Ухвала суду № 67914755, 20.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9960/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у місті Києва проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» (код ЄДРПОУ 19130159) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 03.06.2016 №139/2615140104/19130159 (надалі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення: п.п. 135.5.4. ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну 573 018 грн, а саме за 2013 рік на суму 481 717 грн, за 2014 рік на суму 91 301 грн; п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.2 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-Vl (зі змінами та доповненнями), щодо несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору; п.4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (зі змінами та доповненнями), п. 1 Розділу III Наказу Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного подання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (а.с. 34-67).

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 №2672615141, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток всього в сумі 716 273 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 573 018 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 143 255 грн (а.с. 68).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час проведення перевірки, строки проведення розрахунків по договорам з контрагентами позивача ТОВ «Основа Євро», ТОВ «Моноліт-КСМ», ТОВ «Елан», ТОВ «ЖитлоЛюкс» не сплинули, що виключає можливість ставити питання про віднесення даних кредиторської заборгованості до інших видів доходів як безнадійну заборгованість, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.06.2016 № 2672615141 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Основа Євро» (Підрядник), з іншої сторони, укладено Договір №21/07-08 від 21.07.2008 (надалі - Договір №21/07-08) (а.с. 80-81).

У відповідності до п. 2.2, п. 2.5 Договору №21/07-08, загальна вартість Договору становить орієнтовно 4585079 грн 60 коп. (чотири мільйони п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч сімдесят дев'ять грн. 60 коп.). в.ч. ПДВ за ставкою 20 % 764179 грн 93 коп. Розрахунок за фактичне виконання робіт здійснюється в термін 10-ти банківських днів з дня підписання Замовником Акту приймання і (форма КБ-2в) і довідки про вартість (форма КБ-3) виконаних підрядних робіт.

При цьому, кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Основа Євро» в розмірі 1021466 грн 51 коп. виникла на підставі договору №21/07-08, Акту №1 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 pоку, Акту № 2 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року та Акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року (а.с. 83-97).

З метою стягнення заборгованості як кредитор ТОВ «Основа Євро» звернулось із позовом до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26 лютого 2016 pоку порушено провадження по справі № 910/3190/16 за позовом ТОВ «Основа Євро» до ТОВ «Фундамент» про стягнення заборгованості за договором № 21/07-08 від 21 липня 2008 pоку в розмірі 1021466 грн 51 коп., суми інфляції в розмірі 806771 грн 61 коп. та 3 % річних в розмірі 63 806 грн 68 коп., всього на загальну суму - 1892044 грн 80 коп. (а.с. 98).

На час вирішення даної справи, провадження у вказаній господарській справі триває.

Таким чином, до закінчення розгляду Господарським судом м. Києва справи №910/3190/16 висновок контролюючого органу про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за договором №21/07-08 від 21 липня 2008 року, є передчасним, а віднесення заборгованості до безнадійної та нарахування податкових зобов'язань - безпідставним.

Крім того, між позивачем (Генпідрядник), з однієї сторони та ТОВ «Моноліт-КСМ» (Субпідрядник), з іншої сторони укладено Договір №7-03 на виконання підрядних робіт від 07.04.2010 (надалі - Договір №7-03) (а.с. 99-101).

У відповідності до п. 2.1, п. 7.1 Договору №7-03, вартість виконання земельних робіт становить 2166000 грн (два мільйони сто шістдесят шість тисяч грн), в т.ч. ПДВ 20% - 361 грн. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється Субпідрядником та Генпідрядником шляхом підписання акту виконаних робіт уповноваженими представниками сторін з урахуванням умов передбачених цим договором.

При цьому, кредиторська заборгованість ТОВ «Фундамент» перед ТОВ «Моноліт-КСМ» в розмірі 507229 грн 47 коп. виникла на підставі договору на виконання підрядних робіт №7-03 від 7 квітня 2010 року, Акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року, Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року, Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 pоку, Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 pоку, Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 pоку, Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 pоку, Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року, Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (а.с. 102-128).

Разом з тим, між позивачем та ТОВ «Моноліт-КСМ» в порядку, передбаченому ст. 259 ЦК України 30.10.2013 укладено Договір про збільшення позовної давності щодо вимог про оплату реалізованих товарів/наданих послуг згідно договору № 7-03 від 07 квітня 2010 pоку на суму 507229 грн 47 коп. до 31.03.2016 (а.с. 209).

Таким чином, строк позовної давності за зобов'язаннями стосовно оплати спірної кредиторської заборгованості настане не раніше квітня 2016 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Елан» (підрядник), з іншої сторони, укладено Договір №01/03 на виконання монтажних робіт від 01.03.2007 (надалі - Договір №01/03) (а.с. 129-131).

У відповідності до п. 1.2, п. 4.4 Договору №01/03, вартість робіт складає 3540367 грн 20 коп. (три мільйони п'ятсот сорок тисяч триста шістдесят сім гривень 20 коп.), в тому числі вартість матеріалів та обладнання 2331753 грн 60 коп. Додаток №1. Остаточний розрахунок з підрядником за виконані роботи здійснюється протягом десяти банківських днів після підписання акту Державної Комісії про прийняття Об'єкта в експлуатацію.

