Рішення № 67920176, 18.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1249/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Чельник О. І.

РІШЕННЯ

іменем України

18.07.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.

за участі секретаря: Двоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром» (далі по тексту ТДВ «ОДЕБП») про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні. Вказувала, що з 28.09.1989 вона працювала в ТДВ «ОДЕБП» на посаді секретаря корпоративного-провідного інженера планово-економічного відділу. Наказом №27/кв від 11.04.2016 її було звільнено за угодою сторін з 20.05.2016. На день звільнення з нею не було проведено остаточного розрахунку, а тому вона вимушена звернутись до суду із вказаним позовом. Просила стягнути заборгованість в сумі 1238,11 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 51758,20 грн.

Відповідно до ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 у частині стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 1238,11 грн. було залишено без розгляду за заявою позивача від 31.10.2016 року у звязку з тим, що відповідач 06.10.2016 року провів остаточний розрахунок з відповідачем.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТДВ «ОДЕБП» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 58523 грн. 64 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати дане рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ТДВ «ОДЕБП» з 28.09.1989 по 20.05.2016, та була звільнена за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.53).

З довідки від 16.09.2016 №403 убачається, що заборгованість по заробітній платі станом на 01.09.2016 рік перед ОСОБА_2 становить 2738,11 грн. (а.с.12)

Розрахунок з ОСОБА_2 було проведено 6 жовтня 2016 року, що підтверджується платіжною відомістю за жовтень 2016 року (а.с.25) та не заперечувалось сторонами.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що оскільки при звільненні ОСОБА_2 20.05.2016 повного розрахунку з нею проведено не було, остаточно відповідач розрахувався 06.10.2017, а спору про розмір заборгованості між сторонами не існувало, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 58523 грн. 64 коп. (98 робочих днів х 597 грн.18 коп.).

Однак, такий висновок суду зроблений з порушенням норм матеріального права і не відповідає дійсним обставинам справи.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1статті 117 КЗпП Україниобов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.20постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню на користь працівника, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Тобто, для покладення на власника або уповноваженого ним органу відповідальності відповідно до ст.117 КЗпП України закон вимагає наявність наступних умов: вини власника або уповноваженого ним органу, відсутності спору щодо розміру належних звільненому працівникові або вирішення спору на користь працівника.

Доказів про поважність причин невиплати заробітної плати відповідач суду не надав. Всупереч вимогам ст. ст.10,60 Цивільного процесуального кодексу(далі -ЦПК) України відповідач не надав суду переконливих доказів відсутності своєї вини в несвоєчасному розрахунку з позивачем, а також доказів наявності об'єктивних перешкод в належній організації свого виробництва. Сума заборгованості по заробітній платі на час звільнення позивача сторонами не оспорювалася.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте задовольняючи позовні вимоги неправильно визначився з фактичним розрахунком робочих днів, за які підлягає стягненню середній заробітокза час затримки розрахунку при звільненні та неправильно провів розрахунок такої виплати.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100(далі по тексту Порядок) середньомісячна заробітна плата визначається за загальнимиправилами обчислення середнього заробітку, виходячи за останні двакалендарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідно виплата.Згідно з п.5 Порядку нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованихробочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період, У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги,вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п.8 Порядку).

Встановлено, що позивач була звільнена 20 травня 2016 року, а фактичний розрахунок було проведено 06 жовтня 2016 року, таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за такий період.

Згідно довідки про середньомісячну заробітну плату № ЮР-14/17-2017 від 14.07.2016 середня заробітна плата ОСОБА_2 станом на момент звільнення 20.05.2016 обчислена за попередні два місяці становить: 12,5 днів 100 год. 5404 грн. 55 коп. (а.с.175), відповідно середньоденна заробітна плата складає 432 грн. 36 коп. (5404,55 : 12,5 днів). З указаним розміром середньоденної заробітної плати позивач у судовому засіданні апеляційного суду погодилась.

Проте, у судовому засіданні апеляційного суду було встановлено, що наказами від 29.04.2016 року №68 «Про внесення змін до графіка роботи на травень місяць 2016», від 31.05.2016 №77 «Про внесення змін до графіка роботи на червень місяць 2016», від 30.06.2016 №86а «Про внесення змін до графіка роботи на липень місяць 2016», від 29.07.2016 №106 «Про внесення змін до графіка роботи на серпень місяць 2016», від 30.09.2016 №138 «Про внесення змін до графіка роботи на жовтень місяць 2016» було встановлено в середньому 12 робочих днів на одного працівника (а.с.154, 161-163).

Наказом від 15.04.2016 року №62 «Про призначення виконуючого обовязки секретаря корпоративного» було покладено обовязки секретаря корпоративного на економіста з оброблення кошторисної документації ВКБ ОСОБА_3 (а.с.155).

Як свідчать розрахункові табелі за травень-серпень 2016 кількість відпрацьованих ОСОБА_3 робочих днів на місяць складала 12 (а.с.155 зв.-157).

Таким чином, за період з 20 травня по день фактичного розрахунку - 06 жовтня 2016 року кількість робочих днів складає не 98, як визначено судом першої інстанції, а 52, а саме у травні - 2 робочі дні, у червні 12 робочих днів, у липні 2016 року - 12 робочих днів, у серпні 2016 року 12 робочих днів, у вересні 2016 року 12 робочих днів, у жовтні 2016 року 2 робочі дні.

Отже рішення в частині розміру та періоду стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні, з відповідача на користь позивача слід стягнути 22482 грн. 72 коп. (52 робочі дні х 432 грн. 36 коп.).

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині визначення розміру середнього заробітку, що відповідно до п.1 ч.1ст.309 ЦПК Україниє підставою для зміни оскаржуваного рішення в цій частині.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром» задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром» (код Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14276579) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 22482 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 72 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: Т.М. Авраменко

ОСОБА_4