Постанова № 67917033, 24.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа№ 910/18710/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Руденко М.А.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

від представників сторін :

Позивача Ягодка О.О.

Відповідача Сорокіна І.В.

Відповідача 2 не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 по справі № 910/18710/16 (суддя Ярмак О.М.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду у третейській справі №35/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до 1.Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай"

2.Публічного акціонерного товариства "Кримхліб"

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 по справі №910/18710/16 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 21.12.2015 у третейській справі №135/15.

Видано накази на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 21.12.2015 у третейській справі №135/15 такого змісту:

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" суму заборгованості: 1) в розмірі 266 932 680, 72 російських рублів та 13 659 459,27 грн - за договором про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2010 №17-В/10; 2) в розмірі 68 979 795,36 грн - за договором про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2010 № 18-В/10.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" витрати по сплаті третейського збору в сумі 12 750,00,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" 689,00 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Одеський коровай" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 скасувати та відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Сбербанк".

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Руденко М.А., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 24.07.2017.

24 липня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представником відповідача 1 подано клопотання про відмову в задоволенні заяви та про зупинення провадження по справі.

В судове засідання 17.07.2017 з'явились представники позивача та відповідача 1.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача 2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а також враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, передбачені ст. 102 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача 2.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2017.

Представник позивача, в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2017.

Колегія суддів розглянувши клопотання представника відповідача 1 про зупинення провадження по справі, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження по справі, відповідач 1 зазначає, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа №826/8143/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» до Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Виконавчого комітету Малиновської міської ради Житомирської області Потапенко Марини Василівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Котовський хлібзавод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровська Паляниця" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Колегія суддів, дослідивши підстави та предмет спору по адміністративній справі №826/8143/17, прийшла до висновку, що остання не є пов'язаною з даною справою, в розумінні ст. 79 ГПК України, з огляду на те, що предметом спору в даній справі є видача виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду у третейській справі №35/15, яке набрало законної сили.

При цьому, колегія звертає увагу, що відповідач 1 не позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в порядку передбаченому чинним законодавством, в разі наявності останніх.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у третейській справі №135/15 від 21.12.2015 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" (відповідач - 1 у третейській справі) та Публічного акціонерного товариства "Кримхліб" (відповідач - 2 у третейській справі) про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про третейські суди" компетентним судом є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Беручи до уваги, що спір розглянуто Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", компетентним судом для видачі наказу на виконання його рішення є господарський суд міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

За умовами ст. 122-7 ГПК України питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається господарським судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.

Заява про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.

Відповідно до ст. 122-10 ГПК України господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

З огляду на зазначене, враховуючи відсутність підстав для відмови в задоволенні заяви і наявність підстав для видачі виконавчого документу, визначених ч. 1 ст. 57 Закону України "Про третейські суди", колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 21.12.2015 у третейській справі № 135/15

Доводи апелянта щодо стягнення заборгованості в іноземній валюті колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

В п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2008 роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, водночас, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету №15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Таким чином, не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті (лист Верховного Суду України від 07.10.2010 "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин").

Посилання апелянта на п. 9 ст. 122- 10 ГПК України колегією суддів також визнано необґрунтованими, оскільки державна реєстрація об'єкту нерухомого майна (будівля гуртожитку, загальною площею 2548 кв.м., розташована за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Петрова генерала, буд. 14-а, за ТОВ «Адонай» проведена 14.06.2017, тобто, після прийняття рішення третейським судом.

Інші доводи апелянта колегією суддів визнано безпідставними, оскільки зводяться до оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у третейській справі №135/15 від 21.12.2015 по суті, що не є предметом розгляду даної справи.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвала винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 по справі №910/18710/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 по справі №910/18710/16 без змін.

2.Матеріали справи №910/18710/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді М.А. Руденко

С.А. Пашкіна