Постанова № 67913531, 18.05.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 р. Справа № 804/3568/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.05.2016 року про визначення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 19525,97 грн. за основним платежем та 4881,49 грн. за штрафними санкціями;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № НОМЕР_2 від 11.05.2016 року по єдиному соціальному внеску на суму 96325,89 грн.;

- рішення №0002021701 від 11.05.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 16260,99 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що фактичні обставини справи підтверджують правомірність формування податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності відповідно до первинних бухгалтерських документів, складених під час здійснення таких господарських операцій. Вказує, що у 2013 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1512586,28 грн. (16666,67 грн. відвантаження ТМЦ без оплати + 1137 грн. відвантаження ТМЦ без оплати 5000 грн. сплата боргів контрагентами по минулих періодах +3333,33 грн. аванс у грудні за ТМЦ + 1503115,95 грн. кошти, що надійшли на рахунок позивача), а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача 1503115,95 грн.; у 2014 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1292500,05 грн., а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача 1308990,12 грн. (16490,07 грн. операцій аналогічні 2013 року), у 2015 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1074201,20 грн., а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача 1120870,09 грн. (46668,89 грн. операцій аналогічні 2013-2014 року). Вказує, що оскільки контролюючим органом у акті перевірки не зазначено у якому саме періоді не включено до складу загального оподатковуваного доходу суми, які визначені в акті як заниження оподатковуваного доходу, такі висновки перевірки є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Представником позивача надано до суду надано клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував. Надано письмові заперечення на адміністративний позов, де, зокрема, вказано, що в ході проведення перевірки встановлено завищення витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходу, занищення оподатковуваного доходу за 2014 рік у сумі 15142,45 грн., за 2015 рік у сумі 31699,69 грн. Вказує, що протягом 2014-2015 року на рахунок позивача надійшли грошові кошти, які не включені до складу загального оподатковуваного доходу у загальній сумі 46842,14 грн.; ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу витрат вартість ТМЦ, оплата за який у звітньому періоді не проводилась за 2013 рік на суму 53593,41 грн., 2014 рік 16422,95 грн., 2015 рік 16420,57 грн., отже за 2013-2015 року встановлено завищення валових витрат на загальну суму 81398,25 грн., в тому числі: 2013 рік 6812,14 грн., 2014 рік 63485,69 грн., 2015 рік 11100,42 грн.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як субєкт господарської діяльності та перебуває на податковому обліку в ОСОБА_2 обєднаній державній податковій інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодаства, дотримання законодаства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої складено акт №670/13-03/НОМЕР_3 від 11.04.2016 р.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 19409,86 грн., в тому числі: 2014 рік 12511,56 грн., 2015 рік 6898,30 грн.;

- п.1, 2 ч.1 ст.7, п.1, 4 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, встановлено неподання звітності та визначено суму податкових зобовязань з єдиного соціального внеску, що нараховується на суму чистого оподатковуваного доходу, на суму 96088,89 грн., у тому числі по періодам: 2013 рік 29906,50 грн., 2014 рік 51330,71 грн., 2015 рік 14851,68 грн.;

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення книги обліку доходів та витрат.

ОСОБА_2 ОДПІ м.Дніпра від 11.05.2016 р. №11294/10/04-64-1303 повідомлено про зміну редакції п.2.1, п.2.4 розділу ІІ, розділ ІІІ акту перевірки, та викладено висновок у наступній редакції:

- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 19525,97 грн., в тому числі: 2014 рік 12511,56 грн., 2015 рік 7014,41 грн.;

- п.1, 2 ч.1 ст.7, п.1, 4 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, встановлено неподання звітності та визначено суму податкових зобовязань з єдиного соціального внеску, що нараховується на суму чистого оподатковуваного доходу, на суму 96325,89 грн., у тому числі по періодам: 2013 рік 29906,50 грн., 2014 рік 51330,71 грн., 2015 рік 15088,68 грн.;

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення книги обліку доходів та витрат.

11.05.2016 року ОСОБА_2 ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі акта перевірки №670/13-03/НОМЕР_3 від 11.04.2016 р. прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0002041701, яким нараховано податок на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 19525,97 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 4881,49 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002031701 на суму 96325,89 грн.;

- рішення №0002021701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 16260,99 грн.

Вказані рішення та вимога про сплату боргу були оскаржені позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є неспеціалізована оптова торгівля.

Так, в ході проведення перевірки податковим органом зроблено висновки про заниження ФОП ОСОБА_1 доходу за 2014 - 2015 роки: за 2014 рік 15142,45 грн., за 2015 рік 31699,69 грн. за рахунок не включення до складу доходів коштів, що надійшли на розрахункові рахунки платника (виручка за відвантажений товар).

Також перевіркою встановлено завищення витрат на загальну суму 82081,31 грн., в тому числі: за 2013 рік 6812,14 грн., 2014 рік 63485,68 грн., 2015 рік 11783,48 грн. В обґрунтування такого висновку контролюючим органом вказано, що сума витрат на придбання ТМЦ, що фактично оплачені, отримані у звітних періодах та безпосередньо повязані з отриманням доходу та господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 складає 3165399,20 грн. (2013 рік 1240128,22 грн., 2014 рік 1062384,71 грн., 2015 рік 862886,27 грн.); безпідставно віднесено до складу витрат вартість товару у сумі 86436,93 грн., оплата за який у звітному періоді не проводилась (2013 рік 53593,41 грн., 2014 рік 16422,95 грн., 2015 року 16420,57 грн.).

В ході проведення перевірки встановлено, що сума документально підтверджених інших витрат ФОП ОСОБА_1 складає 222509,01 грн., в тому числі 2013 рік 104534,82 грн., 2014 рік 46787,33 грн., 2015 рік 71186,86 грн.

Згідно поданого позову, ФОП ОСОБА_1 підтверджено, що у 2013 році було визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1512586,28 грн., до складу якого включено 16666,67 грн. (відвантаження ТМЦ без оплати), 1137 грн. (відвантаження ТМЦ без оплати) + 3333,33 грн. (аванс у грудні за ТМЦ) + 1503115,95 грн. (кошти, що надійшли на рахунок позивача) та до складу якого не включено 5000 грн., що надійшли як сплата боргів контрагентами по минулих періодах; у 2014 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1292500,05 грн., а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача 1308990,12 грн.; у 2015 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1074201,20 грн., а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача 1120870,09 грн.

Виключення із загального оподатковуваного доходу суми 16490,07 грн. за 2014 рік та 46668,89 грн. за 2015 рік відбувалось внаслідок виключення зі скаладу доходу сум, що надійшли як сплата боргів контрагентами по минулих періодах.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Так, положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обовязкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обовязкове страхування життя або здоровя працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

-інші витрати, до складу яких включаються витрати, що повязані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги звязку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, повязані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо повязаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1.).

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту Наказ № 88).

Відповідно до п.1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися субєктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обовязково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. № 481 (Порядок).

Відповідно до п.5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

У графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п.п.2 п.6 Порядку).

Підпунктом 4 пункту 6 Порядку визначено, що графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3).

У графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо повязані з отриманням доходу за підсумками дня (п.п.6 п.6 Порядку).

Згідно п.п.9 п.6 Порядку у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів за господарськими операціями з контрагентами постачальниками з метою визначення витрат, а також встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (формування витрат) і господарською діяльністю платника податку.

Позивачем під час розгляду справи надано документи на підтвердженн формування загального оподатковуваного доходу у спірному періоді: видаткову накладну від 29.01.2013 р. на постачання товару у сумі 73033,60 грн., видаткову накладну від 30.01.2013 р. на постачання товару у сумі 13463,28 грн., видаткову накладну від 31.01.2013 р. на постачання товару у сумі 16691,09 грн., податкову накладну від 01.02.2013 р. на суму 2812,03 грн., видаткову накладну від 01.02.2013 р. на постачання товару у сумі 2812,03 грн., податкову накладну від 19.04.2013 р. на суму 2906,28 грн., видаткову накладну від 19.04.2013 р. на постачання товару у сумі 2485,90 грн., видаткову накладну від 23.04.2013 р. на постачання товару у сумі 420,38 грн., податкову накладну від 26.04.2013 р. на суму 52259,58 грн., видаткову накладну від 26.04.2013 р. на постачання товару у сумі 51259,58 грн., податкову накладну від 30.12.2013 р. на суму 1364,40 грн., видаткову накладну від 30.12.2013 р. на постачання товару у сумі 1364,40 грн..

Аналізуючи вказані положення чинного законодавства, суд доходить висновку, що дохід, отриманий від здійснення господарської діяльності, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, має бути включений платником податку саме в тому звітному періоді, коли такі кошти надійшли, незалежно від періоду поставки товару, кошти за який надішли на поточний рахунок.

Отже твердження позивача про необхідність виключення зі складу доходу сум, що надійшли як сплата боргів контрагентами по минулих періодах, є хибними.

Також суд вказує, що за підсумком дня у гр.2 Сума доходу отриманого від здійснення господарської діяльності Книги обліку доходів і витрат зазначається отриманий дохід та одночасно у гр.6 Книги обліку доходів і витрат сума витрат, повязаних з придбанням товарів (робіт, послуг), що понесеного за підсумками дня, з врахування безпосередньої взаємоповязаності понесених витрат з отриманням доходу за підсумками дня.

На підставі викладеного суд погоджується з твердженням контролюючого органу про порушення п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 19525,97 грн., в тому числі: 2014 рік 12511,56 грн., 2015 рік 7014,41 грн., що відбулось внаслідок виключення із загального оподатковуваного доходу суми 16490,07 грн. за 2014 рік та 46668,89 грн. за 2015 рік та завищення валових витрат, внаслідок віднесення до складу витрат вартість товару, оплата за який у звітньому періоді не проводилась.

Отже, з урахуванням фактичної сплати за товар (послуги), здійсненої у звітніх періодах, інформації щодо заборгованості по постачальниках товару (послуг), суд визнає твердження контролюючого органу про безпідставність включення до складу валових витрат сум витрат у розмірі 82081,31 грн., в тому числі: 2013 року 6812,14 грн., 2014 рік 63485,69 грн., 2015 рік 11783,48 грн., обґрунтованими.

На підставі викладеного, оскільки встановленими обставинами підтверджено висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік 78627,64 грн., за 2015 рік 43483,17 грн., отже податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 11.05.2016 року є таким, що прийняте відповідачем правомірно, у звязку з чим не підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців є сума доходу, отриманого від її діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

Згідно матеріалів справи, порушення вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та його заниження на загальну суму 96325,89 грн., виникло у звязку з заниження позивачем чистого оподаткованого доходу.

Оскільки судом ці висновки підтверджено, то вимога про сплату боргу (недоїмки) № НОМЕР_2 від 11.05.2016 року по єдиному соціальному внеску на суму 96325,89 грн. та рішення №0002021701 від 11.05.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 16260,99 грн., також не підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3