Ухвала суду № 67914946, 19.07.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5264/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Стас Л.В.,

Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення за №0014811303 від 19.09.2016р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним боргом у розмірі 578,26грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 144,56грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ФОП за 2013р. працівниками ДПІ 3.03.2016р. складено акт №47-1/15-24-13-01/НОМЕР_1, у висновках якого встановлено порушення абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, яке полягає у тому, що платником податку не відображено, не нараховано та не сплачено до бюджету податок з доходу, який отримано, як додаткове благо у зв'язку з анулюванням (прощенням) пені за кредитним договором.

На підставі виявлених порушень відповідачем 19.09.2016р. прийнято податкове повідомлення - рішення за №0014811303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним боргом у розмірі 578,26грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 144,56грн..

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду та просив його скасувати.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017р. адміністративний позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення - рішення за №0014811303 від 19.09.2016р..

Стягнуто з Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39486302) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (НОМЕР_2) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- квитанцією про сплату за №62 від 5.10.2016р. у сумі 551,2грн..

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимоги, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщенні про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків у розумінні ПК, який підлягає оподаткуванню.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2 за 2013р. працівниками ДПІ 3.03.2016р. складено акт №47-1/15-24-13-01/НОМЕР_1, у висновках якого встановлено порушення абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, яке полягає у тому, що платником податку не відображено, не нараховано та не сплачено до бюджету податок з доходу, який отримано, як додаткове благо у зв'язку з анулюванням (прощенням) пені за кредитним договором.

На підставі зазначеного акту перевірки Роздільнянською ОДПІ цього ж дня винесені податкові повідомлення - рішення за №0005851702, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 170грн. та за №0001231702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7571,89грн., з яких 6057,51грн. за основним податковим зобов'язанням та 1514,38грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звертався в суд із відповідним позовом та просив їх скасувати.

Однак, до вирішення справи в судовому порядку щодо законності податкових повідомлень-рішень за №0005851702 та за №0001231702, на підставі того ж акту перевірки від 3.03.2016р., Роздільнянською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області 19.09.2016р. винесено інше податкове повідомлення-рішення за №0014811303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним боргом у розмірі 578,26грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 144,56грн. (а.с.6).

В подальшому, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016р. (справа №815/2778/16) визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення за №0005851702 та за №0001231702.

На вказану постанову суду першої інстанції ДПІ подано апеляційну скаргу, та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016р. вказана постанова залишена без змін.

Виходячи з наведеного, вказані обставини не підлягають доведенню, відповідно до ст.72 КАС України.

Позивач, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням за №0014811303, звернувся в суд із вказаним адміністративним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення, судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до пп.162.1.3 п.162.1ст.162 ПК України платником податку є, зокрема, податковий агент.

Пунктом 176.2 ст.176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Додатковим благом, в силу пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України, є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

В сила вимог пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З урахуванням зазначених вище норм ПК України обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності певних умов, визначених податковим законодавством.

Таким чином, відповідно до положень ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

З матеріалів справи вбачається, що сума прощеного боргу складає 40 383,37грн., що за складовою є тільки пеня. Таким чином, заборгованість по пені зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин, а тому анулювання кредитної заборгованості по пені не є фактичним отриманням доходу в розумінні ПК та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

Апеляційний суд вважає за необхідним зазначити, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 16.09.2015р., де вказано, що прощена пеня не є доходом фізичної особи та додатковим благом, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати. Пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК, який підлягає оподаткуванню згідно з абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК.

Відповідно до вимог ст.244-2 КАС України вказане судове рішення Верховного суду України підлягає обов'язковому врахуванню судами загальної юрисдикції при застосуванні таких правових норм.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 та скасування податкового повідомлення-рішення за №0014811303 від 19.09.2016р., оскільки вказане податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного податкового законодавства України

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,198, 200, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька