Рішення № 67916794, 24.07.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р.Справа № 922/1829/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-Опт", м. Харків до Комунальне підприємство охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 30", м. Південне. про стягнення грошових коштів в розмірі 11490,38 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 22.05.2017р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода-Опт", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 30", м. Південне, про стягнення заборгованості в загальному розмірі 11490,38 грн., яка складається з заборгованості за договором купівлі-продажу №2041/ЗЛ від 05.03.2015р. в розмірі 4594,79 грн. та заборгованості за договором купівлі-продажу № 3805/ЗЛ від 09.02.2017р. в розмірі 3551,43 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.06.2017р. (вх. № 19950). Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.06.2017р. о 12:15 год.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2017р. розгляд справи відкладався на 24.07.2017р. об 11:15 год.

Представник позивача у судовому засіданні 24.07.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. №№ 23662, 21426), які судом долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 24.07.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить відмітки про направлення ухвал суду, які направлялись на адресу відповідача. Як свідчать матеріали справи, ухвала суду про порушення провадження у справі від 31.05.2017р. повернулась на адресу суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що відповідач - Комунальне підприємство охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 30" належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Про що також свідчить отримання відповідачем за фактичною адресою ухвали суду про відкладення розгляду справи, відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення № 017231/1.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 05.03.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода-Опт" (позивач, продавець) та Комунальним підприємством охорони здоров'я "Центральна районна аптека №30" (відповідач, покупець) укладено договір купвлі-продажу № 2041/ЗЛ, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, розрахунок за поставку товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового розрахунку з відстрочкою оплати протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, готівкового розрахунку, попередньої оплати або іншим передбаченим законодавством шляхом.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за даним договором, відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно умов п. 6.3. договору, за порушення строків оплати, передбачених п. 5.2. договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення. Сплати пені не звільняє покупця від виконання простроченого зобов'язання.

Пунктом 6.4. договору, сторони передбачили, що за порушення строків оплати, більш чим на 20 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від розміру заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов даного договору, в період з 29.11.2016р. по 02.02.2017р., продавець поставив покупцю товар на загальну суму 3758,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними:

- РК-Z-31578 від 29.11.2016р. на суму 128,40 грн.;

- РК-Z-31579 від 29.11.2016р. на суму 355,92 грн.;

- РК-Z-31580 від 29.11.2016р. на суму 315,00 грн.;

- РК-Z-31581 від 29.11.2016р. на суму 267,70 грн.;

- РК-Z-31876 від 01.12.2016р. на суму 834,90 грн.;

- РК-Z-32009 від 02.12.2016р. на суму 186,60 грн.;

- РК-Z-33384 від 15.12.2016р. на суму 220,90 грн.;

- РК-Z-33800 від 19.12.2016р. на суму 399,10 грн.;

- РК-Z-03127 від 02.02.2017р. на суму 1049,88 грн.

31.12.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода-Опт" (позивач, продавець) та Комунальним підприємством охорони здоров'я "Центральна районна аптека №30" (відповідач, покупець) укладено договір купвлі-продажу № 3805/ЗЛ, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, розрахунок за поставку товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового розрахунку з відстрочкою оплати протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, готівкового розрахунку, попередньої оплати або іншим передбаченим законодавством шляхом.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за даним договором, відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно умов п. 6.3. договору, за порушення строків оплати, передбачених п. 5.2. договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення. Сплати пені не звільняє покупця від виконання простроченого зобов'язання.

Пунктом 6.4. договору, сторони передбачили, що за порушення строків оплати, більш чим на 20 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від розміру заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов даного договору, в період з 09.02.2017р. по 06.04.2017р., продавець поставив покупцю товар на загальну суму 6027,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними:

- РК-Z-03812 від 09.02.2017р. на суму 468,36 грн.;

- РК-Z-03813 від 09.02.2017р. на суму 737,70 грн.;

- РК-Z-03814 від 09.02.2017р. на суму 262,73 грн.;

- РК-Z-03815 від 09.02.2017р. на суму 276,60 грн.;

- РК-Z-03816 від 09.02.2017р. на суму 32,50 грн.;

- РК-Z-03817 від 09.02.2017р. на суму 547,50 грн.;

- РК-Z-08589 від 30.03.2017р. на суму 718,38 грн.;

- РК-Z-08600 від 30.03.2017р. на суму 1560,50 грн.;

- РК-Z-08624 від 31.03.2017р. на суму 1065,28 грн.;

- РК-Z-09212 від 06.04.2017р. на суму 357,78 грн.

