Постанова № 67914149, 21.07.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 липня 2017 р. № 820/1847/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Денисенко А.А.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кошлаченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, арбітражний керуючий, ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі по тексту - відповідач, управління, ГТУЮ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо встановлення порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яке міститься у акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 24 квітня 2017 року № 21 за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод»;

скасувати припис про недопущення арбітражним керуючим у подальшій діяльності аналогічних порушень від 25 квітня 2017 року № 8, який винесений на підставі акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 24 квітня 2017 року № 21.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що оскільки в його діяльності як арбітражного керуючого були відсутні порушення чинного законодавства під час виконання ним повноважень ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод», про що ним повідомлялося відповідача письмово з наданням копій відповідних документів, то дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо встановлення порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яке міститься у акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 24 квітня 2017 року і припис про недопущення арбітражним керуючим у подальшій діяльності аналогічних порушень від 25 квітня 2017 року № 8 є протиправними. Зазначає, що якщо й були допущені які-небудь порушення то не ним, а попередніми арбітражними керуючими, а відтак не може нести відповідальності за дії, які ним не вчинялись.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов з підстав, що зазначені в позові і додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.

Оскільки арбітражний керуючий ОСОБА_1 не надав доказів того, що виконання послуг з капітального ремонту вузлів, агрегатів та лінійного обладнання тягового рухомого складу та підряду за Договором від 18.06.2014 № ПТ-14678/НЮ, укладеним між ДП «Південна залізниця» та ВАТ «ІТРЗ» та Договором підряду № 2, укладеним між ВАТ «ІТРЗ» та ТОВ «ВПІТРЗ», предметом якого - ремонт колісних пар тягового рухомого складу, є закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, а також того, що ці договори мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, комісія зробила висновок, що укладення додаткових угод №№ 4, 5, 6, 7 до договору № ПТ-14678/НЮ від 18.06.2014 свідчить про фактичне продовження господарської діяльності банкрута, що є порушенням вимог абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив у повному обсязі та просив відмовити позивачу з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Перевіривши матеріали справи і оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд визнає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено при судовому розгляді справи Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області на підставі листа слідчого СУ ГУНП України в Харківській області Бояренка А.Ю. від 21.02.2017 № 3890/119-24/2017 та доручення Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України від 07.03.2017 №298/4741-0-32-17/9.4, листа ТОВ "Укрпромінвест-груп" від 27.02.2017 б/н та доручення Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України від 14.03.2017 № 338/4741-0-32-17/9.4. згідно повідомлення ГТУЮ від 20.03.2017 року № 16 про проведення позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 повідомлено про проведення з 10 по 12 квітня 2017 року позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі №Б-39/02-09 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод», а також видано посвідчення на проведення позапланової невиїзної перевірки від 20.03.2017 року № 16 (а.с. 37 -43 т.1).

Згідно повідомлення ГТУЮ від 20.03.2017 року № 16 предметом перевірки визначено: додержання вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) та іншого законодавства з питань банкрутства, зокрема щодо продовження здійснення господарської діяльності банкрутом, а саме: укладання договорів та додаткових угод до них на ремонт тягового рухомого складу в 2015-2016 роках, зобов'язання ВАТ "ІТРЗ" згідно додаткових угод та додатків до Договору № П/Т-14678/НЮ від 18.06.2014, укладеного між РФ "Південна залізниця ПАТ "Українська залізниця", виконання капітальних ремонтів згідно Договору підряду (виконання робіт) № 2 від 02.04.2015 на підставі Договору № П/Т-14678/НЮ від 18.06.2014, укладеного між ВАТ "ІТРЗ" та РФ "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця", щодо передачі в 2015-2016 роках в оренду виробничих приміщень та обладнання банкрута ТОВ "ВІТ ІТРЗ", щодо продовження виконання обов'язків працівниками відділу технічного контролю ВАТ "ІТРЗ", зокрема ОСОБА_4, використання службовими особами ТОВ "'ВІТ ІТРЗ" клейм, які ідентифікують ВАТ "ІТРЗ", щодо проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута та інших питань, порушених у листі слідчого СУ ГУПНУ в Харківській області Бояренка А.Ю. від 21.02.2017 № 3890/119-24/2017; щодо використання у господарській діяльності банкрута майна, співвласником якого є ТОВ "Укрпромінвест-груп" на праві спільної часткової власності , а саме:

нежитлових приміщень малярного відділення під літ."У1", заг. пл. 2368,00 кв.м., адреса: Харківська обл., м. Ізюм:, в'їзд Ювілейний, 1, 267/10000 частин;

