Ухвала суду № 67915263, 20.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 р.Справа № 820/785/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

представника позивача Вернигора О.В.

представників відповідача Коваленко Л.Д., Поярко І.В., Кірнос А.Ю., Горбань Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2017р. по справі № 820/785/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування наказу та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК" (далі за текстом - позивач, ТОВ "ДІСІ ЛІНК"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд скасувати наказ на проведення планової перевірки № 13 від 11.01.2017 року та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.03.2017 року № 0000291401, № 000030401, № 0000311401, № 0000321401, № 0000341401, рішення № 00003041304 від 17.03.2017 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення - рішення від 17.03.2017 року № 0000291401, № 000030401, № 0000311401, № 0000321401, № 0000341401, рішення № 00003041304 від 17.03.2017 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог позивача прийнята внаслідок не повного дослідження доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 року по цій справі скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу та пояснення, відповідно до яких вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 року - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав надані заперечення на апеляційну скаргу та пояснення.

Згідно з положеннями ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Харківській області в період з 23.01.2017р. по 17.02.2017р. була проведена перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК" за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р., відповідно до наказу начальника Головного управління ДФС у Харківській області №13 від 11.01.2017 року.

24.02.2017 року ТОВ «ДІСІ ЛІНК» отримано акт планової виїзної документальної перевірки підприємства №497/20-40-14-01-08/31799566 від 24.02.2017 року.

У висновках акту планової виїзної документальної перевірки №497/20-40-14-01-08/31799566 від 24.02.2017 року відповідачем зазначено на наступні порушення:

- Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України, встановлено заниження ТОВ «ДІСІ ЛIHK» податку на прибуток на загальну суму 4347589 грн., у т.ч. за 2015 рік - в сумі 3012081 грн.., за 1 квартал 2016 року - на суму 257580 грн., за півріччя 2016 року - на суму 555042 грн., за три квартали 2016 року - на суму 522886,0 грн.;

- п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3. п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит у загальній сумі 1088307,0 грн. за перевірений період та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за вересень 2016 року в сумі 824090 грн.;

- п.201.10 ст.201, п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим застосовується штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до них в ЄРПН у розмірі 16464,93 грн.;

- Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. №436/95-ВР за порушення вимог п.2.6 Положення №637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за не оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої cyми 27500000 грн.;

- Пункт 9-5 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», чим занижено нарахування єдиного внеску за 2015 рік на загальну суму 243980,07 грн., ТОВ «ДІСІ ЛІНК» дану помилку було самостійно відкориговано у грудні 2015 року (звіт від 15.01.2016 р. №1601349197) на загальну суму 243980,07грн.;

- Згідно з п. 121.1 ст.121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510,0 грн.

ТОВ «ДІСІ ЛІНК», не погодившись з висновками акту перевірки, були подані письмові заперечення на акт планової виїзної документальної перевірки.

За результатами розгляду заперечень висновки акту планової виїзної документальної перевірки залишено без змін, про що Головне управління ДФС у Харківській області повідомило позивача листом від 14.03.2017р. за №2120/10/20-40-14-01-17.

На підставі акта планової виїзної документальної перевірки підприємства №497/20-40-14-01-08/31799566 від 24.02.2017 року Головним управління ДФС у Харківській області було прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0000291401 від 17.03.2017 року, відповідно до якого донараховано податок на прибуток в розмірі 4251513,0 грн., в т.ч. за основним платежем - 3644458,0 грн., за штрафними санкціями - 607055,0 грн.;

- №0000301401 від 17.03.2017 року, відповідно до якого донараховано податок на додану вартість в розмірі 330271,25 грн., в т.ч. основного платежу - 264217,0 грн., за штрафними санкціями - 66054,24 грн.;

- №0000311401 від 17.03.2017 року, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 824090 грн.;

- №0000321401 від 17.03.2017 року, відповідно до якого застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 137500000,0 грн.;

- №0000341401 від 17.03.2017 року, відповідно до якого застосовано штрафну санкцію в сумі 510,0 грн.;

- №0003041304 від 17.03.2017р., відповідно до якого було застосовано штрафну санкцію по єдиному внеску на соціальне страхування в сумі 68479,43 грн.

Вважаючи, що відповідач діяв протиправно під час проведення перевірки та яким встановлено неіснуючі порушення, внаслідок чого було прийнято незаконні рішення, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зауважує таке.

TOB «ДІСІ ЛIHK» зареєстроване Департаментом реєстрації Харківської міської ради 05.02.2002 р., є виробником системних блоків комп'ютерних, має сертифікати відповідності та зареєстровану торгову марку «DC» (а.с.138, 139 т.1). За іншими видами діяльності позивач займається, у тому числі, ремонтом комп'ютерів і периферійного устаткування, неспеціалізованою оптовою торгівлею, роздрібною торгівлею комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, іншою діяльністю у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України.

Відповідно до п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про проведення планової перевірки №13 від 11.01.2017 р. (період проведення перевірки з 23.01.2017р.) та копію наказу на проведення планової перевірки №13 від 11.01.2017 р. відповідач направив позивачу 12.01.2017 р. (а.с. 5, 6 т. 5, а.с.13 т.12).

Наведені повідомлення та копію наказу № 13 від 11.01.2017 року за твердженнями позивача отримано ним лише 16.01.2017 р., що підтверджується даними веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» - онлайн сервіс: Відстеження пересилання поштових відправлень за штрих кодовим ідентифікатором 6105711927903 (http://services.ukrposhta.ua).

В акті перевірки від 24.02.2017 року №497/20-40-14-01-08/31799566 (арк.1) відповідач зазначив, що ТОВ «ДІСІ ЛІНК» проінформовано про перевірку письмовим повідомленням та наказом, які було направлено 11.01.2017 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено представнику підприємства 17.01.2017 р. (а.с.60 т.1). Втім, з копії повідомлення про вручення (штрих кодовий ідентифікатор 6105711927903) вбачається, що датою подання поштового відправлення є 12.01.2017 р., а дата отримання позивачем - 17.01.2017 р. (а.с.13 т.12).

Отже, про проведення документальної планової перевірки позивача повідомлено пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної документальної планової перевірки.

Доказів, які б спростували наведене, контролюючий орган під час судового розгляду справи не надав.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Таким чином, виходячи з аналізу ст.ст. 75, 77 Податкового кодексу України, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог п. 77.4 ст. 77 та п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України призводить до незаконності перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Відтак, у порушення вимог ч.2 ст.6, ч.2 ст.19 Конституції України, вищезазначених норм Податкового кодексу України, на підставі наказу начальника Головного управління ДФС у Харківській області №13 від 11.01.2017 року Головним управлінням ДФС у Харківській області в період з 23.01.2017р. по 17.02.2017р. була проведена перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСІ ЛІНК" за період з 01.01.2015р. по 30.09.2016 року, що вказує на неправомірність дій податкового органу з проведення документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом від 24.02.2017 року №497/20-40-14-01-08/31799566, який, в свою чергу, не може бути використаний для формування висновків та вчинення будь-яких дій на його підставі, оскільки податкова інформація зібрана з порушенням норм чинного законодавства.

Таке застосування норм матеріального права відповідає правовій позиції Верховного Суду України, наведеній у постанові від 9 лютого 2016 року по справі № 826/5689/13-а, відповідно до якої нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог Податкового кодексу України, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 27 січня 2015 року по справі № 21-425а14, від 16.02.2016 р. по справі № 21-2749а15.

Вказані висновки є обов'язковими для суду в силу вимог статті 244-2 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що відповідач не виконав приписів чинного законодавства України при проведенні документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ "ДІСІ ЛІНК" за період з 01.01.2015р. по 30.09.2016 року, що вказує на незаконність висновків акту планової виїзної документальної перевірки підприємства №497/20-40-14-01-08/31799566 від 24.02.2017 року, тому результати такої перевірки є недійсними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що податковий орган при прийнятті спірних рішень діяв з порушенням вимог чинного законодавства України, висновки контролюючого органу про нереальність укладених угод суперечать приписам чинного законодавства України, податковим органом в акті перевірки зазначено нормативні акти, які втратили чинність, але не зазначено з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, які саме статті пункти та підпункти законодавчих актів порушено ТОВ «ДІСІ ЛІНК», а саме П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та не зазначено первинні документи на підставі яких перевіряючими зроблено висновки про порушення позивачем вимог законодавства, а також суд прийняв до уваги те, що контролюючим органом в акті перевірки використано як доказ податкову інформацію, податкове повідомлення - рішення за якою не приймалось.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду також на те, що відповідач порушив процедуру призначення та проведення перевірки, враховуючи наступне.

Відповідно до пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

В цьому випадку контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення згідно із п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, якою передбачено, що податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Однак, на думку перевіряючих, що викладена в акті перевірки, відсутній факт реального вчинення господарських операцій з ТОВ «Інвестиції й інновації» та згаданими підприємцями, тому підприємство ТОВ «ДІСІ ЛІНК» позбавляється права на включення витрат по придбанню товару у контрагентів до складу собівартості.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно.

Досліджуючи підстави прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення №0000291401 від 17.03.2017 року, згідно з яким позивачу донараховано податок на прибуток підприємств за основним платежем 3644458,0 грн., за штрафними санкціями - 607055 грн., внаслідок висновку відповідача про порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України, П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» колегія суддів зауважує, що наведена сума грошового зобов'язання не відповідає сумі, яка донарахована згідно з актом перевірки №497/20-40-14-01-08/31799566 від 24.02.2017 р.

Так, в акті перевірки (арк.89) податковим органом встановлено заниження позивачем податку на прибуток підприємств на загальну суму 4347589,0 грн. (а.с.104 т.1), що не відповідає сумі грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням №0000291401 від 17.03.2017р., відповідно до якого донараховано податок на прибуток в розмірі 4251513,0 грн., в т.ч. за основним платежем - 3644458,0 грн., за штрафними санкціями - 607055,0 грн. (а.с.44 т.1).

Водночас, Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015р. за №1300/27745 (далі - Порядок №727) внесення змін до актів перевірок не передбачено.

У пункті 1 висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Відповідно до пп.1 п.5 розділу ІІІ Порядку №727 висновок акта (довідки) документальної перевірки складається, зокрема, таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого докладено на контролюючі органи, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

При цьому, як в акті перевірки, так і в податковому повідомленні - рішенні відповідач не зазначив з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, які саме статті, пункти та підпункти законодавчих актів, на думку перевіряючих, порушено ТОВ «ДІСІ ЛІНК», що свідчить про порушення відповідачем положень пп.1 п.5 розділу ІІІ Порядку №727.

З огляду на викладене, зважаючи на розбіжності сум податку на прибуток підприємств у висновках акту перевірки та податковому повідомленні-рішенні №0000291401 від 17.03.2017р., колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що податкове зобов'язання, яке визначене за порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість, не може бути визнано законним.

Крім того, відповідно до пп.4. п.5 розділу ІІІ Порядку №727, в акті документальної перевірки не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення.

Втім, в акті перевірки контролюючим органом визначено вид і розмір штрафних санкцій за встановлені порушення, а саме: в пункті 4 висновку акту перевірки зазначено про те, що відповідно до п.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 р. застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за не оприбуткування в касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми; в пункті 3 висновку - за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних буде застосовано штрафну санкцію в розмірі 16464,93 грн.; в пункті 6 висновку - до ТОВ «ДІСІ ЛІНК» за ненадання оригіналів документів буде застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,0 грн., що свідчить про порушення ГУ ДФС у Харківській області положень пп.4 п.5 розділу III Порядку №727.

Відносно встановленого контролюючим органом за висновками акту перевірки порушення вимог П(С)БО №16 «Витрати», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п.п.134,1.1 н.134.1 ст.134 Податкового кодексу України стосовно нереальності укладених угод з постачальниками товару, колегія суддів зазначає таке.

Відповідач в акті перевірки вказав, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Інвестиції й інновації» та Курмаз О.І., ФОП Медведев С.М., ФОП Гудилко А.М., Берлетова Т.В., ФОП Васильченко М.Є., ФОП Ляшко С.М., ФОП Єфременко О.Ю., ФОП Протопопов С.О., ФОП Костенко М.В., ФОП Червонецький С.М., ФОП Мироненко, ФОП Нестайко І.В., ФОП Цимбал Н.М., ФОП Хабіб'янов В.О., ФОП Чернякова К.В.

Перевіркою встановлено, що видаткові накладні за операціями з придбання ТОВ «ДІСІ ЛІНК» ТМЦ від вказаних вище суб'єктів господарювання складені з порушеннями вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в них відсутнє місце складання та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від ТОВ «ДІСІ ЛІНК». Також у видаткових накладних, отриманих ТОВ «ДІСІ ЛІНК» від ТОВ «Інвестиції й інновації» відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від ТОВ «ДІСІ ЛІНК», не зазначено дату та номер довіреностей, за якими отримувались ТМЦ.

Натомість, наявні в матеріалах справи видаткові накладні від вказаних постачальників фізичних осіб-підприємців, містять місце складання: Харків, накладні містять підписи і печатки контрагентів та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та дозволяє встановити факт реального здійснення господарських операцій, що спростовує висновки відповідача (а.с.196-226 т.3).

Між тим, вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших.

Крім того, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за недобросовісне виконання контрагентами своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

При цьому, досліджені колегією суддів накладні по ТОВ «Інвестиції й інновації» (а.с.3-145 т.2) містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо їх змісту, назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис вказаних осіб, отже мають необхідні реквізити первинних документів, які дозволяють встановити факт переходу права власності на товар.

Отже, формальні недоліки у первинних документах повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції. Тож позивач не може нести відповідальність за дії постачальників стосовно зазначення дати і номеру довіреності. Попри це, відповідачем не доведено, що товар був отриманий особами, не зазначеними в довіреностях ТОВ «ДІСІ ЛІНК».

Таким чином, певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів та не спростовують товарності операцій позивача та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Згідно із п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до п.п. 5, 6, 7 П(С)БО №16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій із наведеними контрагентами фізичними особами-підприємцями позивачем також надано до матеріалів справи платіжні доручення про здійснення ним платежів на користь цих постачальників відповідно до рахунків (а.с.227-250 т.3, а.с.1-4 т.4) та товарно-транспортні накладні про перевезення товару, які свідчать про зміну стану зобов'язань суб'єкта господарювання (а.с.5-24 т.4) і податкові накладні. Рух активів підтверджується також наявними у справі банківськими виписками АТ «Прокредит Банк» та АТ «УкрСиббанк» по всіх контрагентах позивача (а.с.91-250 т.5, т.т.6-10, а.с.1-202 т.11).

Попри це, договір № ЕТК0515-01Р поставки обладнання від 05.05.2015 р., укладений позивачем з ТОВ «Інвестиції й інновації», недійсним у судовому порядку не визнавався, а тому діє презумпція правомірності правочину (а.с.250 т.1, а.с.1 т.2).

В силу ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину, визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З матеріалів справи слідує, що на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Інвестиції й інновації» позивачем, окрім видаткових та податкових накладних із витягами з ЄРПН (а.с.147-203 т.2), надано платіжні доручення про здійснення ним платежів на користь цього постачальника відповідно до рахунків (а.с.204-250 т.2, а.с.1-17 т.3), які свідчать про рух активів по згаданим господарським операціям.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, нормами чинного законодавства не визначено конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

Як вбачається з акту перевірки (а.с.109-111 т.1), позивачем перевіряючим були надані договори, контракти, угоди, специфікації, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт (послуг), накладні, товарно-транспортні накладні, довідки, податкова звітність, накази «Про облікову політику на підприємстві», «Про проведення інвентаризацій», накази по особовому складу підприємства, обігово-сальдові відомості, регістри синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку, акти звірок з дебіторами та кредиторами, виписки банку по усім рахункам, відкритим у закладах банку з додатками до них, платіжні доручення, тощо, які були перевірені суцільним порядком, що свідчить про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та підтверджується наявними у справі доказами.

На думку відповідача ТОВ «Інвестиції й інновації» здійснювало діяльність, спрямовану на отримання грошової вигоди і використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

Колегія суддів знаходить необґрунтованими твердження відповідача, що цей контрагент позивача не міг здійснити операції з огляду на відсутність необхідних для цього трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, оскільки дані про це відповідачем були отримані з інформаційних систем податкових органів без перевірки фактичної можливості контрагента здійснити відповідну діяльність. Інформаційні системи контролюючого органу не містять інформації про залучення необхідних ресурсів, основних фондів, третіх осіб до виконання суб'єктами господарювання господарських операцій на підставі цивільно-правових угод, договорів оренди або лізингу, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У той же час, матеріали справи містять обігово-сальдову відомість по рахунку 105 за 30.09.2016 р., накази позивача про прийняття на роботу водіїв, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що вказує на наявність у власності ТОВ «ДІСІ ЛІНК» вантажного транспорту: вантажні автомобілі Volkswagen Crafter, Volkswagen Т5, Mersedes Sprinter (а.с.85-90 т.5).

Як встановлено судом та випливає з пояснень позивача, транспортування придбаного продукції товару здійснювалось ним на умовах самовивозу без залучення автоперевізника, що не передбачає оформлення товарно-транспортних накладних.

Таким чином, доводи відповідача не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Крім того, відповідно до абз.5 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, контролюючим органам забороняється використовувати акт перевірки, як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення - рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 Кодексу.

Як зазначив суд першої інстанції, доказів того, що за результатами перевірки ТОВ «Інвестиції й інновації» приймались податкові повідомлення - рішення відповідачем не надано, що свідчить про порушення відповідачем вимог п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, оскільки контролюючим органом в акті перевірки використано як доказ податкову інформацію, податкове повідомлення - рішення за якою не приймалось.

Тож посилання контролюючого органу на висновки актів перевірок чи листи інших податкових органів контрагентів позивача по їх взаємовідносинам з третіми особами, правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не можуть вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкового органу про фіктивність вказаних господарських операцій.

За таких обставин, колегією суддів не встановлено порушення ТОВ «ДІСІ ЛІНК» вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БО 16 «Витрати», п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, тобто відсутнє заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік на суму 10170181 грн., за І квартал 2016 року - на суму 611071 грн., за Півріччя 2016 року - на суму 1851367 грн., за три квартали 2016 року - на суму 3713408 грн.

Також податковим органом було зазначено про необхідність застосування в діяльності ТОВ «ДІСІ ЛІНК» дорожніх листів вантажного автомобіля, що є безпідставним з огляду на те, що 14.08.2011 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень», яким вилучено із ряду законодавчих актів термін «дорожній лист» та вимоги щодо необхідності його перевірки, а 19.03.2013 р. втратив чинність Наказ Державного комітету статистики України №74 від 17.02.1998р., яким були затверджені форми подорожних листів і який визначав обов'язковість їх застосування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що встановлені податковим органом порушення є безпідставними та недоведеними, податковий орган діяв з порушенням норм чинного законодавства.

Що стосується висвітлених в акті перевірки обставин по зменшенню ціни товарів (арк. 29, 30), щодо порушення ТОВ «ДІСІ ЛІНК», на думку контролюючого органу, вимог П(С)БО №16 «Витрати», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток за півріччя 2016 року - на суму 213 грн., за 3 квартали 2016 року - на суму 147929 грн., судова колегія відзначає, що відповідач знов припустився порушень вимог п.п.2 п.4 розділу III Порядку №727, позаяк в акті перевірки не зазначив з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, які саме порушив позивач.

Так, положеннями пп.2 п.4 розділу III Порядку №727 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, і складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із п.10 П(С)БО №16 «Витрати» собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

За положеннями п.п.24-28 П(С)БО№9 "Запаси", запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду. Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід із збільшенням вартості цих запасів.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, зміна договірної ціни товарів проводилась постачальниками ТОВ «ДІСІ ЛІHK» відповідно до протоколів зміни ціни товарів та актів зміни ціни товарів TOB «МТІ», ТОВ «СВП плюс», ТОВ «Еврокоммерз юкрейн», TOB «ASBIS», ТОВ «Астрея - XXI», згідно з якими відкориговано загальну суму поставки, податок на додану вартість та складені розрахунки коригування до податкової накладної з ПДВ, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку, відповідно до вимог п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України (а.с.99-112 т.4). Наведене коригування позивач належним чином відобразив у наявній в матеріалах справи податковій звітності з відповідним декларуванням податкових зобов'язань.

Таким чином наявні у справі акти зміни ціни товарів контрагентів позивача спростовують доводи контролюючого органу в акті перевірки про відсутність первинних документів щодо здійснення господарських операцій з уцінки товарів, оскільки в дійсності відбувся перегляд контрагентами договірної ціни товару у бік зменшення, а не його уцінка. Тому судова колегія відхиляє твердження відповідача, що наведені протоколи зміни ціни не мають відношення до виявлених ним порушень.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що відповідач черговий раз в акті перевірки (арк.29) послався на недіючий нормативний акт, а саме: Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, яке затверджене Наказом Мінекономіки України і Мінфіну України від 15.12.99 р. № 149/300, який втратив чинність 09.03.2016р. на підставі Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28.01.2016 р. №117/19, тобто вже не діяв на час проведення зміни ціни товару постачальниками позивача, що відбулася в період з 15.04.2016 р. по 30.09.2016 р.

Водночас, на порушення вимог пп.2 п.4 розділу III Порядку №727, відповідач не зазначив в акті перевірки уцінка якого саме товару відбулася, в якому періоді та на яку суму, тобто які господарські операції, здійснені позивачем, невірно відображено у даних податкового обліку відповідач не вказав, не зазначив контролюючий орган й первинні документи, що підтверджують факт вчинення платником відповідного податкового порушення, не навів регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій, що виключає об'єктивність та достовірність виявленого відповідачем порушення.

А отже, порушення вимог П(С)БО 16 «Витрати», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст.134 ПК України у ТОВ «ДІСІ ЛІНК» відсутні, колегією суддів не встановлено заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток за півріччя 2016 року на суму 213 грн., за 3 квартали 2016 року - на суму 147929 грн.

Аналогічна правова позиція Вищого адміністративного суду України міститься, зокрема, в ухвалах від 30.01.2017р. К/800/762/16, 29.03.2017р. К/800/60680/13, 26.01.2017р. К/800/33518/16.

Щодо придбання позивачем у ТОВ «ХАСК» стретч - плівки, логотипів, термоетикетки та іншого пакувального матеріалу і виявлених, на думку відповідача, порушень позивачем вимог П(С)БО №16 «Витрати», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також ст.134 Податкового кодексу України, що стало наслідком заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік на суму 147551 грн., за І квартал 2016 року - на суму 77484 грн., за Півріччя 2016 року - на суму 163878 грн., за три квартали 2016 року - на суму 294610 грн., судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність вказаних порушень, з огляду на таке.

Згідно із п.11 П(С)БО №16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Стосовно пов'язаності з отриманням доходу у перевіряємий період витрат на придбання пакувального матеріалу, що віднесені позивачем до складу витрат на збут до звіту на фінансові результати, то бухгалтерський облік не пов'язує право на включення витрат на придбання пакувальних матеріалів до складу витрат на збут з отриманням доходу.

Відповідно до п.19 П(С)БО «Витрати», витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно - експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов Договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Згідно з поясненнями ТОВ «ДІСІ ЛІНК» термоплівка, етикетка, пакувальний матеріал використані у власній господарській діяльності під час пакування товарів у гофроящики, які відправляються покупцям як перевізниками, службами доставки, так і власним автотранспортом для передпродажної підготовки товарів з метою уникнення бою та псування коштовного товару, а також крадіжок під час транспортування перевізниками і службами доставки.

При цьому, судовою колегією враховується, що обсяг реалізації товарів ТОВ «ДІСІ ЛIHK» є значним, про що свідчать дані податкової звітності, наявні у справі (а.с.113-205а т.4).

Матеріали справи містять первинні документи - видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, витяг з ЄРПН, платіжні доручення, що підтверджують придбання товару у TOB «ХАСК» та цілковито відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (а.с.18-153 т.3).

Ці господарські операції свідчать про зміну зобов'язань сторін угоди та влив на результати господарської діяльності, первинні документи доводять наявність зв'язку придбаного товару по операціям з вказаним контрагентом із його власною господарською діяльністю, враховуючи те, що основною діяльністю позивача є виробництво системних блоків комп'ютерних та торгівля ними.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені поданими позивачем документами.

На порушення п.п.2 п.4 розділу III Порядку №727, відповідач в акті перевірки (арк.33) не зазначив з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, які саме порушено ТОВ «ДІСІ ЛІНК» по взаємовідносинам з ТОВ «ХАСК».

Посилання відповідача на невідповідність вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинних документів щодо придбання позивачем послуг у ТОВ «Арілл», ФОП Хворост Ю.О., ФОП Шестопал О.Є. відповідно до укладених договорів надання послуг, наявних у справі, колегія суддів вважає безпідставними та відзначає, що досліджені по цим контрагентам первинні документи, зокрема акти надання послуг, оформлені належним чином, мають всі необхідні реквізити.

Обов'язкову наявність додаткових документів для опосередкування господарських операцій з надання послуг чинне податкове законодавство не передбачає. Відсутність окремих документів, як і деякі неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Податкова декларація з податку на прибуток підприємства базується на даних звіту про фінансові результати, а отже бухгалтерського обліку підприємства. Правила ведення бухгалтерського обліку витрат викладені у П(С)БО №16 «Витрати».

На підтвердження отримання рекламних послуг від ТОВ «Арілл» позивач надав договір, акт надання послуг, аналітичні таблиці, платіжні доручення (а.с.25-41 т.4).

На підтвердження отримання від ФОП Хворост Ю.О. послуг транспортно-експедиційного обслуговування, логістичних послуг, позивач надав договір, акти надання послуг та платіжні доручення (а.с.42-80 т.4).

На підтвердження отримання від ФОП Шестопал О.Є. послуг по гарантійному та післягарантійному ремонту комп'ютерної та офісної техніки, комплектуючих комп'ютерної техніки та іншої оргтехніки, позивач надав договір, акти надання послуг та платіжні доручення (а.с.81-98 т.4).

Судження відповідача не кореспондується із загальними принципами господарювання в України, визначеними ст.6 Господарського кодексу України та унормуваннями ст.ст.43, 44 Господарського кодексу України, що визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності тау виборі контрагентів.

Доказів, які б спростовували надання цих послуг контрагентами позивача чи надання їх іншими особами, а також відсутність впливу реклами на продажі позивача чи відсутність у позивача офісної оргтехніки або комп'ютерної техніки, а також відсутності необхідності сервісного обслуговування та гарантійного ремонту, відповідач не надав, що вказує на безпідставність доводів відповідача, враховуючи, що TOB «ДІСІ ЛIHK» є виробником системних блоків комп'ютерних, має зареєстровану торгову марку «DC».

Щодо придбання позивачем у ТОВ «Тревеліна» за договором на організацію конференції послуг, які відносяться до інших витрат, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача про те, що ТОВ «ДІСІ ЛIHK» для своїх найбільших та найкращих клієнтів - покупців товару, з метою запоруки подальшої стабільної співпраці, збільшення продажів, найбільш ефективної господарської діяльності та тривалого зайняття цього сегменту ринку, вирішено в якості маркетингового заходу профінансувати проведення конференції за кордоном, поєднавши ділову поїздку із екскурсіями, організацію якої доручено ТОВ «Тревеліна», з огляду на прийнятні розцінки на послуги. Організація даної конференції мала безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача, враховуючи, що за результатами 2016 року обсяг доходу від реалізації продукції ТОВ «ДІСІ ЛІНК» зріс майже удвічі, про що свідчать матеріали справи.

Крім того, матеріали справи містять довідки про перебування фізичних осіб, які приймали участь у конференції в трудових відносинах, а також співробітництва в порядку представництва із ТзОВ «Нео-Сервіс», ПП «Новолакс-Л», ТОВ «Флешком», ФОП Карплюк Є.В., ТОВ «Фірма «ЧІП-Сервіс», ТОВ «Мікротрон», ТОВ «Компанія «Електронний світ», ТОВ «Комп'ютерні технології», а також відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо наведених контрагентів позивача.

Документи, що опосередковують зазначену господарську операцію - договір, лист бронювання, акт здачі-прийняття (надання) послуг, рахунок-фактура, платіжні доручення, оформлені згідно з вимогами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», ці дані бухгалтерського обліку відображені в обігово-сальдових відомостях по рахунку 631 за увесь перевіряємий період (а.с.154-164 т.3).

При цьому, відповідач під час перевірки не вірно визначив та відобразив в акті суму взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ Тревеліна» за І квартал 2016 року, помилково вважаючи, що це є сума 652 463 грн. Адже в дійсності такою сумою є 508 910 грн. (проведення конференції на о.Шрі-Ланка), а сума 143 553 грн. (проведення конференції в Єгипті) не була і не могла бути включена позивачем до витрат на збут у І кварталі 2016 року, оскільки факт надання послуг позивачу та оплата послуг відбувся лише у ІІ півріччі 2016 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с.165 т.3, а.с.125-127 т.12).

Отже, акт перевірки контролюючого органу не містить жодного посилання на докази, які б спростовували вище наведені доводи і докази позивача, тому висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог законодавства при формуванні витрат по вказаних операціях не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, спростовуються належними та допустимими доказами, яким суд першої інстанції надав належний правовий аналіз у їх сукупності.

Щодо порушення, на думку відповідача, вимог п.п.139.2.1 п. 139.2 ст.139 Податкового кодексу України (стосовно придбання послуг), колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність такого порушення з боку позивача, виходячи з такого.

Згідно із пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України (в чинній, на час виникнення спірних правовідносин, редакції) фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Так, в додатку №2.10 до акту перевірки визначено реєстр суб'єктів господарювання, з якими ТОВ «ДІСІ ЛІНК» знаходився у господарських відносинах. Даний додаток до акту податкової перевірки передбачає визначення дати виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості.

Однак, як свідчить п.3.1.3 розглядуваного акту перевірки (а.с.80-82 т.1), під час здійснення контрольного заходу ГУ ДФС у Харківській області не встановлено дати виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості ТОВ «ДІСІ ЛІНК», із змісту акта перевірки неможливо встановити предмет дебіторської заборгованості, чи є вона товарною, чи грошовою. В додатку до акту перевірки ця інформація також відсутня, що є порушенням положень пп.2 п.4 розділу III Порядку №727.

Попри це, зазначаючи в акті перевірки про порушення вимог пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України (стосовно придбання послуг), відповідачем не визначено по якому саме контрагенту списувалась заборгованість, дата списання, сума заборгованості, дата її виникнення, розшифрування сум по кожному контрагенту та не визначено згідно із яким саме первинним документом відбулось виникнення такої заборгованості, що вказує виключно на припущення відповідача, які не підлягають спростуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку з податку на прибуток приватних підприємств.

Стосовно зазначених в акті перевірки порушень п. 198.1. п.198.3, п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту на загальну суму 1088307 грн., колегія суддів зазначає на таке.

Згідно із п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів щільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Операції по придбанню послуг у ТОВ «Інвестиції й інновації», ТОВ «Арілл» товарів є придбанням товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Суми ПДВ з придбаних у ТОВ «Арілл» послуг включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що отримані від постачальників. Тобто податковий кредит, що сформований ТОВ «ДІСІ ЛІНК» у перевіреному періоді підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

На переконання колегії суддів, з матеріалів справи не вбачається завищення податкового кредиту по операціям з придбання товарів та послуг у ТОВ «Інвестиції й інновації» та ТОВ «Арілл», зважаючи на те, що податкові накладні вказаних постачальників відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, придбання товарів та послуг підтверджується наявними у справі належним чином оформленими первинними документами.

Такі судові висновки кореспондуються із висновками Вищого адміністративного суду України, наведеними в ухвалах від 17.05.2017 р. К/800/34495/16, від04.04.2017 р. К/800/17112/16, від 29.03.2017 р. К/800/62310/13.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 17.03.2017 р. №0000301401 є протиправним, у зв'язку з чим правомірно було скасоване судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що судом першої інстанції в резолютивній частині постанови допущено описку замість вірного податкового повідомлення - рішення за № 0000301401, помилково вказано - №000030401, що не є підставою для його скасування, та не позбавляє права суду першої інстанції на виправлення описки.

Щодо порушення, на думку податкового органу, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України з боку ТОВ «ДІСІ ЛІНК», судова колегія відзначає таке.

П.198.6 ст.198 Податкового кодексу України унормовано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як зазначив відповідач в акті перевірки (арк.68), ним встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 264217 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період - вересень 2016 року з податку на додану вартість в загальній сумі 824090 грн., також до підприємства ТОВ «ДІСІ ЛІНК» застосовується штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН у розмірі 16464,93 грн.

Втім, відповідно до пп.6 п.3 розділу III Порядку №727 результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового законодавства, а отже, відповідач порушив положення пп.4. п.5 розділу ІІІ Порядку №727, зазначивши в акті вид і розмір штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення.

Колегія суддів відзначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дотримався правових позицій, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2011 року (№21-37а10), від 6 грудня 2016 року (№21-1440а16) та надав вірну оцінку обставинам реального здійснення господарських операцій.

Колегія суддів приймає до уваги пояснення позивача, в яких він посилається на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 р. у справі №820/335/16, яка набрала чинності, відповідно до якої адміністративний позов ТОВ "ДІСІ Лінк" до Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі, скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000191501 від 13.01.2016 в частині зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 5459,03 грн. У вказаній справі податковий орган за результатами камеральної перевірки за жовтень 2015 року (акт №1547/20-36-15-01-10/31799566 від 18.12.2015р.) дійшов висновку, що платник податку неправомірно включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкову накладну, яка несвоєчасно була зареєстрована, тому прийняв оскаржене податкове повідомлення-рішення (а.с.35-50 т.13).

Щодо порушення по віднесенню до податкового кредиту сум податку на додану вартість по деяким податковим накладним, слід відзначити, що податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача за вересень 2015 року, за результатами якої порушень по віднесенню до складу податкового кредиту у вересні 2015 року сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманих позивачем від вказаного постачальника не встановлено, що підтверджується актом камеральної перевірки податкової звітності за вересень 2015 року №1186/20-36-15-01-10/31799566 від 19.11.2015 р.

Контролюючим органом проводилися камеральні перевірки податкової звітності позивача також за листопад, грудень 2015 року, січень, лютий 2016 року, результати яких були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Так, постановами Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 р. по справі №820/2745/16 (листопад 2015 року), від 16.06.2016 р. по справі №820/1491/16 (грудень 2015 року), від 29.08.2016 р. по справі №820/2994/16 (січень 2016 року), від 30.06.2016 р. по справі №820/2965/16 (лютий 2016 року), які набрали чинності, адміністративний позов ТОВ "ДІСІ Лінк" до Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі. Тому податковим органом наведені судові рішення мали бути прийняті до уваги.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги вимоги ст.61 Конституції України, за якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення; юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, судова колегія вважає доречними доводи позивача щодо відсутності встановлених відповідачем порушень, виходячи з результатів камеральних перевірок, та неможливості подвійного притягнення до відповідальності за одне й те саме порушення.

Таким чином, колегією суддів з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку і з'ясовано, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «ДІСІ ЛІНК», підтверджені первинними документами, а тому є безпідставним донарахування відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість.

Колегія суддів відзначає, що відповідач проводив перевірку без повного дослідження всіх обставин справи та відповідного вивчення бухгалтерських документів платника податку.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 17.03.2017 р. №0000311401 є протиправним, тому правомірно було скасоване судом першої інстанції.

Щодо зазначених в акті перевірки порушень ведення касових операцій, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зауважує на таке.

Як свідчать матеріали справи, у перевіреному періоді на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ «ДІСІ ЛІНК» від 03.07.2015 р., 21.07.2015 р., 11.02.2016 р. внесено зміни до статуту позивача про збільшення статутного фонду, державну реєстрацію змін проведено реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції. В липні 2015 року та у лютому 2016 року засновниками підприємства Ястремським Р.Л. та Ястремською Н.В. через установу банку було внесено грошові кошти на поповнення статутного фонду відповідно до прийнятих рішень.

В акті перевірки міститься висновок контролюючого органу, що ТOB «ДІСІ ЛІНК» (платник) через Ястремського Р.Л. та Ястремську Н.В. внесено грошові кошти і на думку відповідача готівкові грошові кошти в сумі 27500000 грн. не були оприбутковані в касу підприємства. Через що відповідач зазначив про порушення підприємством вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, зареєстрованого в Мінюст 13.01.2005 р. за №41/10320 (далі - Положення №637).

Відповідно до вказаної правової норми уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

При цьому, податковий орган посилався в акті перевірки на платіжні доручення, банківські виписки та виписки «клієнт-банк» і дати здійснення операції, проте не зазначив ідентифікаційні дані відповідних первинних документів та докази, які підтверджують наявність факту порушення, що свідчить про недотримання відповідачем вимог пп.2 п.4 розділу III Порядку №727.

Натомість, в матеріалах справи наявні протоколи загальних зборів учасників ТОВ «ДІСІ ЛІНК» про збільшення статутного фонду, опис документів державному реєстратору, банківські виписки за перевіряємий період та платіжні доручення, відповідно до яких статутний фонд позивача через касу банківської установи в сумі 8500000 грн. поповнювали саме згадані засновники, а згідно із листом АТ «ПроКредит Банк» від 27.03.2017 р. кошти внесено від фізичної особи Ястремського Р.Л. відповідно до заяв на переказ готівки безпосередньо через касу відділення Харків - 2, тобто ТОВ «ДІСІ ЛІНК» не є платником у зазначених платіжних документах (а.с.140-143, 85, 174,190, 192, 199, 200, 202-205 т.1).

З матеріалів справи також вбачається, що у перевіреному періоді ТОВ «ДІСІ ЛІНК» укладались договори поворотної фінансової допомоги із засновником Ястремським Р.Л., повний перелік яких наведений в додатку до акту перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, відповідно до договорів поворотної фінансової допомоги у перевіряємому періоді засновником була надана поворотна фінансова допомога в загальній сумі 19000000 грн. зі строком повернення 31.12.2015р. та 31.12.2016р., відповідно (а.с.144-152 т.1).

Виконуючи наведені договори, засновником ТОВ «ДІСІ ЛІНК» Ястремським Р.Л. шляхом внесення грошових коштів через касу установи банку - ПАТ «Укрсиббанк», ПАТ «ПроКредитБанк» внесено поворотну фінансову допомогу на поточний рахунок підприємства: 23.03.2015 р. - в сумі 2000000 грн.; 08.07.2015р. - в сумі 1500000 грн.; 19.01.2016 р. - в сумі 2000000 грн.; 01.03.2016 р. - в сумі 3000000.0 грн.; 10.03.2016 р. - в сумі 3000000 грн.; 29.03.2016 р. - в сумі 2000000 грн.; 04.07.2016 р. - в сумі 2000000 грн.; 06.07.2016 р. - в сумі 1000000 грн.; 02.08.2016 р. - в сумі 2500000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунках у ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «ПроКредитБанк» на суму 19000000 грн. (а.с.153, 157, 164, 175-180, 187, 195, 198, 201, 206 т.1).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, висновки відповідача в акті перевірки про рівень доходів засновників є необґрунтованими припущеннями, адже Податковий кодекс України не пов'язує право засновників на збільшення статутного фонду підприємства із обов'язком пояснення походження грошових коштів, що є внеском, враховуючи відсутність обов'язкового декларування доходів засновників ТОВ «ДІСІ ЛІНК» в силу приписів чинного законодавства України.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ч.3 ст.86 Господарського кодексу України передбачено, що фінансовий стан засновників - юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного капіталу господарського товариства у випадках, передбачених законом, має бути перевірений незалежним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників - громадян має бути підтверджений довідкою органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію).

Проте, встановленого порядку перевірки фінансового стану засновників в законодавстві України немає, а ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» не передбачає серед переліку документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, такого документу як довідку органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію).

При цьому, в акті перевірки не зазначено первинні документи, на підставі яких перевіряючими зроблено висновки про не оприбуткування готівки до каси, що вказує про порушення відповідачем п.п.2 п.4 розділу III Порядку №727. Надані відповідачем фотокопії квитанції банківської установи судовою колегією відхиляються як неналежний та недопустимий доказ порушення, оскільки вони не засвідчені належним чином та спростовуються наявними у справі оригіналами банківських виписок (а.с.16, 17 т.13).

Колегія суддів зазначає, що в силу п.2.5 Положення №637, якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Отже, під час судового розгляду належні та допустимі докази надходження готівки до каси ТОВ «ДІСІ ЛІНК» відповідачем не надано, натомість позивач наданими до справи доказами спростував висновки податкового органу, що свідчать про відсутність порушення п.2.6 Положення №637 з боку ТОВ «ДІСІ ЛІНК».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення №0000321401 від 17.03.2017 р., за яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 137500000 грн.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що аналізовані вище висновки відповідача в акті перевірки суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам, не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Щодо встановленого податковим органом порушення позивачем п.9-5 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», чим занижено нарахування єдиного внеску за 2015 рік на загальну суму 243980,07грн., колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до п.9-5 розд.VIII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомога у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом .другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови: а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (даті - СмБН(зо)2014); б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014); в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Під час перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок відповідачем встановлено, що ТОВ "ДІСІ ЛІНК" в період з квітня 2015 року по листопад 2015 року застосовувало понижуючий коефіцієнт.

Відповідач також встановив, що ТОВ «ДІСІ ЛІНК» було самостійно виявлено дану помилку та відкориговано і сплачено до бюджету суму єдиного внеску за 2015 рік у грудні 2015 року (звіт від 15.01.2016р. №1601349197) загалом на 243980,07 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.128-138 т.12).

Відповідно до п.11 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ст.26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за: порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску; неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску; подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.

З обставин справи випливає, що посадові особи позивача до відповідальності за вказане порушення не притягувалися.

При цьому, як свідчать матеріали справи, податковий орган проводив камеральну перевірку податкової звітності позивача, зокрема за січень 2016 року, порушень по даному податку відповідачем не виявлено, рішення про застосування штрафних санкцій за результатами перевірки звіту від 15.01.2016р. №1601349197 контролюючим органом не приймалося.

Колегія суддів відхиляє доводи у письмових поясненнях відповідача, що камеральна перевірка проводиться лише щодо встановлення арифметичних чи методологічних помилок, оскільки п.75.1.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

П.76.3 ст.76 Податкового кодексу України унормовано, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Отже, норми Податкового кодексу України, обмежуючи строки проведення податкових перевірок, тим самим встановлюють межі контролю з боку фіскального органу за господарською діяльністю платників та забезпечують паритет публічного та приватноправового інтересу учасників економічної діяльності.

З аналізу зазначеного випливає, що порушення встановленого законом порядку повідомлення платника податку про початок проведення перевірки, позбавляє контролюючий орган права проведення такої перевірки та, як наслідок, прийняття рішень за її наслідками. З настанням та закінченням строку закон пов'язує виникнення, зміну і припинення суб'єктивних прав, а також обов'язків сторін, а тому сплив законодавчо установленого строку є юридичним фактом, що припиняє відповідні правовідносини.

У контексті розглядуваних правовідносин правовим наслідком порушення відповідачем процедури проведення документальної планової перевірки ТОВ «ДІСІ ЛІНК», а саме: п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, є втрата ГУ ДФС у Харківській області права на проведення такої перевірки та, як наслідок, прийняття відповідних рішень за її наслідками, що тягне за собою недійсність спірних рішень, тому судова колегія відхиляє доводи відповідача із посиланням на ч.16 ст.25 Закону України №2464 щодо строку давності.

Водночас, відповідач не пояснив причини не застосування до позивача штрафних санкцій щодо наведеного порушення по єдиному внеску за наслідками проведення камеральної перевірки звіту від 15.01.2016р. №1601349197.

Як регламентується імперативними приписами ч.2 ст.6, 8, ч.2 ст.19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; в Україні визнається і діє принцип верховенства права; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади податкового законодавства України унормовані п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, згідно з яким податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; економічність оподаткування.

Відповідно до п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами і не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Ураховуючи наведене, відповідач не навів правової норми, яка регламентує повноваження податкового органу щодо застосування штрафних санкцій до платника податків в разі самостійного усунення (виправлення) ним порушення законодавства.

Відтак, суд апеляційної інстанції знаходить правомірним скасування судом першої інстанції рішення № 00003041304 від 17.03.2017 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Щодо порушення п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає, що ця правова норма передбачає обов'язок платників податків забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

З приводу посилання відповідача про ненадання позивачем під час перевірки первинних документів відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, судова колегія зауважує, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України тільки визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Крім того, пп.2 п.4 розділу III Порядку №727 визначено, що у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки податковий орган має зазначити в описовій частині акта перевірки перелік цих документів, але такого переліку відповідач не навів.

Підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 грн. було ненадання позивачем під час проведення перевірки первинних документів щодо здійснення господарських операцій з контрагентами. Втім, в акті перевірки не зазначено який саме первинний документ не був наданий для проведення перевірки, зазначено про застосування до ТОВ «ДІСІ ЛІНК» штрафу в розмірі 510грн., що є порушенням з боку відповідача вимог пп.2 п.4, пп.4 п.5 розділу III Порядку №727.

Однак, у судовому порядку встановлено, що позивачем було надано податковому органу під час проведення перевірки та позивач надав до суду усі первинні документи, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для підтвердження таких господарських операцій.

Із наданих відповідачем до справи доказів вбачається, що письмовий запит про надання додаткових документів для перевірки від 16.02.17 р. був отриманий позивачем в останній день перевірки - 17.02.17 р., що виключало можливість здійснити позивачем підготовку вказаних у запиті документів та надати їх податковому органу до дня складення акта перевірки, враховуючи, що контролюючим органом вимагалося надання документів, складання яких вже не передбачено вимогами чинного законодавства, як то розрахунку приросту (убутку) ТМЦ, що діяли до вступу в силу Податкового кодексу України, подорожні листи, необхідність застосування яких вже скасована (а.с.14-16 т.12).

Позивач надав інформацію на вказаний запит 17.02.17 р., що підтверджується відповідачем у письмових поясненнях. При цьому, всі акти щодо ненадання до перевірки документів складені відповідачем в останній день перевірки - 17.02.17 р. (а.с.123-138 т.12).

Наведена позиція апеляційного суду узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України в ухвалах від 05.04.2016 р. К/800/68656/14, від 05.07.2017 р. К/800/34136/16.

З огляду на положення ч.1 ст.72 КАС України судова колегія приймає до уваги постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.05.2017р. у справі №638/4251/17, що набрала законної сили, за результатами розгляду адміністративного матеріалу про правопорушення 17.02.2017 р. о 16 год. з приводу ненадання до перевірки документів щодо сплати податків, відповідно до якої закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні директора ТОВ «ДІСІ ЛІНК» за ч.1 ст.163-3 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Колегія суддів також враховує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 р. у справі №820/817/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 р., відмовлено у задоволенні позову ГУ ДФС у Харківській області до ТОВ «ДІСІ ЛІНК» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту щодо відмови у проведенні інвентаризації ТМЦ 17.02.2017 р.

Відтак, є необґрунтованим витребування у позивача, зазначених у запиті документів поряд з наявністю усіх достатніх первинних документів, а також відсутністю достатнього часу у позивача для надання документів згідно такого запиту в останній день перевірки, що свідчить про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 17.03.2017 р. №0000341401 щодо застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 510 грн.

Згідно положень ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що посадові особи Головного управління ДФС у Харківській області під час призначення та проведення планової виїзної документальної перевірки, а також при складанні акту перевірки №497/20-40-14-01-08/31799566 від 24.02.2017 року і прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень і рішення діяли не на підставі, не у спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, тому податкові повідомлення-рішення та рішення були правомірно скасовані судом першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення - рішення та рішення прийнято на підставі планової виїзної документальної перевірки, що проведена з порушеннями вимог чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення та рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 року по справі №820/785/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2017р. по справі № 820/785/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В.Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 25.07.2017 р.