Як зазначає позивач, за отриманий за даними товарно-транспортними накладними товар, відповідач не розрахувався, та станом на дату звернення до суду мав заборгованість за отриманий та не оплачений товар в загальному розмірі 9785,73 грн.

Направлена на адресу відповідача претензія № 1 від 24.04.2017р., про сплату даної суми заборгованості за договорами купвлі-продажу № 3805/ЗЛ та № 3805/ЗЛ залишилась без відповідного реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

В процесі розгляду справи, відповідачем була частково сплачена сума заборгованості за договором № 3805/ЗЛ від 09.02.2017р., в зв'язку з чим розмір позовних вимог було зменшено позивачем та позивач просить суд стягнути на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу №2041/ЗЛ від 05.03.2015р. в розмірі 4594,79 грн. та заборгованість за договором купівлі-продажу № 3805/ЗЛ від 09.02.2017р. в розмірі 3551,43 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, відповідач (покупець) отримав від позивача за договором № 2041/ЗЛ товар на загальну суму 3758,40 грн. Проте, всупереч вимогам договору поставки від 05.03.2015р., свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар не виконав. Та, відповідно до наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, відповідач (покупець) отримав від позивача за договором № 3805/ЗЛ товар на загальну суму 6027,33 грн. Проте, всупереч вимогам договору поставки від 31.12.2016р., свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав не в повному обсязі, та, на час розгляду справи, має заборгованість за даним договором, в розмірі 2683,17 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати товару за договором купівлі-продажу № 2041/ЗЛ від 05.03.2015р. та договором № 3805/ЗЛ від 31.12.2016р. в загальному розмірі 6441,57 грн.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором купівлі-продажу № 2041/ЗЛ від 05.03.2015р. та договором № 3805/ЗЛ від 31.12.2016р. в загальному розмірі 6441,57 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 6441,57 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 2041/ЗЛ від 05.03.2015р. та договором № 3805/ЗЛ від 31.12.2016р. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено п. 6.3. договорів купівлі-продажу № 2041/ЗЛ від 05.03.2015р. та № 3805/ЗЛ від 31.12.2016р., за порушення строків оплати, передбачених п. 5.2. договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязаньрозмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань за договором купівлі-продажу № 2041/ЗЛ від 05.03.2015р., позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 23.05.2017р., складає 304,63 грн. Та за договором купівлі-продажу № 3805/ЗЛ від 31.12.2016р., позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 23.05.2017р., складає 182,21 грн.

Також, відповідно до п. 6.4. договору, за порушення строків оплати, більш чим на 20 календарних днів, позивач нарахував покупцю штраф у розмірі 10% від розміру заборгованості, який за договором № 2041/ЗЛ від 05.03.2015р. складає 375,84 грн., та за договором купівлі-продажу № 3805/ЗЛ від 31.12.2016р. складає 602,73 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені за договором купівлі-продажу № 2041/ЗЛ від 05.03.2015р., в розмірі 304,63 грн. Та за договором купівлі-продажу № 3805/ЗЛ від 31.12.2016р. в розмірі 182,21 грн. А також суми штрафу договором купівлі-продажу № 2041/ЗЛ від 05.03.2015р., в розмірі 375,84 грн. Та за договором купівлі-продажу № 3805/ЗЛ від 31.12.2016р. в розмірі 602,73 грн. Надані позивачем розрахунки перевірені судом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 33,46 грн. за договором купівлі-продажу № 2041/ЗЛ від 05.03.2015р. та 3% річних у сумі 20,53 грн. за договором купівлі-продажу № 3805/ЗЛ від 31.12.2016р., а також 122,46 грн. інфляційних витрат за договором купівлі-продажу № 2041/ЗЛ від 05.03.2015р. та 62,79 грн. інфляційних витрат за договором купівлі-продажу № 3805/ЗЛ від 31.12.2016р., нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобовязання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-Опт" обгрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 30" (62461, Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Комсомольська, 48, фактична адреса: 61035, м. Харків, вул. Вишнева, 5, код ЄДРПОУ 01974572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-Опт" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, фактична адреса: 61001, м. Харків, пр-т Московський, 131-Б, код ЄДРПОУ 38384700) заборгованість за договором № 2041/ЗЛ від 05.03.2015р. в загальному розмірі 4594,79 грн., заборгованість за договором № 3805/ЗЛ від 31.12.2016р. в загальному розмірі 3551,43 грн., судові витрати в розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/1829/17