нежитлових приміщень товарного цеху з побутовими приміщеннями під літ. "Р-2Н2", з аг. пл. 2843,00 кв.м., адреса: Харківська обл., м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, 1, 320/10000 частин;

нежитлових будівель, корпусних ходових частин площею 16428,2 св.м., під літ. "О-1Н", площа 13256,9 кв.м., підстанції під літ. "01-2Н", площею 957,6 кв.м., адміністративної будівлі і побутових приміщень КХЧ, під літ. 02-3Н, площею 1443,1 кв.м., вентиляційної будівлі під літ. "03-211", площею 594,9 кв.м., переходу під літ. "04-1Н" площею 175,7 кв.м., адреса: Харківська обл., м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, 1, 1 852/10000 частин;

щодо перешкоджання в'їзду уповноваженим особам ТОВ «Укрпромінвест-груп» на територію цілісного майнового комплексу банкрута та інших питань, порушених у листі 'ГОВ "Укрпромінвест-груп" від 27.02.2017 б/н.

За результатами проведеної перевірки комісією в діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 виявлені порушення приписів абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», про що складено Довідку від 12.04.2017 №15 (а.с. 67 -71 т.1)

Позивачем на викладені у Довідці від 12.04.2017 № 15 висновки були надані заперечення від 19.04.2017 № 01-20/06(а.с. 72 - 74 т.1).

24.04.2017 року комісією був складений акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від № 21 (далі по тексту - акт перевірки) про виявлені порушення приписів абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с.75-76 т.1).

За результатами перевірки, що викладені в акті комісією при проведенні позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора у справі №Б-39/02-09 про банкрутство ВАТ «ІТРЗ» виявлені порушення приписів абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Усунення виявлених порушень є неможливим.

Зазначений висновок був зроблений відповідачем з наступних мотивів.

Як вказано в акті перевірки за результатами оцінки заперечень, наданих арбітражним керуючим ОСОБА_1, комісією зроблено висновок, що вони не спростовують висновків комісії про порушення абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки не надано доказів того, що виконання послуг з капітального ремонту вузлів, агрегатів та лінійного обладнання тягового рухомого складу та підряду є закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, а також того, що ці договори мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані.

Висновки комісії підтверджуються постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 № Б-39/02-09, якою встановлено, що господарська діяльність банкрута була пов'язана не із виготовленням продукції, а із наданням послуг з капітального ремонту, яка за вимогами закону не підлягала «завершенню», а мала бути припинена в день визнання боржника банкрутом.

Також арбітражним керуючим ОСОБА_1 надані виписки банку за особовим рахунком ВАГ «Ізюмський тепловозоремонтний завод», відповідно до яких банкрут протягом 2016 року отримував грошові кошти за ремонтні роботи обладнання та колісних пар, що підтверджує висновки комісії щодо продовження здійснення господарської діяльності у 2015 та 2016 роках після призначення 25.11.2015 арбітражного керуючого ліквідатором ВАТ «ІТРЗ».

25.04.2017 року ГТУЮ був винесений припис №8 про недопущення повторних порушень. У приписі зазначено, що згідно з актом перевірки від « 24» квітня 2017 № 21, проведеної Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області, голова комісії: начальник відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Харківській області Акмаєв А.В. було виявлено такі порушення: абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Вирішено винести арбітражному керуючому ОСОБА_1 припис щодо недопущення арбітражним керуючим у подальшій діяльності аналогічних порушень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснює діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 216, видане Міністерством юстиції України 20.02.2013 р.

Постановою господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року по справі № Б-39/02-09 ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод», визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Резолютивною частиною вказаної постанови, зокрема, зазначено наступне: « 1. Припинити процедуру санації ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (код 01056356, адреса: 64300, Харківська область, м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, буд. 1).

2. Припинити повноваження керуючого санацією боржника - ОСОБА_6

3. Визнати ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (код 01056356, адреса: 64300, Харківська область, м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, буд. 1, зареєстроване 03.05.2001р. виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області) банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру.

4. Призначити ліквідатором ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого ОСОБА_6 (свідоцтво №1282 від 25.07.13, адреса: вул. Ак. Проскури, 1, м. Харків, 61070).

5. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо».

Пунктом 9 резолютивної частини цієї постанови зобов'язано ліквідатора (ОСОБА_6) в строк до 03.12.2015 року виконати ліквідаційну процедуру.

Згідно абз. 2 ч.1 ст. 38 Закону України від 14.05.1992 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2015 року по справі № Б-39/02-09 усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_6 від виконання повноважень ліквідатора ВАТ «ІТРЗ», призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Як вбачається з довідки ГТУЮ від 12.04.2017 р. № 15 підставою для висновків про порушення стали, зокрема, ті обставини, що18.06.2014 р. між ДП «Південна залізниця» та ВАТ «ІТРЗ» в особі керуючого санацією ОСОБА_6 укладено договір № ПТ-14678/НЮ на виконання послуг з капітального ремонту вузлів, агрегатів та лінійного обладнання тягового рухомого складу. Строк дії договору до 31.12.2016.

Додатком № 1 до договору № ПТ-14678/НЮ погоджено проведення у 2014-2016 роках капітального ремонту вузлів, агрегатів та лінійного обладнання ТРС, а саме: колісних пар, блоку дизеля 5Д49, МОП ВЛ-11 та МОП 2ТЕ-116.

До договору № ПТ-14678/НЮ ліквідатором ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 1 від 27.02.2015 та додаткову угоду № 2 від 20.05.2015, додаткову угоду № 3 від 16.11.2015.

Ліквідатором ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 4 від 11.12.2015 до договору № ПТ-14678/НЮ у зв'язку з утворенням ПАТ «Українська залізниця».

Як зазначено комісією в довідці, згідно копії протоколу № 1 засідання комітету кредиторів ВАТ «ІТРЗ» від 18.12.2015 комітетом кредиторів вирішено не розривати договір № ПТ-14678/НЮ та зобов'язано ліквідатора підготувати пакет пропозицій на 2016 рік, оскільки отримання коштів за цим договором є єдиним джерелом проведення ліквідаційної процедури та погашення вимог кредиторів, зокрема кредиторів із заробітної плати.

Як зазначає далі відповідач, також, вже після отримання згоди комітету кредиторів на продовження договору № ПТ-14678/НЮ, ліквідатором ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 5 від 31.12.2015 до цього договору, додаткову угоду № 6 від 06.04.2016, додаткову угоду № 7 від 22.11.2016.

Також 02.04.2015 між ВАТ «ІТРЗ», в особі ліквідатора ОСОБА_6, та ТОВ «ВП ІТРЗ», в особі директора ОСОБА_7, укладено Договір підряду № 2 (на виконання робіт), предметом якого є ремонт колісних пар тягового рухомого складу. Додатками № 1 від 02.04.2015 та № 2 ВІД 27.05.2015 до цього Договору складені протоколи погодження ціни на виконання послуг з капітального ремонту вузлів, агрегатів та лінійного обладнання ТРС на 2015 рік.

01.12.2015 до вказаного Договору укладено Додаткову угоду №1 щодо зміни преамбули договору стосовно того, що ВАТ «ІТРЗ» діє в особі арбітражного керуючого ліквідатора ОСОБА_1, предмету договору та строку договору - до 01.04.2016.

Додатковою угодою № 2 від 03.04.2016 до договору строк дії договору" змінено - до 31.12.2016.

Додатковою угодою № 2 від 16.12.2016 до договору внесено зміни" до протоколу погодження ціни на виконання послуг з капітального ремонту вузлів, агрегатів та лінійного обладнання ТРС на 2016 рік.

В довідці про результати позапланової невиїзної перевірки № 15 далі також зазначається, що згідно пояснень арбітражного керуючого ОСОБА_1 додаткові угоди до укладених ліквідатором ОСОБА_6 договору № ПТ-14678/НЮ від 18.06.2014 ним укладались з метою закінчення технологічного циклу та збереження майна банкрута у належному стані.

Договори № ПТ-14678/НЮ від 18.06.2014 та № 2 від 02.04.2015 припинені31.12.2016 та не були продовженням господарської діяльності банкрута, оскільки банкрут за цими договорами не отримував прибутку.

Далі комісія зазначила, що арбітражний керуючий ОСОБА_1 в своїх поясненнях постійно посилається на те, що договір № ПТ-14678/НЮ від 18.06.2014 та договір підряду № 2 від 02.04.2015 укладались не ним, а попереднім ліквідатором- Костюком О.Г., покладаючи всю відповідальність на останнього.

Оскільки арбітражний керуючий ОСОБА_1, посилаючись на правомірність продовження виконання вказаних договорів на підставі ст. 38 Закону, не надав доказів того, що виконання послуг з капітального ремонту вузлів, агрегатів та лінійного обладнання тягового рухомого складу та підряду є закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, а також того, що ці договори мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, комісія робить висновок про порушення ним вимог абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону.

