Ухвала суду № 67920511, 19.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/329/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 263 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Осєтрова В.І.,

суддів Кабанової В.В., Гончара В.М.,

при секретарі Пилипенко К.К.,

за участю прокурора Гаврилюка Р.В.,

захисників адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

підозрюваного ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький апеляційні скарги захисників адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.07.2017 року, якою стосовно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, є особою, яка в силу ст. 89 КК України не має судимостей,

застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06 год. 00 хв. 05 вересня 2017 року, та визначено заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 80000 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий ВР ЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда з клопотанням, яке погоджено із прокурором відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_7, в якому просив застосувати стосовно ОСОБА_5, який є підозрюваним у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 19 грудня 2016 року за № 12016120000000167, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.07.2017 року вказане клопотання слідчого було задоволено і стосовно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 80000 грн. Приймаючи вказане рішення, слідчий суддя вказав, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. При цьому слідчий суддя також врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в звязку з чим, застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, так як застосування більш мяких запобіжних заходів, на його думку, не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_5 своїх процесуальних обовязків.

В апеляційних скаргах:

- захисник адвокат ОСОБА_3 просить ухвалу районного суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати його підзахисному запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що поза увагою слідчого судді, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, залишились дані про особу ОСОБА_5, який має постійне місце проживання, за яким характеризується виключно з позитивного боку, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, судимості погашені в установленому законом порядку. За вказаних обставин, на переконання сторони захисту, слідчий суддя застосував до підозрюваного ОСОБА_5 занадто суворий вид запобіжного заходу.

- захисник адвокат ОСОБА_4 просить ухвалу районного суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає, що в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 та в судовому засіданні обставини того, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою, стороною обвинувачення не доведено, оскільки не доведено вагомість та достатність доказів підозри, відповідні обставини не обґрунтовані. Також на переконання апелянта стороною обвинувачення не доведено наявність заявлених у клопотанні ризиків. Так, ОСОБА_5 має постійне місце проживання, що вказує на міцні соціальні звязки, є особою, яка відповідно до ст. 89 КК України не має судимостей. Переховуватись від органів досудового розслідування чи суду він не збирається, оскільки в його ж інтересах довести свою непричетність до інкримінованого йому злочину. Обставини, які б свідчили, що він буде намагатись втекти від слідства чи суду стороною обвинувачення не наведено та в судовому засіданні не встановлено. Окрім цього, обставини, які б свідчили, що ОСОБА_5 чи за його проханням будь-які інші особи хоча б якимось чином впливають на учасників кримінального провадження стороною обвинувачення не наведено та в судовому засіданні не встановлено. Також, слідчий та прокурор безпідставно посилаються на вчинення злочинів ОСОБА_5 в минулому як на обставину при обґрунтуванні ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як судимостей, станом на 08.07.2017 року, підозрюваний не мав.

За наведених вище обставин, на переконання апелянта, ухвала слідчого судді має бути скасована, а в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.

Заслухавши доповідача, захисника адвоката ОСОБА_3, який частково підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, а саме в частині необхідності скасування ухвали слідчого судді, а в іншій частині просив не розглядати його апеляційну скаргу, захисника адвоката ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_5, які просили скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, перевіривши матеріали подання слідчого про обрання запобіжного заходу, які надійшли із районного суду, та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

Слідчим суддям при розгляді клопотань про застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні слід враховувати, що вони обмежують права особи на особисту недоторканість, гарантовані зазначеною статтею Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.

Зі змісту ст. 178 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність судимостей у підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання у тому числі наявність у нього родини, тощо.

Так, при розгляді клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також те, що матеріали подання містять дані, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних. Про наявність вказаних ризиків свідчить той факт, що кримінальне правопорушення в якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, так як санкцією ч. 1 ст. 263 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, що вказує на можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду. Окрім цього, слід зазначити, що оскільки на даний час по даному кримінальному провадженню необхідно провести ряд слідчих дій направлених на встановлення та зібрання доказів, а тому наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, колегія суддів не може погодитись із висновком слідчого судді, що стороною обвинувачення доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваним вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності, виходячи з такого.

Як слідує із матеріалів клопотання ОСОБА_5 дійсно притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення необережного злочину, а саме за ч. 2 ст. 286 КК України, однак вказана судимість була знята і погашена в установленому законом порядку. З урахуванням того, що ОСОБА_5 на даний час, в силу ст. 89 КК України, не має судимостей, раніше він засуджувався за вчинення злочину з необережності, а тому відсутні підстави вважати, що підозрюваний схильний до вчинення кримінальних правопорушень та у разі застосування до останнього більш мякого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою він продовжить вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Разом з цим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою вбачається, що останній вдався лише до загальних фраз, чому саме до підозрюваного неможливо застосувати більш мякий запобіжний захід ніж тримання під вартою, при цьому не навів жодних конкретних фактів.

При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, за яким характеризується з позитивної сторони, має на утриманні двох малолітніх дітей, є особою, яка не має судимостей.

Таким чином, аналізуючи вище викладене, а також враховуючи положення ч. 4 ст. 194 КПК України, колегія суддів визнає, що хоча матеріали клопотання і містять дані, які вказують на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 України, однак прокурором не доведено підстав, які можуть вказувати на недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, в звязку з чим, обраний стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням даним про особу останнього, слід вважати занадто суворим.

За вказаних обставин, колегія суддів визнає за необхідне застосувати до підозрюваного більш мякий запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце свого проживання у період з 19 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. та покласти на нього певні обовязки.

Надуманими є апеляційні ствердження адвоката щодо необґрунтованості предявленої підозри.

Так, термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

З огляду на викладене, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що наявні матеріали клопотання свідчать про існування фактів та інформації, які можуть переконати обєктивного спостерігача, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Окрім цього, слід зазначити, що на обґрунтованість предявленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, вказують: протокол обшуку від 08.07.2017 року, згідно якого в ході обшуку квартири, в якій проживає ОСОБА_5, виявлено та вилучено 13 предметів, схожих на патрони (а.м.к. 21-24); висновок експерта № 223 від 08.07.2017 року відповідно до якого вилучені в квартирі за місцем проживання ОСОБА_5 13 предметів схожих на патрони, являються боєприпасами (а.м.к. 25-27).

Доводи апеляційної скарги захисника адвоката ОСОБА_4 з приводу недоведеності стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України частково знайшли своє підтвердження, а саме в частині не доведення ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а в іншій частині є необґрунтованими, через що колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги сторони захисту задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 181, 183, 194, 376, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Кіровоградської області,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисників - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2017 року про застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, скасувати.

Клопотання слідчого ВР ЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6, яке погоджено із прокурором відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_7 про застосування стосовно ОСОБА_5, який є підозрюваним у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 19 грудня 2016 року за № 12016120000000167, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши у період часу з 19 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

На підозрюваного ОСОБА_5 покласти наступні обов'язки: - прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; - не відлучатися із м. Кропивницький без дозволу слідчого, прокурора або суду.

ОСОБА_5 звільнити з-під варти негайно.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5, організацію її виконання покласти на прокурора прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_7

Підозрюваному ОСОБА_5 розяснити, що працівники поліції з метою контролю за його поведінкою мають право зявлятися в житло за адресою: АДРЕСА_1, вимагати від нього надати усні чи письмові пояснення з питань, повязаних з виконанням покладених на нього зобовязань.

Встановити строк дії ухвали до 05 вересня 2017 року.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

В.І. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Гончар