Рішення № 67916377, 17.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р.Справа № 916/1013/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ до Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОСОБА_1 про стягнення 325859864,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 03.07.2017 р. оголошувалась перерва до 17.07.2017 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У квітні 2017 р. Публічне акціонерне товариство „Одеська ТЕЦ звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії № 05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.11.2009 р. в загальній сумі 380983797,90 грн., посилаючись на наступне.

Між ПАТ «Одеська ТЕЦ» та КП «Теплопостачання міста ОСОБА_1» був укладений договір від 05 листопада 2009 року № 05-11-09/158/ТГО-577/09 поставки теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання, надання послуг на підживлення і ХВО, згідно п. 1.1 якого позивач виробляє і постачає в теплові мережі відповідача теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення і гарячого водопостачання населення, бюджетних установ та інших організацій, а відповідач приймає теплову енергію і сплачує за неї.

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 09.09.2014 р. були внесені зміни до п. 2.5. договору, а саме відповідно до п. 2.5.1 договору оплата за вироблену теплову енергію здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року № 217, ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» шляхом перерахування коштів на рахунки зі спеціальним режимом використання.

Як вказує позивач, виконуючи свої зобовязання за договором, позивачем надавались послуги з виробництва та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання відповідачу, що підтверджується актами приймання-передачі послуг з виробництва та постачання теплової енергії, підписаними з обох сторін за період з жовтня 2015 року по квітень 2017 року. Проте, як зазначає позивач, за отримані відповідачем від позивача послуги з виробництва та постачання теплової енергії відповідач в порушення умов договору частково оплатив вказані послуги. Так, відповідно до актів приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії за період з жовтня 2015 року по квітень 2017 року та бухгалтерської довідки від 19.04.2017 р. № 03/06-541, ПАТ «Одеська ТЕЦ» надала КП «Теплопостачання міста ОСОБА_1» послуги з виробництва теплової енергії на загальну суму 752520652,42 грн., з якої КП «Теплопостачання міста ОСОБА_1» сплачено 437362523,59 грн. У звязку з цим за розрахунками позивача заборгованість відповідача за послуги виробництва теплової енергії за період з жовтня 2015 року по квітень 2017 року складає 315158128,83 грн.

Також відповідно до актів приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії за період з жовтня 2015 р. по квітень 2017 р. та бухгалтерської довідки від 19.04.2017 р. № 03/06-540, ПАТ «Одеська ТЕЦ» надала КП «Теплопостачання міста ОСОБА_1» послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 20271160,16 грн., з якої КП «Теплопостачання міста ОСОБА_1» сплачено 472000,00 грн. У звязку з цим за розрахунками позивача заборгованість відповідача по послугам з постачання теплової енергії за період з жовтня 2015 року по квітень 2017 року складає 19799160,16 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 7.1 договору, ст.. 625 ЦК України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, вказує, що з відповідача належать до стягнення за порушення грошового зобовязання збитки від інфляції в сумі 8292166,58 грн. (по послугам з виробництва теплової енергії) та 1673067,41 грн. (по послугам з постачання теплової енергії), 3% річних в сумі 2057487,32 грн. (по послугам з виробництва теплової енергії) та 381489,88 грн. (по послугам з постачання теплової енергії), пеня в сумі 29611600,69 грн. (по послугам з виробництва теплової енергії) та 4010697,03 грн. (по послугам з постачання теплової енергії).

Відтак, позивач зазначає, що загальна сума боргу відповідача за послуги з виробництва та постачання теплової енергії по договору № 05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.11.2009 р. за період з жовтня 2015 року по квітень 2017 року з урахуванням штрафних санкцій складає 380983797,90 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.05.2017 р. (суддя Демешин О.А.) позовну заяву ПАТ „Одеська ТЕЦ прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1013/17, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 23.05.2017 р.

З огляду на заявлення суддею Демешиним О.А. самовідводу у розгляді справи № 916/1013/17 згідно ухвали суду від 23.05.2017 р., на підставі розпорядження керівника апарату суду № 572 від 23.05.2017 р. було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 916/1013/17, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2017 р. справу № 916/1013/17 прийнято до провадження судді господарського ОСОБА_3 та розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги визнає в частині суми основного боргу, наразі посилаючись на відсутність у нього можливості вжити всіх заходів на виконання зобовязання, про що зазначено у відзиві на позов (а.с. 139-144). Щодо вимог позивача про стягнення нарахованої пені, то відповідач просить суд застосувати позовну давніть щодо вимог про стягнення неустойки (пені) за зобовязаннями, які виникли до березня 2016 р., оскільки позивачем подано позовну заяву 27.04.2017 р. До того ж відповідач посилається на п. 9.1 договору, в якому сторони домовились про те, що оператор ГРМ (позивач) має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу (відповідачу) в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі несвоєчасної та неповної оплати послуг за цим договором. Так, відповідач вказує, що позивач погодився з вищевказаним порядком розрахунків шляхом щоденного автоматичного списання у відсотковому відношення встановленому нормативними актами. При цьому п. 6.1.1 договору надано право позивачу обмежити поставку теплової енергії у разі невиконання відповідачем своїх обовязків. Проте, як зазначає відповідач, позивач не скористався жодного разу своїм правом обмежити поставку теплової енергії. Поряд з цим відповідач вказує, що довідкою про фінансовий стан КП «Теплопостачання міста ОСОБА_1» від 09.06.2017 р. № 05/03-148 підтверджується факт наявності збитків у відповідача внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів, сума яких за відсутності державних дотацій на різницю в тарифах для бюджетних та промислових підприємств становить 115,2 мільйонів грн. Так, враховуючи вищенаведені обставини, відповідач просить суд при прийнятті рішення по справі зменшити розмір неустойки (пені) на 70 %.

17.07.2017 р. позивачем була подана до суду заява про зменшення позовних вимог (а.с. 160-166), згідно якої позивач зменшив позовні вимоги до 325859864,10 грн. Так, позивач вказує, що згідно актів звірки сума заборгованості з послуг з виробництва теплової енергії станом на 11.07.2017 р. складає 260034195,03 грн., а сума заборгованості за послуги з постачання теплової енергії станом на 11.07.2017 р. складає 19799160,16 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 8292166,58 грн. (по послугам з виробництва теплової енергії) та 1673067,41 грн. (по послугам з постачання теплової енергії), 3% річних в сумі 2057487,32 грн. (по послугам з виробництва теплової енергії) та 381489,88 грн. (по послугам з постачання теплової енергії), пеню в сумі 29611600,69 грн. (по послугам з виробництва теплової енергії) та 4010697,03 грн. (по послугам з постачання теплової енергії).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

05 листопада 2009 р. між ВАТ „Одеська ТЕЦ (правонаступник ПАТ „Одеська ТЕЦ) (надалі - ТЕЦ) та КП „Теплопостачання міста ОСОБА_1 (надалі - ТМО) укладено договір № 05-11-09/158/ТГО-577/09 поставки теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання, надання послуг на підживлення і ХВО, згідно п. 1.1. якого ТЕЦ у відповідності з умовами договору виробляє та постачає у теплові мережі ТМО теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання населення, бюджетних установ та інших організацій, а ТМО приймає теплову енергію та оплачує її.

Теплова енергія у вигляді гарячої води виробляється та передається у кількості та в строки визначені в додатку №1 до договору (кількість та строки поставки теплової енергії) з параметрами якості відповідно ПТЕ. Якість мережевої та підживленої води по водно-хімічному режиму визначається в додатку №2 до договору (водно-хімічні параметри теплоносія). Кількість теплової енергії, вказана в додатку №1 є орієнтовною та залежить від температури навколишнього повітря в опалюваний період (п. 1.2. договору).

За положеннями п.2.1. договору тарифи ТЕЦ на теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання населення, бюджетних установ та інших організацій, затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики. Тарифи розрахунку з ТЕЦ вступають в силу з 1-го числа місяця, який слідує за місяцем, у якому змінилися тарифи ТЕЦ.

В п. 2.2 договору передбачено, що вартість послуг поставки теплової енергії складається з витрат, які не включені у склад тарифу на виробництво теплової енергії, у т.ч. витрати на водопровідну воду для підживлення тепломереж, вартість хімочищення підживлювальної води визначається у відповідності до узгодженої між сторонами калькуляції (додаток 3), плата за спецводокористування. Зміна вартості хімочищення узгоджується сторонами на підставі наданої калькуляції.

Вартість постачання визначається на підставі узгодженого між сторонами акту про відпуск теплової енергії у кількості підживлювальної води. 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, ТЕЦ направляє ТМО калькуляцію вартості послуг постачання теплової енергії з актом виконаних робіт за надання послуг з виробництва та постачання теплової енергії. Протягом пяти робочих днів ТМО підписує акт виконаних робіт та повертає ТЕЦ (п. 2.3. договору).

Згідно п. 2.4 договору розрахунки за послуги з виробництва та поставки теплової енергії здійснюються у грошовій формі або за узгодженням сторін, в інших формах, які дозволені діючим законодавством України. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 2.4. договору).

За умовами п. 2.5.1. договору ТМО оплачує ТЕЦ вартість теплової енергії у такому порядку: ТМО надає доручення ТОВ „Герц про перерахування всіх грошових коштів з транзитних рахунків, які надходять від мешканців на адресу ТМО, які користуються тепловою енергією виробництва ТЕЦ, у рахунок оплати теплової енергії ТЕЦ.

Остаточний розрахунок за спожиті послуги з виробництва та постачання теплової енергії ТМО здійснює до 30-го числа місяця наступного за місяцем, у якому здійснювалась поставка. Підставою для остаточного розрахунку є акт приймання-передачі послуг по виробництву та постачанню теплової енергії, який підписаний сторонами (п. 2.5.2. договору).

В п. 2.7 договору передбачено, що звірка взаєморозрахунків здійснюється сторонами протягом 10 робочих днів з моменту вимоги однієї зі сторін. Вказана звірка оформлюється актом звірки.

При цьому за умовами п. 6.1.2. договору ТЕЦ має право вимагати від ТМО оплату за виробництво та передачу ТМО теплової енергії у порядку, який передбачено договором та діючим законодавством України. ТМО зобовязано своєчасно здійснювати оплату послуг з виробництва та постачанню теплової енергії у порядку, який передбачено договором (п. 6.4.1. договору).

Згідно п. 10.1 договору останній вступає в силу з дати підписання та діє до 31 грудня 2010 р. у частині виробництва та постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного виконання зобовязань. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде письмова заява однієї зі сторін про розірвання договору (п. 10.2. Договору).

26.05.2010 р. між сторонами була укладена додаткову угоду № 1 до договору від 05.11.2009 р., відповідно до п. 1 якої сторонами доповнено п. 2 договору „Ціна, порядок та строки розрахунків наступним: „Орієнтовні обєми споживання теплової енергії, до кінця дії договору, складають 510000,00 Гкал. Орієнтовна вартість послуг з постачання теплової енергії складає 192342240,00 грн., по діючим тарифам: для населення у розмірі 250,90 грн. За 1 Гкал, тарифам для організацій за 1 Гкал у розмірі 489,36 грн.. Згідно з п.2 вказаної додаткової угоди сторонами викладено в новій редакції п. 10.1 договору, у відповідності з якою: „Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 01 липня 2011р. у частині виробництва та постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного виконання зобовязань.

Також згідно з п. 1. укладеної сторонами додаткової угоди б/н від 31.08.2010 р. до договору від 05.11.2009 р., доповнено п. 6.4. договору пунктами 6.4.2-6.4.4 у наступній редакції: „п. 6.4.2. ТГО повідомляє ТЕЦ про рахунки у банківських закладах, на які надходять грошові кошти за теплову енергію виробництва ТЕЦ від споживачів - фізичних та юридичних осіб, в т.ч. бюджетні та інші організації; п.6.4.3 ТГО надає ТЕЦ щодня інформацію у електроному вигляді о платежах, які надійшли від абонентів, що одержують теплову енергію від ТЕЦ; п. 6.4.4. ТГО інформує ТЕЦ протягом 1-го банківського дня про нарахування з 01.09.2010р. сум пільг, субсидій та інших надходжень з бюджетів усіх рівнів, які одержані ТГО на розрахунковий рахунок щодо споживачів, які забезпечуються тепловою енергією ТЕЦ. Також згідно додаткової угоди від 31.08.2010 р. сторонами доповнено текст договору пунктами 2.5.3. -2.5.5 у наступній редакції: „п.2.5.3. ТГО перераховує ТЕЦ через систему ГЕРЦ у повному обсязі платежі фізичних осіб, які одержують теплову енергію від ТЕЦ, у відповідності з трьохстороннім договором між ТГО, ТЕЦ та ГЕРЦ. На суму надходжень грошових коштів на підставі трьохсторонього акту у кінці місяця провадиться взаємозалік за поставлену теплову енергію у рамках існуючої заборгованості ТГО перед ТЕЦ; п. 2.5.4. ТГО перераховує ТЕЦ у повному обсязі платежі юридичних осіб, які одержують теплову енергію від ТЕЦ, наведені до питомої ваги вартості покупного тепла виробництва ТЕЦ у затвердженому тарифі ТГО, у рахунок оплати за поставлену ТЕЦ теплову енергію.

09.09.2014 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 4 до договору № 05-11-09/158/ТГО-577/09, згідно якої сторонами були внесені зміни до п.2.5. договору щодо порядку оплати за теплову енергію. Так, згідно нової редакції п. 2.5 договору оплата за теплову енергію здійснюється виключно грошовими коштами у наступному порядку:

- у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217, ст. 19-1 Закону України Про теплопостачання Філія Одеського обласного управління ПАТ „Державний ощадний банк України м. Одеси здійснює перерахування коштів ТЕЦ за вироблену теплову енергію, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання згідно реєстру нормативів перерахування коштів. Кошти, що надходять в поточному місяці за поставлену теплову енергію, зараховуються як оплата за теплову енергію, поставлену в поточному місяці. У випадку надходження коштів в поточному місяці за поставлену теплову енергію за відсутності заборгованості за поточний місяць, ТЕЦ зараховує ці кошти як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену в попередні періоди у порядку календарної черговості виникнення заборгованості. За умови відсутності заборгованості по цьому договору кошти зараховуються як передоплата. При наявності заборгованості за попередні періоди ТМО перераховує грошові кошти з поточного рахунку на рахунок зі спеціальним режимом використання ТЕЦ (п. 2.5.1 договору);

- остаточний розрахунок за фактично поставлену теплову енергію здійснюється до 30-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії шляхом перерахування грошових коштів на рахунок із спеціальним режимом використання. Підставою для остаточного розрахунку є акт прийому-передачі послуг з виробництва та поставки теплової енергії, підписаний сторонами, із зазначенням обсягів виробленої теплової енергії в розрізі категорій споживачів (п. 2.5.2 договору);

- при оплаті заборгованості, яка стягнута на підставі рішення суду, яке вступило в силу. ТМО обовязково вказує в платіжних дорученнях реквізити рішення суду, по якому погашається стягнута заборгованість. Не підлягає погашенню згідно платіжних доручень без вказівки реквізитів рішення суду, по якому заборгованість стягнута, що вступило в силу (п. 2.5.3 договору).

