Рішення № 67915809, 25.07.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 липня 2017 р. Справа № 902/223/17

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосолар Інвест»

(вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А, м. Вінниця, 21022)

до «Балканское Индустриальное Агентство» ЕООД

(БЪЛГАРИЯ 1619 гр. София р-н Витоша бул. "Никола Петков" Nо 81 вх. А, ет. 5, офис 504)

про стягнення 10 903,79 Євро ( 313868,87 грн.)

за участю секретаря судового засідання: Жиляк С.І

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 28.02.2017р.;

відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екосолар Інвест» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з «Балканское Индустриальное Агентство» ЕООД, Болгарія заборгованості по Контракту № 01 від 08.04.2015 року в загальному розмірі 10903,79 Євро (313868,87 грн.).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за Контрактом № 01 від 08.04.2015 року в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 03.03.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/223/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 28.03.2017 року.

22 березня 2017 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 8903,79 Євро (256298,26 грн.), у звязку з частковим погашенням відповідачем заборгованості в розмірі 2000,00 Євро після порушення провадження у справі.

Суд прийняв подану заяву до розгляду, як таку що відповідає приписам ст. 22 ГПК України.

Ухвалою суду від 28.03.2017 року зупинено провадження у справі з метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 25.07.2017 року.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та з метою надання останнім документів необхідних для вирішення даного спору по суті, а також необхідністю забезпечення змагальності судового процесу ухвалою суду від 28.03.2017 року розгляд справи відкладено на 25.07.2017 року, провадження у справі зупинено з метою належного повідомлення відповідача - нерезидента про час та дату судового засідання.

18.05.2017 року до суду надійшла заява № 79 від 18.05.2017 року за підписом представника позивача за довіреністю ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача: заборгованість за поставлений товар 09.11.2016 року в сумі 8903,79 Євро, що еквівалентно 256 298,26 грн.; витрати зі сплати судового збору в сумі 3825,29 грн.; заборгованість за поставлений товар 20.01.2017 року в сумі 9895,71 Євро, що еквівалентно 290 620,18 грн.; витрати зі сплати судового збору в сумі 4339,15 грн.; витрати за надання перекладацьких послуг в сумі 5050,00 грн.; витрати за послуги з перевезення в сумі 1059,00 грн.

Розглядаючи зазначену заяву суд виходить з наступного.

За змістом ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Зважаючи, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, заява подана з дотриманням положень ст. 22 ГПК України, в межах наданих представнику повноважень, суд приймає її розгляду, а спір розглядається з урахуванням збільшених позовних вимог.

Ухвалою суду від 25.07.2017 року провадження у справі № 902/223/17 поновлено.

На визначену судом дату зявився представник позивача, який підтримав збільшені позовні вимоги, та просив їх задоволити.

Відповідач в судове засідання 25.07.2017 року не з'явився, визначених судом доказів не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про час та день розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 28.03.2017 року, яка надсилалась шляхом направлення Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром у відповідності до положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965 р.

За повідомленням Міністерства юстиції Республіки Болгарії № 99-С-159/17 від 15.05.2017 р. судове доручення отримано, та передано компетентному органу для його виконання.

Станом на 25.07.2017р. до суду не надійшло повідомлення про виконання судового доручення щодо вручення ухвали про відкладення розгляду справи відповідачу.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосолар Інвест» (позивач, за Контрактом Продавець) та фірмою «Балканское Индустриальное Агентство» ЕПОД (відповідач, за Контрактом Покупець) укладено контракт № 01(надалі Контракт)

Відповідно п. 1.1 Контракту Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Контракту.

Повний перелік асортименту, кількості та вартості товару що поставляється вказується у Специфікації, яка складається на підставі замовлення Покупця і являється невідємною частиною даного Контракту. У Специфікації, вартість на товар що поставляється, відповідно до даного Контракту товар, вказується в національній валюті країни Продавця і відповідає ціні, встановленій «Для оптових покупців в Україні». (п. 2.1. Контракту)

Для оплати, ціна на товар формується у валюті Євро у відповідності до курсу Національного Банку України до гривні, на день складання інвойсу. (п. 2.2. Контракту)

Загальна вартість Контракту вкладається із сум, вказаних у відвантажувальних документах, які надаються відповідно до діючого Контракту. (п. 2.3. Контракту)

Товар за даним Контрактом відвантажується відповідно до замовлення, наданого Покупцем, в рамках підписаної сторонами Специфікації. (п. 3.1. Контракту)

Продавець зобовязаний з моменту отримання замовлення, на протязі 1 (одного) робочого дня направити електронною поштою інвойс для оплати і письмово вказати ймовірну дату виготовлення замовлення, а також ймовірну дату відвантаження. Строк виготовлення замовлення не може перевищувати 21 робочий день з моменту надходження грошовий коштів на розрахунковий рахунок Продавця, відповідно до даного Контракту, якщо інший строк не погоджений сторонами даного Контракту. (п. 3.3. Контракту)

Покупець зобовязаний, з моменту отримання інвойсу, оплатити його в порядку передбаченому даним Контрактом, або направити повідомлення про відмову від оплати даного інвойсу. (п. 3.5. Контракту)

Покупець оплачує поставлену партію товару в строк не більше 60 (шести десяти) календарних днів від дати поставки товару. (п. 5.1. Контракту)

Всі платежі за даним Контрактом відбуваються в валюті Євро банківським переказом. (п. 5.3. Контракту)

Даний Контракт вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в чистині розрахунків до повного виконання Сторонами зобовязань по даному Контракту. (п. 9.1. Контракту)

Всі спори, які виникають з даного Контракту, або повязані з ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо існуючий спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку, передбаченому законодавством України, в Господарському суді Вінницької області (м. Вінниця, Україна) по місцю знаходження Продавця, з дотриманням досудового претензійного порядку вирішення спорів. При виконанні Сторонами своїх зобовязань за даним Контрактом і вирішення спорів застосовується законодавство України. (п.п. 11.2, 11.3)

Відповідно до Специфікацій № 16, № 17, № 18 до Контракту № 01 від 08.04.2015 року сторони погодили опис товару, кількість, ціну та загальну вартість в Євро (а.с. 42-43, т.1).

На підставі замовлень відповідача позивачем було виставлено інвойси № ЕК-0000022 від 11.10.2016 року на поставку товару на суму 8402,60 Євро, № ЕК-0000023 від 09.11.2016 року на поставку товару на суму 8 903,79 Євро, № ЕК-0000024 від 20.01.2017 року на поставку товару на суму 9895,71 Євро.

На виконання умов Контракту позивач відправив відповідачу обумовлений сторонами товар, що підтверджується відповідними митними деклараціями № 40109002/2016/024782, № 401090002/2015/027506, № 401090001/2017/001332 та міжнародними товарно-транспортними накладними.

Виходячи з умов Контракту відповідач зобовязався провести розрахунки наступним чином:

за інвойсом № ЕК-0000022 від 11.10.2016 року не пізніше 11.12.2016 року;

за інвойсом № ЕК-0000023 від 09.11.2016 року не пізніше 09.01.2017 року;

за інвойсом № ЕК-0000024 від 20.01.2017 року не пізніше 21.03.2017 року.

Як свідчать матеріали справи та стверджується позивачем, відповідачем зобовязання за Контрактом в частині проведення розрахунків виконані частково, в сумі 8 402,60 Євро.

Таким чином неоплаченим залишився товар на суму 18 799,50 Євро.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами контракту № 01 від 08.04.2015 року з огляду на його зміст та характер взятих за ним сторонами зобов'язань між ними виникли правовідносини, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

При цьому в правовідносинах за договором поставки зобов'язаною стороною по поставці продукції являється позивач, а зобов'язаною стороною по сплаті грошових коштів відповідно відповідач.

Статтею 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Положеннями ч. 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. (ч.2 ст. 533 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Як зазначено вище, п 11.3 Контракту передбачено, що якщо існуючий спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку, передбаченому законодавством України, в Господарському суді Вінницької області (м. Вінниця, Україна) по місцю знаходження Продавця.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства щодо умов поставки товару та відсутність будь-яких доказів проведення відповідачем розрахунків за поставлений в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 18 799,50 Євро, що є еквівалентно 546 918,44 грн. основного боргу підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Також при прийнятті рішення судом розглянуто вимоги про стягнення 5050,00 грн. витрат за надання перекладацьких послуг та 1059,00 грн. витрат за послуги з перевезення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, за здійснення перекладу з української на болгарську мову, відповідно до ухвали суду від 28.03.2017 року, позивачем було сплачено на користь Приватного підприємства Агентство перекладів «ЛІНГВА» , що підтверджується актом приймання виконаних робіт (послуг) від 06.04.2017 року на суму 5050,00 грн., платіжними дорученнями № 1207 від 31.03.2017 року на суму 2000,00 грн., № 1214 від 06.04.2017 року на суму 3050,00 грн.. Окрім того позивачем сплачено на користь Фізичної особи підприємця світлової С.В. 1059,00 грн. за надання послуг з організації перевезення документів до Болгарії, що підтверджується актом прийому передачі виконаних послуг за надання послуг № 221 від 02.03.2017 року.

З пункту 6.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати, пов'язані з перекладом документів, а також з оплатою за вручення їх за кордоном відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (до якої приєдналася Україна), під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи такі витрати розподіляються господарським судом на загальних підставах згідно з частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням повного задоволення позовних вимог у даній справі, витрати на оплату послуг перекладача, надання послуг перевезення документів та судового збору на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з «Балканское Индустриальное Агентство» ЕООД (200893646 Болгарія 1619 гр. Софія р-н Витоша бул. ОСОБА_2 N 81 вх. А, пов. 5, офис 504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосолар Інвест» (вул. Сергія Зелінського, буд. 21А, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 38135211) заборгованість за поставлений товар 09.11.2016 року в сумі 8 903,79 Євро, що еквівалентно 256 298 (двісті пятдесят шість тисяч двісті девяносто вісім) грн. 26 коп.; заборгованість за поставлений товар 20.01.2017 року в сумі 9 895,71 Євро, що еквівалентно 290 620 (двісті девяносто тисяч шістсот двадцять) грн. 18 коп.; витрати за надання перекладацьких послуг в сумі 5 050 (пять тисяч пятдесят) грн. 00 коп.; витрати на послуги з перевезення в сумі 1 059 (одну тисячу пятдесят девять) грн. 00 коп. та 8 164 (вісім тисяч сто шістдесят чотири) грн. 44 коп. - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 26 липня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (БЪЛГАРИЯ 1619 гр. София р-н Витоша бул. "Никола Петков" Nо 81 вх. А, ет. 5, офис 504)