Ухвала суду № 67910235, 18.07.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/3310/17 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 22-ц/783/4404/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить стягнути з будь-яких банківських рахунків відповідача грошові кошти в сумі 199 000 грн. на його користь.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2017 року у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» про стягнення коштів - відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач ОСОБА_3 оскаржив таку в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підлягає скасуванню.

Зазначає, що правові відносини між сторонами грунтуються в першу чергу на цивільно - правових відносинах договору банківського вкладу (депозиту), а отже й зазначений спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Окрім того, зазначає, що він є власником банківського вкладу, тобто споживачем, його адреса місця реєстрації: м. Львів, вул. Стрийська, 91/30, що відноситься до території Сихівського району, а відтак, з урахуванням приписів ЗУ «Про захист прав споживачів» вважає, що справа підсудна Сихівському районному суду м. Львова.

Просить ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2017 року скасувати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника третьої особи - ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України та ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у визначений законом спосіб.

Згідно із ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, в якому просить стягнути із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кошти за банківським вкладом у ПАТ «ФІДОБАНК», яке за рішенням Національного банку України від 20 травня 2016 року №8 віднесено до категорії неплатоспроможних. В той же час, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, оскільки є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. А відтак, з врахуванням приписів п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, п. 25 Постанови Пленуму ВАС України № 8 від 20 травня 2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, спори, які виникають у цих правовідносинах є публічно-правовими та підлягають розгляд за правилами КАС України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

У зв’язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити та роз’яснити позивачу право звернення із вказаним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Встановлено, що позивач ОСОБА_3 та ПАТ «Фідобанк» 18 листопада 2015 року уклали Договір банківського вкладу (поточного рахунку), відповідно до умов якого позивачу відкрито поточний рахунок № 26205000183271 у відділенні банку м. Львів, останній просить повернути належні йому грошові кошти, на які він має право.

Згідно рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення ПАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасом адміністрації у ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права, що виникло із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди. І з цих підстав звернення позивача до суб»єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи №6-2309цс16 від 09 листопада 2016 року.

Слід також зазначити, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в господарських справах Верховного Суду України на спільному засідання вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї ж категорії і у постанові від 16 лютого 2016 року (справа №21-4846а/15) вказала, що виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність», пункту шостого статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації ( банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а/16.

Із врахуванням вимог ст. 360-7 ЦПК України вказані правові позиції Верховного Суду України є обов»язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних спорах.

Суд першої інстанції зазначене не врахував та прийшов до помилкового висновку про розгляд даної справи в порядку КАС України.

Стаття 122 ЦПК України регламентує дії судді при вирішенні питання відкриття провадження у справі. Про відкриття провадження у справі суддя постановляє ухвалу.

Суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.

Визначити підсудність суду - означає з'ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду (ст.15 ЦПК).

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

За приписами ч. 5 ст. 110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред»являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Встановлено, що позивач ОСОБА_3 звернувся до Сихівського районного суду м. Львова з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» про стягнення коштів.

Згідно з преамбулою Закону №2664-ІІІ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності розвитку конкурентоспроможності ринку фінансових послуг в Україні.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки.

У ч. 1 ст. 4 Закону № 2664-ІІІ визначено, що фінансовими послугами вважаються зокрема: залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту та інші.

Сам характер фінансово–кредитних відносин, стороною в яких є фізична особа, а також використані у Законах №1023-ХІІ “Про захист прав споживачів”, №2664-ІІІ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” терміни споживчий кредит, фінансова установа, фінансова послуга дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають з кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону №1023-ХІІ “Про захист прав споживачів”.

З врахуванням висновків викладених у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі №15-рп/2011 щодо поширення положень Закону №1023-ХІІ при вирішенні спорів про фінансові послуги, позивач ОСОБА_3, як споживач фінансових послуг, має право вибору підсудності на підставі ч.5 ст.110 ЦПК України і, відповідно, має право пред’явити позов за своїм зареєстрованим місцем проживання, а саме до Сихівського районного суду м. Львова.

Згідно вимог ст. 311 ч.1 п.3,4, ст.314 ч.1 п.2 ЦПК України підставам для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу у випадках скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права і неправильного вирішення питання. А відтак, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.

Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, 303, 304, 307 ч. 2 п. 4, 311 ч. 1 п.4, 313 314 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2017 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що в силу вимог ст. 324 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_4