Також в п. 4. вказаної додаткової угоди № 4 від 09.09.2014 р. сторони домовились виключити п. 2.6 договору.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір № 05-11-09/158/ТГО-577/09 на постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вказує позивач, на виконання умов вказаного договору ПАТ „Одеська ТЕЦ надавало КП "Теплопостачання міста ОСОБА_1" послуги з виробництва та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується наданими позивачем до суду актами приймання-передачі послуг з виробництва та постачання теплової енергії за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року, які підписані представниками обох сторін. Так, з вказаних актів приймання-передачі послуг з виробництва та постачання теплової енергії вбачається, що ПАТ „Одеська ТЕЦ у період з жовтня 2015 року по березень 2017 року надало КП „Теплопостачання міста ОСОБА_1 наступні послуги:

- з постачання теплової енергії на загальну суму 20271160,16 грн., у т.ч.: у жовтні 2015 р. - на суму 392612,66 грн.; у листопаді 2015 р. - на суму 1824750,97 грн.; у грудні 2015 р. - на суму 2093158,48 грн.; у січні 2016 р. на суму 2284482,66 грн. (з урахуванням коригувального акту від 31.03.2016 р).; у лютому 2016 р. на суму 1646730,70 грн. (з урахуванням коригувального акту від 31.03.2016 р).; у березні 2016 р. на суму 1545821,36 грн.; у квітні 2016 р. - на суму 175770,23 грн.; у жовтні 2016 р. - на суму 719286,37 грн.; у листопаді 2016 р. - на суму 2822985,98 грн.; у грудні 2016 р. - на суму 2188723,09 грн.; у січні 2017 р. на суму 1707317,80 грн., у лютому 2017 р. на суму 1401266,51 грн.; у березні 2017 р. на суму 1468253,35 грн.;

- з виробництва теплової енергії на загальну суму 752520652,42 грн., у т.ч.: у жовтні 2015 р. - на суму 4677799,68 грн.; у листопаді 2015 р. - на суму 42295632,54 грн.; у грудні 2015 р. - на суму 66627546,90 грн.; у січні 2016 р. на суму 78527222,46 грн.; у лютому 2016 р. на суму 60302573,67 грн.; у березні 2016 р. на суму 52559336,05 грн.; у квітні 2016 р. - на суму 5321360,07 грн.; у жовтні 2016 р. - на суму 9097604,46 грн.; у листопаді 2016 р. - на суму 68175347,19 грн.; у грудні 2016 р. - на суму 104376714,37 грн.; у січні 2017 р. на суму 105516771,22 грн., у лютому 2017 р. на суму 83324374,01 грн.; у березні 2017 р. на суму 71718369,80 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих з боку позивача послуг з виробництва та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказана послуги з виробництва та постачання теплової енергії відповідно до чинного законодавства та умов договору не пізніше 30 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була здійснена поставка (п. 2.5.2 договору).

При цьому за умовами договору оплата за вироблену теплову енергію здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року № 217, ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» шляхом перерахування коштів на рахунки зі спеціальним режимом використання.

Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217 був затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обовязки. Вказаний Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу та теплогенеруючих організацій, якою в даному випадку є ПАТ „Одеська ТЕЦ.

Відповідно до пункту 12 Порядку НКРЕКП на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця: 1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів: на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обовязками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обовязками); на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи); на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи); на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно з пунктом 13 Порядку уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Так, вищевказаними нормативними актами законодавчо врегульований механізм розрахунків за договором.

Отже, позивач вказує, що з урахуванням вказаного Порядку розподілу коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217, та ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання, проведення розрахунку за вироблену ПАТ „Одеська ТЕЦ теплову енергію здійснюється в наступному порядку. Грошові кошти, які надходять від КП „Теплопостачання міста ОСОБА_1 за вироблену теплову енергію від його споживачів, зараховуються на рахунки зі спеціальним режимом використання, враховуючи алгоритм розподілу грошових коштів, встановлений НКРЕКП в поточному місяці (в якому вироблялась теплова енергія), уповноважений банк здійснює відповідний розподіл частину грошових коштів перераховує гарантованому постачальнику природного газу, частину коштів теплогенеруючій організації ПАТ „Одеська ТЕЦ, а залишок коштів перераховує КП „Теплопостачання міста ОСОБА_1.

