Ухвала суду № 67902848, 26.07.2017, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/728/17

УХВАЛА

Іменем України

26 липня 2017 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Желяскова О.О.

з участю секретаря - Рачкової І.В.

за участю сторін кримінального провадження : прокурора - Калітенко С.О.

обвинуваченої - ОСОБА_1

захисника обвинуваченої - Пивовар Ю.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ананьєві кримінальне провадження №22017000000000255 на підставі угоди про визнання винуватості відносно обвинуваченої громадянки: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, уродженки м.Ананьїв Одеської області, громадянки України, українки, освіта вища, зареєстрованої та мешканки АДРЕСА_1 раніше не судимої, стан здоров'я нормальний;

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2017 року до суду надійшов обвинувальний акт №22017000000000255 , з угодою про визнання винуватості від 23 червня 2017 року, укладена між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів СБУ та ДПСУ Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України Калітенко С.О. та обвинуваченою ОСОБА_1, в присутності захисника Леус А.Б.

З угоди про визнання винуватості від 23 червня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачуються в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України за наступних обставин.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд ухвалити вирок, затвердити угоду з обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості від 23 червня 2017 року та призначити узгоджену міру покарання, а саме за ч.2 ст.28 та ч.1 ст.366 КК України, із застосуванням ст.69 КК України - у вигляді 2 років обмеження волі, із позбавленням права обіймати посади пов'язані з державною службою, а також оформленням та видачею паспортів строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Захисник Пивовар Ю.О. та обвинувачена ОСОБА_1 не заперечували проти заявленого прокурором клопотання та просили також затвердити угоду про визнання винуватості.

Вивчивши зміст угоди про визнання винуватості, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, зіставивши зміст угоди з обвинувальним актом, даними щодо особи обвинуваченого та вимогами КПК та КК України, суд приходить до висновку, що в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 необхідно відмовити в зв'язку з такими підставами.

Як вбачається з угоди, 23 червня 2017 року між прокурором та підозрюваним ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості, яка надійшла до суду разом з обвинувальним актом. Відповідно до умов згаданої угоди у кримінальному провадженні № 220170000000000255 від 21 червня 2017 року, прокурор та ОСОБА_1 виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження, а також узгодили призначення відповідного покарання ОСОБА_1, з покладанням окремих обов'язків на ОСОБА_1 у разі затвердження угоди та роз'ясненням їй та прокурору наслідків укладення та затвердження угоди, в тому числі наслідків її невиконання.

Пунктом 2 частини 1 статті 468 КПК України передбачено укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Частиною 4 статті 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Статтею 472 КПК України визначено вимоги до змісту угоди про визнання винуватості, а саме: в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Статтею 474 КПК України визначено загальний порядок судового провадження на підставі угоди.

Частиною 7 статті 474 КПК України визначено підстави відмови судом у затвердженні угоди, а саме: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Суд нагадує, що презумпція невинуватості, як одна із засад кримінального провадження, яка закріплена в ст. 17 КПК України та констатує, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

У статті 62 Конституції України, також, закріплений принцип презумпції невинуватості, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено, що «кожен кого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Європейський суд з прав людини в справі «Грабчук проти України» від 21.09.2006 встановив порушення п. 2 ст. 6 Конвенції, де в п. 40 мотивувальної частини вказано, що «Конвенція має бути інтерпретована у такий спосіб, щоб гарантувати права, здійснення яких буде практичним та результативним, а не теоретичним та таким, що вводить в оману, це також застосовується до права, висвітленого у п. 2 ст. 6 Конвенції».

В рішенні встановлено, що «презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною. Питання, чи порушує твердження посадової особи принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене не обмежуються порушенням кримінальної справи, а поширюються на судові рішення, прийняті після того, як переслідування було припинено або після засудження» (п.42).

В той же час, як вбачається зі змісту угоди, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні відповідних протиправних дій, передбачених ч. 2 ст.28, ч. 1 ст.366 КК України, за попередньою змовою із особою 1 та особою 2 , і хоча в угоді про визнання винуватості міститься посилання щодо виділення матеріалів відносно ОСОБА_1 з матеріалів кримінального провадження № 220160000000000278, в рамках якого здійснюється досудове розслідування щодо вчинення кримінальних правопорушень особою 1 та особою 2, затвердження угоди з подальшим винесенням вироку лише відносно ОСОБА_1 із зазначенням обставин протиправних дій, вчинених у змові з особою 1 та особою 2 буде порушувати їх права, свободи чи інтереси, зокрема фундаментальне право на захист, визначене Європейською Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод» та презумпцію невинуватості закріплену ст.62 Конституції України, ст.17 Кримінального процесуального кодексу України, а тому, у відповідності до п.3 ч.7 ст.474 КПК України, в затвердженні вказаної угоди слід відмовити та перейти до розгляду справи в загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 314, 315, 316, 469, 470, 472, 474 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

В затвердженні угоди між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості від 23.06.2017 року відмовити.

Продовжити підготовче судове засідання для прийняття рішення відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає, повторне звернення з угодою у цьому кримінальному провадженні не допускається.

Суддя: Желясков О.О.