Ухвала суду № 67905081, 25.07.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/5506/13-ц

6/243/218/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року Слов’янський міськрайоний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Сидоренко І.О.

при секретарі – Рудь Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов’янська справу за поданням старшого державного виконавця Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

Старший державний виконавець Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження права виїзду з території України ОСОБА_1 до виконання зобов’язання, встановленого виконавчим документом, посилаючись на те, що у Слов’янському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження № 6-1344, АСВП № 41870931, по виконавчому листу за № 2-243/2154/2013, виданого на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області 03.09.2013 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3, 17.02.2010 рок народження, та ОСОБА_3 Міласлави, ІНФОРМАЦІЯ_1 по 1/3 частині усіх видів заробітку, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку до повноліття.

16.12.2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вищевказаного документу, в якій боржнику був встановлений строк сплачувати щомісячно аліменти до повноліття дитини.

Станом на 30.06.2017 року боржником рішення суду не виконується у повному обсязі, аліменти боржником не сплачуються зовсім, заборгованість на 30.06.2017 року складає у сумі 46186,00 грн.

Боржник про свій обов’язок сплачувати аліменти знає, про це свідчить його підписка від 25.08.2016 року та пояснення від 06.04.2017 року про зобов’язання надавати до відділу ДВС документи про сплату аліментів.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», п. 11.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертається з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи за межі України – до виконання зобов’язань за рішенням.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», якщо боржник має невиконані зобов’язання, покладені на нього судовим рішенням, або ухиляється від виконання зобов’язань, йому може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон – до виконання цих зобов’язань.

Пунктом 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення в’їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в’їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученням правоохоронних органів.

Тому просить суд, тимчасово обмежити право ОСОБА_1 на виїзд з території України до виконання зобов’язань, встановленого рішенням суду.

Представник Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, але надав до суду заяву з проханням справу розглядати без його участі, просив подання задовольнити у повному обсязі. Відповідно до подання, просив залучити до участі у справі ОСОБА_2, як заінтересовану особу.

Але, як зазначено у ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України, суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Суд, дослідивши подання та надані до нього документи, вважає що дане подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на примусовому виконанні у ВДВС Слов’янського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 2/243/2154/2013 від 26.09.2013 року, виданого Слов’янським міськрайонним судом Донецької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3, 17.02.2010 рок народження, та ОСОБА_3 Міласлави, ІНФОРМАЦІЯ_1 по 1/3 частині усіх видів заробітку, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку до повноліття дітей.

Постановою старшого державного виконавця 04.02.2014 року було відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.

Відповідно до пояснення від 06.04.2017 року, ОСОБА_1 зобов’язувався сплачувати аліменти, та працевлаштуватися.

Згідно з підпискою від 25.08.2016 року, ОСОБА_1 зобов’язувався працевлаштуватися, сплачувати аліменти та був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України.

Згідно з довідкою ВДВС № б/н, розміру заборгованості по аліментам ОСОБА_1 станом на 30.06.2017 року складає 46186,00 грн.

Відповідно до відповіді Пенсійного Фонду України від 16.06.2017 року про осіб-боржників, які отримують пенсії, інформація відносно ОСОБА_1 відсутня.

Відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України від 12.06.2017 року про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, боржник ОСОБА_1 на обліку в органах ДПС не перебуває.

Відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України від 12.06.2017 року про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб ОСОБА_1 – інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», на який посилається суб’єкт звернення, підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення громадянина від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов’язань.

А згідно до ст. 11 ч. 3 п. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов’язань за рішенням.

Порядок примусового виконання судових рішень врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».

Виходячи з наведеного, слід дійти до висновку, що законом передбачено юридичні санкції у виді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, яке є свідомим, і на момент звернення виконавця до суду повинен вже відбутись і бути об'єктивно наявним та вбачатись з матеріалів виконавчого провадження. Само по собі невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Cуду не представлені докази того, що у боржника була реальна можливість сплатити заборгованість (наявність майна, грошових коштів тощо), однак боржник свідомо не виконує покладені на нього зобов'язання. Суду не представлено доказів того, що боржник не надав у строк, встановлений державним виконавцем відомості про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, не з'являвся без поважних причини за викликом державного виконавця тощо.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що обов'язок доказування в даній категорії справ лежить на державному виконавцеві, із матеріалів, представлених державним виконавцем суду не вбачається, що боржник свідомо вчинив дії, спрямовані на невиконання обов'язку сплатити заборгованість, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості.

Крім того, державний виконавець, вимагаючи тимчасово обмежити право боржника на виїзд за межі України, також не надав доказів на підтвердження наміру боржника виїхати за межі України з метою невиконання рішення суду.

Беручи до уваги наведене та ту обставину, що державним виконавцем не надані будь які об'єктивні, беззаперечні докази на підтвердження того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом, що матеріали подання не містять достатньо даних про ухилення боржника від сплати заборгованості, в тому числі шляхом виїзду за кордон, державним виконавцем у процесі здійснення виконавчого провадження не виконані всі інші заходи примусового виконання рішення, що передбачені чинним законодавством, не наведено жодного доказу, що застосовувати до боржника в ході примусового виконання рішення всіх інших заходів примусового виконання вбачається неможливими, суд вважає, що викладені в поданні доводи ґрунтуються на припущенні, а тому подання слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», ст. 377-1 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_4