Постанова № 67914978, 19.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 р. Справа № 820/6924/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 по справі № 820/6924/16

за позовом ОСОБА_1

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 25.07.2016 №0011431304 про збільшення та сплату грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, внаслідок порушення ст. 49, п. 49.18, п.п. 49.18.5 Податкового кодексу України, в розмірі 223215,58 грн. (за основним платежем - 178436,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 779,12 грн.); стягнути з Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на його користь у розмірі 2232,16 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню, оскільки ні в грошовій, ані в матеріальній або нематеріальній формі він не отримував дохід у вигляді процентів за користування кредитними коштами.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, наказу Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області № 1781 від 18.08.2014 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Гурєвою І. В. проведено невиїзну документальну позапланову перевірку щодо достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності фізичної особи ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 29.06.2016 № 2455/20-33-17-02-07 про порушення фізичною особою - платником податку ОСОБА_1 пп. 164.2.17 (д) п. 164.2 ст.164, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської діяльності за період, що перевірявся, на суму 178436,46 грн.

За результатами перевірки 25.07.2016 Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 про збільшення та сплату грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, внаслідок порушення ст. 49, п. 49.18, п.п. 49.18.5 Податкового кодексу України, в розмірі 223215,58 грн. (за основним платежем - 178436,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 779,12 грн.).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про порушення позивачем абз. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, тому податкове повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 25.07.2016 №0011431304 є законним та обґрунтованим.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 7 квітня 2008 року між позивачем та ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ", Банк) було укладено кредитний договір № 6299087, згідно якого позивач зобов'язувався перед Банком повернути отриманий кредит, сплатити проценти за його користування, а також виконати інші умови кредитного договору. Позивачем було порушено умови договору кредиту щодо своєчасної сплати кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

26 грудня 2013 року між позивачем та ПАТ "ПУМБ було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 6299087 від 07.04.2008 року про припинення зобов'язань шляхом прощення боргу. Цією угодою Банк та Позичальник визнають, що сума заборгованості Позичальника перед банком за Кредитним договором становить 311 487,01 доларів США, в тому числі 198 531,15 доларів СІ1ІА - заборгованість за кредитом; 112 955,86 доларів США - заборгованість за процентами.

Згідно додаткової угоди Банк та Позичальник дійшли згоди, що враховуючи скрутне фінансове становище Позичальника, Банк застосовує відносно позичальника процедуру прощення боргу за кредитним договором відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України за умови сплати Позичальником частини суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 180 000 доларів США протягом одного дня, з дня укладення додаткової угоди.

Умови додаткової угоди № 2 до кредитного договору № 6299087 від 07.04.2008 про припинення зобов'язань шляхом прощення боргу позивачем виконано у повному обсязі, а тому згідно повідомлення ПАТ "ПУМБ" позивачу станом на 26.12.2013 прощено частину боргу у розмірі 131 487,01 тис. доларів США.

У відповідності до відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, фізична особа - платник податку ОСОБА_1, у 4 кварталі 2013 року отримав дохід за ознакою " 126" (дохід отриманий платником податку як додаткове благо) сума фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, в розмірі 131 487,01 доларів США (по курсу НБУ 1 050 975,67 грн.)

Відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відтак, зобов'язання позивача перед ПАТ "ПУМБ" щодо сплати заборгованості за користування кредитом в розмірі 311 487,01 доларів США припинено.

Спірним у вказаній справі є правомірність дій відповідача щодо віднесення анульованих банком процентів за користування кредитом до категорії "додаткові блага".

Згідно з пунктом 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (абзац другий пункту 164.1 ст. 164 ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.54 пункту 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Цим підпунктом не встановлено виключний перелік доходів, які включаються до оподатковуваного доходу. Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Додаткові блага, згідно з визначенням, яке дає норма підпункту 14.1.47 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України встановлений як вичерпний і включає, зокрема: суму боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України в редакції Закону України від 02.12.2010 №2755-VI, чинній до 1 січня 2015 року).

Виходячи з системного та логічного аналізу визначення термінів "додаткових благ" та "видів додаткових благ ", які включаються до оподатковуваного доходу, можна зробити висновок, що додаткове благо кваліфікується як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Стосовно анулювання (прощення) кредитором суми боргу, то приріст фінансових показників платника податку - боржника виникає за рахунок суми, взятої в борг.

Колегія суддів зазначає, що фактично грошова сума, взята в борг, не збільшує дохід особи, оскільки надається на умовах повернення, тому в разі якщо ліквідуються встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, ця сума збільшує доход боржника, зокрема і його оподатковуваний доход як платника податку.

Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Таким чином, з урахуванням наведених положень податкового законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі, у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, а тому прощена (анульована) сума заборгованості може вважатися доходом боржника лише у випадку фактичного отримання боржником такої суми.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 22.05.2017 по справі № К/800/28428/16.

Враховуючи вищевикладене, сума процентів, нарахована позивачу за користування кредитними коштами та списана (прощена) банком, не є додатковим благом, на вартість якого згідно із нормами Податкового кодексу України збільшується оподатковуваний доход.

В контексті розгляду цієї справи судом першої інстанції не з'ясовано правовий статус суми прощеної заборгованості за кредитом позивача, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе як тіло кредиту, так і відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що за змістом ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

В процесі розгляду даної справи необхідно було встановити правовий статус усієї суми прощеної заборгованості за кредитом, що не було з'ясовано судом першої інстанції, а від так слугувало підставою для відмови в задоволенні позову.

Судовим розглядом встановлено, що сума заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "ПУМБ" за кредитним договором на момент прощення боргу складала 311 487,01 доларів США, з них 198 531,15 доларів СІ1ІА становила заборгованість за основною сумою боргу (кредит), а 112 955,86 доларів США - заборгованість за процентами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідок від 07.04.2017 та від 27.02.2017 про стан та історію заборгованості за кредитним договором № 6299087 від 07.04.2008, позивачем 27.12.2013 було здійснено платіж у розмірі 180000 доларів США, який було зараховано банком саме в рахунок погашення заборгованості за кредитом, а не процентів, всього з урахуванням попередніх платежів зараховано в рахунок погашення основної суми боргу (кредиту) 200 000 доларів США, що свідчить про повне погашення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту).

Крім того, за кредитним договором № 6299087 від 07.04.2008 позивачем було отримано грошові кошти в розмірі 200 000 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладання договору в гривневому еквіваленті складало 1 010 000 грн., а на підставі додаткової угоди № 2 від 26 грудня 2013 року було сплачено частину заборгованості в розмірі 180 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило 1 438 200 грн.

Колегія суддів зазначає, що в результаті реалізації договірних правовідносин між Банком та ОСОБА_1 останнім було повернуто Банку суму більшу, ніж була отримана ним в якості кредиту, тобто у позивача внаслідок вказаних правовідносин фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у той чи іншій формі, а тому у нього відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 ПК України.

Таким чином, згідно умов додаткової угоди № 2 від 26.12.2013 банком було анульована сума заборгованості, що складається з відсотків за користування кредитом, яка не може вважатися доходом платника податків в розумінні абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а відтак податкове повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 25.07.2016 № НОМЕР_1 про збільшення та сплату грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, внаслідок порушення ст. 49, п. 49.18, п.п. 49.18.5 Податкового кодексу України, в розмірі 223215,58 грн. (за основним платежем - 178436,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 779,12 грн.) є протиправним і підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, оскільки прийнята судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального справа, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції внаслідок вищезазначених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 по справі № 820/6924/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 25.07.2016 № НОМЕР_1 про збільшення та сплату грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 223215,58 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859805, 61166, м. Харків, пр. Науки, 9) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 4687 грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят сім гривень) 56 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Ральченко І.М. Катунов В.В.

Повний текст постанови виготовлений 24.07.2017.