За ствердженнями позивача, відповідач не виконав належним чином умови договору № 05-11-09/158/ТГО-577/09 та не здійснив повну оплату за надані послуги з виробництва та постачання теплової енергії, а саме сплативши лише 437362523,59 грн. за послуги виробництва теплової енергії та 472000,00 грн. послуги з постачання теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом момент подачі позову складала 315158128,83 грн. за послуги виробництва теплової енергії та 19799160,16 грн. за послуги з постачання теплової енергії. При цьому у звязку з частковою сплатою відповідачем заборгованості позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині основного боргу за послуги з виробництва теплової енергії до 260034195,03 грн. на підставі поданої до суду заяви від 17.07.2017 р. (а.с. 160-162). Так, як встановлено судом, заборгованість відповідача станом на 11.07.2017 р. за послуги з виробництва теплової енергії складає 260034195,03 грн., а за послуги з постачання теплової енергії - 19799160,16 грн., що разом складає 279833355,19 грн., яка також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2017 р. по 10.07.2017 р.

Між тим несплатою позивачу всієї вартості наданих останнім послуг з виробництва та постачання теплової енергії за вищевказаним договором № 05-11-09/158/ТГО-577/09 на постачання теплової енергії відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем остаточно до стягнення суму заборгованості відповідач визнав, наразі вказуючи, що він не уникає своєчасного виконання обовязку розрахунків за надані послуги, але дія вказаних нормативних актів, на які зроблено посилання в договорі та які визначають механізм розрахунків за договором, унеможливлює виконання відповідачем обовязку з власної волі. Так, за ствердженнями відповідача, у нього відсутня можливість вжити всі заходи на виконання зобовязання. Однак, вказані доводи відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на положення ст. 627 ЦК України, за якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Разом з тим доказів, які б звільняли відповідача від зобовязань щодо оплати спірних послуг та неможливості виконання цих зобовязань з незалежних від нього обставин, відповідача не надав.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з виробництва теплової енергії в розмірі 260034195,03 грн. та за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 19799160,16 грн., всього 279833355,19 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої пені за несвоєчасну оплату послуг з виробництва та постачання теплової енергії за період з 01.01.2016 р. по 20.04.2017 р. в загальній сумі 33622297,72 грн., у т.ч. 29611600,69 грн. по послугам з виробництва теплової енергії та 4010697,03 грн. по послугам з постачання теплової енергії згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 65-73), суд зазначає наступне.

Так, відповідач свої зобов'язання в частині оплати послуг з виробництва та постачання теплової енергії не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки. Адже матеріалами справи підтверджується, та відповідачем не оспорюється факт несвоєчасної сплати останнім вказаних послуг відповідно до складених актів приймання-передачі послуг згідно з умовами договору.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем за послуги з виробництва та постачання позивачем теплової енергії) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань по договору сторони несуть відповідальність у відповідності з договором та діючим законодавством України.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Як свідчить зміст договору № 05-11-09/158/ТГО-577/09, сторонами не було погоджено відповідальності відповідача у вигляді пені за порушення строків оплати вартості послуг з виробництва та постачання теплової енергії, також не визначено її розмір.

В абзаці 3 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Поряд з цим слід зазначити, що між сторонами у справі, що розглядається, виник спір щодо неоплати послуг з виробництва та постачання теплової енергії за спірним договором, тобто внаслідок невиконання грошового зобов'язання.

Так, в обґрунтування підстав для нарахування пені позивач послався на положення ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, згідно якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому за змістом ст. 1 вказаного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Тобто у вказаній статті Закону мова йде саме про пеню, яка встановлюється за згодою сторін.

Однак, суд вважає безпідставним здійснення позивачем нарахування відповідачу пені, передбаченої положеннями Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (як зазначено у позовній заяві та додатку до неї Розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань) за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті послуг з виробництва та постачання теплової енергії за період з 01.01.2016 р. по 20.04.2017 р. Так, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не встановлює безумовного обов'язку боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у будь-якому випадку прострочення сплачувати пеню. Натомість, вказаний Закон врегульовує лише порядку обчислення та максимальний розмір пені, у разі якщо таку відповідальність погоджено сторонами.

Відтак, оскільки при укладенні договору № 05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.11.2009 р. сторони спору в письмовій формі не досягли згоди щодо способу забезпечення виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг з виробництва та постачання теплової енергії у вигляді нарахування пені, її розміру та бази нарахування, суд доходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в загальній сумі 33622297,72 грн., нарахованої на підставі ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є необґрунтованими та безпідставними з урахуванням вимог ст. 547 ЦК України. В свою чергу з огляду на вказане суд не вбачає підстав для розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені до 70%.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2057487,32 грн. по послугам з виробництва теплової енергії та 381489,88 грн. по послугам з постачання теплової енергії, а також збитків від інфляції в сумі 8292166,58 грн. по послугам з виробництва теплової енергії та 1673067,41 грн. по послугам з постачання теплової енергії, господарський суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту предявлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобовязання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в спірному договорі № 05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.11.2009 р. не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобовязання щодо оплати наданих позивачем послуг з виробництва та постачання теплової енергії за договором № 05-11-09/158/ТГО-577/09, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних в загальній сумі 2438977,20 грн., у т.ч. в сумі 2057487,32 грн. за несвоєчасну оплату послуг з виробництва теплової енергії та 381489,88 грн. за несвоєчасну оплату послуг з постачання теплової енергії, нарахованих на відповідну суму боргу за вказаним договором у періоді з 01.01.2016 р. по 20.04.2017 р., коли мала місце несвоєчасна оплата, розрахунок яких додано до позову (а.с. 65-73) та не оспорювався відповідачем.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. N 23/466 та лист Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97р. N 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. N 52/30).

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення та ухвалення по ньому судового рішення.

З огляду на вказане та з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі від 03.04.1997 р. N 62-97р., суд вважає обґрунтованим здійснення позивачем нарахування інфляційних за порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг з виробництва та постачання теплової енергії в загальній сумі 9965233,99 грн., у т.ч. 8292166,58 грн. по послугам з виробництва теплової енергії та 1673067,41 грн. по послугам з постачання теплової енергії, нарахованих на відповідну суму боргу у періоді прострочення з січня 2016 року по березень 2017 року з обранням відповідного індексу інфляції у вказаному періоді прострочення, розрахунок яких додано до позову (а.с. 65-73) та не оспорювався відповідачем.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Одеська ТЕЦ частково обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню у звязку з відсутністю підстав для стягнення нарахованої пені. Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість по послугам з виробництва та постачання теплової енергії по договору № 05-11-09/158/ТГО-577/09 в загальній сумі 279833355,19 грн., 3% річних в загальній сумі 2438977,20 грн. та збитки від інфляції в загальній сумі 9965233,99 грн., що разом складає 292237566,38 грн.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ до Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОСОБА_1 про стягнення 325859864,10 грн. задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОСОБА_1 (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102; р/р 26005300416451 в філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк м. Одеси, МФО 328845) на користь Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29; код ЄДРПОУ 05471158; р/р 26001100011088 в ПАТ АБ „Комерційний індустріальний банк, МФО 322540) заборгованість по послугам з виробництва та постачання теплової енергії по договору № 05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.11.2009 р. в загальній сумі 279833355/двісті сімдесят девять мільйонів вісімсот тридцять три тисячі триста пятдесят пять/грн. 19 коп., 3% річних в сумі 2438977/два мільйона чотириста тридцять вісім тисяч девятсот сімдесят сім/грн. 20 коп., інфляційні збитки в сумі 9965233/девять мільйонів девятсот шістдесят пять тисяч двісті тридцять три/грн. 99 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 215236/двісті пятнадцять тисяч двісті тридцять шість/грн. 74 коп.

3.В задоволенні решти частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ до Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОСОБА_1 відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21 липня 2017 р.

Суддя В.С. Петров