Постанова № 67913688, 24.07.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2017 року , о 13:05 годині,Справа № 808/1702/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Матяш О.В., за участю секретаря Передерій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 7771,47 гривень, який складається із податкових боргів: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 6332,62 гривень; військового збору у розмірі 555 гривень; орендної плати з фізичних осіб у розмірі 883,85 гривень. Податковий борг в зазначеній сумі виник внаслідок несплати самостійно визначених податкових зобов'язань. Позивач просить стягнути зазначену суму боргу.

У судове засідання представник контролюючого органу не зявився, до його початку надав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився з неповажної причини, про час, дату і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Судову повістку направлено на його адресу та отримано відповідачем особисто 05.07.2017, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, форма №119.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов належить задовольнити з огляду на таке: згідно зі ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом встановлено, що відповідач подав до Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податку декларацію про майновий стан і доходи №1700003066 від 25.01.2017, в якій самостійно визначив податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 6660 гривень та військового збору у розмірі 555 гривень (а.с.13).

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Відповідно до п. 57.1 ст.57 цього кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, «платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Судом також встановлено, що відповідач подав до Пологівської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік №1600002101 від 15.02.2016, в якій самостійно визначив податкове зобовязання на 2016 рік у сумі 1990,47 гривень, що повинно сплачуватися щомісячно рівними частками у розмірі 165,87 гривень впродовж січня листопада 2016 року, в грудні 2016 року - у розмірі 165,9 гривень (а.с. 9).

Також відповідачем подано до Пологівської ОДПІ ГУ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік №1700003468 від 28.01.2017, в якій самостійно визначено податкове зобовязання на 2017 рік у сумі 3001,28 гривень, яке повинно сплачуватися щомісячно рівними частками у розмірі 250,11 гривень впродовж січня листопада 2017 року та в грудні 2017 року - у розмірі 250,07 гривень (а.с. 11-12).

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що 30.01.2017, на підставі вищевказаної декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік №1600002101 від 15.02.2016, відповідачу була нарахована сума податкового зобовязання з земельного податку за грудень 2016 року у розмірі 165,90 гривень.

Також, 02.03.2017, 30.03.2017, 30.04.2017 на підставі вищезазначеної декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік №1700003468 від 28.01.2017 відповідачу було нараховане податкове зобовязання з змеленого податку за січень-березень 2017 року у розмірі 250,11 гривень за кожний місяць.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пп. 14.1.175. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, сума податкового зобовязання ОСОБА_1, визначена нею самостійно та не сплачена у строк, передбачений Податковим кодексом України, є податковим боргом та складає: 6332,62 гривень з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (з урахуванням переплати у розмірі 327,28 (а.с.17); військового збору 555 гривень; земельного податку - 883,85 гривень (з ура-хуванням переплати у розмірі 32,38 гривень).

Відповідно до п.п. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового Кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що податковим органом вживались заходи щодо стягнення податкового боргу у встановленому законом порядку: відповідачу надсилалася податкова вимога форми «Ф» №97-17 від 24.02.2017 на 7021,14 гривень, яку отримано уповноваженою особою відповідача 24.03.2017, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, форми №119.

Згідно з п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до абз. 1 п. 59.3 ст. 59 ПК, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, кодексом не передбачено надіслання податкових вимог на кожну суму боргу, а тому податкова вимога на борг, що утворився після надіслання вимоги, не надсилалась. Отже, оскільки наявними у справі доказами підтверджено, що обставиною, яка зумовила звернення контролюючого органу до суду, є наявність у відповідача податкового боргу та сплив 60-ти денного терміну з моменту направлення/вручення податкової вимоги, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності обставин, які дають підстави для висновку про обґрунтованість пред'явленого позову.

Оскільки на момент судового розгляду справи податковий борг відповідачем не сплачено, суд вважає, що борг необхідно стягнути у судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 70510, АДРЕСА_1) податковий борг:

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 6332 (шести тисяч трьохсот тридцяти двох) гривень 62 копійок на р/р 33110341700383, одержувач: УК в Оріхів.р-ні/отг с. Тав-рійське/11010500, код отримувача (ЄДРПОУ) 38025629, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, код банку (МФО ГУДКСУ) 813015;

- з військового збору у розмірі 555 (пятисот пятидесяти пяти) гривень на р/р 31119063700211, одержувач: УК в Оріхів.р-ні/Оріхівський р-н/11011000, код отримувача (ЄДРПОУ) 38025629, банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, код банку (МФО ГУДКСУ) 813015;

- з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 883 (восьмиста вісімдесяти трьох) гривень 85 копійок на р/р 33215815700383, одержувач: УК в Оріхів.р-ні/отг с. Таврійське/11010500, код отримувача (ЄДРПОУ) 38025629, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, код банку (МФО ГУДКСУ) 813015.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш