Ухвала суду № 67919208, 19.07.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5083/17 Справа № 185/99/17 Головуючий у 1 й інстанції - Шаповалова І. С. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції із вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона з ОСОБА_3 в період з 14 лютого 2009 року по 06 квітня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, за час сумісного проживання в якому подружжям було набуто спільне майно.

Оскільки після розірвання шлюбу сторони так і не досягли згоди по розподілу вказаного майна, то ОСОБА_2 з урахуванням всіх уточнень просила суд визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя:

- земельні ділянки (кадастровий НОМЕР_9, площею 0,0600 га, кадастровий НОМЕР_10, площею 0,0400 га, кадастровий НОМЕР_11, площею 0,0215 га), розташовані по АДРЕСА_2;

- вартість ГАЗ 330202 ПР 2464 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 - 87719, 70 грн.;

- вартість ГАЗ 330202 ПР 2464 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_2 - 87530, 00 грн.;

- авансовий внесок сплачений за автомобіль VOLKSWAGEN TOUREG 2967, 2013 року випуску, д.н. НОМЕР_3 02 серпня 2013 року та 13 серпня 2013 року в сумі 161290,80 грн.;

- 319351,47 грн. сплачених подружжям в період часу з 13 серпня 2013 року по 16 березня 2015 року за кредитним договором №50009879 від 06 серпня 2013 року;

- вартість автомобіля MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200, 1959 року випуску, д.н. НОМЕР_4 - 540000,00 грн.;

- вартість автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER 1968, 2011 року випуску, д.н. НОМЕР_5 - 420000,00 грн.

Також, ОСОБА_2 просила суд поділити спільне майно подружжя, відступивши від засади рівності часток подружжя та збільшити частку ОСОБА_2 у спільному майні до 3/4 частки спільного майна подружжя наступним чином:

- визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки (кадастровий НОМЕР_9, площею 0,0600 га, кадастровий НОМЕР_12, площею 0,0400 га), розташовані по АДРЕСА_2;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_11, площею 0,0215 га), розташовану по АДРЕСА_2;

- стягнути з ОСОБА_2 різницю вартості 3/4 часток земельних ділянок на користь ОСОБА_3 - 4850,00 грн.;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3/4 вартості майна, автомобілів ГАЗ 330202 ПР 2464, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, ГАЗ 330202 ПР 2464, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_6, MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200, 1959 року випуску, д.н. НОМЕР_7, VOLKSWAGEN TRANSPORTER 1968, 2011 року випуску, д.н. НОМЕР_5 та авансового внеску і кредитних коштів за автомобіль VOLKSWAGEN TOUREG 2967, 2013 року випуску, д.н. НОМЕР_3 за кредитним договором №50009879 від 06 серпня 2013 року - всього на суму 1211918,00 грн.

В свою чергу, відповідач, звернувся із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна та проси суд:

- визнати автомобіль MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200, 1959 року випуску, д.н. НОМЕР_7 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200, 1959 року випуску, д.н.НОМЕР_7;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200, 1959 року випуску, д.н.НОМЕР_7;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 22280,00 грн. грошової компенсації за належну їй 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200,1959 року випуску, д.н. НОМЕР_7.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково:

- визнано земельні ділянки (кадастровий НОМЕР_13, площею 0,0600 га, кадастровий НОМЕР_10, площею 0,0400 га, кадастровий НОМЕР_11, площею 0,0215 га), розташовані по АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя;

- стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини земельних ділянок (кадастровий НОМЕР_9, площею 0,0600 га, кадастровий НОМЕР_10, площею 0,0400 га, кадастровий НОМЕР_11, площею 0,0215 га), розташовані по АДРЕСА_2 в розмірі 33100,00 грн.;

- стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. та 2000,00 грн. за проведення судової авто товарознавчої експертизи.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Також, частково було задоволено зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5:

- визнано автомобіль MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200, 1959 року випуску державний номер НОМЕР_7 спільною сумісною власністю сторін;

- визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200, 1959 року випуску, д/н НОМЕР_7;

- визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200, 1959 року випуску, д/н НОМЕР_7;

- стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200, 1959 року випуску, д/н НОМЕР_7 в розмірі 30463,87 грн.

В задоволенні іншої частини зустрічного позову ОСОБА_3 було відмовлено.

Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2017 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2017 року було доповнено наступним змістом:

- припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на: 1/2 частину земельної ділянки кадастровий НОМЕР_9, площею 0,0600 га; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий НОМЕР_10, площею 0,0400 га; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий НОМЕР_11, площею 0,0215 га), розташовані по АДРЕСА_2 в місті Павлоград Дніпропетровської області;

- визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на земельні ділянки (кадастровий НОМЕР_9, площею 0,0600 га, кадастровий НОМЕР_10, площею 0,0400 га, кадастровий НОМЕР_11, площею 0,0215 га), розташовані по АДРЕСА_2 в місті Павлоград Дніпропетровської області;

- припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200, 1959 року випуску державний номер НОМЕР_7.

Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 було стягнуто судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн.

Не погодившись із рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2017 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її первісні позовні вимоги в повному обсязі та відмовити у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_3

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2009 року між сторонами було укладено шлюб, який розірвано рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2015 року, яке набрало законної сили 06 квітня 2015 року.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2015 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Наведені рішення судів сторонами не оскаржувались, набрали законної сили та звернуті до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що на час розгляду справи позивач ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації та постійно проживає з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в АДРЕСА_1.

Під час шлюбу сторонами було придбане наступне майно:

- житловий будинок, розташований по вул. Громадянська 3 в місті Павлоград Дніпропетровської області, який було знесено, що підтверджується актом від 09 березня 2017 року, складеним КП Павлоградське МБТІ;

- земельні ділянки (кадастровий НОМЕР_9, площею 0,0600 га, кадастровий НОМЕР_10, площею 0,0400 га, кадастровий НОМЕР_11, площею 0,0215 га), розташовані по АДРЕСА_2 - право власності зі згоди ОСОБА_2 було зареєстровано за ОСОБА_3

ОСОБА_2 в період шлюбу було придбано:

- 03 листопада 2011 року - автомобіль ГАЗ 330202 ПР 2464 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_8, який було відчужено уповноваженою на підставі довіреності особою від імені ОСОБА_2 14 січня 2015 року;

- 06 жовтня 2011 року - автомобіль ГАЗ 330202 ПР 2464, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_14, який було відчужено уповноваженою на підставі довіреності особою від імені ОСОБА_2 14 січня 2015 року;

- 13 серпня 2013 року - автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2967, 2013 року випуску, д.н. НОМЕР_3, за кредитною угодою №50009879 від 06 серпня 2013 року, ринковою вартістю на 06 серпня 2013 року за 66000,00 доларів США, який було відчужено 20 травня 2015 року ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9

ОСОБА_3 в період шлюбу було придбано:

- 01 серпня 2014 року - автомобіль MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200, 1959 року випуску, д.н. НОМЕР_7, який було відчужено ним 20 серпня 2015 року;

- 07 жовтня 2014 року - автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER 2967, 2013 року випуску, д.н. НОМЕР_3, який було відчужено ним 13 березня 2015 року.

Таким чином, на день розгляду справи судом, об'єктом спільної сумісної власності подружжя слід вважати наступне майно:

- земельні ділянки (кадастровий НОМЕР_9, площею 0,0600 га, кадастровий НОМЕР_10, площею 0,0400 га, кадастровий НОМЕР_11, площею 0,0215 га), розташовані по АДРЕСА_2;

- автомобіль MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200, 1959 року випуску, д.н. НОМЕР_7.

Інші транспортні засоби були відчужені сторонами в період шлюбу, тобто до 06 квітня 2015 року.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Згідно ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався положеннями Сімейного кодексу України та виходив із того, що, по-перше, транспортні засоби про які зазначає позивач було відчужено ще за час шлюбу, а доказів того, що кошти отриманні внаслідок відчуження майна не були використані сторонами на потреби сім'ї або без презумпції згоди іншого з подружжя - суду не надано, по-друге, не були встановлені будь-які істотні обставини, з урахуванням яких у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦК України суд міг би дійти обґрунтованого висновку про необхідність збільшення частки співвласника ОСОБА_2 під час розподілу спільного сумісного майна їхнього із відповідачем подружжя.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 203, 218, 369 Цивільного кодексу України та виходив із того, що автомобіль MERCEDES-BENZ PONTON 219 2200, 1959 року випуску, д/н НОМЕР_7 вже було відчужено відповідачем, відсутність письмової згоди дружини на що, не є підставою для визнання цього правочину недійсним.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, невідповідним фактичним обставинам справи і ухваленого із порушенням норм матеріального права.

При цьому обґрунтування та зміст апеляційної скарги дублюють фактичний виклад обставин та доводи, що неодноразово викладались у позовній заяві та уточненнях до неї, та які були предметом дослідження суду першої інстанції, а тому, на думку колегії суддів, додаткового правового аналізу не потребують, так як при їх дослідженні не вбачається порушень норм матеріального права.

Водночас, не погоджується суд апеляційної інстанції і з доводами апеляційної скарги щодо відступлення від засади рівності часток подружжя та збільшення частки апелянта у спільному майні до 3/4, оскільки розмір аліментів, з яким ОСОБА_2 не згодна, стягнутий з відповідача рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2015 року не є правовою підставою для збільшення частки позивача у спірному майні і є лише правом апелянта для звернення до суду із позовними вимогами про зміну розміру аліментів, а факт вчинення з боку ОСОБА_3 дій по прихованню та знищенню спільного майна, позивачем належним чином в розумінні положень ст. ст. 57 - 60 ЦПК України не доведений.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова