Ухвала суду № 67913210, 19.07.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2017 року за заявою ОСОБА_5 про забезпечення його позову до державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про скасування рішення, скасування та поновлення запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2017 року, якою відмовлено в задоволенні його заяви про забезпечення позову, і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Заявник вказує, що судом не було розглянуто та вирішено його клопотання від 02.06.2017 року про залучення до справи як співвідповідача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та не повідомлено про час, місце та дату розгляду його заяви про забезпечення позову, чим було порушено його право на справедливий суд.

Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Новозаводського районного суду м. Чернігова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про скасування рішення, скасування та поновлення запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

У квітні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нежиле приміщення – приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Жабинського, буд.13, яке належить на праві власності ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до набрання законної сили рішенням у справі №751/1680/17 по суті; заборонити ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення, вселення будь-яких осіб за адресою спірного нежилого приміщення, здачу в оренду, лізинг та вчинення будь-яких інших перешкод для володіння та користування ОСОБА_5 спірним нежилим приміщенням до набрання законної сили рішенням у справі №751/1680/17 по суті.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що спір щодо вчинення дій, спрямованих на державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, що порушує право власності, виник між позивачем, відповідачем - державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», яке не є відповідачем у справі, а його статус позивачем визначено, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.ст. 151, 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Видами забезпечення позову є, зокрема накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

По справі встановлено, що ОСОБА_5 просив забезпечити його позов до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про скасування рішення, скасування та поновлення запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. При цьому позивач посилався, що державним реєстратором за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було прийнято рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за вказаним товариством на нежиле приміщення – приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. чЕрнігів, вул. Жабинського, буд.13. ОСОБА_5 вважає, що у випадку задоволення його позову запис про право власності на спірне приміщення магазину буде скасовано і буде відновлено запис про право власності ОСОБА_5, що призведе до відновлення і права власності позивача на спірне нерухоме майно.

Однак, у вказаній цивільній справі позовні вимоги заявлено до державного реєстратора, а статус ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» визначено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, тобто позовних вимог до власника спірного нерухомого майна позивачем не заявлено. Таким чином, у даному випадку позивачем не наведено доводів, які дії саме відповідача, який не є власником спірного майна, а не третьої особи, до якої позовних вимог не заявлено, зможе утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому можливого рішення суду про задоволення позову.

Апеляційний суд позбавлений можливості в рамках розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову вирішити питання про законність дій суду першої інстанції щодо заявлених клопотань в ході розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про скасування рішення, скасування та поновлення запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. При цьому апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи, яка переглядається апеляційним судом, відсутнє клопотання позивача про залучення до участі у справі іншої особи, як співвідповідача.

Посилання ОСОБА_5, що суд безпідставно розглянув заяву про забезпечення позову у відсутності сторін, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Таким чином, зазначеною нормою права не встановлено обов’язковості повідомлення позивача про час і місце судового засідання. При цьому розгляд заяви про забезпечення позову за участю заявника передбачено частиною 2 ст.153 ЦПК України у випадку, коли така заява подається до подання позовної заяви.

Доводи позивача про порушення судом вимог ст.6 Конвенції та його конституційного права на участь у судовому засіданні не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства», (п. 57). Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.

Отже, розгляд заяви позивача про забезпечення позову у його відсутності з врахуванням встановлення на законодавчому рівні можливості розгляду зазначеного питання у відсутності сторін, не може бути визнано обмеженням права заявника на справедливий суд, враховуючи також те, що судовим рішенням про відмову в забезпеченні позову розгляд справи не завершено.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.