Вирок № 67911657, 18.07.2017, Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/991/16-к

1-кп/604/12/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року сел.Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Сташківа Н.Б.

за участі :

секретаря судового засідання Стадніцької З.О.

сторони обвинувачення прокурорів Романіва Д.Я.,

ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Підволочиська Тернопільської області кримінальне провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015210150000296 від 02 жовтня 2015 року відносно обвинуваченого :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, тимчасово непрацюючого, не депутата, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, такого, що немає судимості відповідно до вимог ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 1 жовтня 2015 року, близько 21:05 год., знаходячись у громадському місці, на вулиці ОСОБА_5, що в смт. Підволочиську Тернопільської області, неподалік магазину «Юкас», грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, загальновизнаних правил поведінки і моральності, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, без будь-якого приводу, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась в насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, зневажаючи право на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність, безпричинно, наздогнав ОСОБА_3 та умисно наніс йому два удари кулаком правої руки в праву частину обличчя, після чого між ними розпочалась шарпанина, в ході якої вони обоє впали на землю. Надалі, коли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходились на землі, ОСОБА_4 продовжуючи свої хуліганські дії, умисно наніс ОСОБА_3 кілька ударів кулаками по обличчі, голові та тулубі.

Надалі, після того як ОСОБА_3 вирвався від ОСОБА_4 та відбіг на кілька метрів, останній наздогнав його та продовжуючи свої хуліганські дії, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, зневажаючи право на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність, умисно наніс ОСОБА_3 ще кілька ударів кулаком по обличчі, голові та тулубі.

Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця правого ока, крововиливу у сполучну оболонку правого очного яблука, забою мяких тканин привушно-жувальних ділянок, синця нижньої губи та струсу головного мозку як один із видів закритої черепно-мозкової травми, садна на передній поверхні нижньої третини грудної клітки та забою мяких тканин задньо-бокової її поверхні, садна поперекової ділянки та лівого надпліччя, синця на передній поверхні середньої третини правого плеча, садна правих передпліччя й кисті та невеликих розмірів рани першого пальця цієї кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоровя.

В результаті злочинної діяльності ОСОБА_4 було завдано значної шкоди громадському порядку, а також спричинено шкоду особистим інтересам потерпілого ОСОБА_3 наданих йому Конституцією України правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості обвинуваченого, ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого органами досудового слідства кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що 01 жовтня 2015 року близько 21:00 год., вживши незначну дозу алкогольних напитків, однак, перебуваючи у повній свідомості та здоровому глузді, разом із своїм товаришем ОСОБА_6 рухались по вул.. Д.Галицького у сел. Підволочиську Тернопільської області в напрямку місця свого проживання. У той час на зустріч їм із велосипедом рухався ОСОБА_3, що перебував в стані алкогольного спяніння. Потерпілий зробив їм зауваження з приводу їх ходи на невеликому тротуарі, тобто натякнув, що вони могли б уступити йому частину дороги. З цього приводу у них виник словесний конфлікт, після чого відбулась шарпанина, а в подальшому він наніс декілька ударів кулаком правої руки в обличчя потерпілому. Надалі між ними знову відбулась шарпанина, вони удвох впали на асфальтове покриття і він наніс ще декілька ударів в голову потерпілого. Його товариш ОСОБА_6, а в подальшому невідомий йому чоловік намагались їх розборонити, однак вони ще певний період часу продовжили шарпанину, після чого розійшлись. Заявлений прокурором цивільний позов визнав у повному обсязі. Цивільний позов потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, а моральної шкоди частково, а саме на суму 20000 гривень. У вчиненому щиро розкаявся та просить його суворо не карати.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєні інкримінованого органами досудового слідства кримінального правопорушення визнав, повністю, уточнивши лише обставини виникнення конфлікту з потерпілим, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку, приходить до переконання про повну доведеність обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.

Так, будучи допитаним у судовому засіданні в якості потерпілого, ОСОБА_3 суду показав, що із обвинуваченим не знайомі. 01 жовтня 2015 року близько 21:00 год він рухався по вул.. Д. Галицького у сел.. Підволочиську Тернопільської області в напрямку ж/д вокзалу. З протилежної сторони вулиці рухались обвинувачений ОСОБА_4 та ОСОБА_6, де обвинувачений з невідомих для нього причин підбіг до нього та наніс декілька ударів кулаком у обличчя. Він намагався захиститись, однак ОСОБА_6 захватив його руки ззаду, тим самим заблокував їх і не дав можливості захищатись у той час як обвинувачений ОСОБА_4 продовжив наносити йому удари кулаком в область голови. Надалі він вирвався від них та почав тікати, проте, враховуючи стан здоровя та вік, побачив, що обвинувачений ОСОБА_4 його наздоганяє. З метою самозахисту обернувся, дістав належний йому пістолет на резинових кулях, здійснив один постріл у повітря та попередив, що у випадку неприпинення відносно нього протиправних дій вимушений буде застосовувати зброю, однак обвинуваченого ОСОБА_4 це не зупинило, внаслідок чого він здійснив один постріл в нижню частину його тіла, другий раз не стріляв, оскільки міг заподіяти обвинуваченому більш важких травм, позаяк останній підбігав до нього і знаходився надто близько. Надалі обвинувачений продовжив наносити йому удари по обличчі, а ОСОБА_6 тримав за руки. Намагаючись вирватись, вони з обвинуваченим впали на асфальтове покриття. Зрозумівши, що не зможе заподіяти нападникам, побачив, що неподалік них ішов його знайомий ОСОБА_7, у якого попросив допомоги. Ствердив, що участь у його побитті приймало двоє чоловік. Коли вони стояли то ОСОБА_6 тримав ззаду його за руки, блокуючи можливість захищатись, а коли були на землі то по кількості інтенсивності місця розташування учасників конфлікту та локалізації ударів зрозумів, що ОСОБА_6 наніс декілька ударів ззаду в область спини. Категорично заперечив, що вживав алкогольні напитки, оскільки відразу після конфлікту був доставлений до лікарні, де проходив експертизу, в тому числі для визначення вживання алкогольних напитків, а також той факт, що рухався навпроти обвинуваченого із велосипедом, оскільки такі обставини не відповідають реальним фактам вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ствердив, що від нього було чутно запах алкоголю. Цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди просив залишити без розгляду, а в частині відшкодування моральної шкоди підтримав у повному обсязі та просить його задоволити, посилаючись на те, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого він зазнав фізичного болю та дискомфорту. Тривалий час вимушений був проходити курс лікування, оскільки внаслідок чітких та цілеспрямованих ударів садна на його тілі були дуже глибокими. Внаслідок тілесних ушкоджень у нього загострились поперекові болі, відчув пониження зору. Після конфлікту у нього залишилась боязнь знаходитись в вечірній час на вулиці, погіршився сон, після отриманих травм у нього появилась нервозність, дратівливість, реакція замикання, постійно супроводжується почуття образи, обурення, приниження гідності, побоювання майбутнього стану здоровя, а тому задля часткового відновлення стану здоровя, самопочуття та підвищення самооцінки просить стягнути із обвинуваченого в його користь 50000 грн. моральної шкоди.

Вказані покази потерпілого ОСОБА_3 частково узгоджуються із показами самого обвинуваченого ОСОБА_4 та із показами інших свідків, котрі були допитані у судовому засіданні.

Так, будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду показав, що 01 жовтня 2015 року близько 21:00 год. повертався додому. Проходячи неподалік магазину «Юкас», що по вул. Д Галицького у сел. Підволочиську, побачив бійку, а коли підійшов то впізнав потерпілого ОСОБА_3 Між собою вони боролись на асфальтовому покритті і перебували в лежачому положенні. Обвинувачений був знизу, а інша особа зверху наносила йому удари, проте чи саме обвинувачений ОСОБА_4 наносив удари чи інша особа впізнати не може, оскільки була темна пора доби. Декілька раз намагався їх розборонити, але усі його спроби виявились безрезультатними, після чого пішов додому. Ствердив, що поблизу не було інших велосипедів окрім його, а також не бачив у потерпілого зброї, пострілів не чув. Також ствердив, що учасників конфлікту було двоє , третіх осіб у той час коли він їх розбороняв не було.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду показав, що знає обвинуваченого ОСОБА_4 і перебуває із ним у дружніх відносинах. 01 жовтня 2015 року неподалік швейної фабрики, що по вул. Д.Галицького у сел. Підволочиську Тернопільської області йшов разом із обвинуваченим в одну сторону. Він особисто йшов вперед, оскільки розмовляв по телефону. Відчув словесну перепалку, розвернувшись, побачив, що між обвинуваченим ОСОБА_4, та потерпілим ОСОБА_3 відбувалась сутичка. Коли підійшов до них, то вони обоє вже лежали на землі та наносили один одному тілесні ушкодження. Зловив потерпілого ОСОБА_3 ззаду, чітко не пригадує чи за руки чи за тулуб і відтягнув його від обвинуваченого ОСОБА_4 Після чого вони надалі продовжували боротись, він ще раз намагався їх розборонити, однак йому це не вдалось і він відійшов на декілька метрів в сторону та побачив, як потерпілий ОСОБА_3 наніс декілька ударів рукояткою пістолета по голові обвинуваченого ОСОБА_4 Надалі він почув два чи три постріли і більше до них не підходив. Категорично заперечив той факт, що наносив потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження, однак не виключає, що брав потерпілого ОСОБА_3 за руки, або за тулуб, проте лише з тією метою, щоб розборонити. У той час коли, коли він намагався їх розборонити йому ніхто не допомагав це зробити. Після почутих пострілів в конфлікт не встрявав та пішов додому. Також ствердив, що правдиві покази надає в судовому засіданні і не може пояснити, з чим повязана різниця між показами, що були дані ним під час досудового слідства.

Покази свідка потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7Є, ОСОБА_6 щодо конкретних обставин справи узгоджуються між собою, взаємодоповнюють, є логічними, послідовними, а тому суд дані покази бере до уваги та кладе в основу обвинувального вироку. Крім того дані покази обєктивно підтверджуються дослідженими і проаналізованими у судовому засіданні письмовими доказами, які не оспорювались учасниками процесу і суд вважає їх допустимими, зокрема:

Згідно резолютивної частини висновку експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 1582 від 11 грудня 2015 року вбачається, що в потерпілого ОСОБА_3 при госпіталізації 01 жовтня 2015 року об 21.50 год. і наступному лікуванні по 09 жовтня 2015 року в неврологічному відділенні Підволочиської комунальної центральної районної лікарні, згідно з даними його клінічного обстеження та спостереження, що наведені в медичній карті № 2882 стаціонарного хворого, були виявлені синець повік правого ока, крововилив у сполучну оболонку правого очного яблука, забій мяких тканин привушно-жувальних ділянок, синець нижньої губи та струс головного мозку як один з видів закритої черепно-мозкової травми, садна на передній поверхні нижньої третини грудної клітки та забій мяких тканин задньобокової її поверхні (зліва чи справа в медичній карті не відмічено), садна поперекової ділянки ті лівого надпліччя, синець на передній поверхні середньої третини правого плеча, садна правих передпліччя й кисті та невеликих розмірів рана першого пальця цієї кисті.

Вказані вище ушкодження утворилися в ОСОБА_3 від дії тупих предметів незадовго до його поступлення на лікування. Враховуючи кількість і розташування зазначених вище ушкоджень, відмічені в медичній карті вогнищевий характер і певні морфологічні особливості деяких зі зовнішніх травматичних змін, можна висловитися, що вони властиві для побиття, тобто нанесення ударів руками, ногами чи іншими тупими предметами з обмеженою поверхнею. Виникнення в ОСОБА_3 вказаних ушкоджень при нанесені йому ударів руками, як про це загалом наведено у постанові, не виключається.

Виявлена у ОСОБА_3 закрита черепно-мозкова травма струс головного мозку (разом із синцями, забоями мяких тканин обличчя та крововиливом у сполучну оболонку очного яблука, оскільки їх прийнято оцінювати сукупно) за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя. Синці, садна та забої мяких тканин тулуба й верхніх кінцівок, а також невеликих розмірів рана першого пальця правої кисті, є легкими тілесними ушкодженнями.

Разом тим, оцінюючи у сукупності із письмовими доказами показання потерпілого та свідків при встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю, і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

При цьому суд не бере до уваги пояснення обвинуваченого ОСОБА_4, а саме те, що потерпілий ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного спяніння, їхав навпроти них велосипедом та перший розпочав словесну перепалку, оскільки такі обставини повністю спростовані в судовому засіданні показами свідків та потерпілого, а тому суд розцінює дані пояснення зі сторони обвинуваченого як неправдиві та такі що дані з метою помякшення міру його умисної вини у вчиненому кримінальному правопорушенні.

