Рішення № 67918287, 17.07.2017, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/212/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2017 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.

з секретарями - Завадською А.В., Ганоченко Л.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача-1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Марганець цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю та відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2016 року ОСОБА_6 звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю з ОСОБА_8. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він вважав ОСОБА_8 своїм батьком, оскільки його мати ОСОБА_9 з 1975 року проживала у шлюбі з ОСОБА_8 Весь час до своєї загибелі вони були прописані за однією адресою. У 2006 році він виписався з будинку у зв'язку з тим, що батькам потрібно було отримувати субсидію, але він постійно проживав разом з ними до часу їх смерті. Вони всі вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1. Встановлення даного факту необхідне йому для підтвердження права на отримання відшкодування моральної шкоди, у зв'язку із загибеллю його вітчима в аварії, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_9 року на залізничному переїзді 115 км + 566 м перегону Нікополь-Марганець, що належить ПАТ «Українська залізниця». Також, просить суд стягнути солідарно з ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень, оскільки вони є власниками джерел підвищеної небезпеки, внаслідок взаємодії яких йому завдано шкоду, з СГ «ТАС» - 2 550 гривень, бо страхова компанія зобов'язана нести відповідальність в силу Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Представники відповідача ПАТ «Українська залізниця», позов не визнали, просили суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт постійного його проживання з ОСОБА_8 однією сім'єю з 1975 року за адресою АДРЕСА_1, і ним пропущено строк позовної давності для звернення із вимогою про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю. Також, вина Державного підприємства «Придніпровська залізниця» не доведена, сума моральної шкоди, завданої позивачу, необґрунтована.

Відповідач ОСОБА_7 та представник відповідача СГ «ТАС» в судове засідання не з'явилися, заперечень на позовну заяву, а також клопотань про розгляд справи без їх участі суду не надали.

Суд, вислухавши представника позивача, представників ПАТ «Українська залізниця», допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 року в сім'ї ОСОБА_11 та ОСОБА_9 (а.с.16).

24 серпня 1976 року ОСОБА_9 розірвала шлюб з ОСОБА_11 і їй присвоєно прізвище «ОСОБА_9» (а.с.15)

12 листопада 1976 року ОСОБА_8 та ОСОБА_12 уклали шлюб. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища чоловіку та дружині «Бідняк».

Згідно даних домової книги прописки громадян за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_8 був зареєстрований за даною адресою з 28 липня 1981 року, перереєстрований 22 жовтня 1999 року, і будинок за вказаною адресою знаходиться у користуванні ОСОБА_8 з 06 вересня 1973 року (а.с.116-123).

Згідно паспортних даних та даних домової книги прописки громадян за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_10 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 03 березня 1995 року, знятий з реєстрації 26 червня 2003 року і з того ж часу зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с.5, 116-123, 124, 126).

За довідкою про склад сім'ї, виданою головою квартального комітету ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_1 станом на ІНФОРМАЦІЯ_9 року проживали ОСОБА_8 (вітчим), ОСОБА_13 (мати) ОСОБА_6, ОСОБА_14 (дружина), ОСОБА_15 (донька), ОСОБА_16 (донька), ОСОБА_17 (сестра), ОСОБА_18 (зять) та ОСОБА_19 (племінник). Всього 9 осіб (а.с.131).

Отже, згідно письмових доказів,

Згідно довідки про склад сім'ї (а.с.131) ОСОБА_8 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 року проживав однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1 з ОСОБА_6.

Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_20 пояснили, що будинок АДРЕСА_2 недобудований, тому жити там неможливо, і підтвердили факт проживання позивача з ОСОБА_8 та його матір'ю однією сім'єю з 1975 року і до моменту аварії, яка відбулася ІНФОРМАЦІЯ_9 року, за адресою АДРЕСА_1. Також підтвердили, що ОСОБА_8 виховував ОСОБА_6 як рідного сина. Сім'я була дружня, всі свята та дні народження проводили разом.

Представник відповідача зауважив, що показання свідка ОСОБА_21 не відповідають фактичним обставинам з огляду на розташування її місця проживання в АДРЕСА_3 та місцем проживання ОСОБА_6 АДРЕСА_1, і того, що вона не могла постійно бачити ОСОБА_6 за даною адресою. Однак, суд з цим не погоджується, оскільки показання свідка ОСОБА_21 надані під присягою, є чіткими, послідовними, такими, що підтверджені іншими доказами по справі, і представником відповідача не доведено, що показання даного свідка не відповідають дійсності або є завідомо неправдивими.

Також, суд не приймає доводи представника відповідача про те, що довідку, видану ОСОБА_6 як головою квартального комітету самому собі про склад сім'ї ОСОБА_8 станом на ІНФОРМАЦІЯ_9 року, не можна приймати як належний та допустимий доказ.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Квартальний комітет є представницьким органом самоорганізації населення, що створений жителями цього району з метою залучення членів територіальної громади міста до участі у вирішенні окремих питань місцевого самоврядування. Квартальний комітет діє у відповідності до Конституції і Законів України, зокрема, Закону України "Про органи самоорганізації населення", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" актів Президента України, Кабінету Міністрів України, рішень Марганецької міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень міського голови, а також рішень загальних зборів мешканців.

ОСОБА_6, як голова квартального комітету, виконує окремі повноваження органу місцевого самоврядування, в тому числі надає довідки про склад сім'ї особам, що проживають на території кварталу. В судовому засіданні представником відповідача не доведено, що позивач, будучі особою, наділеною повноваженнями органу місцевого самоврядування, надав до суду неправдиві відомості.

Суд також не приймає до уваги заперечення представників відповідача, що позивачем не доведено факт постійного його проживання з ОСОБА_8 однією сім'єю з 1975 року за адресою АДРЕСА_1, оскільки вказане спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами: документами, показаннями свідків, фотографіями. Зазначені докази є належними та допустимими, й ніким не спростовані.

Щодо строку позовної давності для звернення із вимогою про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю, суд зазначає, що чинним цивільним законодавством України не встановлено строк позовної давності для подачі до суду заяв в порядку окремого провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про підставність вимог позивача, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_8, суд виходить з такого.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1167 ЦК, якщо моральну шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно із частинами 1, 2, 5 статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини другої статті 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що шкода заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею. Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам (пункт 3).

Урядовою комісією, призначеною розпорядженням Прем'єр-міністра України від ІНФОРМАЦІЯ_9 № 1951-р з розслідування причин дорожньо-транспортної пригоди, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_9 року поблизу с.Максимівка Дніпропетровської області, встановлено, що ОСОБА_22, 1997 року народження, загинув на місці пригоди, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_9 року на залізничному переїзді 115 км + 566 м на перегоні Нікополь-Марганець Придніпровської залізниці, поблизу с.Максимівка Дніпропетровської області, внаслідок зіткнення автобуса БАЗ-А079.04 «Еталон» (перевізник - приватний підприємець ОСОБА_7.) під керуванням ОСОБА_23, з електровозом ВЛ-8 Придніпровської залізниці, в результаті чого 45 осіб загинуло та 8 травмовано. Факт дорожньо-транспортної пригоди, обставини, причини та наслідки ДТП викладені в Акті розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди від 12 жовтня - 4 листопада 2010 року (а.с.8-10).

Автобус БАЗ-А079 «Еталон», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_7, здійснював рейс за маршрутом «Б» у місті Марганець.

Електровоз ВЛ-8 №1583 приписаний до Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці.

Оскільки смерть ОСОБА_8 сталася внаслідок дії джерел підвищеної небезпеки - автобуса БАЗ-А079.04 «Еталон», власником якого є ОСОБА_7, та електровозу ВЛ-8 №1583, власником якого на момент аварії було ДП «Придніпровська залізниця», суд дійшов висновку про покладення на власників джерел підвищеної небезпеки обов'язку відшкодувати ОСОБА_6 моральну шкоду, завдану смертю вітчима.

Судом також встановлено, що Постановою КМУ від 02.09.2015 року №735 затверджено статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яке є правонаступником всіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, а також Державного підприємства «Придніпровська залізниця».

Отже, вимоги ОСОБА_6 до ПАТ «Українська залізниця» та ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди суд вважає обґрунтованими, оскільки наслідками дорожньо-транспортної пригоди для позивача сталися: порушення звичайного способу життя, стрес, втрата душевного спокою, моральні страждання, пов'язані із загибеллю вітчима внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання представника ПАТ «Українська залізниця» на те, що вина Державного підприємства «Придніпровська залізниця» відсутня, суд вважає безпідставними, оскільки ДП «Придніпровська залізниця», правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця», було власником одного з джерел підвищеної небезпеки - локомотиву, і відповідно до частини другої статті 1188 ЦК України повинно відшкодувати заподіяну шкоду незалежно від наявності вини, оскільки шкоду завдано іншим особам (пасажирам).

Разом з тим, згідно статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючі наведені положення закону, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на те, що позивач втратив не рідного сина, а пасинка, яким він опікувався з 6-річного віку, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 15 000 гривень.

До зауважень представника ПАТ «Українська залізниця», що на підтвердження позовних вимог не надано доказів, суд відноситься критично, оскільки ОСОБА_6 втратив члена своєї сім'ї.

Згідно Полісу ВЕ 0789663 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19 листопада 2009 року з СГ «ТАС» ОСОБА_7 застрахував цивільну відповідальність за шкоду, завдану третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди. Строк дії з 20 листопада 2009 року до 19 листопада 2010 року, забезпечений транспортний засіб - автобус БАЗ-А079.04 «Еталон», номерний знак НОМЕР_1.

Згідно із зазначеним полісом страхова компанія несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки завдана шкода підлягає стягненню солідарно з ДП «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_7, а відповідальність останнього застрахована, то сума завданої моральної шкоди в межах ліміту відповідальності страховика - 2 550 гривень, повинна бути стягнута зі страхової компанії.

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України, з відповідачів в дохід держави повинно бути стягнуто судовий збір у сумі 183 гривень 73 копійок з кожного.

На підставі статтей 23, 1167, 1168, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст.23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись статтями 10, 11, 57, 58, 59, 60, 88, 212, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, за адресою АДРЕСА_1, в період з 1975 року і до моменту загибелі ОСОБА_8 - до ІНФОРМАЦІЯ_9 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 550 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», ОСОБА_7, солідарно на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 97 450 (дев'яносто сім тисяч чотириста п'ятдесят) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір на користь держави у розмірі 183 гривні 73 копійки з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Марганецький міський суд Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М.Нанічкіна

Вступну та резолютивну частину рішення суду складено у нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 17 липня 2017 року. Повний текст рішення виготовлено 21 липня 2017 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна