Постанова № 67913914, 11.07.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2017 року м.Київ № 810/770/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Броварської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним, таким, що прийняте з порушенням законодавства, та скасувати розпорядження Броварської районної державної адміністрації у Київській області від 10.02.2017 №110 про призначення порядку участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, окремо проживаючого батька ОСОБА_3 та встановлення порядку зустрічей з сином: І-ІІІ вихідні місяця з 17.00 п'ятниці до 18.00 неділі з ночівлею;

- визнати протиправним, таким, що прийняте з порушенням законодавства, та скасувати розпорядження Броварської районної державної адміністрації у Київській області від 10.02.2017 про призначення порядку участі у вихованні малолітнього онука ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, окремо проживаючого діда ОСОБА_4 та встановлення порядку зустрічей з онуком: І-ІІІ вихідні місяця з 17.00 п'ятниці до 18.00 неділі з ночівлею.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №810/770/17, витребувано докази по справі від сторін, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що у період з 26.06.2014 по 29.02.2017 ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 та має з вказаною особою спільну малолітню дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач зазначив про те, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.02.2017 було розірвано шлюб між нею та вказаною особою та визначено місце проживання малолітньої дитини разом із позивачем.

Позивач вказав, що Броварською районною державною адміністрацією Київської області було прийнято розпорядження «Про визначення порядку участі у вихованні дитини» від 10.02.2017 №110, яким визначено порядок участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, окремо проживаючого батька ОСОБА_3 та встановлено порядок зустрічей з сином: І-ІІІ вихідні місяця з 17.00 п'ятниці до 18.00 неділі з ночівлею, та розпорядження від 10.02.2017 про призначення порядку участі у вихованні малолітнього онука ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, окремо проживаючого діда ОСОБА_4 та встановлення порядку зустрічей з онуком: І-ІІІ вихідні місяця з 17.00 п'ятниці до 18.00 неділі з ночівлею.

Проте, на думку позивача, вказані розпорядження є протиправними, оскільки вони були прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, зокрема, позивач зазначив про те, що висновок про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого батька від 03.02.2017 №149/01-12, який був врахований відповідачем під час прийняття розпорядження від 10.02.2017 №110, ґрунтується виключно на тих неправдивих даних, які були надані ОСОБА_3 31.01.2017 на засіданні Комісії з питань захисту прав дітей Броварської РДА Київської області, у той час як особиста позиція позивача як матері малолітньої дитини, з відповідними аргументами, які спростовують наведені вказаною особою доводи, комісією заслухана взагалі не була,

Крім того, позивач зауважив про те, що комісією не було з'ясовано стан здоров'я її малолітньої дитини та особливості догляду за нею та психічний стан ОСОБА_3

Також позивач вказав на те, що комісією не було перевірено технічний та санітарний стан житла, а також наявність необхідних умов для перебування її малолітнього сина.

Позивач також зауважив, що йому не було надано можливості ознайомитись з відповідними матеріалами, які досліджувалися комісією на засіданні.

Вищевказане, на думку позивача, суперечить положенням постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування пов'язаної із захистом прав людини».

Крім того, позивач зазначив про те, що висновок про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого батька від 03.02.2017 №149/0-12 складений та підписаний виконуючим обов'язки голови Броварської РДА Київської області Плаксею Ю.С., у той час як в силу положень Постанови КМУ №866 даний документ складається та підписується виключно працівником служби у справах дітей.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що вказаний висновок не оформлений належним чином, а тому прийняття відповідачем на його підставі розпорядження від 10.02.2017 №110 свідчить про порушення вимог чинного законодавства.

Також позивач зазначив про те, що у розпорядженні від 10.02.2017 №110 відсутня інформація щодо адреси житла, в якому повинна перебувати малолітня дитина у встановлений спірним розпорядженням період, що, на думку позивача, свідчить про протиправний характер такого документу.

Окрім того, позивач зазначив про те, що 03.02.2017 відповідачем було складено висновок про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого діда №148/01-12, відповідно до якого призначено порядок участі у вихованні малолітнього онука, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, окремо проживаючого діда ОСОБА_4, та встановлено порядок зустрічей з онуком: І-ІІІ вихідні місяця з 17-00 п'ятниці до 18-00 неділі з ночівлею.

Позивач вважає, що на підставі вказаного висновку Броварською РДА Київської області можливо було прийнято відповідне розпорядження, яким визначено порядок участі у вихованні та порядок зустрічей ОСОБА_4 з її малолітнім сином.

Проте, на думку позивача, таке розпорядження також не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідачем не було належним чином досліджено необхідні матеріали та докази під час прийняття відповідного рішення.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що розпорядження від 10.02.2017 №110 було прийнято на підставі відповідних матеріалів, а також наданих 31.01.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Броварської РДА Київської області пояснень щодо спірного питання.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що ним було дотримано вимоги чинного законодавства під час вирішення питання участі ОСОБА_3 у вихованні дитини, а тому спірне розпорядження не підлягає скасуванню.

Крім того, відповідач зауважив, що Броварська районна державна адміністрація Київської області не приймала розпорядження про призначення порядку участі у вихованні малолітнього онука ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, окремо проживаючого діда ОСОБА_4, оскільки, визначення порядку участі у вихованні дитини діда або баби визначається виключно у суді на підставі висновку про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого діда.

У судових засіданнях 20.04.2017, 24.05.2017, 07.06.2016, 21.06.2017 та 11.07.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях 20.04.2017, 24.05.2017, 21.06.2017 та 11.07.2017 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 11.07.2017 суд за письмовим клопотанням представника позивача поставив на обговорення сторін питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представники сторін щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою суду від 11.07.2017 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.06.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області було зареєстравано шлюб за актовим записом №399 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (ОСОБА_3 після укладення шлюбу), що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 26.06.2014 серії НОМЕР_2 (а.с.49).

З матеріалів справи слідує, що 10.07.2014 у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 народилась дитина - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.12).

Судом встановлено, що заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.10.2015 по справі №361/4780/15-ц (провадження №2/361/2297/15) було розірвано шлюб між ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1) та ОСОБА_3, зареєстрований 26.06.2014 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №399, а також після розірвання шлюбу присвоєно ОСОБА_6 дошлюбне прізвище ОСОБА_1 (а.с.50).

Проте, 19.01.2016 ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області вищезазначене заочне рішення за заявою ОСОБА_3 було скасовано, справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Судом встановлено, що 29.02.2016 Броварським міськрайонним судом Київської області повторно прийнято заочне рішення по справі №361/4780/15-ц (провадження №2/361/889/16), на підставі якого розірвано шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_6, зареєстрований 26.06.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №399, а також відновлено ОСОБА_6 її дошлюбне прізвище - "Затулій" (а.с.51-52).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2017 ОСОБА_3 звернувся до голови Комісії в справах захисту дітей Плаксі Ю.С. із заявою про розгляд участі у вихованні, піклуванні та встановлення графіку побачень із неповнолітнім сином ОСОБА_2 (а.с.93).

Крім цього, 27.01.2017 до голови Комісії в справах захисту дітей Плаксі Ю.С. звернувся ОСОБА_4 із заявою про розгляд участі у вихованні та піклуванні за неповнолітнім внуком ОСОБА_2 (а.с.92).

З матеріалів справи слідує, що 31.01.2017 відбулось засідання Комісії з питань захисту прав дитини Броварської районної державної адміністрації, на якому у тому числі слухалось питання про участь у вихованні та встановлення графіку побачення окремо проживаючого батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та діда ОСОБА_4 з малолітнім ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за графіком: кожної п'ятниці щомісяця з вечора з ночівлею до неділі (діду щосереди з ночівлею), за результатами якого було прийнято рішення надати висновок про участь у вихованні та встановлення графіку побачення окремо проживаючого батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та діда ОСОБА_4 з малолітнім ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за графіком: перші та треті вихідні місяця з 17:00 п'ятниці до 18:00 неділі з ночівлею, яке оформлено протоколом від 31.01.2017 №2, який підписаний головою комісії Плаксею Ю.С. та секретарем комісії Онищенко В.І. (а.с.221-224).

З вказаного протоколу вбачається, що голова комісії Плакся Ю.С. під час голосування по даному питанню був відсутній по робочим справах. Так, зокрема, у протоколі зазначено, що голова комісії розпочав роботу комісії та повідомив, що йому необхідно відлучитись по терміновим справам на невизначений час. У зв'язку з цим ведення комісії було доручено начальнику Служби у справах дітей та сім'ї Броварської РДА Хромець С.М.

03.02.2017 ОСОБА_1 звернулась із заявою до начальника Служби у справах дітей і сім'ї Броварської РДА Київської області Хромець С.М., у якій позивач заперечувала щодо надання ОСОБА_3 можливості брати участь у вихованні її малолітньої дитини, оскільки її колишній чоловік не зможе створити нормальні умови для виховання їхнього спільного сина, що матиме негативний вплив на стан здоров'я, а також психічний стан дитини. Вказана заява була прийнята відділом з питань контролю, документального забезпечення та звернень громадян апарату Броварської РДА 03.02.2017 за №194-2, про що свідчить відбиток штемпелю відділу адміністрації на примірнику заяви позивача (а.с.15-18).

03.02.2017 виконуючим обов'язки голови Броварської районної державної адміністрації Київської області Плаксею Ю.С. складено та підписано висновок №149/01-12 про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого батька (а.с.13-14).

Вказаним висновком призначено порядок участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, окремо проживаючого батька ОСОБА_3 та встановлено порядок зустрічей з дитиною: І-ІІІ вихідні місяця з 17:00 п'ятниці до 18:00 неділі з ночівлею.

На підставі вказаного висновку Броварською районною державною адміністрацією Київської області було прийнято розпорядження від 10.02.2017 №110 «Про визначення порядку участі у вихованні дитини», яким визначено порядок участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю, ОСОБА_1, окремо проживаючого батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме: І-ІІІ вихідні місяця з 17:00 п'ятниці до 18:00 неділі з ночівлею (а.с.58).

Пунктом 2 вищевказаного розпорядження передбачено, що даний порядок участі у вихованні дитини виключається у разі хвороби дитини.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2017 виконуючим обов'язки голови Броварської районної державної адміністрації Київської області Плаксєю Ю.С. було складено висновок про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого діда №148/01-12, відповідно до якого призначено порядок участі у вихованні малолітнього онука, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, окремо проживаючого діда ОСОБА_4, та встановлено порядок зустрічей з онуком: І-ІІІ вихідні місяця з 17-00 п'ятниці до 18-00 неділі з ночівлею (а.с.90).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем розпорядження від 10.02.2017 №110 «Про визначення порядку участі у вихованні дитини», позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Крім того, позивачем було збільшено позовні вимоги та заявлено вимогу щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Броварської районної державної адміністрації у Київській області від 10.02.2017 про призначення порядку участі у вихованні малолітнього онука ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 окремо проживаючого діда ОСОБА_4 та встановлення порядку зустрічей з онуком: І-ІІІ вихідні місяця з 17.00 п'ятниці до 18.00 неділі з ночівлею, яке на думку позивача було прийнято відповідачем на підставі висновку про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого діда від 03.02.2017 №148/01-12.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.1 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Відповідно до ч.1 ст.2 Конвенції держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

Частиною 1 ст.18 Конвенції передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III (далі-Закон №2402-ІІІ) дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Статтею 11 Закону №2402-ІІІ визначено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону №2402-ІІІ виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1-3 ст.15 Закону №2402-ІІІ дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Статтею 6 Сімейного кодексу України встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно зі ч.1-2 ст.151 Сімейного кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Частиною 1 ст.157 Сімейного кодексу України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.2 ст.157 Сімейного кодексу України).

Згідно із ч.3 ст.157 Сімейного кодексу України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.1 ст.158 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ч.2 ст.158 Сімейного кодексу України).

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини визначений Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 (далі-Порядок №866).

Пунктом 3 розділу якого Порядку №866 визначено, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Відповідно до п.73 Порядку №866 у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Отже, проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку про те, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, один з батьків, що проживає окремо від дитини, має право звернутись до служби у справах дітей за місцем проживання дитини із заявою про визначення його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

При зверненні до органу опіки і піклування щодо вирішення спору між батьками дитини стосовно участі у її вихованні, орган опіки і піклування визначає порядок такої участі, виходячи із інтересів дитини.

Так, з цією метою працівником служби у справах дітей проводиться бесіда із батьками, з'ясовуються обставини, які призвели до виникнення спору та інші обставини, що мають істотне значення для визначення участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо.

За результатами з'ясування наведених обставин, служба у справах дітей складає висновок, який враховується органом опіки і піклування при прийнятті відповідного рішення.

Як зазначено вище, розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області «Про визначення порядку участі у вихованні дитини» від 10.02.2017 №110 було визначено порядок участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, окремо проживаючого батька ОСОБА_3 та встановлено порядок його зустрічей з сином: І-ІІІ вихідні місяця з 17.00 п'ятниці до 18.00 неділі з ночівлею.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування вказаного розпорядження, зазначив про те, що спірне розпорядження прийняте відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства.

Так, зокрема, позивач зауважив про те, що комісією з питань прав дитини Броварської районної державної адміністрації Київської області під час проведення 31.01.2017 засідання не було дотримано порядку його проведення, оскільки ОСОБА_1 взагалі не мала можливості виступити та надати заперечення проти тих доводів, які були наведені у засіданні ОСОБА_3.

Крім того, позивач зауважила про те, що 03.02.2017 нею було надіслано на адресу відповідача письмові пояснення, в яких позивач заперечувала проти визначення участі у вихованні та встановлення графіку відвідувань її колишнім чоловіком, ОСОБА_3 їхнього малолітнього сина. Позивач зазначила про те, що у вказаному листі нею були наведені ряд аргументів на підтвердження її позиції.

Також позивач зазначила про те, що жоден із працівників служби у справах дітей не проводив з нею бесіди з приводу тих обставин, які зумовили звернення ОСОБА_3 з відповідною заявою до відповідача, а також щодо отримання інформації про психічний стан її колишнього чоловіка та його влив на їхнього спільного сина, про стан здоров'я малолітньої дитини та про ті особливості у догляді, яких потребує її син у зв'язку з таким станом.

На думку позивача, не вчинення таких дій відповідними посадовими особами суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 та свідчить про протиправний характер спірного розпорядження.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивач була присутня на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулось 31.01.2017, під час якого ОСОБА_1 повідомила про те, що вона проти того, щоб її малолітній син залишався з ночівлею на вихідні у свого батька, бабусі та дідуся.

Відповідач зазначив про те, що Броварською РДА Київської області та комісією з питань захисту прав дитини було вчинено необхідні дії для об'єктивного вирішення питання щодо доцільності надання ОСОБА_3 можливості приймати участь у вихованні малолітньої дитини та зустрічатись з ним, зокрема, заслухано пояснення ОСОБА_3 та позивача, досліджено документи надані особами, які надані заявником та ОСОБА_1, а тому відповідач вважає, що прийняте ним спірне розпорядження відповідає вимогам чинного законодавства, з приводу чого суд зазначає наступне.

Як вбачається з протоколу засідання Комісії з питань захисту прав дитини Броварської РДА від 31.01.2017 №2 (а.с.221-224) під час розгляду питання про участь у вихованні та встановлення графіку побачення окремо проживаючого батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та діда ОСОБА_4 з малолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 за графіком: кожної п'ятниці щомісяця з вечора з ночівлею до неділі (діду щосереди з ночівлею) виступили наступні особи:

- Мальченко Л.В. (начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного відділу юстиції), яка зазначила про те, що дитина повинна спілкуватись із батьком, знати батька, а сім'я ОСОБА_2 дуже порядна і похвала батьку, що він хоче приймати участь у вихованні сина.

- ОСОБА_1 (мати ОСОБА_2.) зазначила, що дитина мала 2,6 років і тому на довгий термін вона не згодна надавати батьку сина.

- ОСОБА_4 (дід ОСОБА_2.) зазначив про те, що під час сумісного життя його сина ОСОБА_11 та колишньої невістки ОСОБА_1 вони часто їздили відпочивати, а онука залишали із бабою та дідом, хоча тоді ОСОБА_2 був набагато менший.

- Хромець С.М. (начальник Служби у справах дітей та сім'ї) запропонувала надати висновок про участь у вихованні та встановлення графіку побачення окремо проживаючого батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та діда ОСОБА_4 з малолітнім ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за графіком: перші та треті вихідні місяця з 17:00 п'ятниці до 18:00 неділі з ночівлею.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що хоча у вказаному протоколі і зазначено про надання позивачем пояснень, проте вказаний документ не містить детальної інформації щодо щодо того, які саме пояснення були надані позивачем під час засідання.

Так, лише у запереченнях проти позову відповідач зазначив, що ОСОБА_1 на засіданні комісії 31.01.2017 не погоджувалась із задоволенням заяви ОСОБА_3 про його участь у вихованні сина.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ані в протоколі від 31.01.2017 №2, ані в запереченнях проти позову не зазначено про те, які саме аргументи були наведені позивачем в обґрунтування своєї позиції, що ставить під сумнів факт виступу позивача у засіданні комісії та врахування комісією наданих нею заперечень під час прийняття відповідного рішення.

Як зазначено вище, Броварською районною державною адміністрацією Київської області 03.02.2017 було прийнято висновок про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого батька №149/01-12, який був врахований відповідачем під час прийняття розпорядження «Про визначення порядку участі у вихованні дитини» від 10.02.2017 №110.

Так, у вказаному висновку зазначено про те, що прийняття рішення про призначення порядку участі у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, окремо проживаючого батька ОСОБА_3 та встановлення порядку зустрічей з дитиною: І-ІІІ вихідні місяця з 17:00 п'ятниці до 18:00 неділі з ночівлею, було прийнято на підставі досліджених документальних доказів по справі та пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Проте, суд звертає увагу на те, що у протоколі засідання Комісії з питань захисту прав дитини Броварської РДА від 31.01.2017 №2 взагалі відсутня інформація про виступ ОСОБА_3 у засіданні комісії 31.01.2017, що свідчить про суперечність змісту вищезазначених висновків та протоколу.

Щодо доказів, які було враховано в ході підготовки висновку, суд зазначає таке.

Так, у висновку про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого батька від 03.02.2017 №149/01-12 зазначено виключно про те, що в ході вирішення відповідного питання комісією було досліджено акт обстеження житлових умов ОСОБА_3

З матеріалів справи слідує, що депутатом Броварської міської ради Київської області VI скликання ОСОБА_12 складено акт обстеження житлових умов від 23.01.2017, в якому зазначено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, фактично проживає, але не зареєстрований за адресою АДРЕСА_2

З даного акта вбачається, що вказаний факт засвідчили сусіди : ОСОБА_13, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_8; ОСОБА_14, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.66).

Проте, суд звертає увагу на те, що у вказаному акті відсутня інформація про площу будинку та про наявність в ньому необхідних для перебування малолітньої дитини умов (зокрема, гаряча вода, рівень температурного режиму, стан чистоти та гігієни).

У письмових поясненнях по справі (а.с.175-176) відповідач зазначив, що депутати місцевої ради, відповідно до вимог Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», в ході реалізації обов'язку щодо захисту прав відповідної територіальної громади, мають право, у тому числі і на вчинення заходів щодо обстеження житлових умов та складення відповідного акта за результатами такого обстеження.

Проте, суд ставиться критично до вказаної позиції відповідача з огляду на таке.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної,

обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради визначені Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 № 93-IV (далі-Закон №93).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №93 депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.12 Закону №93 встановлено, що депутат місцевої ради розглядає пропозиції, заяви і скарги громадян, які надійшли до нього, вживає заходів до їх своєчасного, обґрунтованого вирішення; вивчає причини, які породжують скарги громадян, і вносить свої пропозиції щодо їх усунення до органів місцевого самоврядування, до місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян; систематично веде прийом громадян.

Згідно із ст.18 Закону №93 депутат місцевої ради зобов'язаний, зокрема, виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради; інформувати їх про виконання доручень.

Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства визначені повноваження депутата місцевої ради, одним з яких є розгляд заяв громадян, що, в свою чергу, не надає повноваження депутату місцевої ради здійснювати обстеження житлових умов громадян та складання за результатами такого обстеження акту.

Суд вбачає за доцільне зазначити про те, що здійснення обстеження умов проживання батьків, у тому числі того з батьків, який проживає окремо від дитини, та складання відповідного акта в силу положень Порядку №866 безпосередньо належить до компетенції Служби у справах дітей як окремого структурного підрозділу районної державної адміністрації.

Крім того, суд звертає увагу на тому, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 також затверджено форму акта обстеження умов проживання (Додаток №9 до Порядку №866), яка, на думку суду, має застосовуватись у випадку вирішення питання щодо участі у вихованні одного з батьків, який проживає окремо.

Дослідивши акт обстеження житлових умов від 23.01.2017, суд дійшов висновку про те, що вказаний документ не відповідає за змістом та формою типовій формі акта обстеження житлових умов, яка встановлена постановою КМУ №866.

Крім того, у вказаному акті зазначено про те, що факт відповідності місця проживання ОСОБА_3 вимогам для проживання або тимчасового знаходження ОСОБА_2 засвідчили сусіди, а саме: ОСОБА_13, яка проживає АДРЕСА_4; ОСОБА_14, яка проживає за адресою: АДРЕСА_5

Проте, у вказаному акті відсутні підписи вказаних осіб, а до акта не додано документи на підтвердження того, що зазначені в ньому особи дійсно є сусідами ОСОБА_3

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що акт обстеження житлових умов від 23.01.2017, який був складений депутатом Броварської міської ради Київської області, не відповідає вимогам постанови КМУ №866 (форма, зміст та суб'єкт складання), що, в свою чергу, свідчить про те, що вказаний документ не є належним документом, який підтверджує факт відповідності місця проживання ОСОБА_3 вимогам для проживання або тимчасового знаходження його спільного з позивачем малолітнього сина.

У зв'язку з цим суд вважає, що відповідачем під час складання висновку та прийняття спірного розпорядження було безпідставно враховано інформацію з вказаного акта.

Крім того, у запереченнях проти позову відповідачем було зазначено про те, що ОСОБА_3 до заяви про участь у вихованні малолітньої дитини від 27.01.2017 було додано, зокрема, такі документи: довідку з місця роботи; довідку про доходи; довідку про стан сім'ї, які були враховані Броварською РДА Київської області під час складання висновку про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого батька від 03.02.2017 №149/01-12 та, відповідно, при прийнятті розпорядження «Про визначення порядку участі у вихованні дитини» від 10.02.2017 №110.

Так, відповідно до довідки від 27.01.2017 №56, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Аланик», ОСОБА_3 працює в ТОВ «Аланик» на посаді директора з 28.11.2006 по теперішній час (а.с.67).

Згідно з довідкою від 27.01.2017 №С11-0000-157-01/100, виданою Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» обороти по рахунку ТОВ «Аланик» за період з 01.08.2016 по 26.01.2017 наступні: дебетові - 159 860,00 грн.; кредитові - 157500,00 грн. (а.с.69).

На думку суду, вказана довідка не є документом, яким підтверджується майновий стан ОСОБА_3, оскільки зазначена довідка містить інформацію про доходи за відповідний період суб'єкта господарювання, ТОВ «Аланик», а не конкретної фізичної особи.

Щодо довідки Комунального підприємства Броварської міської ради Броварське бюро технічної інвентаризації від 27.01.2017 №122Д17 (форма-3), то з вказаного документу вбачається, що ОСОБА_3 з 07.09.2016 прописаний за адресою: АДРЕСА_6. ОСОБА_3 є племінником ОСОБА_16, яка є власником вказаного об'єкта нерухомого майна (а.с.70).