За вказаних обставин суд приходить до переконання про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 в умисних діях, які виразились у хуліганстві, тобто грубому порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю і повністю погоджується із кваліфікацією органами досудового слідства дій за ч.1 ст. 296 КК України.

З письмових даних, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 за місцем проживання вбачається, що останній проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із матірю та двома неповнолітніми синами, характеризується з позитивної сторони, скарг від жителів і сусідів села до виконкому сільської ради не надходило. На обліку у лікарях нарколога та психіатра не перебуває. З вимоги УІАЗ від 11 листопада 2015 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, та злочинів проти власності, однак на час розгляду справи в силу ст. 89 КК України вважається не судимий.

При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, котрий відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, наслідків, що наступили, особу обвинуваченого, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони.

У відповідності до вимог ст. 66 КК України до обставин, що помякшують покарання обвинуваченого суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, відсутність обставин, що обтяжують покарання, думку потерпілого, який просить призначити обвинуваченому покарання у виді арешту, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді арешту, відповідно до санкції статті обвинувачення, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Разом із тим суд вважає, що заявлені позовні вимоги прокурора Підволочиського відділу Кременецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Підволочиської районної ради Тернопільської області до ОСОБА_4 про відшкодування витрат понесених закладом охорони здоровя на лікування особи, яка потерпіла від злочину підлягає до задоволення, оскільки :

В результаті заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 у період з 01 жовтня 2015 по 09 жовтня 2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Підволочиської комунальної центральної районної лікарні.

З відповіді зазначеного лікувального закладу № 373 від 21 жовтня 2015 року слідує, що загальна сума затрачених на лікування громадянина ОСОБА_3 коштів становить 2384,32 грн., зокрема : зарплата персоналу 1430,59 грн., нарахування на оплату праці 512,63 грн.. медикаменти 66,76 грн., харчування 31,00 грн., комунальні послуги 259,89 грн., інші видатки 83,45 грн.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам та майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.1,3 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності АРК або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що в результаті протиправних дій ОСОБА_4 порушені права закладу охорони здоровя, які підлягають до захисту шляхом задоволення позову та стягнення з нього в користь держави в особі Підволочиської районної ради понесені закладом охорони витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 коштів в розмірі 2384,32 грн.

Разом із тим суд вважає, що заявлені позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних міркувань :

Згідно ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала за наявності її вини.

При визначенні розміру моральної шкоди суд, з урахуванням норм п. 3 ст. 23, ст. 1167 Цивільного кодексу України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_6 України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5 від 25 травня 2001 року, бере до уваги характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, наявність вимушених змін у його житті, та виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена у судовому засіданні повністю, суд вважає, що його протиправними діями потерпілому ОСОБА_3 спричинена моральна шкода, яка виражається у моральних та фізичних стражданнях, яких він зазнав внаслідок вчинення відносно нього кримінального правопорушення, морального пригнічення та дискомфорту, нанесені психологічної травми у звязку із чим йому важко відновити свій психічний та моральний стан, що свідчить звернення до лікарів та наявний діагноз після пережитого.

Таким чином, з урахуванням обставин, за яких потерпілому ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження, характеру і ступеня їх тяжкості, тривалості лікування, моральних страждань, фізичної болі від отриманих травм, що перебувають у причинно-наслідковому звязку із протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_4, негативних змін, що сталися у його житті, немайнових втрат, а також з урахуванням платоспроможності обвинуваченого, а саме те, що останній офіційно ніде не працює, хоча являється працездатною особою, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із обвинуваченого ОСОБА_4 в користь потерпілого ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень.

Запобіжний захід обраний слідчим суддею Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2016 року у виді особистого зобовязання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 370,371,374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296, КК України і призначити йому покарання у виді 5 (пяти) місяців арешту.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 в користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави в особі Підволочиської районної ради витрат, понесених закладом охорони здоровя на лікування потерпілого від злочину в розмірі 2384,32 грн., які зарахувати на рахунок бюджету Підволочиського району р\р31415544700408, КБК 24060300, МФО 838012, код ЄДРПОУ 37863778, банк одержувача: ГУДКСУ в Тернопільській області.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1280 грн. в користь держави - стягувач Державна судова адміністрація України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601,код ЄДРПОУ 26255795, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001,код класифікації доходів бюджету: 22030106.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 30-ти днів з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою протягом цього ж строку з моменту вручення копії судового рішення.

Головуючий - підпис

копія вірна:

Суддя Підволочиського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_8