Ухвала суду № 67920674, 21.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/331/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 263 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Осєтрова В.І.,

суддів Кабанової В.В., Гончара В.М.,

при секретарі Пилипенко К.К.,

за участю прокурора Гаврилюка Р.В.,

захисника адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.07.2017 року, якою стосовно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06 год. 06 хв. 05 вересня 2017 року, та визначено заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 80000 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий ВР ЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда з клопотанням, яке погоджено із прокурором відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6, в якому просив застосувати стосовно ОСОБА_4, який є підозрюваним у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 19 грудня 2016 року за № 12016120000000167, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.07.2017 року вказане клопотання слідчого було задоволено і стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 80000 грн. Приймаючи вказане рішення, слідчий суддя вказав, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. При цьому слідчий суддя також врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в звязку з чим, застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, так як застосування більш мяких запобіжних заходів, на його думку, не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_4 своїх процесуальних обовязків.

Захисник адвокат ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить ухвалу районного суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає, що в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 та в судовому засіданні обставини того, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою, стороною обвинувачення не доведено, оскільки не доведено вагомість та достатність доказів підозри, відповідні обставини не обґрунтовані. Також на переконання апелянта стороною обвинувачення не доведено наявність заявлених у клопотанні ризиків. Так, ОСОБА_4 має постійне місце проживання, що вказує на міцні соціальні звязки, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Переховуватись від органів досудового розслідування чи суду він не збирається, оскільки в його ж інтересах довести свою непричетність до інкримінованого йому злочину. Обставини, які б свідчили, що він буде намагатись втекти від слідства чи суду стороною обвинувачення не наведено та в судовому засіданні не встановлено. Окрім цього, обставини, які б свідчили, що ОСОБА_4 чи за його проханням будь-які інші особи хоча б якимось чином впливають на учасників кримінального провадження стороною обвинувачення не наведено та в судовому засіданні не встановлено. Також, апелянт зазначає, що слідчим суддею визначаючи розмір застави, а саме 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не зазначено в ухвалі з урахуванням яких саме обставин він прийшов до такого висновку.

За наведених вище обставин, на переконання апелянта, ухвала слідчого судді має бути скасована, а в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.

Заслухавши доповідача, захисника адвоката ОСОБА_3, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вважає, що слідчий суддя обґрунтовано застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, перевіривши матеріали подання слідчого про обрання запобіжного заходу, які надійшли із районного суду, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями зявитися на судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, при розгляді клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також те, що матеріали подання містять дані, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних. Про наявність вказаних ризиків свідчить той факт, що кримінальне правопорушення в якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, так як санкцією ч. 1 ст. 263 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, що вказує на можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду. Окрім цього, слід зазначити, що оскільки на даний час по даному кримінальному провадженню необхідно провести ряд слідчих дій направлених на встановлення та зібрання доказів, а тому у разі застосування до ОСОБА_4 більш мякого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, останній зможе незаконно впливати на хід досудового розслідування, в тому числі впливати на свідків, інших підозрюваних.

Надуманими є апеляційні ствердження адвоката щодо необґрунтованості предявленої підозри.

Так, термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

З огляду на викладене, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що наявні матеріали клопотання свідчать про існування фактів та інформації, які можуть переконати обєктивного спостерігача, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Окрім цього, слід зазначити, що на обґрунтованість предявленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, вказують: протокол обшуку від 08.07.2017 року (а.м.к. 21-24); висновок експерта № 225 від 08.07.2017 року (а.м.к. 28-33).

Надуманими та непідтвердженими належними доказами є посилання апелянта на недоведеність наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки вони спростовуються вищенаведеними доводами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого і застосував до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки під час розгляду клопотання встановлені обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти доведеним ризикам, та забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків.

Таким чином, застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин даного кримінального провадження, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, з умовою достатньої гарантії виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків і не може бути завідомо непомірним для нього.

Так, визначаючи заставу, слідчий суддя належним чином врахував обставини кримінального правопорушення, особу підозрюваного, наявність соціальних звязків та визначив заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 80 000 грн. Саме такий розмір застави, на переконання судової колегії, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків і не буде завідомо непомірною для нього. Підтвердженням такого висновку свідчить той факт, що на час апеляційного перегляду рішення слідчого судді за ОСОБА_4 була внесена визначена сума застави та останнього було звільнено з-під варти.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_3, а тому ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 183, 194, 376, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Кіровоградської області,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2017 року про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

В.І. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Гончар