Крім того, висновки комісії підтверджуються постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 по справі № Б-39/02-09, якою залишено в силі ухвалу господарського суду Харківської області від 25.11.2015 про усунення арбітражного керуючого ОСОБА_6 від виконання обов'язків ліквідатора ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод».

Зазначеною постановою встановлено, що технологічний цикл (виробничий цикл) - це інтервал часу від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються у готову продукцію.

Таким чином, у розумінні положень ст. 38 Закону про банкрутство банкрут може завершувати господарську діяльність (ту, що розпочалася до відкриття ліквідаційної процедури) і повинен закінчити її у строк необхідний для виготовлення готової продукції.

Господарська діяльність ВАТ «ІТРЗ» була пов'язана не із виготовленням продукції, а із наданням послуг з капітального ремонту, яка за вимогами закону не підлягала «завершенню», а мала бути припинена в день визнання боржника банкрутом.

Харківським апеляційним господарським судом встановлено, що укладення додаткових угод до договору №ПТ-14678/НЮ від 18.06.2014 є продовженням господарської діяльності.

Таким чином комісія дійшла висновку, що оскільки додаткові угоди №№ 4, 5, 6, 7 до договору №ПТ-14678/НЮ від 18.06.2014 продовжував укладати і арбітражний керуючий ОСОБА_1, тобто фактично продовжував вести господарську діяльність банкрута, чим порушив приписи абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону.

Також, як вбачається з довідки, прийняття комітетом кредиторів рішення не розривати договір № ПТ-14678/НЮ не звільняє арбітражного керуючого ОСОБА_1 від обов'язку виконати приписи абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що технологічний цикл (виробничий цикл) - це інтервал часу від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час,протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються у готову продукцію.

Виробничий цикл - це календарний період часу, протягом якого виріб або партія виробів, що обробляються, проходять усі операції виробничого процесу або певної його частини і перетворюються на завершений продукт.

Інтервал календарного часу від початку першої виробничої операції до закінчення останньої називається тривалістю виробничого циклу в часі, яка вимірюється в днях, годинах, хвилинах, залежно від виду виробу та стадії оброблення.

Основні стадії та етапи технологічного циклу складаються з:

1 - перед товарної стадії (проектування, матеріально-технічне забезпечення, приймальний контроль сировини, виробництво продукції, остаточний контроль готової продукції);

2 - товарної стадії (формування товарних партій, зберігання і транспортування, перед реалізаційна товарна обробка, реалізація товарів, споживання (експлуатація), післяпродажне обслуговування при експлуатації або консультування);

3 - стадії утилізації відходів товарів (повторне використання або знищення відходів).

Не вся вироблена продукція стає товаром, частина її відбраковується при остаточному контролі як дефектна і відправляється на промпереробку або знищення.

Зазначаючи про порушення абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону відповідач не взяв до уваги те, що предметом договорів, на які посилається відповідач як на підставу продовження виробничого циклу з виготовлення продукції боржника є те, що виконавець зобов'язується у 2014-2016 роках надати замовнику послуги з капітального ремонту вузлів, агрегатів та лінійного обладнання тягового рухомого складу згідно додатку №1 «Проведення у 2014-2016 роках капітального ремонту вузлів, агрегатів та лінійного обладнання», наданих замовником виконавцю, згідно правил ремонту ЦТ-01116, ЦТ -0119 та Інструкції ВНД 32.0.07.2001 (договір № П/Т-14678/НЮ від 18.06.2014 р. та надання послуг з ремонту колісних пар тягового рухомого складу , згідно правил ремонту ЦТ-01116, ЦТ -0119 та Інструкції ВНД 32.0.07.2001, що є предметом договору підряду № 2(на виконання робіт) від 02.04.2015 р.

Суд зазначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 . ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В ході розгляду справи доказів укладання договорів предметом яких є виробництво товарів (продукції) ВАТ «ІТРЗ» відповідачем не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні, а судом підчас розгляду справи таких доказів не здобуто, відтак суд відзначає про відсутність порушення з боку позивача через не закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції.

Частиною 2 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження.

Пунктом 2 ч. 2 статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім іншого встановлено, що арбітражний керуючий зобов'язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника.

При цьому Законом не встановлено обов'язку ліквідатора вчиняти дії зі збереження та захисту майна банкрута за власний рахунок.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що вчиняючи вказані правочини арбітражний керуючий діяв виключно на виконання вимог Закону щодо збереження і захисту майна банкрута, що також підтверджується наступними обставинами.

Як вбачається з матеріалів справи за період дії Договору № П/Т-14678/НЮ від 18.06.2014 року від ПАТ „Укрзалізниця" РФ „Південна залізниця" отримано 5 105191,99грн.Сплачено ТОВ „ВП ІТРЗ" договору по підряду № 2 (на виконання робіт) від 02.04.2015 року за отримані послуги 4 849931,66грн. (а.с. 162 - 188 т. 4).

В матеріалах справи містяться копії договорів цивільно-правового характеру про надання послуг на охорону майна ВАТ «ІТРЗ», додаткових угод до них та копії видаткових касових ордерів, які свідчать про виплату винагород, що свідчить про спрямування отриманих коштів на збереження майна божника, а саме на забезпечення охорони (а.с. 189 - 250 т.4, а.с. 1- 119 т.5) та інших договорів з надання послуг (охорони, інвентаризацій майна та документів, по очищенню та відкачуванню стічних вод та інш.), і додаткових угод до них (а.с. 171-234 т.3).

За наведених обставин суд відзначає, що через брак коштів охорона та утримання майна були б неможливими, що могло би призвести до порушення арбітражним керуючим обов'язків із збереження та захисту майна боржника, що, в свою чергу також є неприпустимим.

Крім того, як встановлено при судовому розгляді справи Договір № П/Т-14678/НЮ від 18.06.2014 р., додаткові угоди до нього №№ 1,2,3 і додатки 1-8, а також договір підряду № 2 (на виконання робіт) від 02.04.2015 р. і додатки до нього №№1 та 2 укладав і підписував ліквідатор ОСОБА_6

Також суд відзначає, що як було встановлено вище, на день прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ліквідатором був не позивач, а ОСОБА_6 Арбітражного керуючого ОСОБА_1 призначено ліквідатором ВАТ «ІТРЗ» ухвалою Господарського суду Харківської області лише 25 листопада 2015 року, тобто майже через рік після прийняття господарським судом Харківської області постанови від 03.12.2014 року по справі № Б-39/02-09, якою ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

До цього, повноваження виконував ліквідатор ОСОБА_6, якого на день прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури абзацом 2 ч.1 ст. 38 Закону України від 14.05.1992 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було зобов'язано завершити господарську діяльність банкрута закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.

За продовження господарської діяльності банкрута шляхом укладення арбітражним керуючим додаткових угод до договорів, які не передбачають виготовлення продукції, укладених з метою збереження та утримання майна банкрута відповідальність відсутня.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Оскільки позивач на час прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не здійснював функцій ліквідатора, то він не має нести відповідальність за дії або бездіяльність ліквідатора ОСОБА_6

Тобто, якщо попередній ліквідатор порушив законодавство про банкрутство, не забезпечив завершення господарської діяльності банкрута закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Щодо вимоги позивача про визнання дій ГТУЮ неправомірними суд зазначає наступне.

Згідно з п. 6.3 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 №1284/5акт є документом, який оформляється за результатами заходів контролю.

Таким чином, за своєю правовою природою акт перевірки діяльності арбітражного керуючого - не службовий документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок діяльності арбітражних керуючих, містить відомості про виявлені порушення вимог законодавства або їх відсутність та є носієм відповідної доказової інформації, тобто передбачає вчинення перевіряючими дій щодо викладення в акті власної думки про наявність чи відсутність порушень.

Дії, які вчиняються органом контролю стосовно проведення перевірки та підготовки за її наслідками акту перевірки, не породжують для арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

За таких обставин вимога позивача про визнання протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо встановлення порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 є необґрунтованою та безпідставною.

Частиною3 ст. 2 КАСУ встановлено критерії, яким мають відповідати як вчинені суб'єктом владних повноважень дії та бездіяльність, так і прийняті рішення, а саме у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши зазначений спір по суті суд вказує на невідповідність оскарженого рішення ГТУЮ критеріям, встановлених ч. 3 ст. 2 КАСУ.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги стосовно скасування припису підлягають задоволенню, а вимоги про визнання протиправними дії відповідача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування припису - задовольнити частково.

Скасувати припис про недопущення повторних порушень від 25 квітня 2017 року № 8, винесений Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, згідно з актом перевірки від 24 квітня 2017 року за № 21.

Стягнути на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 (61166, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) сплачену суму судового збору в розмірі 640, 00 грн. (шістсот сорок гривень).

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.