Ухвала суду № 67905783, 20.07.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/12138/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого – судді Фазикош Г. В.

суддів Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю.

з участю секретаря Шукаль О. Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 липня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 8 травня 2017 року по справі за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Надра" про захист прав споживачів, визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними та застосування наслідків недійсного правочину, -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2014 року ПАТ КБ «Надра» пред’явило позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору.

Свої вимоги мотивували тим, що 11 лютого 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 59 508,01 доларів США під 12, 89 % річних строком до 10 лютого 2023 року.

З метою забезпечення виконання основного зобов’язання між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 11 лютого 2008 року, за яким останній поручився перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з кредитного договору.

Своїх зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 21.08.14 року в нього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 53 245,05 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 698 191, 16 грн. З них:

-49 852, 72 доларів США (653 708, 25 грн.) борг по кредиту;

-3051, 97 доларів США (40 019, 84 грн.) борг по відсотках;

-340, 36 доларів США (4463, 07 грн.) пеня.

У зв’язку з цим позивач просив достроково стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору в розмірі 52 904, 69 доларів США та 4463, 07 грн. пені (Т.1, а.с.2).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 52 904, 69 доларів США боргу по кредиту і відсоткам та 4463, 07 грн. пені (Т.1, а.с.52, 190-191).

В лютому 2016 року ОСОБА_1 пред’явила позов до ПАТ КБ «Надра» про захист прав споживачів, визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними та застосування наслідків недійсного правочину. Свої вимоги мотивувала тим, що під час укладення кредитного договору банк не надав їй необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про отримані послуги та валютні ризики, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків. Зокрема, не було надано графіку щомісячних платежів та детальний розпис загальної вартості кредиту. Умови кредитного договору є несправедливими в частині надання кредиту в іноземній валюті, оскільки всі ризики знецінення валюти банк переклав на споживача. У зв’язку з цим позивач просив визнати кредитний договір від 11 лютого 2008 року та іпотечний договір від 11 лютого 2008 року недійсними та застосувати наслідки недійсного правочину щодо прийняття суми виданого кредиту за вирахуванням вже сплачених сум на погашення тіла кредиту, відсотків, пені та комісії (Т.1, а.с.109-112).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2016 року цивільну справу № 308/12138/14 за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору та цивільну справу № 308/1442/16 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Надра" про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними об’єднано в одне провадження (Т.1, а.с.102).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 липня 2016 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредитному договору в розмірі 52 904, 69 доларів США та пені в розмірі 4463, 07 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Надра" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору відмовлено (Т.1, а.с.201-205).

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 8 травня 2017 року в задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Надра" про визнання недійсним іпотечного договору та застосування наслідків недійсного правочину у вигляді прийняття суми виданого кредиту за вирахуванням вже сплачених сум на погашення тіла кредиту, відсотків, пені та комісії – відмовлено (Т.2, а.с.5-6).

На основне та додаткове рішення ОСОБА_1 подано апеляційні скарги. В апеляційних скаргах зазначає, що судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Під час укладення кредитного договору не було дотримано вимог Закону «Про захист прав споживачів» щодо надання графіку щомісячних платежів та детального розпису загальної вартості кредиту. Апелянт просить ці судові рішення скасувати, а кредитний та іпотечний договори визнати недійсними із застосуванням наслідків недійсного правочину щодо прийняття суми виданого кредиту за вирахуванням вже сплачених сум на погашення тіла кредиту, відсотків, пені та комісії (Т.1, а.с.220-222, Т.2, а.с.11-13).

У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник апелянта скаргу підтримав та просив задовольнити. Представник банку проти скарги заперечив та просив її відхилити.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

З матеріалів справи слідує, що 11 лютого 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 59 508,01 доларів США під 12, 89 % річних строком до 10 лютого 2023 року.

Згідно п. 1.5 умов кредитного договору № 119-08/02-2008 від 11 лютого 2008 року комісія за розрахунки за цим договором складає 1,7 відсотків від суми виданих коштів, зазначених в п. 1.2 за винятком суми виданої на оплату цієї комісії.

З метою забезпечення виконання зобов’язань, що витікають із даного кредитного договору, 11 лютого 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Крім того, 11 лютого 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого останній поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з кредитного договору.

Своїх зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 21.08.14 року в нього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 53 245,05 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 698 191, 16 грн. З них:

-49 852, 72 доларів США (653 708, 25 грн.) борг по кредиту;

-3051, 97 доларів США (40 019, 84 грн.) борг по відсотках;

-340, 36 доларів США (4463, 07 грн.) пеня.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ КБ «Надра» суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та виходив з того, що зобов’язання належним чином не виконане, а тому банк вправі достроково стягнути виниклу заборгованість.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 2 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до приписів цієї статті, кошти — це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Таким чином, законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань, а спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які забороняють банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Статті 45, 47 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Згідно п. З ч. 1 ст. 47 Закону «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлюється, що генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії весь період дії режиму валютного регулювання.

Пункт «в» ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії Національного Банку України на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

В той же час, на сьогодні законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті, згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, що отримана у встановленому порядку.

Таким чином1, відповідно до норм ст.ст. 192, 533, 1054 ЦК України, ст.ст. 32, 44 Закону «Про Національний банк України», ст.ст. 2, 47, 49 Закону «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 1. 4, 34 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 1,3,5 Декрету Кабінету Міністрів Україні. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» банки га інші установі, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

В даному випадку Національним Банком України було видано ПАТ КБ «Надра» банківську ліцензію № 21 від 23.08.2002 року, згідно якої останньому надано право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та пп. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону «Про банки і банківську діяльність».

Станом на день видачі кредиту банк був публічною фінансовою установою, яка здійснювала кредитування, в т. ч. населення для споживчих потреб.

Умови, що передують укладенню кредитного договору, визначені ч. 2 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів», були загальновідомою інформацією, яка доносилася до споживачів кредитних коштів за допомогою реклами, ЗМІ. інтернет-ресурсів банку і т.п., а також роз'яснювались менеджером відділення перед укладенням договору.

Згідно з ст. 203 ЦК України для чинності правочину особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В даному випадку ОСОБА_1 перед укладенням кредитного договору була ознайомлена із загальними умовами кредитування, погодилася на них, наслідком чого стало його укладення.

Доводи ОСОБА_1 про те, що їй не було повідомлено банком інформацію, необхідну для укладення Кредитного договору, зокрема щодо умов договору, мети кредитування, строку кредитування, графіку щомісячних платежів, сукупної вартості кредиту, спростовується як змістом кредитного договору так і документами позичальника, підписаними до укладання Кредитного договору.

У Законі «Про захист прав споживачів» чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість і т.п. Тобто ОСОБА_1 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

Отже, застосування Закону «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносинах можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, а тому застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Згідно умов оспорюваного кредитного договору повернення кредиту та сплата, передбачених договором платежів здійснюється у валюті кредиту, тобто встановлено паритетні умови для сторін. Валютні курси, як зазначено у ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплено.

В статті 625 ЦК України зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного

законодавства.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В даному випадку зміст та умови укладених кредитного та іпотечного договорів не суперечать вимогам ЦК України, сторони були вільними в їх укладенні, ними погоджено всі істотні умови догорів, а укладені правочини були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Щодо розрахунку, наданого ОСОБА_1, то місцевий суд обґрунтовано не взяв його до уваги, оскільки такий проведено всупереч умов кредитного договору та не враховує всіх коштів, які були видані позичальнику, не враховує дійсний розмір обов’язкових щомісячних платежів, не враховує кількість днів у періоді нарахування відсотків.

В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник відповідача пояснив, що фактично кредит було надано в розмірі 59 508, 01 доларів США, оскільки сума в розмірі 1011, 63 доларів США є комісією, та не має включатися до загальної суми кредиту.

Представник ПАТ КБ «Надра» надав суду письмові пояснення, з яких вказав, що умовами укладеного між сторонами договору була передбачена комісія в розмірі 1,7 % від суми виданих коштів (п.1.5 кредитного договору). Ця сума склала 1011, 63 доларів США, а саме 1, 7 % від 59 508, 01 доларів США. Ця сума була оплачена позичальником не власними коштами, а кредитними, отриманими на умовах укладеного кредитного договору від ПАТ КБ «Надра». На підтвердження факту одержання коштів суду було подано заяви про видачу готівки від 11 лютого 2008 року № 4-2 на суму 59 508, 01 доларів США та № 4-3 на суму 1011, 63 доларів США, підписані позичальником ОСОБА_1 Оригінали цих документів було досліджено апеляційним судом у судовому засіданні. Отже, доведеним є факт одержання позичальником коштів на загальну суму 60 519, 64 доларів США.

При цьому розрахунок заборгованості, поданий позивачем та врахований судом першої інстанції відповідає умовам укладеного між сторонами договору (п. 1.5 кредитного договору). Розрахунок заборгованості, поданий представником відповідача не відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи, оскільки не враховує факту одержання позичальником коштів у розмірі 1011, 63 доларів США від банку для сплати комісії.

Висновки місцевого суду в частині стягнення розміру заборгованості є правильними та узгоджуються з фактичними обставинами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про захист прав споживачів суд першої інстанції правильно виходив з того, що підстав для визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними немає, так само як немає правових підстав для застосування наслідків недійсного кредитного договору у вигляді прийняття суми виданого кредиту за вирахуванням вже сплачених сум на погашення тіла кредиту, відсотків, пені та комісії.

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 липня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 8 травня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий __

Судді __

__