Відповідно до зазначеної довідки, у вказаному будинку, який складається з 4 кімнат, житловою площею 77,9 кв.м., приписані наступні особи: ОСОБА_16 (співвласник) - з 17.07.1999; ОСОБА_17 (мати) - з 27.01.2001; ОСОБА_18 (батько) - з 27.01.2001; ОСОБА_19 (сестра) - з 31.08.2006; ОСОБА_20 (племінниця) - з 31.08.2006; ОСОБА_3 (племінник).

Отже, вказана довідка підтверджує лише факт реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за відповідною адресою.

Таким чином, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що додані ОСОБА_3 до заяви від 27.01.2017 про участь у вихованні малолітнього сина вказані документи не підтверджують майновий стан заявника, а тому, на думку суду, врахування відповідачем вказаних документів під час прийняття висновку про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого батька від 03.02.2017 №149/01-12 та розпорядження від 10.02.2017 №110, є протиправним та необґрунтованим.

Відповідно до абз.2-3 п.73 Порядку №866 працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Разом з тим, дослідивши зміст висновку про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого батька від 03.02.2017 №149/01-12, судом встановлено, що у вказаному документі взагалі відсутня інформація щодо проведення із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 бесіди щодо з'ясування відповідних обставин, які зумовили виникнення спірної ситуації.

Крім того, у зазначеному акті не вказано про встановлення працівником служби у справах дітей особливостей стану здоров'я малолітньої дитини, ОСОБА_2.

Так, зокрема, відповідно до консультативного висновку поліклініки Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України, ОСОБА_2 у віці 2 років (тобто станом після 15.07.2016) має порушення сну, які виключають будь-які емоціональні навантаження на дитину (а.с.53).

Аналогічні за змістом висновки щодо стану здоров'я малолітньої дитини містяться у консультативному висновку поліклініки Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України від 09.03.2017 (а.с.53) та у висновку Державного закладу «Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров'я України від 04.04.2017 (а.с.54).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 мав відповідні порушення стану здоров'я, у тому числі, і під час вирішення відповідачем питання щодо участі ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дитини.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що стан здоров'я дитини взагалі не був предметом дослідження під час встановлення обставин по справі, ані Комісією з питань захисту прав дитини Броварської РДА, ані службою з питань захисту прав дитини, ані відповідачем, що на думку суду, не відповідає вимогам п.73 Порядку №866.

Окрім того, у заяві від 03.02.2017, яка була надіслана позивачем до начальника Служби у справах дітей і сім'ї Броварської РДА Хромець С.М., позивачем було зазначено про те, що ОСОБА_3 під час спільного проживання у шлюбі застосовував до ОСОБА_1 та її матері у присутності малолітньої дитини заходи психічного впливу та фізичну силу. Крім того, позивачем було зазначено про те, що такі дії мали місце і під час лактації.

Суд звертає увагу на те, що у заочному рішенні від 29.02.2016 судом встановлено, що причиною невдалого спільного життя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є різні характери, наявність непорозумінь та сварок.

З огляду на вказане, суд вважає, що під час вирішення питання участі ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина і порядку визначення зустрічей з ним відповідачем мало бути досліджено і питання щодо особливостей психологічного стану здоров'я та характеру самого ОСОБА_3

Проте, матеріали справи свідчать про те, що такі дії відповідачем не вчинялись, а наведені позивачем у заяві від 03.02.2017 факти щодо поведінки ОСОБА_3 не були предметом дослідження з боку відповідача.

Суд звертає увагу на те, що в силу положень абз.2 ч.2 ст.158 Сімейного кодексу України рішення про що орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Проте, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що Броварською районною державною адміністрацією під час прийняття спірного розпорядження, не було належним чином та в повному обсязі встановлено та досліджено обставини, які є необхідними для об'єктивного вирішення спору, який виник між батьками в ході виховання малолітньої дитини (зокрема, не проведено бесіду з батьками, не здійснено перевірку стану здоров'я малолітньої дитини та психологічного стану ОСОБА_3, не здійснено дії щодо перевірки належного рівня його майнового стану та житлових умов), у той час як висновки про участь ОСОБА_3 у вихованні сина та про визначення порядку його зустрічей з малолітньою дитиною ґрунтуються на тих документах, які були надані ОСОБА_3 разом із відповідною заявою, та які, як зазначено, не містять жодної доказової інформації. Вказане, на думку суду, свідчить про те, спірне розпорядження не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, дослідивши розпорядження «Про визначення порядку участі у вихованні дитини» від 10.02.2017 №110, судом встановлено, що у спірному рішенні відсутня інформація щодо адреси місця перебування малолітньої дитини ОСОБА_2 під час зустрічей із батьком, яка на думку суду, в даному випадку, має обов'язково бути зазначена, оскільки спірним рішенням передбачено надання ОСОБА_3 можливості залишати малолітню дитину у І-ІІІ вихідні місяця з 17:00 год. п'ятниці до 18:00 год. неділі у себе з ночівлею, тобто на дві ночі поспіль.

Суд вважає, що відсутність у спірному розпорядженні конкретної адреси перебування ОСОБА_2 у вказаний період надає ОСОБА_3 свободу у визначенні місця перебування малолітньої дитини, що на думку суду, в даному випадку не є припустимим, з огляду на неприязні стосунки між позивачем та її колишнім чоловіком та наявність між ними спору у вихованні спільної дитини.

Крім того, відсутність у спірному розпорядженні відповідної інформації про місце перебування зумовлює відсутність у позивача як у матері малолітньої дитини достовірної інформації щодо місця перебування її малолітнього сина та відповідності такого місця тим умовам, які є необхідними для перебування її дитини.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначив про те, що висновок, на підставі якого було прийнято спірне розпорядження, був складений та підписаний не уповноваженою на вчинення таких дій особою, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до 73 Порядку №866 у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 №1068 затверджено Типове положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації ( далі - Типове положення №1068).

Відповідно до п.1 Типового положення №1068 служба у справах дітей районної, районної у мм.Києві та Севастополі держадміністрації (далі - служба) є структурним .підрозділом районної, районної у мм.Києві та Севастополі держадміністрації, який .утворюється головою районної, районної у мм.Києві та Севастополі держадміністрації, підзвітний та підконтрольний голові районної, районної у мм. Києві та Севастопол держадміністрації та службі у справах дітей відповідно обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації.

Суд звертає увагу на те, що у пункті 4 Типового положення, яким визначено функції служби у справах дітей, відсутня функція складання висновку щодо участі у вихованні дитини одного з батьків, який проживає окремо від дитини.

Разом з тим, пп.21 п.4 Типового положення визначено, що служби у справах дітей здійснює інші функції, які випливають з покладених на неї завдань, відповідно до законодавства.

Отже, складання висновку про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей одного з батьків, який проживає окремо від дитини, належить до повноважень служби у справах дітей як окремого структурного підрозділу районної державної адміністрації.

При цьому, складанню такого висновку передує проведення працівником служби у справах дітей бесіди з батьками дитини та дослідження обставин, які зумовили виникнення між батьками спору з питань виховання дитини.

Вказаний висновок враховується районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті ради під час під час прийняття рішення про участь у вихованні дитини та/або про порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї.

Розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області від 05.12.2016 №900 затверджено Положення про Службу у правах дітей Броварської районної державної адміністрації Київської області (а.с.83-86).

Так, відповідно до п.1 Положення служба у справах дітей є структурним підрозділом районної державної адміністрації, який утворюється головою районної державної адміністрації, входить до її складу і забезпечує виконання покладених на неї завдань.

Згідно з пп.6.14 п.6 Положення служба здійснює інші функції, які випливають з покладених на неї завдань, відповідно до законодавства.

Пунктом 9 Положення встановлено, що службу очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою районної державної адміністрації, відповідно до Закону України «Про державну службу».

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в ході прийняття розпорядження «Про визначення порядку участі у вихованні дитини» від 10.02.2017 №110 відповідачем було прийнято до уваги висновок про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого батька від 03.02.2017 №149/0-12, який складений та підписаний виконуючим обов'язки голови Броварської РДА Київської області Плаксею Ю.С.

Проте, суд звертає увагу на те, що виконуючий обов'язки голови Броварської РДА Київської області Плакся Ю.С. у розумінні вищенаведених положень чинного законодавства не уповноважений на складання та підписання такого документу як висновок про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею одного з батьків, який проживає окремо, оскільки вказана посадова особа станом на 03.02.2017 не належала до складу такого структурного підрозділу Броварської РДА Київської області як служба у справах дітей, а виконувала повноваження керівника адміністрації, що на думку суду, свідчить про те, що зазначений висновок оформлений не належним чином, а тому зазначена в ньому інформація не мала бути врахована відповідачем під час прийняття спірного розпорядження.

Крім того, суд вбачає за доцільне наголосити на тому, що відсутність належним чином складеного та підписаного висновку станом на 10.02.2017 (дата прийняття спірного розпорядження), свідчить про те, що розпорядження «Про визначення порядку участі у вихованні дитини» №110 було прийнято відповідачем з порушенням законодавчо встановленої процедури.

Окрім того, дослідивши матеріали справи, судом встановлено порушення і в діях Комісії з питань захисту прав дитини Броварської РДА під час оформлення протоколу засідання від 31.01.2017 №2, яким оформлено рішення комісії про надання висновку про участь у вихованні та встановлення графіку побачення окремо проживаючого батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та діда ОСОБА_4 з малолітнім ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за графіком : перші та треті вихідні місяця з 17:00 п'ятниці до 18:00 неділі з ночівлею, яке полягає у наступному.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 затверджено Типове положення про комісію з питань захисту прав дитини (далі - Типове положення).

Відповідно до п.1 Типового положення комісія з питань захисту прав дитини (далі - комісія) є консультативно-дорадчим органом, що утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради.

Згідно з п.п.2 п.4 Типового положення комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального вирішення, зокрема: участь одного з батьків у вихованні дитини.

Пунктом 6 Типового положення встановлено, що комісію очолює голова районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради. Голова комісії може мати заступника.

До складу комісії на громадських засадах входять керівники структурних підрозділів районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, заступники керівників органів Національної поліції та Мін'юсту, а також працівник служби у справах дітей, який виконує обов'язки секретаря комісії (п.7 Типового положення).

Відповідно до п.8 Типового положення основною організаційною формою діяльності комісії є її засідання, які проводяться у разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць.

Засідання комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини загальної кількості її членів.

До участі у засіданнях комісії можуть запрошуватися представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які беруть безпосередню участь у вирішенні долі конкретної дитини, з правом дорадчого голосу.

Згідно із п.9 Типового положення комісія у межах своєї компетенції приймає рішення, організовує їх виконання.

Відповідно до п.10 Типового положення рішення комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії.

Отже, комісія з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації є дорадчим органом, до повноважень якого належить, у тому числі, розгляд питання щодо участі одного з батьків у вихованні дитини.

Розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області від 03.01.2017 №01 було затверджено новий склад районної комісії з питань захисту прав дитини (а.с.78).

У пункті 2 вказаного розпорядження зазначено, що у своїй роботі керуватись Положенням про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженим розпорядженням голови Броварської райдержадміністрації від 11.11.2008 №2164 «Про утворення комісії з питань захисту прав дитини» та розпорядженням голови Броварської райдержадміністрації від 18.11.2013 №859 «Про внесення змін до Положення про районну комісію з питань захисту прав дитини».

Розпорядженням голови Броварської РДА Київської області від 11.11.2008 №2164 затверджено Положення (зі змінами) про районну комісію з питань захисту прав дитини (а.с. 82-84).

Пунктом 1 вказаного Положення встановлено, що комісія з питань захисту прав дитини створюється в Броварській районній державній адміністрації та виконує консультативно-дорадчу функцію.

Згідно з пп.2 п.4 Положення комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального вирішення, зокрема, участь одного з батьків у вихованні дитини.

Відповідно до п.6 Положення комісію очолює голова районної державної адміністрації. Голова комісії може мати заступника.

Розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області від 18.11.2013 №859 внесено зміни до Положення про районну комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого розпорядженням голови Броварської районної державної адміністрації від 11.11.2008 №2164 (а.с.80-81).

Так, підпунктом 1.2 пункту 1 вказаного розпорядження встановлено пункт 6 доповнити підпунктами 1, 2 такого змісту:

« 1) Голова комісії:

- керує роботою комісії, несе відповідальність за невиконання покладених на комісію завдань;

- головує на засіданнях комісії;

- забезпечує регулярне проведення засідань комісії;

2) У разі тимчасової відсутності голови комісії за його дорученням виконання обов'язків покладається на заступника голови комісії».

Дослідивши зміст протоколу засідання Комісії з питань захисту прав дитини Броварської РДА від 31.01.2017 №2, судом встановлено, що вказаний протокол підписаний головою комісії Плаксею Ю.С. та секретарем комісії Онищенко В.І.

Разом з тим, у вищевказаному протоколі зазначено, що голова комісії розпочав роботу комісії та повідомив, що йому необхідно відлучитись по терміновим справам на невизначений час, а ведення комісії було доручено начальнику служби у справах дітей та сім'ї Броварської РДА Хромець С.М.

Також з вказаного протоколу вбачається, що голова комісії під час голосування по даному питанню був відсутній.

Отже, голова Комісії з питань прав дитини Броварської РДА Київської області Плакся Ю.С. не був безпосередньо присутній під час розгляду питання щодо участі у вихованні малолітнього сина позивача, ОСОБА_2, та встановленні з ним графіку побачень ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дослідження відповідних матеріалів та заслуховуванні присутніх на засіданні осіб, а також не брав участь у голосуванні та прийнятті відповідного рішення по даному питанню, що свідчить про те, що в даному випадку голова комісії Плакся Ю.С. не мав повноважень на підписання вказаного протоколу, що, на думку суду, також свідчить про неналежне оформлення відповідного рішення та про відсутність підстав для вчинення подальший дій для його реалізації, тобто складання та підготовки відповідного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що з метою отримання копії протоколу від 31.01.2017 №2, представник позивача, ОСОБА_21, зверталась до відповідача з адвокатськими запитами від 21.02.2017 Аз№21/17 (а.с.95) та від 21.03.2017 Аз№21/17 (а.с.96).

Проте, суд звертає увагу на те, що копія протоколу, яка була надіслана позивачу, містила інший зміст, ніж протокол №2 (а.с.98), який був складений Комісією з питань захисту прав дитини Броварської РДА Київської області за результатами засідання 31.01.2017.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 та від 07.06.2017 було витребувано від відповідача оригінал протоколу від 31.01.2017 №2.

У судовому засіданні 11.07.2017 судом було оглянуто оригінал протоколу Комісії з питань захисту прав дитини Броварської РДА Київської області від 31.01.2017 №2 та долучено копію вказаного документу до матеріалів справи.

Також під час дослідження матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства під час реєстрації відповідних заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у зв'язку з наступним.

Так, відповідно до ст.13 Закону України «Про звернення громадян» від від 02.10.1996 №393/96-ВР діловодство щодо звернень громадян ведеться в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 №348 затверджено Інструкцію з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (далі-Інструкція №348).

Відповідно до п.1 Інструкції №348 діловодство за пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (далі - організаціях) ведеться окремо від інших видів діловодства і покладається на спеціально призначених для цього посадових осіб чи на підрозділ службового апарату.

Абз.1 п.2 Інструкції №348 визначено, що усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочий день та час, - наступного після нього робочого дня на реєстраційно-контрольних картах, придатних для оброблення персональними комп'ютерами (додаток № 1), або в журналах (додаток № 2). Конверти (вирізки з них) зберігаються разом з пропозицією, заявою, скаргою. Облік особистого прийому громадян ведеться на картках, у журналах (додаток № 3) або за допомогою електронно-обчислювальної техніки. За відсутності в організації системи електронного документообігу письмове звернення, отримане за допомогою Інтернету, засобів електронного зв'язку (електронне звернення), перед реєстрацією роздруковується на папері.

Згідно з абз.13-14 Інструкції №348 реєстраційний індекс пропозиції, заяви, скарги зазначається у реєстраційному штампі (додаток № 5). Штамп ставиться на нижньому полі першого аркуша документа праворуч або на іншому вільному від тексту місці, крім місця, призначеного для підшивки.

Реєстраційний індекс складається з початкової літери прізвища заявника та порядкового номера пропозиції, заяви, скарги, що надійшла, наприклад, Д-401. Реєстраційний індекс може бути доповнений іншими позначеннями, що забезпечують систематизацію, пошук, аналіз і зберігання пропозицій, заяв і скарг.

Дослідивши долучені відповідачем до матеріалів справи заяви ОСОБА_3 (а.с.62) та ОСОБА_4 (а.с.59), судом встановлено, що вказані документи не містять відбитку штампу з реєстраційним індексом.

У судовому засіданні 24.05.2017 судом було оглянуто оригінал журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян на комісію з питань захисту прав дітей Броварської РДА Київської області, належним чином засвідчена копія якою була долучена до матеріалів справи (а.с.144-152).

Дослідивши вказаний журнал, судом встановлено, що запис про реєстрацію заяви ОСОБА_3 був вчинений 27.01.2017 за №459, у той час як запис щодо реєстрації заяви ОСОБА_4 у вказаному журналі відсутній, що на думку суду, не відповідає положенням вищенаведених положень законодавства, та виключає можливість вчинення комісією з питань захисту прав дій та відповідачем дій щодо розгляду питання участі ОСОБА_4 у вихованні малолітньої дитини.

Крім того, суд звертає увагу на те, що записи в журналі внесені не у хронологічному порядку.

У пояснювальній записці щодо порядку реєстрації заяв у журналі від 28.04.2017 №425 службою у справах дітей Броварської РДА Київської області зазначено про те, що заяви реєструються перед засіданням комісії після надання певного переліку документів, передбачених для розгляду того чи іншого питання на засіданні. У вказаній пояснювальній записці зазначено, що дата написання ОСОБА_3 заяви, зокрема, 27.01.2017, відповідає даті її реєстрації (а.с.138).

