Ухвала суду № 67915283, 20.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року м. Київ К/800/21317/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Шведа Е.Ю.

Донця О.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі № 808/4465/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «КЛІОН» звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 16 червня 2015 року № 504050002/2015/000011/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 червня 2015 року № 504050002/2015/00020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товару (риба свіжоморожена), що ввозився на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування та складено відповідну картку відмови.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 16 червня 2015 року № 504050002/2015/000011/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 червня 2015 року № 504050002/2015/00020 Миколаївської митниці ДФС.

У поданій касаційній скарзі Миколаївська митниця ДФС, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та Пелагос П/Ф, Фарерські острови (Постачальник) укладено Контракт від 30 квітня 2015 року № 188F/2015Р на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).

На підставі зазначеного контракту позивачем на митну територію України ввезений вантаж мороженої скумбрії цілої.

Відповідно до інвойсу постачальника від 29 травня 2015 року № SDA140319.3 товар постачався за ціною 1,125 доларів США за кг, на умовах FСА м. Клайпеда, Литва.

Для здійснення митного оформлення товару 16 червня 2015 року позивачем до митного посту «Миколаїв морський» Миколаївської митниці ДФС надіслано митну декларацію за форою МД-2 (реєстраційний номер митниці 504050002.2015.103599) довідковий № 730 (відповідно до графи 7 МД), відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 479533,27 грн. (24,59 грн. або 1,15 доларів США за 1 кг).

Визначення митної вартості товару здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України включає вартість товару згідно рахунків - 470533,27 грн. (21937, 50 доларів США х 21,44881 курс), та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення в на митну територію України - 9000,00 грн.

Разом із вантажно-митною декларацією позивач для митного оформлення надав наступний пакет документів:

- контракт від 30 квітня 2015 року № 188F/2015P;

- інвойс від 29 травня 2015 року № SDA140319.3;

- калькуляція постачальника від 29 травня 2015 року;

- прайс-лист від 27 травня 2015 року;

- міжнародна товарно-транспортна накладна від 04 червня 2015 року № 199136;

- довідка про транспортні витрати від 04 червня 2015 року б/н;

- ветеринарне свідоцтво від 08 червня 2015 року серія ДРД-00 № 934034;

- сертифікат походження від 29 травня 2015 року № ВС 29053.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що надані для оформлення товару документи містять розбіжності, а саме:

вартість товару, зазначена в інвойсі, відрізняється від вартості, зазначеної в експортній декларації;

цінова інформація в калькуляції та прайс-листі не відповідає пункту 6 контракту та листу постачальника від 26 травня 2015 року;

експортну декларацію неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром.

У зв'язку з викладеним митницею 16 червня 2015 року направлено електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надання наступних додаткових документів:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, прейскуранти, специфікації;

3) копію митної декларації країни відправлення;

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаних вимог митниці позивач додатково надав:

- експертний висновок Запорізької ТПП від 08 червня 2015 року № ОИ-287;

- експортна декларація від 04 червня 2015 року № 15LTLUB000EK00D927;

- лист експедитора постачальника від 16 червня 2015 року з поясненнями про заповнення експортних декларацій у Литві;

- лист постачальника від 16 червня 2015 року з даними бухгалтерського обліку та про відсутність каталогів;

- договір міжнародного транспортного експедирування від 02 січня 2015 року № 2015МЄ/1Т;

- договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 03 серпня 2011 року № 3691 із додатковою угодою від 01 січня 2012 року.

Після розгляду наданих позивачем митному органу вантажно-митних декларацій та додаткових документів відповідач 16 червня 2015 року прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 504050002/2015/000011/2, яким визначив митну вартість за наявною у митного органу інформацією на рівні 1,84 доларів США за 1 кг товару, та сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 червня 2015 року № 504050002/2015/00020.

Як свідчить зміст графи 33 названого рішення, метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що надані документи містять розбіжності та неточності, «а саме: вартість товару, зазначена в інвойсі № SDA140319.3 від 29.05.2015 року, не відповідає вартості, наведеній у наданій експортній декларації країни відправлення № 15LTLUB000EK00D927 від 04.06.2015 року; цінова інформація у калькуляції від 29.05.2015 року, прайс-листі від 27.05.2015 року не відповідає умовам п. 5.6 контракту № 188F/2015P від 30.04.2015 року та листа PELAGOS б/н від 16.06.2015 року; експортну декларацію № 15LTLUB000EK00D927 від 04.06.2015 року неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром».

Не погоджуючись із рішенням митниці про коригування митної вартості товарів та відповідною карткою відмови, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем під час митного оформлення надано необхідний пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників вартості імпортованого товару, заявленої позивачем за основним методом, а висновок митниці щодо наявності розбіжностей у поданому декларантом пакеті документів є безпідставним.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею

220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Приведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Судами попередніх інстанцій, із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. При цьому, подані документи, копії яких наявні у справі, містять усі відомості, необхідні для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Щодо зауважень митниці, які стали підставою для витребовування у декларанта додаткових документів, стосовно наявності розбіжностей у поданому позивачем пакеті документів, суди зазначили, що в експортних деклараціях, що оформлюються в Євросоюзі, ціни зазначаються в євро, незалежно від валюти інвойсу.

На підтвердження правомірності валютних перерахунків до митниці надавались відомості щодо співвідношення євро та інших валют, що містяться в Інформаційному повідомленні від митного центру інформаційних систем Литовської республіки про співвідношення євро та інших валют, які використовуються для установлення митної вартості, які виражені не в євро.

За результатом аналізу матеріалів справи та пояснень представників сторін суди дійшли висновку про відсутність розбіжностей у вартості, зазначеній у інвойсі, та вартості, наведеній у експортній декларації країни відправлення.

Щодо зауважень митниці в частині невідповідності цінової інформації у калькуляції та прайс-листі умовам пункту 5.6 контракту № 188F/2015P від 30 квітня 2015 року та листа PELAGOS б/н від 16 червня 2015 року суди встановили, що відповідач не зазначив, у чому саме полягають названі розбіжності, тоді як вказані документи не мають встановленої законодавством форми і видаються за формою, встановленою на підприємстві постачальника. Усі витрати, що не були зазначені окремими рядками, увійшли до пункту 3 калькуляції, як «інші витрати».

Стосовно зауважень митного органу в частині неможливості ідентифікувати експортну декларацію з оцінюваним товаром суди вірно зазначили, що в експортній декларації (графа 44), крім назви та кількості товару, наявне посилання на інвойс та міжнародну товарно-транспортну накладну, що дає можливість повністю ідентифікувати документ з даною партією товару.

Інші викладені у касаційній скарзі зауваження митного органу колегією суддів до уваги не беруться як такі, що не були предметом дослідження при спірному декларуванні та не відображені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість вимог митниці щодо надання додаткових документів та протиправності коригування митної вартості за другорядним методом її визначення.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, митницею у графі 33 спірного рішення, крім номеру та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою цієї ж статті у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується з позицією судів щодо протиправності оскаржуваного рішення митного органу та відповідної картки відмови і наявності підстав для їх скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допущено, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі № 808/4465/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: