуч, що відбувається у різі значного локального розгинання відповідного відділу хребта.

При медико-криміналістичному дослідженні на зламі сьомого лівого ребра виявлені сліди динамічного тертя кісткових уламків, які утворюються при диханні протягом не менш 30 хвилин і деякі з них (траси) зникають при рухах грудної клітки за добу після утворення перелому. Отже, травма грудної клітки з переломом ребра була спричинена у проміжок часу 30 хвилин - декілька часів до настання смерті ОСОБА_7 Враховуючи прижиттєвий характер травм тулуба з боку спини, не можна виключити можливість їх спричинення також у вказаний проміжок часу, що передував настанню смерті постраждалого.

Вказані ознаки дають підстави стверджувати, що перераховані ушкодження, спричинені за життя ОСОБА_7 з огляду на локалізацію вказаних ушкоджень у ОСОБА_7 травмовано принаймні три ділянки тіла: передня поверхня тулуба на рівні сьомого лівого ребра по середній ключичній лінії, спина на рівні сьомого та 10-11 хребців.

З огляду на ознаки закритих травм з боку грудної та черевної порожнин і клінічний стан ОСОБА_7, за відсутності значної зовнішньої кровотечі, можна дійти висновку, що у постраждалого була внутрішня кровотеча внаслідок пошкодження внутрішнього органу (органів). Попри внутрішньо-судинне введення лікувальних розчинів стан ОСОБА_7 продовжував погіршуватися, тобто на час надання медичної допомоги внутрішня кровотеча продовжувалася, що призвело до загрозливого для життя явища - масивної крововтрати.

Відомості з топографічної анатомії внутрішніх органів відносно локалізації перелому 7-го лівого ребра дають підстави вважати, що найбільш вірогідними джерелами внутрішньої кровотечі могли бути ушкодження лівої легені та селезінки.

Причиною смерті ОСОБА_7 стала закрита тупа травма тулуба з переломом 7-го лівого ребра та пошкодженням внутрішнього органу (органів), що супроводжувалася масивною внутрішньою кровотечею. Отже, між вказаною травмою і смертю ОСОБА_7 є прямий причинно-наслідковий звязок.

Висновок щодо причини смерті ґрунтується на наявності та локалізації кісткових ушкоджень ребра та остистих відростків 7-го та 10-11-го хребців, прижиттєвому їх характері, визначеному часі утворення перелому 7-го лівого ребра, стану постраждалого, що передував настанню смерті.

Закрита тупа травма тулуба з переломом 7-го лівого ребра та пошкодженням внутрішнього органу (органів), що супроводжувалася масивною внутрішньою кровотечею у ОСОБА_7, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, яке небезпечне для життя, і може бути оцінена як смертельне ушкодження.

Перелом остистого відростка сьомого грудного хребця, неповні переломи десятого та одинадцятого грудних хребців, кожний окремо має ознаки ушкодження середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоровя.

Таким чином, ОСОБА_3, діючи умисно у порушення наведених вище нормативно-правових актів, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, а саменезаконне позбавленні волі людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таким, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, що спричинило тяжкі наслідки та вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене способом, що має характер особливого мучення, вчинене групою осіб, з метою залякування потерпілого, що спричинило смерть потерпілого.

26.06.2017 ОСОБА_3 в порядку ч.1 ст. 278, ч.1 ст. 111, ч.1, 2 ст.135 КПК України повідомлено про підозру у вчинені ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 07.09.2016, висновком судово медичної експертизи трупа №1832 с/16/435-КЕ/16 від 30.11.2016, висновком молекулярно генетичної експертизи №10-538 від 15.11.2016, протоколами допитів ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, а також іншими матеріалами кримінального провадження №12014130550000488 від 01.07.2014.

Оскільки у даному кримінальному провадженні виникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України є необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищувати та приховувати або спотворити речі, документи які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків вчиненого ним злочину, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Питання щодо обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного ОСОБА_3 обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не ставиться, оскільки лише запобіжний захід тримання під вартою забезпечить у подальшому виконання підозрюваним ОСОБА_3 усіх процесуальних рішень та унеможливить спроби останньої перешкоджати законній діяльності органів досудового розслідування.

Відповідно до ч. 4 п. 3 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад пять років.

З урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_3 жоден інший більш мякий запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України не забезпечить належну поведінку підозрюваного ОСОБА_3 виконання ним процесуальних рішень, та унеможливить спроби останнього перешкоджати судовому розгляду даного кримінального провадження.

Варто зазначити, що підозрюваний ОСОБА_3 проходить службу в підрозділі спеціального призначення Збройних Сил України.

Це свідчить про те, що ОСОБА_3, будучи на волі використовуючи набуті звязки та досконало знаючи оперативну роботу правоохоронних органів може ухилитись від органу досудового розслідування чи суду та знищити чи спотворити речі, документи, що мають значення для здійснення належного досудового розслідування, що унеможливить в подальшому органу досудового розслідування встановити істину у даному кримінальному провадженні.

ОСОБА_3 проходячи військову службу та перебуваючи, на даний час, на посаді начальника підготовки і спорту 3 зведеного загону спеціального призначення військової частини польова пошта В4252, використовуючи сталі звязки із працівниками розвідки інших держав, з метою уникнути покарання, маючи обєктивну можливість покинути території України, використовуючи набуті навички, може покинути межі території України, а тому в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що останній перебуваючи на волі може вчинити тиск на свідків у кримінальному провадженні, що перешкодить встановлення істини у даному кримінальному провадженні.

Згідно повідомлення начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у Луганській області полковника поліції ОСОБА_15 вбачається, що фігуранти указаного кримінального провадження, у томи числі ОСОБА_3 мають намір уникнути явку до органу досудового розслідування та вирішують питання про виїзд за межі України. Крім того співучасник вчинених ОСОБА_3 злочинів солдат ОСОБА_6 01.02.2017 перетнув державний кордон України в напрямку «виїзд» та до цього часу не повернувся.

Слід врахувати те, що ОСОБА_3, являючись військовослужбовцем старшого офіцерського складу, будучи прямим начальником за військовим званням, для багатьох свідків у даному кримінальному провадженню може здійснювати тиск на них, шляхом створення штучних перешкод при проходженню ними військової служби, а тому в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що останній перебуваючи на волі може вчинити тиск на свідків, що перешкодить встановлення істини у даному кримінальному провадженні.

Окрім того, ОСОБА_3 з метою уникнути покарання та з метою не бути викритим у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, у період з червня серпень 2014 року чинив моральний тиск на співслужбовця ОСОБА_5 шляхом висловлення усних погроз останньому, а тому в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі може вчинити тиск на дану особу, що перешкодить встановлення істини у даному кримінальному провадженні.

Крім того, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоровя особи та злочину проти волі, честі та гідності вчинені групою осіб, за які передбачене покарання виключно у вигляді позбавлення волі та які були скоєні ним у період виконання службових обовязків в зоні проведення Антитерористичної операції. Його дії, як і сам ОСОБА_3 як особа, представляють підвищену суспільну небезпеку, яка своїми діями дискредитує Збройні сили України, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може залишити місце проживання, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищувати та приховувати або спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків вчиненого ним злочину, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, через що застосування до нього більш мякого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слід рахувати те, що з метою уникнення відповідальності за кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 останній співпрацювати з органом досудового розслідування для забезпечення повного та обєктивного досудового розслідування не бажає, на явку слідчого, прокурора не зявляється, що також свідчить про наміри підозрюваного перешкоджати розслідуванню кримінального провадження.