Проте, суд ставиться критично до вказаних пояснень, оскільки Інструкція №459 не передбачає такого порядку реєстрації заяв, скарг та інших документів, про який зазначено службою у справах дітей Броварської РДА Київської області у вказаній пояснювальній записці.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не було дотримано процедуру розгляду питання участі ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дитини, що на думку суду, свідчить про протиправний характер спірного розпорядження.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

У силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 , кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, якою встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Mаркс проти Бельгії» (рішення від 13.06.1979 р.) Європейський Суд з прав людини зазначив, що можливість одного з батьків перебувати разом з дитиною становить основоположний елемент «сімейного життя» в розумінні ст.8 Конвенції та є визначальним при розгляді даної справи.

Важлило зазначити, що в контексті ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обмеження чи втручання у сімейне життя можливе лише у виняткових випадках, згідно із законом. При цьому, таке втручання повинно матиме легітимну мету та повинно бути необхідним у демократичному суспільстві.

У справі «Хант проти України» (рішення від 07.12.2006) Європейський Суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27.11.1992), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п.54).

При цьому, ст.8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (справа «Йогансен проти Норвегії», рішення від 07.08.1996).

Крім того, Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Савіни проти України» (рішення від 18.12.2008 р.) у п.49 рішення звернув увагу про те, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (справа «Ньяоре проти Франції», п.59). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава - відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (справа «Скоццарі та Дж'юнта проти Італії», п.148).

Отже, з огляду на вищенаведені положення практики Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що під час вирішення питань, які стосуються дитини, органи державної влади, в першу чергу, мають враховувати інтереси такої дитини, які переважають над інтересами її батьків, а також брати до уваги ті наслідки, які матимуть місце для дитини, у разі прийняття відповідного рішення.

За змістом частини 1 статті 69 та частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, всупереч наведеним положенням КАС України, під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження висновків щодо можливості визначення участі ОСОБА_3 у виховані малолітньої дитини, шляхом встановлення зустрічей з дитиною окремо від матері дитини протягом двох днів поспіль, у той час як матеріали справи свідчать, що вирішення Броварською районною державною адміністрацією в Київській області відповідного питання було здійснено без повного та об'єктивного з'ясування обставин, а також з порушенням порядку прийняття відповідного рішення, що, в свою чергу, свідчить про те, що розпорядження «Про визначення порядку участі у вихованні дитини» від 10.02.2017 №110 було прийнято безпідставно та необґрунтовано.

Відповідно до ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XIV розпорядження голови державної адміністрації скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку, якщо вони суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами.

З огляду на вищевказане, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в частині визнання протиправним та скасування розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області «Про визначення порядку участі у вихованні дитини» від 10.02.2017 №110.

Також позивач просить суд визнати протиправним, таким, що прийняте з порушенням законодавства та скасувати розпорядження Броварської районної державної адміністрації у Київській області від 10.02.2017 про призначення порядку участі у вихованні малолітнього онука ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 окремо проживаючого діда ОСОБА_4 та встановлення порядку зустрічей з онуком: І-ІІІ вихідні місяця з 17.00 п'ятниці до 18.00 неділі з ночівлею, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до ст.257 Сімейного кодексу України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Статтею 263 Сімейного кодексу України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Отже, спори з приводу участі, у тому числі, у вихованні дитини вирішується виключно шляхом звернення такої особи до суду.

Як зазначено вище, 03.02.2017 виконуючим обов'язки голови Броварської районної державної адміністрації Київської області Плаксєю Ю.С. було складено висновок про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого діда №148/01-12, відповідно до якого призначено порядок участі у вихованні малолітнього онука, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, окремо проживаючого діда ОСОБА_4, та встановлено порядок зустрічей з онуком: І-ІІІ вихідні місяця з 17-00 п'ятниці до 18-00 неділі з ночівлею.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, зазначив про те, що наявність вказаного висновку, свідчить про те, що відповідачем можливо прийнято розпорядження, яким визначено участь ОСОБА_4 у вихованні її малолітнього сина, яке не доведено до відома позивача.

Проте, у судовому засіданні 21.06.2017 під час вирішення питання щодо забезпечення позову, судом було встановлено, Броварською районною державною адміністрацією Київської області не приймалось окремого документу (розпорядження) щодо діда - ОСОБА_4.

Вказане також підтверджується наданими представником відповідача запереченнями на заяву про збільшення позовних вимог від 07.06.2017, згідно з якими повідомлено, що Броварською районною державною адміністрацією Київської області розпордження про призначення порядку участі у вихованні малолітнього онука ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, окремо проживаючого діда ОСОБА_4 не приймалось, оскільки, визначення порядку участі у вихованні дитини діда або баби визначається виключно у суді на підставі висновку про встановлення участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з нею окремо проживаючого діда.

Позивачем під час розгляду справи не було надано примірник розпорядження про порядок участі у вихованні малолітнього онука окремо проживаючого діда ОСОБА_4 та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту прийняття відповідачем такого документу, а тому суд не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, під час звернення до суду з двома вимогами немайнового характеру позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1280,00 грн. згідно з квитанціями від 21.03.2017 №21934697 на суму 640,00 грн. (а.с.39) та від 20.04.2017 №1282010011 на суму 640,00 грн. (а.с.87).

Крім того, за звернення із клопотанням про забезпечення адміністративного позову позивачем на підставі квитанції від 20.06.2017 №1292010022 було сплачено судовий збір на суму 480,00 грн. (а.с.190 а).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 було частково задоволено клопотання представника позивача б/н від 20 червня 2017 року про забезпечення адміністративного позову та зупинено дію розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області №110 від 10.02.2017 про призначення порядку участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, окремо проживаючого батька ОСОБА_3 та встановлення порядоку зустрічей з сином: І-ІІІ вихідні місяця з 17.00 п'ятниці до 18.00 неділі з ночівлею, до набрання законної сили рішенням у справі №810/770/17.

Отже, враховуючи задоволення однієї позовної вимоги немайнового характеру та часткове задоволення клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідача становить 880,00 грн. (640,00 грн. + 240,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області «Про визначення порядку участі у вихованні дитини» від 10.02.2017 №110.

3. В решті позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 880 грн. (вісімсот вісімдесят грн. 00 коп.) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_7) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Броварської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 04054820, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м.Бровари, вул. Гагаріна, буд.15).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.