Рішення № 67919771, 20.07.2017, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/188/16-ц

Провадження № 2/352/51/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М.М.

з участю секретарів Пилипів М.В., Кукули О.С.

представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власною криницею, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивачка 10.02.2016 р. звернулася в суд з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні власною криницею, а саме просила зобовязати відповідача виконати всі необхідні роботи для відновлення санітарних норм питної води у належній їй криниці, у тому числі провести ізоляцію септиків згідно технічних умов, стягнути з відповідача матеріальну шкоду, моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судові витрати.

Після збільшення та уточнення позовних вимог 05.04.2017 р. та 13.06.2017 р. просила: 1) зобовязати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні належною їй на праві власності криницею, що примикає до її житлового будинку № 3 по вул. Кооеперативна в с. Радча Тисменицького району Івано-Франківської області; 2) усунути перешкоди в користуванні криницею шляхом зобовязання відповідача за власний рахунок провести роботи, повязані з частковою реконструкцією та ізоляцією двох вигрібних ям (септиків), які знаходяться у його господарстві по вул. Кооперативна, 1 в с. Радча Тисменицького району Івано-Франківської області, з метою приведення даних конструкцій вигрібу у відповідності до вимог державних будівельних норм, а саме: розбирання плити перекривання вигрібу, очищення дна вигрібу від ґрунту, бетонування днища вигрібу, нанесення гідроізоляційного слою (стики між кільцями), обкопування навколо кілець вигрібної ями, покриття кілець із зонішньої сторони бітумною мастикою, зовнішня ізоляція стін (бетонних кілець) глиною, встановлення плити перекриття із люком; 3) усунути перешкоди в користуванні криницею шляхом зобовязання відповідача за власний рахунок провести роботи, повязані з демонтажем та перенесенням на відстань не менше 20 м від межі земельної ділянки ОСОБА_3 двох вигрібних ям з додержанням вимог державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць відповідно до розділу ІІ п.2.22 Наказу МОЗ від 17.03.2011 р. № 145, згідно якого вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20м.; 4) стягнути з відповідача у користь позивачки майнову шкоду у розмірі 17000 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., судові витрати по оплаті судового збору та за проведення експертизи.

Заявлений позов позивачка обґрунтовувала тим, що їй належить на праві власності будинковолодіння по вул. Кооперативна, 3 в с. Радча Тисменицького району Івано-Франківської області, що підтверджується витягами з реєстру нерухомого майна № 26201601 та № 26201939, та свідоцтвами про право на спадщину за законом. Відповідач ОСОБА_4, який є її сусідом, незаконно облаштував септик на межі їхніх господарств, внаслідок чого всі нечистоти попадають у її криницю, яка є єдиним джерелом отримання питної води для її сімї. Згідно результату санітарно-мікробіологічного дослідження № 69 Богородчанського ВМСП, яке було проведено 09-10.07.2015 р. було встановлено, що вода у криниці не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам до води питної, призначеної до споживання людиною. Як наслідок вживання тривалий час шкідливої питної води з криниці у неї розвинулась хвороба нирок, у її чоловіка з 2014 розвинувся цукровий діабет ІІ типу, що призводить до матеріальних витрат. Добровільно відповідач не бажає облаштувати ізоляцію септиків. Спричинена їй неправомірними діями відповідача матеріальна шкода складає 17000 грн. підтверджених документально витрат на лікування, зокрема, проведення двох операцій; крім того, їй спричинена і моральна шкода, яка полягає в тому, що вона та її сімя не можуть жити звичним життям, кожен день змушені купувати воду, через вживання забрудненої води отримали тяжкі хвороби.

Представники позивача у судовому засіданні збільшені та уточнені позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що дві вигрібні ями (септики), влаштовані у господарстві відповідача, розташовані на відстані 59 м та 66 м від криниці позивачки вище по рельєфу, що підтверджено висновком експертизи та відповідає вимогам Державних санітарних норм і правил. Стороною позивача не надано належних і допустимих доказів того, що відповідач чинить позивачці перешкоди у користуванні її криницею, що хвороба позивачки спричинена саме вживанням забрудненої води. З висновку експертизи не вбачається причинно-наслідковий звязок між порушеннями, допущеними відповідачем при влаштуванні септиків, і забрудненням води у криниці позивачки; представник позивача не довів, що саме стічні води з вигрібних ям відповідача потраплають у криницю позивачки і забруднюють воду. Просив у позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є власником будинковолодіння по вул. Кооперативна, 3 в с. Радча Тисменицького району Івано-Франківської області, що підтверджується відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.05.2010 р. (а.с. 7, 9).

Відповідач ОСОБА_4 проживає по сусідству по вул. Кооперативна, 1 в с. Радча Тисменицького району Івано-Франківської області. На території свого господарства відповідач облаштував два септики (вигрібні ями).

Позивачка неодноразово зверталась до органів виконавчої влади та органу місцевого самоврядування з приводу допущених, на її думку, порушень з боку сусіда щодо діючих в Україні норм, які регулюють правила облаштування септиків (вигребів), а також норм санітарії та гігієни, що порушують її права.

За результатами звернення позивачки до Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області у грудні 2011 р. проведено обстеження місця розташування септиків відповідачем, у ході якого встановлено, що відстань від криниці до ймовірного джерела забруднення становить 59 метрів, що не свідчить про порушення відповідачем норм ДБН 79-92 та п.7.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів; позивачці рекомендовано для встановлення якості питної води з криниці звернутися до Лисецької районної санепідемстанції (а.с.10).

Згідно проведеного на замовлення позивачки 10.07.2015 р. Богородчанським ВМСП Держсанепідслужби санітарно-мікробіологічного дослідження відібрана проба води криничної по досліджуваних мікробіологічних показниках не відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (а.с.17), а по досліджуваних санітарно-хімічних показниках відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 (а.с.18).

Листом управління Держпродспоживслужби в Тисменицькому районі від 04.11.2016 р. підтверджено, що згідно отриманих протоколів досліджень вода у криниці позивачки не відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», є непридатною до споживання; рекомендовано провести очистку та знезараження джерела водопостачання з проведенням повторних лабораторних досліджень (а.с.113).

Згідно п.3.32 Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 12.05.2010 р. N 400 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.07.2010 р. за N 452/17747, місця влаштування колодязів та каптажів джерел слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів - не менше ніж 20 м) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод.

У відповідності до вимог п.п. 3.26, 3.31 Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17.04.1992 р. № 44, відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб; дворову вбиральню і компостосховище рекомендується розміщувати безпосередньо біля сараю для худоби на відстані не менше 15 м від житлових будинків і 20 м від джерела водопостачання (колодязя), обовязково враховуючи напрямок ухилу ділянки.

Відповідно до вимог п.2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 17.03.2011 р. N 145 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2011 р. за N 457/19195, вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м; в умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м; при цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.

Судом встановлено, що наявні у господарстві відповідача дві вигрібні ями (септики) знаходяться на відстані 59 м та 66 м від наявної у господарстві позивачки криниці, що відповідає вимогам вказаних норм та правил. Вказана обставина підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 12.01.2017 р. (а.с.70-77) та не заперечується стороною позивача.

Даним експертним висновком встановлено, що при спорудженні двох вигрібних ям (септиків) у господарстві ОСОБА_4 не дотримано вимог ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація» та вимог державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоровя України № 145 від 17.03.2011 р., щодо їх герметичності та водонепроникності.

При цьому суд критично оцінює посилання експерта у мотивувальній частині висновку на те, що внаслідок недотримання відповідачем відповідних вимог при спорудженні вигрібних ям рідкі відходи, які містяться у цих ямах, можуть проникати у ґрунт, тому для унеможливлення забруднення питної води в криниці позивачки пропонується провести ряд робіт, повязаних з частковою реконструкцією та ізоляцією, з метою приведення обох конструкцій вигрібу у відповідність до вимог державних будівельних норм (а.с.75). Вказане посилання суд вважає припущенням у той час, як згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона позивача у порушення вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовувала заявлений позов. Сторона не підтвердила обставин щодо чинення відповідачем перешкод позивачці у користуванні власною криницею, щодо існування причинно-наслідкового звязку між допущеними відповідачем при влаштуванні септиків порушеннями та забрудненням води у криниці позивачки; не довела, що саме стічні води з вигрібних ям відповідача потраплають у криницю позивачки, забруднюючи воду, що хвороба позивачки спричинена саме вживанням забрудненої води з урахуванням того, що наданими стороною медичними документами підтверджено, що позивачка хворіє багато років.

Суд враховує, що сторона позивача не надала доказів на підтвердження того, що криниця у господарстві позивачки влаштована з дотриманням всіх необхідних вимог, наведених у додатку 7 до ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», до влаштування шахтних колодязів, зокрема, що встановлена бетонна обмотка, здійснюється чистка криниці (дна та стінок від намулу та слизу), проводиться ревізія стінок криниці з метою виявлення і усунення пошкоджень, а також, що проводиться дезінфекція води у криниці.

Крім того, суд зазначає, що заявлені позивачкою друга і третя вимоги про усунення перешкод згідно заяви від 13.06.2017 р. є суперечливими та взаємовиключними.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позивачкою вимог про усунення перешкод у користуванні власною криницею.

З огляду на те, що вимоги про стягнення матеріальної і моральної шкоди є похідними від основних вимог про усунення перешкод, підстави для їх задоволення відсутні.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 22, 23, 386, 391, 1166, 1167 ЦК України, п.п. 3.26, 3.31 Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17.04.1992 р. № 44, п.3.32 Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 12.05.2010 р. N 400 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.07.2010 р. за N 452/17747, п.2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 17.03.2011 р. N 145 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.04.2011 р. за N 457/19195, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власною криницею, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча М.М.Хоминець