Крім того, ОСОБА_3 в вересні 2014 року, брав участь у перепохованні тіла ОСОБА_7 з метою приховання слідів злочину та уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 Вагомість наявних доказів про вчинення останнім кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, з огляду на особу підозрюваного, з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_3 усіх слідчих та процесуальних дій та запобігання спробам останнього знищувати, спотворювати і сховати речі, документи які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на свідків вчиненого ним, ОСОБА_3, злочину, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, виїхати за межі державного кордону України, беручи до уваги його вік, стан здоров'я, характер вчинених кримінальних правопорушень, вчинених із застосуванням насильства та особливою жорстокістю, майновий стан, особу підозрюваного, слід прийти до висновку про те, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому є всі підстави застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі зазначеного, прокурор просить суд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_3 не заперечував, що він присутній при скоєнні кримінального правопорушення, жодних протиправних дій не вчиняв, розуміє протиправність дій, прохав не обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи міцні соціальні звязки, є дружина та двоє дітей, є військовослужбовцем.

Захисник ОСОБА_16 просила відмовити в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не має наміру укриватись від органів слідства або суду, не має наміру займатися кримінальною діяльністю, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню. Ризики є необґрунтованим та непідтвердженими доказами.

Перевіривши надані до клопотання матеріали, в рамках якого було подано клопотання, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання з огляду на наступне.

Клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 07.09.2016 року, висновком судово медичної експертиза трупа №1832 с/16/435-КЕ/16 від 30.11.2016 року, висновком молекулярно генетичної експертизи №10-538 від 15.11.2016 року, протоколами допитів ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_8, а також іншими матеріалами кримінального провадження №12014130550000488 від 01.07.2014 року.

29.06.2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинені ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.06.2017 року, ОСОБА_3 затриманий 29.06.2017 року о 17 годині 32 хвилин.

При розгляді даного клопотання враховується вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, їх тяжкість та тяжкість покарання за їх вчинення, його вік та стан здоров'я, міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, наявність постійного місця роботи, репутацію підозрюваного та його майновий стан та наявність судимостей, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються вказані обставини.

Зв'язок підозрюваного ОСОБА_3 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, а також його показами під час судового засідання.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, у тому числі наявність ризиків, передбачених п.п.2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначеному у клопотанні, оскільки ОСОБА_3, є військовослужбовцем, є офіцером спеціального призначення, за своїми обовязками може віддавати накази, матиме реальну можливість впливати на свідків та в незаконний спосіб, з метою примусити їх відмовитися від своїх показань і тим самим уникнути кримінальної відповідальності, що підтверджується показами ОСОБА_5, наявність ризику приховувати речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12

З урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_3 жоден інший більш мякий запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України не забезпечить належну поведінку підозрюваного ОСОБА_3 виконання ним процесуальних рішень, та унеможливить спроби останнього перешкоджати судовому розгляду даного кримінального провадження.

Крім того, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоровя особи та злочину проти волі, честі та гідності вчинені групою осіб, за які передбачене покарання виключно у вигляді позбавлення волі та які були скоєні ним у період виконання службових обовязків в зоні проведення Антитерористичної операції. Його дії, як і сам ОСОБА_3 як особа, представляють підвищену суспільну небезпеку, яка своїми діями дискредитує Збройні сили України, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може приховувати або спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків вчиненого ним злочину, через що застосування до нього більш мякого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Питання щодо обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного ОСОБА_3 обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не ставиться, оскільки лише запобіжний захід тримання під вартою забезпечить у подальшому виконання підозрюваним ОСОБА_3 усіх процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього перешкоджати законній діяльності органів досудового розслідування.

Відповідно до ч. 4 п. 3 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад пять років.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст.177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Таким чином, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, у тому числі вчинення ОСОБА_3 указаних злочинів із застосуванням насильства, а також те, що діями ОСОБА_3 спричинено смерть потерпілому, відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України вважаю можливим не визначати ОСОБА_3 розмір застави у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які обєктивно звязують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Як зазначається в рішеннях Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил АТО ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 на строк, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 27 серпня 2017 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Луганської області протягом пяти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_18