При цьому, кредиторська заборгованість ТОВ «Фундамент» перед ТОВ «Елан» виникла: в розмірі 257319 грн 60 коп. на підставі договору на виконання монтажних робіт №01/03 від 01 березня 2007 pоку і Акту прийняття виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року та в розмірі 692675 грн 40 коп. на підставі договору № 20/09/01 від 20 вересня 2007 року Акту № 12 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року та Акту № 13 прийняття виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року (а.с. 135-140, 144-154).

Колегія суддів звертає увагу, що між ТОВ «Фундамент» і ТОВ «Елан» 30 червня 2011 року в передбаченому ст. 259 ЦК України порядку, укладено Договір про збільшення позовної давності щодо вимог про оплату реалізованих товарів/наданих послуг згідно договору № 01/03 від 01 березня 2007 року на суму 257319 грн 60 коп та договору №20/09/01 від 20 вересня 2007 року на суму 812675 грн 40 коп. до 31 березня 2016 року (а.с. 155).

Таким чином, строк позовної давності за зобов'язаннями стосовно оплати спірної кредиторської заборгованості настане не раніше квітня 2016 року.

Крім того, між позивачем (Генпідрядник), з однієї сторони, та ТОВ «ЖитлоЛюкс» (Підрядник), з іншої сторони, укладено Договори підряду №05/06-07 від 05.06.2007 (надалі - Договір №05/06-07) та №02/06-08 від 02.06.2008 (надалі - Договір №02/06-08) (а.с. 156-163, 166-170).

У відповідності до п.4.2, п. 4.3 вказаних Договорів Акти фактично виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) складаються згідно з Договірною ціною (Додатки до Договору). Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідок про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3) з погашенням раніше сплачених авансів в термін до 15-го числа місяця, слідую чого за звітним.

При цьому, кредиторська заборгованість ТОВ «Фундамент» перед ТОВ «ЖитлоЛюкс» в розмірі 200 903 грн виникла на підставі Договору підряду № 05/06-07, Акту прийняття виконаних підрядних робіт за серпень 2008 pоку, договору підряду № 02/06-08 від 02 червня 2008 pоку, Акту прийняття виконаних підрядних робіт за червень 2008 pоку, договору підряду № 19/09-08 від 19 вересня 2008 року та Акту прийняття виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року (а.с. 164-165, 171-172).

Також, між позивачем (підрядник) та ТОВ «ЖитлоЛюкс» укладено договір №19/09-08 від 19.09.2008 на виконання робіт при будівництві супермаркета «Епіцентр» по вулиці Макарова, 17, м. Рівне (а.с. 173-178).

У відповідності до умов п.2.1 вказаного Договору характер, обсяги та вартість робіт, виконуваних субпідрядником за цим Договором, визначається та погоджується сторонами на підставі кошторисної документації на виконання Робіт.

Згідно п.3.1 вказаного договору загальна вартість Робіт за даним договором погоджена та затверджена Сторонами на основі Протоколу погодження договірної ціни, що є невід'ємним додатком до данного Договору та складається з суми вартості кожного окремого виду Робіт за Договірною ціною.

За правилами п.3.4 договору підрядник здійснює платежі за виконані роботи на підставі довідки по ф.КБ-3 і акту (ф.КБ-2-в), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт і довідку готує субпідрядник і передає для підписання представнику підрядника у строк не пізніше 25 числа місяця, що є звітним. Уповноважений представник підрядника на протязі 3-х днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт. Несовєчасне підписання акту, а також необгрунтвоана претензія щодо реальності робіт привівнюються до їх несвоєчасної оплати.

У подальшому, між ТОВ «Фундамент» і ТОВ «ЖитлоЛюкс» в порядку, передбаченому ст. 259 ЦК України 30 травня 2011 року укладено договір про збільшення позовної давності щодо вимог про оплату реалізованих товарів/наданих послуг згідно договору № 05/06-07 від 5 червня 2007 р. на суму 17322 грн 23 коп., договору №02/06-08 від 2 червня 2008 року на суму 171390 грн 77 коп. та договору № 19/09-08 від 19 вересня 2008 року на суму 12190 грн до 31 грудня 2017 року (а.с. 180).

Таким чином, строки позовної давності за зобов'язаннями стосовно оплати спірної кредиторської заборгованості настануть не раніше січня 2018 року.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що кредиторська заборгованість позивача перед контрагентами є безнадійною саме у 2013, 2014 році, тому її слід включати в рядок « 03» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 (2014) рік як «Інші доходи», колегією суддів не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, та складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів.

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Інші доходи відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК включають суми безнадійної кредиторської заборгованості.

При цьому, підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що безнадійна заборгованість, зокрема - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності та заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Згідно пп. 14.1.257 пункту 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За правилами статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України).

За змістом частини третьої цієї статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Разом з тим, частиною першою статті 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Тобто, якщо сторони договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок проводиться в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі.

Як свідчать матеріали справи, позивач та контрагенти позивача сторони збільшили позовну давність до 31 березня 2016 року та до 31 грудня 2017 року, тому сума заборгованості не є безнадійною кредиторською заборгованістю.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що строки проведення розрахунків позивача по вищезазначеним договорам з ТОВ «Основа Євро», ТОВ «Моноліт-КСМ», ТОВ «Елан», ТОВ «ЖитлоЛюкс» не сплинули, що виключає можливість ставити питання про віднесення даних кредиторської заборгованості до інших видів доходів як безнадійну заборгованість.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не у межах та у спосіб наданих йому повноважень, тому податкове повідомлення-рішення податкового органу є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.